18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
16 вересня 2022 року м. Черкаси Справа № 925/379/22
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., за участю секретаря судового засідання Бузун Л.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фізичної особи - підприємця Матіки Ігоря Івановича,
до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспілка",
про зобов'язання повернути зерно, передане на зберігання,
за участю представників сторін:
від позивача: Смаглій В.М., адвокат, ордер СА № 1028969 (в режимі відеоконференцзв'язку);
від відповідача: Мовчанюк М.М., адвокат, довіреність від 12.06.2022 (в режимі відеоконференцзв'язку).
До Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява від 03.05.2022 Фізичної особи - підприємця Матіки Ігоря Івановича (далі - ФОП Матіка І.І.) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агроспілка" (далі - СТОВ "Агроспілка") з вимогою зобов'язати повернути передане на зберігання зерно пшениці.
Позовну заяву позивач обґрунтовує неповерненням відповідачем за вимогою позивача зерна пшениці, переданого на зберігання за складською квитанцією № 1 від 24.07.2019.
Ухвалою від 05.05.2022 господарський суд залишив позовну заяву без руху, зобов'язавши позивача надати суду копію Договору складського зберігання від 17.07.2019 № 1707-2019.
09.06.2022 до суду надійшла заява про усунення недоліків поданої позовної заяви за підписом представника позивача, у якій останнім зазначено, що позивачу не передавалися документи - договір складського зберігання від 17.07.2019 № 1707-2019; позивач зазначив, що після прийняття вказаної партії зерна пшениці відповідач передав позивачу лише наведену вище складську квитанцію № 1 від 24.07.2019, на яку позивач посилається у своєму позові.
Ухвалою від 10.06.2022 господарський суд відкрив провадження у справі № 925/379/22 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 07.07.2022 о 12:00 год. Визначив учасникам справи строки для подання заяв по суті.
30.06.2022 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з вимогами позивача та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач стверджує, що реальної передачі зерна від позивача відповідачу на зберігання не було, а директор СТОВ "Агроспілка" Романенко І.І. помилково підписав вказану складську квитанцію, не розуміючи реальних правових наслідків цьому. Відповідач пояснює, що ОСОБА_1 повністю довіряв ОСОБА_2 та, вважаючи, що оскільки керівником Шполянського хлібокомбінату є саме ОСОБА_2 , то і вся відповідальність за передання в заставу зерна лежить на останньому, а ОСОБА_1 не здійснював контролю за діяльністю хлібокомбінату, не мав фактичного доступу до складів Шполянського хлібокомбінату. При цьому, як стверджує відповідач, ОСОБА_2 ніколи не мав на меті передавати в заставу будь-яке зерно, оскільки його метою було отримати кредит для особистих цілей, а також не мав на меті перероблювати зерно в готову продукцію (муку, хлібобулочні вироби) з метою подальшої її реалізації третім особам. Таким чином, зазначає відповідач, ОСОБА_2 шляхом надання завідомо неправдивої інформації кредитору (ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ") про наявність в нього зерна, яке він нібито передав на зберігання відповідачу, що в подальшому використав як фізична особа у власних цілях, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 222 КК України. Об'єктивна сторона цього злочину полягає в активній поведінці - у наданні вказаною у диспозиції ст. 222 особою кредитору свідомо неправдивої інформації з метою, зокрема, одержання кредиту. Кредит - це надання одним суб'єктом (кредитором) позики у грошовій або натуральній формах іншому суб'єктові (позичальнику) на умовах повернення її у встановлений термін і, за загальним правилом, поєднане зі сплатою відсотків. Надання завідомо неправдивої інформації - це обман держави або кредитора, який набуває письмової форми і супроводжується використанням підроблених або іншим чином сфальсифікованих документів. Так, знаряддям вчиненого ОСОБА_2 злочину є договір застави № 1045-Ш/ФО, предметом якого є зерно у кількості 1000000,00 (один мільйон) кг та складська квитанція на зерно № 1 від 24.07.2019р., оскільки саме в цих документах містяться неправдиві дані.
