Іменем України
20 вересня 2022 року м. Чернігівсправа № 927/76/22
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., за участю секретаря судового засідання Гринчук О.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження господарську справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОЗІ-АГРО"
вул. Січових Стрільців, буд. 21, приміщення 501-Б, м. Київ, 04053
e-mail: fozzy-agro@ukr.net
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЗАЦЬКЕ"
вул. Миру, 15, с. Козацьке, Бобровицький район, Чернігівська область, 17450
e-mail: tovkozatske@i.ua
про стягнення 573 750,00грн
за участю представників учасників справи:
від відповідача: Сірий І.О.
У судовому засіданні 20.09.2022 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.233, 240 Господарського процесуального кодексу України.
19.01.2022, Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОЗІ-АГРО" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЗАЦЬКЕ" про стягнення 573750,00грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021, в частині прострочення передачі товару, що стало підставою для стягнення в порядку п.4.1. Договору штрафу в розмірі 25% від вартості непоставленого товару.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2022 справа №927/76/22 передана на розгляд судді Фесюрі М.В.
Ухвалою суду від 28.01.2022, після усунення недоліків, дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, без проведення судового засідання; учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.
Відповідач скористався правом на подання в порядку статей 165, 178, 251 Господарського процесуального кодексу України мотивованого відзиву на позов.
Позивач, у свою чергу скористався правом на подання в порядку статей 166, 184 Господарського процесуального кодексу України відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 18.02.2022, задоволено клопотання відповідача та вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 01.03.2022 на 12:00, в яке викликано повноважних представників обох сторін.
Судове засідання 01.03.2022 не відбулось у зв'язку з введенням воєнного стану на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалась.
03.05.2022, згідно з розпорядженням Господарського суду Чернігівської області №02-01/68/22 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи №927/76/22" відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого справу передану на розгляд судді Моцьору В.В., про що сформовано протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою суду від 10.05.2022 справу №927/76/22 прийнято до розгляду судом у складі судді Моцьора В.В. зі стадії підготовчого провадження, перебіг строків розгляду якої розпочато спочатку; підготовче засідання призначено на 09.06.2022 о 10:00.
У підготовче засідання 09.06.2022 учасники справи не прибули.
Суд на підставі ч.1 ст.80 ГПК України залишив без розгляду клопотання ТОВ "Козацьке" про витребування доказів.
Суд задовольнив клопотання позивача про проведення судового засідання без участі його представника.
Суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 30.06.2022 та зобов'язав позивача надати у наступне судове засідання оригінал договору від 26.03.2021 №26.11/21 для огляду у судовому засіданні, про що на адресу сторін направлено ухвалу повідомлення від 09.06.2022.
13.06.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшло пояснення та сканкопії: рахунку-фактури №26 від 26.03.2021, договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021, скріншоти електронної переписки.
29.06.2022 до суду від відповідача надійшло пояснення по справі.
Судове засідання 30.06.2022 відбулось в режимі відеоконференції, були присутні представники позивача та відповідача.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 09.08.2022 на 10:30.
04.07.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли: клопотання про витребування доказів та клопотання про допит свідка в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Також від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
04.08.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява по справі та заперечення на клопотання відповідача про долучення доказів та поновлення процесуального строку.
08.08.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказу від 31.07.2022 та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 31.07.2022.
09.08.2022 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява по справі.
У підготовче засідання 09.08.2022 прибув повноважний представник відповідача.
Суд протокольно залишив без задоволення клопотання позивача про витребування доказів та клопотання про доручення доказів до матеріалів справи, оскільки вони подані з порушенням строку, встановленого законом та відмовив у задоволенні клопотання позивача про допит свідка в судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв'язку з його необгрунтованістю.
Суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання доказів та долучив докази до матеріалів справи.
Суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 23.08.2021, про що представник відповідача повідомлений під розписку, на адресу позивача направлено ухвалу повідомлення від 09.08.2022.
Судове засідання 23.08.2022 відбулось в режимі відеоконференції, були присутні представники позивача та відповідача.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав.
З'єднання з представником відповідача було втрачено у зв'язку з нестабільним Інтернетом.
Суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні на 20.09.2022, про що представник відповідача повідомлений під розписку, на адресу позивача направлено ухвалу повідомлення від 23.08.2022.
У судове засідання 20.09.2021 прибув повноважний представник відповідача.