Крім того, відповідач зазначає, що правоохоронними органами здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000942 від 24.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України. Оскільки ОСОБА_2 не повернув кредитору (ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ") борг за кредитним договором, останній звернувся Шполянського районного суду з позовом про стягнення заборгованості, справа № 710/1367/20. На думку відповідача, розуміючи невідворотність прийняття Шполянським районним судом рішенням про стягнення з нього боргу за кредитним договором, а також, усвідомлюючи, що правочин щодо передачі зерна на зберігання є удаваним, в ОСОБА_2 виник злочинний план щодо заволодіння шахрайським шляхом майном СТОВ "Агроспілка", в ході реалізації якого він направив вимогу СТОВ "Агроспілка" про повернення зерна, яке насправді ніколи не передавав на зберігання, чим вчинив замах на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, вчинене в особливо великих розмірах, а пізніше звернувся до суду з позовною заявою.
На підтвердження своїх доводів відповідач надає суду заяви свідків.
Свідок ОСОБА_3 , головний бухгалтер СТОВ "Агроспілка" зазначає у заяві свідка, що в балансових звітах, а також у розпорядженні бухгалтерії СТОВ "Агроспілка" ніколи не було таких документів як: договір складського зберігання від 17 липня 2019р. № 1707-2019; складська квитанція на зерно № 1 від 24 липня 2019р.; посвідчення № 5 про якість зерна 17 липня 2019р. Зерно в кількості 1000000,00 кілограмів, відповідно до бухгалтерської документації СТОВ "Агроспілка", балансових звітів ніколи не передавалось на зберігання СТОВ "Агроспілка". В бухгалтерському обліку зберігача прийняті запаси на відповідальне зберігання відображаються за дебетом позабалансового рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні", повернення запасів з відповідального зберігання відображається за кредитом рахунку 023. Цього, відповідно до бухгалтерської документації підприємства ніколи не робилось і у звітності такої операції як прийняття зерна на зберігання не значиться. Також свідок зазначає, що на підприємстві відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували переміщення/транспортування зерна (накладні, ТТН, акти, тощо), зважування, перевірки якості, доробки зерна (журнали, журнали реєстрації, акти, книги кількісно-якісного обліку і т.д.). Також свідок повідомляє, що СТОВ "Агроспілка", відповідно до бухгалтерської документації СТОВ "Агроспілка", не мало і не має зернових складів, а також не здійснювало і не здійснює господарської діяльності зі зберігання зерна третіх осіб. Щодо складської квитанції на зерно № 1 від 24 липня 2019р., свідок зазначає, що остання не відповідає вимогам Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510.
Свідок ОСОБА_4 , колишній працівник СТОВ "Агроспілка" зазначає, що в 2019 році директором виробничого підрозділу Шполянського хлібокомбінату СТОВ "Агроспілка" в м. Шпола, вул. Івана Піддубного, буд. 10 був ОСОБА_2 , саме він на заводі керував діяльністю з випікання хлібобулочних продуктів і реалізацією продукції. Як стверджує свідок, в липні 2019 року керівник ОСОБА_2 дав їй вказівку підготувати документ "посвідчення № 5 про якість зерна від 17 липня 2019 р." і попросив, щоб вона поставила в ньому свій підпис, а також вписала від руки дані і дату, ті які він сказав. Свідок стверджує, що фактично 17 липня 2019 р. ні кількість, ні якість зерна на складських і виробничих приміщеннях остання не перевіряла, а просто підписала той документ, який попросив підписати керівник. В її функціональні обов'язки не входила перевірка кількості зерна на складі, і вона не перевіряла кількість зерна, в тому числі і яке станом на 17 липня 2019 р. знаходилось на заводі за адресою: АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_5 повідомляє, що з 11.11.2013 до 10.02.2021 вона працювала на посаді головного бухгалтера СТОВ "Агроспілка", текст складської квитанції на зерно № 1 від 24.07.2019р. складала особисто вона, за вказівкою і під диктовку ОСОБА_2 . Договір складського зберігання від 17 липня 2019р. № 1707-2019 не укладався і не підписувався. Як стверджує свідок, ОСОБА_2 сказав їй, що складська квитанція № 1 від 24.07.2019р. потрібна йому для отримання кредиту, а договір зберігання кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" не вимагало на той момент для видачі кредиту. Свідок зазначає, що вона виконувала вказівки керівника, який сказав їй підготувати проекти документів, він сам їй диктував, що вона має на своєму робочому комп'ютері в її кабінеті надрукувати, хто кому передав, коли, в якій вазі і по якій вартості. Свідок стверджує, що після підготовки проекту квитанції вона принесла її директору СТОВ "Агроспілка" ОСОБА_1 , який в той час приїжджав в офіс в обід, надала йому на підпис цю квитанцію, пояснивши що це треба для ОСОБА_2 , а вже після підписання вона особисто передала підписану квитанцію працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал". Також свідок зазначає, що у період з 17.07.2019 по 24.07.2019 року ОСОБА_2 зерно вагою 1000000,00 кг не передавав для зберігання СТОВ "Агроспілка". В бухгалтерській звітності така операція не обліковувалась, бо це була формальність для отримання кредиту ОСОБА_2 , а не реальна господарська операція. На території хлібокомбінату, який тоді належав СТОВ "Агроспілка" взагалі немає таких приміщень, де могло б зберігатися зерно в обсязі 1 тисяча тон, це дуже велика кількість зерна.
Директор СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_1 у заяві свідка зазначає, що у 2019 році ОСОБА_2 звернувся до нього і попросив допомогти отримати йому кредит в ТОВ "Фінансова компанія "Віва Капітал" в розмірі 2,5 млн. грн для його особистих цілей, в нього були борги і йому не було чим їх погашати. Як стверджує свідок, у нього були дружні відносини із ОСОБА_2 і він погодився допомогти, шляхом підписання Договору поруки за виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 перед фінансовою установою. Через декілька днів під час перебування у кабінеті ОСОБА_2 бухгалтер ОСОБА_6 повідомила свідка в присутності ОСОБА_2 , про вимогу ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» підписати ще один документ; ОСОБА_6 подала на підпис складську квитанцію, яку свідок підписав, вважаючи це формальністю, адже договір застави ОСОБА_2 вже підписав; бухгалтер потім поставила на такому документі печатку. Що було далі з цим документом свідку невідомо.
Крім того, у відзиві відповідачем викладено клопотання, в якому відповідач просить витребувати у позивача:
- документи (свідоцтво на право власності, договори оренди), що підтверджують наявність у позивача автомобільного чи іншого транспорту, необхідного для перевезення, зібрання врожаю - зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, станом на 17.07.2019;
- документи (свідоцтво на право власності, договори оренди землі, договори емфітевзису), що підтверджують право власності або оренди земельних ділянок для вирощування зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, станом на 17.07.2019;
- правочини, які підтверджують придбання зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг;
- видаткові накладні на оприбуткування зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг;
- товарно-транспортні накладні на перевезення зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг;
- документи (свідоцтво на право власності, договори оренди чи суборенди складу), що підтверджують право власності або оренди виробничо-складських приміщень для зберігання зерна до його нібито передачі відповідачеві;
- документи на зерно, документи (сертифікати) щодо проходження карантинного, санітарного, ветеринарного контролю, сертифікатів відповідності за нормами Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні";
- затверджений штатний розпис позивача, який був чинним станом на 17.07.2019;
- копії посадових інструкцій працівників позивача, що були задіяні для здійснення господарської діяльності з вирощування/закупівлі, складування, перевезення зерна, яке було нібито передане на зберігання відповідачу, станом на 17.07.2019;
- документ, де вказаний поіменний перелік працівників позивача, що були задіяні для здійснення господарської діяльності з збирання врожаю, придбання, складування, перевезення зерна, яке було нібито передане на зберігання відповідачу, станом на 17.07.2019;
- книгу обліку доходів позивача за 2019 рік, з доказами оприбуткування зерна пшениці у кількості 1 000 000 кг;
- податкову декларацію платника єдиного податку за 2019 рік, з доказами оприбуткування зерна пшениці у кількості 1 000 000 кг.
05.07.2022 від відповідача надійшла заява від 27.06.2022, в якій він просить на підставі ч. 11 ст. 80 ГПК України витребувати у позивача оригінали складської квитанції на зерно № 1 від 24.07.2019 та якісного посвідчення № 5 від 17.07.2019.
05.07.2022 від представника позивача надійшла заява від 05.07.2022 про продовження процесуального строку встановленого судом для подання відповіді на відзив.
Ухвалою від 07.07.2022 господарський суд заяву відповідача від 27.06.2022 про витребування у позивача документів задовольнив та витребував у ФОП Матіки І.І. оригінали складської квитанції на зерно № 1 від 24.07.2019 та якісного посвідчення № 5 від 17.07.2019. Зобов'язав відповідача у строк до 14.07.2022 подати оригінали нотаріальних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , копії яких надано відповідачем до відзиву. Заяву позивача від 05.07.2022 про продовження процесуального строку встановленого судом для подання відповіді на відзив відповідача на позов задовольнив та продовжив позивачу строк для подання відповіді на відзив до 13.07.2022. Відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 14.07.2022 14:30.