Позивач представника у судове засідання не направив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи, достатність матеріалів справи для розгляду та прийняття відповідного рішення, суд розглянув справу по суті за відсутності представника позивача, згідно зі статтею 202 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як зазначає позивач, 26.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Козацьке" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фозі-Агро" (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 26.11/21 (далі - договір).
За умовами укладеного договору (пункти 1.1, 1.3), постачальник зобов'язався продати (передати у власність), а покупець - прийняти у власність та оплатити кукурудзу українського походження, врожаю 2020 р., за такими характеристиками та вартістю товару: найменування: кукурудза фуражная (III клас) ДСТУ 4525:2006; кількість: 300 т (+/- 10%); ціна товару за 1 т без ПДВ: 6710,52 грн; ціна товару за 1 т з ПДВ: 7650,00 грн; загальна вартість товару з ПДВ: 2295000,00 грн.
У п. 1.4 договору сторони обумовили вимоги до якості товару, що мав постачатися, а також передбачили, що приймання товару за якістю проводиться на підставі лабораторних експертиз на зерновому складі покупця.
Згідно з пунктом 2.1 договору, строк поставки товару постачальником покупцю - 05.04.2021 (включно), але не пізніше строку дії даного договору. Якщо кінцева дата передачі товару випадає на вихідний або святковий день, кінцева дата передачі товару автоматично переноситься на перший робочий день, що йде за кінцевою датою передачі.
Згідно з п. 2.1.1 договору, товар може передаватись покупцю окремими партіями. Партією товару сторони визнають товар, який поставляється відповідно до кожної видаткової накладної, оформленої постачальником. Поставка товару партіями узгоджується сторонами шляхом обміну заявками на поставку та їх підтвердженнями. Обмін сторонами заявками та їх підтвердження проводиться сторонами засобами електронного зв'язку із використанням електронних поштових скриньок, відомості про які зазначені у даному договорі. Такий обмін визначається сторонами як офіційний. У будь-якому випадку загальна кількість товару (п. 1.3 даного договору) має бути передана постачальником покупцю з дотриманням терміну, встановленого у п. 2.1 даного договору.
За змістом п. 2.2 договору, датою поставки товару вважається дата поставки товару на зерновий склад покупця, відомості про який зазначаються покупцем у відповідній заявці.
У п. 2.4 договору поставки сторони передбачили, що при передачі товару постачальник зобов'язується передати одночасно з передачею товару покупцю або особі, уповноваженій покупцем на отримання товару відповідно до довіреності на отримання ТМЦ: оригінал даного договору, підписаного уповноваженою особою постачальника та завіреного печаткою постачальника (окрім випадку, передбаченого цим пунктом договору); рахунок-фактуру на оплату партії товару; видаткову накладну на партію товару, оформлену не пізніше дати передачі товару. Постачальник має право направити оригінали документів, перелічених у цьому пункті договору на поштову адресу покупця, зазначену у даному договорі, засобами поштового зв'язку у строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів до дати настання строку передачі товару.
Відповідно до пунктів 2.6 - 2.7 договору, покупець приймає на себе зобов'язання забезпечити постачальнику у строк передачі товару надання автомобільного транспорту під вантаження. Автомобільний транспорт надається у кількості достатній для вантаження узгодженої сторонами до поставки кількості товару. Покупець надає під вантаження автомобільний транспорт (власний або найманий) у строк по 05.04.2021 (включно), але сторонами може бути узгоджено інші строки надання транспорту під вантаження із врахуванням обсягу партії товару, в т.ч. сторони можуть узгодити графік подання транспорту під вантаження.
Покупець як власник товару оіормлює товарно-транспортну накладну після повного виконання постачальником пунктів 2.3 та 2.4 даного договору.
Згідно з пунктом 2.10 договору поставки сторони домовились, що у разі виникнення спорів та розбіжностей щодо якості, кількості або передачі/поставки товару за даним договором та внаслідок яких товар не передано/не поставлено на користь покупця, такий товар має бути збережений постачальником у належній кількості та якості, до повного вирішення сторонами всіх спорів та розбіжностей.
Оплата товару, відповідно до п. 3.1 договору здійснюється в наступному порядку: 100% вартості партії товару оплачується покупцем шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника протягом 1 (одного) банківського дня з дати поставки/передачі товару.
Розділом 4 договору поставки сторони передбачили відповідальність сторін, зокрема у п. 4.1 договору встановили, що за прострочення передачі товару на строк до 3 (трьох) календарних днів постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 10% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару, а в разі прострочення передачі товару на строк більш ніж на 3 (три) календарні дні постачальник сплачує на користь покупця неустойку (штраф) у розмірі 25% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару. Сторони дійшли згоди, що право на отримання такої неустойки постачальник може передати третій особі (відступлення права вимоги).