13.07.2022 до господарського суду надійшла заява представника відповідача, в якій, на виконання ухвали господарського суду від 07.07.2022, додано до матеріалів справи оригінали нотаріальних заяв ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3
14.07.2022 до суду надійшов лист представника позивача, яким, на виконання ухвали господарського суду від 07.07.2022, додано до матеріалів справи оригінали складської квитанції на зерно № 1 від 24.07.2019 та якісного посвідчення № 5 від 17.07.2019.
14.07.2022 до суду надійшов лист представника позивача, до якого додано докази подання відповіді на відзив 13.07.2022 через поштове відділення зв'язку Укрпошти та відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів, викладених відповідачем у відзиві та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
14.07.2022 від відповідача надійшла заява (уточнене клопотання про витребування доказів), в якому міститься вимога задовольнити клопотання про витребування доказів заявлене у відзиві на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 14.07.2022 представник позивача оголосив усне клопотання про оголошення перерви з метою надання часу для ознайомлення з уточненим клопотанням про витребування доказів, які надав представник відповідача.
Протокольною ухвалою 14.07.2022 господарський суд задовольнив усне клопотання представника позивача та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 10:00 15.07.2022.
15.07.2022 до суду надійшли заперечення позивача проти заяви (уточнене клопотання про витребування доказів) відповідача.
Ухвалою від 15.07.2022 господарський суд клопотання відповідача, викладене у відзиві на позов з урахуванням заяви (уточнення до клопотання про витребування доказів) про витребування доказів задовольнив частково, витребував у Фізичної особи-підприємця Матіки Ігоря Івановича:
- документи (свідоцтво на право власності, договори оренди), що підтверджують наявність у позивача автомобільного чи іншого транспорту, необхідного для перевезення, зібрання врожаю - зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, станом на 17.07.2019;
- документи (свідоцтво на право власності, договори оренди землі, договори емфітевзису), що підтверджують право власності або оренди земельних ділянок для вирощування зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, станом на 17.07.2019;
- правочини, які підтверджують придбання зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг;
- видаткові накладні на оприбуткування зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг;
- товарно-транспортні накладні на перевезення зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, встановивши строк подання документів - до 29.07.2022, в іншій частині клопотання про витребування доказів залишив без задоволення. За власною ініціативою продовжив строк підготовчого засідання на тридцять днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 04.08.2022 о 14:30.
19.07.2022 до суду поштою надійшла відповідь на відзив. Разом із відповіддю на відзив позивач надав суду заяви свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Надання заяв свідків позивач обґрунтовує тим, що у відзиві на позов та у заяві свідка директор СТОВ "Агроспілка" заперечує свою контролюючу участь у фінансово-господарській діяльності виробничого підрозділу "Шполянський хлібзавод" СТОВ "Агроспілка", непідпорядкованість йому бухгалтерії та головного бухгалтера СТОВ "Агроспілка" по цьому виробничому підрозділу, та відсутність у нього навіть можливостей контролювати діяльність чи отримувати доступ до частини майна СТОВ "Агроспілка" як директора та власника цього Товариства. Вказані пояснення та заперечення, на думку позивача, не відповідають дійсності.
Зокрема, для спростування викладеного, позивач надає заяву свідка ОСОБА_7 , яка із 01.11.2011 по жовтень 2020 року працювала у СТОВ "Агроспілка" на посаді інспектора відділу кадрів, а в подальшому на посаді начальника відділу кадрів. Зокрема, вказаний свідок, володіючи та маючи за своїми функціональними обов'язками інформацію та доступ до посадових інструкцій працівників СТОВ "Агроспілка" спростовує твердження ОСОБА_1 , викладені ним як директором СТОВ "Агроспілка" у відзиві на позов, та заяві свідка. ОСОБА_7 у своїй заяві зазначила, що погоджувала охороні на прохідній хлібозаводу пропуск на територію сторонніх осіб, які не були працівниками відповідача; що їй відомо та вона може підтвердити, що влітку кожного року ОСОБА_2 здійснювалась покупка зерна пшениці у селян, які індивідуально займаються вирощуванням с/г продукції, фермерів та підприємців; свідок стверджує, що влітку 2019 року вона неодноразово виписувала пропуски на різний вантажний автотранспорт, що не належав відповідачу та для водіїв, не працівників відповідача, які завозили зерно пшениці на зерновий склад хлібозаводу СТОВ "Агроспілка", що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .
У своїй заяві свідка ОСОБА_8 підтверджує, що в період з кінця червня по середину липня 2019 року здійснив продаж ФОП Матікі Ігорю Івановичу зерна пшениці 1-го класу урожаю 2019 року в загальній кількості більше 350 000 кг. Вказане зерно з моєї сторони завозилося партіями різної ваги належним мені вантажним автотранспортом на зерновий склад, що знаходився на території Шполянського хлібокомбінату, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Як мені відомо, що на той час ОСОБА_2 був керівником вказаного Шполянського хлібокомбінату, а тому будь-яких питань щодо місця розвантаження зерна пшениці, яке я йому продав у вказаний період, у мене не виникало. Попереднє зважування кожної завезеної мною партії пшениці здійснювалося за нашою з ним домовленістю на Шполянському елеваторі який розташований у м. Шпола. Приймання вказаного зерна пшениці зі сторони ФОП Матіки Ігоря Івановича оформлювалося виписаними ним накладними по кожній партії, в яких ним фіксувалося зерна та ціна. Всі розрахунки зі мною зі сторони ФОП Матіки І.І. за вказане зерно пшениці були проведені ним готівкою в повному обсязі.
Також до відповіді на відзив позивачем додано копії накладних, які, за твердженням позивача, підтверджують наявність у останнього зерна, яке було передане на зберігання.
Позивач з посиланням на заяву свідка ОСОБА_8 та накладні про купівлю зерна пшениці, зазначає, що передане ним на зберігання зерно пшениці закуповувалося у селян (одноосібників), які особисто займаються вирощуванням с/г продукції, фермерів та підприємців. Враховуючи те, що позивач є платником єдиного податку за ставкою 3%, останній здійснював свій внутрішній облік прийняття такого зерна, який був зручний для нього. Позивач стверджує, що прийняття спірного зерна пшениці оформлювалося виписаними ним накладними по кожній партії, в яких фіксувалася особа (продавець) у якої прийнято зерно, кількість зерна, ціна за якою придбане таке зерно, та загальна сума прийнятої партії для розрахунку із продавцем. Таким чином, документами які підтверджують наявність у позивача зерна, яке було передане на зберігання відповідачу, є наявні у позивача накладні, які підтверджують закупку такого зерна позивачем у той період.
Відтак, для підтвердження такого порядку закупки позивачем зерна пшениці, яке було передане на зберігання відповідачу, він надає суду заяву свідка ОСОБА_8 , який у вказаний період здійснював продаж позивачу зерна пшениці та завезення його власним транспортом на територію Шполянського хлібзаводу СТОВ "Агроспілка".
Позивач надає суду копію протоколу № 25 від 25.07.2019 зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агроспілка», відповідно до якого рішенням зборів учасників СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_1 та ОСОБА_9 вирішено уповноважити директора СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_1 підписати договір поруки з ТОВ «Фінансова компанія «Віва Капітал» щодо зобов'язань ОСОБА_2 на 2 500 000 грн.
Щодо технічної можливості переданого позивачем на зберігання зерна пшениці відповідачем за адресою АДРЕСА_1 , позивач стверджує, що наявні за вказаною адресою на території Шполянського хлібзаводу будівлі дозволяли здійснювати таке зберігання, надаючи три сторінки копії з технічного паспорту на виробничий будинок - комплекс, АДРЕСА_2 від 22.12.2014.
Позивач наполягає на укладенні у письмовому вигляді договору зберігання шляхом надання відповідачем в особі його директора складської квитанції № 1 від 24.07.2019 в порядку ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України. Стверджує, що позивачу не передавалися відповідачем ні договір складського зберігання від 17.07.2019 № 1707-2019 ні вказана накладна № 37, дата якої взагалі не зазначена у складській квитанції. Також позивач наголошує на презумпції правомірності правочину, що закріплений у ст. 204 ЦК України, складська квитанція № 1 від 24.07.2019 підтверджує укладення між сторонами правочину зберігання майна, який перебуває під презумпцією правомірності та не може бути поставлений під сумнів у даному спорі із наявними підставами та предметом позову позивача по цій справі.