Відповідно до п. 5.3 договору, листування між сторонами засобами електронного зв'язку (електронна пошта) вважається дійсним і таким, що не потребує подальшого обміну оригіналами документів (заявки/повідомлення про транспортні засоби), а також підтверджують право сторін на використання такого листування в якості доказів при виникненні спорів.
У п. 6.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дня його укладення сторонами і до 31.12.2021, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов'язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.
За змістом п. 6.12 договору, до моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформленого даного договору, а також додаткових угод до нього, у випадку їх укладання, мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою електронного зв'язку.
Сторони домовилися, що факсимільний підпис на документах (окрім податкових накладних) є правочинним (п.6.13 договору).
На виконання умов договору ТОВ "Фоззі-Агро" 25.03.2021 укладено з ТОВ "Інтеграл Консалтинг" (перевізник) договір перевезення №25/03 та заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 2 від 29.03.2021 (додаток №2 до договору перевезення №25/03 від 25.03.2021), у якій визначено маршрут: Житомирська область, с. Рогізна-Миколаїв, вантажовідправника/вантажоодержувача: ТОВ "Фоззі-Агро", вантаж: кукурудза, кількість транспорту: 12, дату подачі транспорту: 29.03.2021, місце вивантаження: м. Миколаїв, вул. Айвозовського, 23, масу: 300 тон, тариф на перевезення: 650 грн/тона.
ТОВ "Інтеграл Консалтинг" листом повідомило ТОВ "Фозі-Агро" про готовність перевезення за договором №25/03 від 25.03.2021 та зазначило перелік автотранспорту у кількості 11 одиниць.
28.03.2021 ТОВ "Фозі-Агро" направлено керівнику ТОВ "Козацьке" ОСОБА_5 заявку №1 від 28.03.2021, згідно з якою повідомило, що для перевезення зерна кукурудзи в кількості 300 тон, 29 березня о 9:00 буде подано транспорт за адресою: Чернігівська область, Бобривицький район, село Козацьке і що буде відряджено менеджера із закупівлі для обміну оригіналами документів та відбору зразків продукції. У заявці зазначено адресу зернового складу: вул. Айвазовського, 23, м. Миколаїв та перелік автотранспорту у кількості 11 одиниць.
ТОВ "Фоззі-Агро" видано довіреність №14 від 26.03.2021 менеджеру із закупілі ОСОБА_1 на отримання від ТОВ "Козацьке" цінностей за договором поставки №26.11/21 від 26.03.2021.
ТОВ "Фоззі-Агро" видано наказ про відрядження №17 від 28.03.2021 менеджеру із закупілі ОСОБА_1 до ТОВ "Козацьке" на 1 добу з 29.03.2021 по 30.03.2021 з метою обміну оригіналами документів та відбору зразків товару для перевірки якості за договором поставки №26.11/21 від 26.03.2021.
Позивачем до позовної заяви додано електронну переписку сторін, в одному з листів, якої ТОВ "Фоззі Агро" ставить до відома відповідача про готовність відправки транспорту на склад постачальника та надає інформацію про транспорт, а ТОВ "КОЗАЦЬКЕ" (лист від 29.03.2021) дослівно зазначає: «Отримала. А коли ви плануєте робити оплату. Без оплати грузити ніхто не буде».
Позивач листом від 29.03.2021, адресованим директору ТОВ "Козацьке", нагадав про умови п.3.1 договору щодо оплати товару та просив підтвердити намір постачальника виконати умови договору від 26.03.2021 №26.11/21 щодо поставки товару з дотриманням строків.
Як зазначає позивач, 29.03.2021 його представник - Савін О.О. разом із транспортом (11 одиниць) прибув у місце вантаження: Чернігівська область, Борбровицький район, с. Козацьке та зустрівся з власником та керівником відповідача. Сторони обмінялися оригінальними примірниками підписаного Договору поставки, Позивач передав Відповідачу довіреність №14 від 26.03.2021 на отримання товару, відомость про державні номери та марки автомобільного транспорту, який надасться для перевезення Товару та оригінал заявки із зазначенням адреси зернового складу, а Відповідач надав Позивачу рахунок-фактуру №26 від 26.03.2021, виписаний згідно із п.2.4 договору. Сторони домовились почати навантаження 30.03.2021 о 8.00 ранку.
30.03.2021 відповідач завантажив в наданий позивачем автотранспорт кукурудзу насипом в загальній кількості 183 тони 140 кг, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 30.03.2021:
- №507300, перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль МАН, реєстраційний номер НОМЕР_1 (причіп НОМЕР_2 ), маса вантажу (кукурудзи) - 25000 кг.;
- №507301, перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль МАН, реєстраційний номер НОМЕР_3 (причіп НОМЕР_4 ), маса вантажу (кукурудзи) - 25600 кг.;
- №507302, перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль МАН, реєстраційний номер НОМЕР_5 (причіп НОМЕР_6 ), маса вантажу (кукурудзи) - 24240 кг.;
- №507303, перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль МАН, реєстраційний номер НОМЕР_7 (причіп НОМЕР_8 ), маса вантажу (кукурудзи) - 24860 кг.;
- №507304, перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль МАН, реєстраційний номер НОМЕР_9 (причіп НОМЕР_10 ), маса вантажу (кукурудзи) - 27800 кг;
- № НОМЕР_11 , перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль ДАФ, реєстраційний номер НОМЕР_12 (причіп НОМЕР_13 ), маса вантажу (кукурудзи) - 27680 кг.;
- №507306, перевізник ТОВ «ІНТЕГРАЛ КОНСАЛТИНГ» автомобіль МАН, реєстраційний номер НОМЕР_14 (причіп НОМЕР_15 ), маса вантажу (кукурудзи) - 27960 кг.
Також, відповідачем при виконанні зобов'язання по Договору поставки було виписано видаткові накладні від 30.03.2021 на кожну одиницю завантаженого транспорту:
- № 55, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 25,00 тон, вартість 191250,00грн;
- № 56, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 25,60 тон, вартість 195840,11грн;
- № 57, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 24,24 тон, вартість 185436,11грн;
- № 58, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 24,86 тон, вартість 190179,11грн;
- № 59, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 27,80 тон, вартість 212670,11грн;
- № 60, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 27,68 тон, вартість 211752,12грн;
- № 61, кількість товару (кукурудза фуражна 3 клас) 27,96 тон, вартість 213894,12грн.
Водночас позивач зазначає, що після завантаження вказаних автомобілей, відповідач відмовився завантажувати решту автомобілів, а саме: ДАФ НОМЕР_16 та н/п НОМЕР_17 , водій ОСОБА_2 , тел. НОМЕР_18 , ДАФ НОМЕР_19 та н/п НОМЕР_20 , водій ОСОБА_3 , тел: НОМЕР_21 ; МАН НОМЕР_22 , причіп НОМЕР_23 , водій Литовченко Олександр, тел НОМЕР_24 ; ДАФ НОМЕР_25 , причіп НОМЕР_26 , водій ОСОБА_4 , тел НОМЕР_27 .
При цьому, навантаженні автомобілі були закриті на території складу в с. Козацьке, Бобровицький р-н, Чернігівської області, де пробули до 31.03.2021 (включно), а 31.03.2021 вивантажені відповідачем. Жодного належного документа на підтвердження правомірності таких дій відповідачем не надано позивачу.
Позивач направляв до Державної податкової служби України ГУДПС у Чернігівській області запит щодо взаємовідносин між ТОВ «ФОЗІ-АГРО» та ТОВ «КОЗАЦЬКЕ», на який 13.01.2022 отримало відповідь від ГУДПС у Чернігівській області від 10.01.2022 №120/6/25-01-07-02. У даній відповіді ТОВ «КОЗАЦЬКЕ», зокрема, повідомило, що не здійснювало відвантаження товару так як ТОВ «ФОЗІ-АГРО» не здійснило оплату за товар.
Позивач вважає, що згідно з умовами договору обов'язок з оплати товару виникає у ТОВ «ФОЗІ-АГРО» після поставки товару, а саме 100% оплата здійснюється протягом одного банківського дня з дати поставки товару (п.3.1).
На думку позивача, оскільки умовами договору визначено строк поставки товару до 05.04.2021, а відповідач не поставив товар у вказаний строк, чим порушив умови договору та закону, позивач правомірно відповідно до п.4.1 договору нарахував штраф у розмірі 25% від вартості непоставленого товару (2295000,00грн) в сумі 573750,00грн та подав позов до суду.
Відповідач позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень зазначає про те, що між ТОВ «КОЗАЦЬКЕ» та ТОВ «ФОЗІ-АГРО» не існує зобов'язань за договором від 26.03.2021 №26.11/21, оскільки між сторонами здійснювались лише перемовини стосовно укладення договору поставки, але договір в результаті даних перемовин в установленому законом порядку підписано не було. В ході усних переговорів представники ТОВ «ФОЗІ-АГРО» неодноразово наголошували на тому, що планують приїхати на територію ТОВ «КОЗАЦЬКЕ» щоб особисто перевірити якість с/г продукції (фуражної кукурудзи). В результаті даної перевірки представники позивача приймали би рішення щодо укладення договору поставки с/г продукції, в подальшому надання власного транспорту для відвантаження зерна, здійснення оплати згідно договору та транспортування товару до власних сховищ. Відповідач наголошує, що даний договір був на етапі узгодження, представники ТОВ «ФОЗІ-АГРО» надсилали проекти даного договору та звертались до ТОВ "Козацьке" з пропозицією його укласти, за усною домовленістю мали прибути в день відвантаження товару та підписати договір, але дій, які б підтверджували факт укладення даного договору не здійснили, в тому числі оплату за надані послуги, не підписували рахунки, акти, додаткові угоди та інші документи.
У своїх поясненнях відповідач зазначає про те, що всі документи, на які посилається позивач як на підставу підтвердження обставин невиконання умов договору поставки сільськогосподарської продукції від 26.03.2021 №26.11/21, а саме: рахунок-фактуру №26 від 26.03.2021 та видаткові накладні містять посилання на договір №28.10/21 від 16.03.2021. Умови проекту договору поставки сільськогосподарської продукції №28.10/21 від 16.03.2021 суттєво відрізняються від умов сканкопії договору поставки сільськогосподарської продукції від 26.03.2021 №26.11/21.
На думку відповідача, сканкопії договору поставки сільськогосподарської продукції від 26.03.2021 №26.11/21, які надані до суду, є фікцією, підробкою.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом доказування у справі є обставини укладення та виконання сторонами договору поставки сільськогосподарської продукції № 26.11/21 від 26.03.2021; порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "КОЗАЦЬКЕ" своїх зобов'язань, передбачених п. 2.1 договору, які є підставою для накладення неустойки у вигляді штрафу.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Вимоги позову про стягнення на користь ТОВ "Фозі-Агро" 573750,00 грн неустойки (штрафу) базуються на пунктах 2.1 та 4.1 укладеного договору. ТОВ "Фозі-Агро" наполягає на тому, що ТОВ "Козацьке" не виконало пункт 2.1 договору, яким передбачено обов'язок відповідача передати товар покупцю у строк - 05.04.2021. Пункт 4.1 договору передбачає застосування до постачальника за невиконання цього обов'язку неустойки (штрафу) у розмірі 25% від вартості несвоєчасно переданого/не переданого товару.
Застосування передбаченого договором штрафу можливе лише у разі укладення між сторонами дійсного договору. Якщо договір, на підставі якого заявлено позовну вимогу про стгянення неустойки (штрафу, пені) є нікчемним, або визнаний судом недійсним, то такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, що в свою чергу виключає застосування передбачених таким договором штрафних санкцій.
Позивач стверджує про укладення договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021, на підтвердження цього факту надав суду копію цього договору. На вказаній копії наявні підписи та печатки сторін договору.
За змістом п. 6.12 договору, до моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформленого даного договору, а також додаткових угод до нього, у випадку їх укладання, мають силу договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою електронного зв'язку.
Сторони домовилися, що факсимільний підпис на документах (окрім податкових накладних) є правочинним (п.6.13 договору).
Відповідач зазначає, що договір №26.11/21 від 26.03.2021 в результаті даних перемовин в установленому законом порядку підписано не було, оригінал договору у нього відсутній.
Як встановлено судом, сторони вели перемовини щодо укладення договору поставки сільськогосподарської продукції за допомогою засобів електронного зв'язку з використанням поштових адрес та засобами телефонного зв'язку, що не заперечує позивач та відповідач.
Так, у матеріалах справи наявні, надані позивачем: пропозиція щодо укладення договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021, надіслана ТОВ "Фоззі-Агро" до ТОВ "Козацьке" 26.03.2021, 10:07 засобами електронного зв'язку з використанням електронних адрес, зазначених у договорі та відповідь ТОВ "Козацьке" 26.03.2021, 11:30, надіслана ТОВ "Фоззі-Агро" засобами електронного зв'язку з використанням електронних адрес, зазначених у договорі, у якій зокрема зазначається про те, що чекають на підписаний договір.
Відповідно до ч. 1-6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Згідно з ч. 1-5 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Зважаючи на існування між сторонами обставин щодо надання оригіналів витребуваних документів, у тому числі їх відсутності у певних осіб, відповідно до ст. 91, 92, 96, 97 ГПК України, суд зобов'язував позивача надати для огляду у судовому засіданні оригінал договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021.
Позивач оригінал вказаного договору суду не надав, відповідач зазначав про відсутність такого договору.
Позивач стверджує, що наявна у матеріалах справи копія договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021, підписана та скріплена печатками сторін і є оригіналом.
Як вже зазначив суд, відповідно до приписів ст. 91 Господарського процесуального кодексу України електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом, а відтак підлягають застосуванню наслідки, визначені ч. 6 цієї статті, а саме якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Єдиним належним доказом достовірності наданих копій могло бути лише дослідження оригіналу договору, зокрема за ініціативою суду. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 757/28231/13-ц.
Відповідно до частин 1, 2 статті 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частини 1, 2 ст. 207 ЦК України).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3 ст. 207 ЦК України).
На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Статтею 5 зазначеного Закону визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
За змістом статей 6, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов'язки, має відповідати положенням Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".
Відповідно до статей 73, 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено відсутність будь-яких доказів того, що копія договору створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", та що він підписувався електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Такі обставини унеможливлюють ідентифікацію як відправника повідомлення, так і створювача (власника), а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №904/2882/18, від 28.12.2019 у справі №922/788/19, від 16.03.2020 у справі №910/1162/19.
Суд також вважає за необхідне застосувати до спірних взаємовідносин за аналогією приписи Закону України "Про електронну комерцію".
Так, положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 зазначив наступне.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
З наведеними висновками Верховного суду узгоджується позиція цього суду, що також базується на поясненнях залученого спеціаліста, про те, що єдиною можливістю достовірно ідентифікувати особу, що направила електронні документи, є накладення такою особою свого ЕЦП на відповідні документи
Отже, оскільки договір поставки №26.11/21 від 26.03.2021 не підпадає під розуміння електронних документів, не підписаний електронними цифровими підписами сторін, суд дійшов висновку, що такий правочин міг набрати чинності виключно після його фізичного підписання сторонами у паперовому вигляді.
При цьому, суд також відхиляє доводи позивача з посиланням на п. 6.12, 6.13 договору про те, що договори, підписані сторонами і отримані одна від одної за допомогою електронного зв'язку мають силу до моменту отримання сторонами оригіналів належним чином оформленого даного договору, що факсимільний підпис на документах (окрім податкових накладних) є правочинним, оскільки спірним і невстановленим є сам факт підписання цього договору загалом, а відтак і цих умов як його складової.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Як вважає суд, позивач не довів належними та допустимими доказами обставин укладення між сторонами договору і реального виникнення між сторонами господарських правовідносин шляхом укладення та прийняття до виконання зазначеного Договору.
Видаткові накладні від 30.03.2021 №55-61 та рахунок-фактуру №26 від 26.03.2021, надані позивачем як доказ укладення договору, не приймаються судом до уваги, оскільки у даних документах значаться інші договори №28.10/21 від 15.03.2021 та №28.10/21 від 16.03.2021.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено факт укладання договору поставки сільськогосподарської продукції №26.11/21 від 26.03.2021 між ТОВ "Фоззі-Агро" та ТОВ Козацьке". Отже, такий правочин не створює юридичних наслідків, що у свою чергу виключає застосування передбачених таким договором штрафних санкцій.
За таких обставин, надавши оцінку наявним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об'єктивного з'ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Решта доводів сторін, в тому числі викладених у відзиві на позов, відповіді на відзив, заявах та поясненнях, поданих до матеріалів справи документах та наданих усних пояснень ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Тому судовий збір у сумі 8606,25грн слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 129, 232-233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ФОЗІ-АГРО" (код ЄДРПОУ 43938827, вул. Січових Стрільців, буд. 21, приміщення 501-Б, м. Київ, 04053) у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЗАЦЬКЕ" (код ЄДРПОУ 03795678, вул. Миру, 15, с. Козацьке, Бобровицький район, Чернігівська область, 17450) про стягнення 573750,00грн штрафу.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 26.09.2022.
Суддя В.В. Моцьор