25.07.2022 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач не погоджується з викладеним позивачем у відповіді на відзив та просить відмовити в задоволенні позову. Щодо протоколу загальних зборів № 25 від 25.07.2019 відповідач надає заяву свідка колишнього учасника СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_9 , у якій зазначено, що останній ніколи не підписував протоколу загальних зборів № 25 від 25.07.2019 і навіть не приймав участі в загальних зборах СТОВ «Агроспілка» в цю дату; жодних рішень та погоджень щодо надання повноважень директору чи іншій особі в СТОВ «Агроспілка» для підписання договору поруки, щодо зобов'язань ОСОБА_2 у ТОВ «ФК Віва Капітал» для отримання ним кредиту в сумі 2,5 млн грн. ним не надавалося; СТОВ «Агроспілка» жодного разу не приймало на зберігання зерна від будь-яких третіх осіб (підприємств чи фізичних осіб) в цьому не було потреби, оскільки СТОВ «Агроспілка» самостійно вирощує значну кількість різноманітної сільськогосподарської продукції: пшеницю, кукурудзу, соняшник і т.д. на орендованих земельних ділянках; він ніколи не бачив на території хлібокомбінату, що в 2019 р. належав СТОВ «Агроспілка» та розташований за адресою: АДРЕСА_1 зерна пшениці в кількості 1000000 кг, яке б належало третім особам, в т.ч. ОСОБА_2 .
Щодо посилань позивача про придбання зерна пшениці у кількості 1 000 000 кг у селян, які індивідуально займаються вирощуванням с/г продукції, фермерів та підприємств відповідач зазначає таке. Зерно м'якої пшениці поділяють на чотири класи, а твердої пшениці залежно від показників якості поділяють на п'ять класів. Вимоги до якості кожного класу пшениці надано відповідно в ДСТУ 3768.2019 «Пшениця. Технічні умови». При цьому, пшениця 1-го класу вважається рідкою, дуже дорогою, найціннішою та такою, показники якості якої є найвищими, при цьому виростити її можна лише з посівного матеріалу, який називається «еліта» або «супереліта», який є дуже дорогим і не використовується селянами, які індивідуально займаються вирощуванням с/г продукції, дрібними фермерами та підприємцями через дорогий і нерозповсюджений посівний матеріал, складність вирощування (необхідність просторової ізоляції, дорогих і якісних міндобрив, тощо). Пшеницю 1 -го класу вирощують виключно великі професійні сільськогосподарські підприємства (аграрні холдинги типу МХП, Нібулон, Кернел), що мають штат професійних агрономів, спеціальну техніку, дорогий посівний матеріал, міндобрива, здійснюють полив і т.д. На території Черкаської області зерна пшениці 1 класу фактично не вирощує жодне з аграрних підприємств. Крім того, важливим і показовим є також ще один факт, згідно технології вирощування пшениці, збирання врожаю пшениці (обмолот пшениці) а Черкаській області, зазвичай починається лише в середині-кінці липня кожного календарного року. Наприклад цього року, збирання врожаю пшениці в Звенигородському p-ні Черкаської обл. станом на 21.07.2022 ще навіть не почалось. Збирання врожаю пшениці на наприкінці червня - початку липня кожного року здійснюється лише на півдні України. Як вбачається з відомостей офіційного веб-сайту Міністерства аграрної політики та продовольства України за посиланням: https://minagro. gov.ua/news/zhniva-2019-agrariyi-8-oblastej-pristupili-do-zbiralnih-robit, станом на 25 червня 2019 року аграрії у Миколаївській, Одеській, Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській та Полтавській областях розпочали збирання ранніх зернових культур. Як видно, аграрії Черкаської області збирання ранніх зернових культур (куди відноситься пшениця) станом на 25.06.2019р. ще навіть не починали. При цьому, як вбачається з наданих Позивачем копій накладних, Позивач вже 26 червня 2019 року нібито отримав від фізичної особи ОСОБА_8 зерно пшениці 1 класу врожаю 2019 року. При цьому, перша накладна датована 26 червня 2019 року, що не відповідає дійсності, адже як зазначалось, збирання пшениці в Черкаській обл. починається лише в середині-кінці липня відповідного календарного року. При цьому, слід також розуміти, що технологічно, збирання пшениці здійснюється за допомогою спеціальної техніки - комбайнів, що передує її перевезенні зерновозами і передачі на склади чи елеватори.
Щодо накладних, наданих представником Позивача, згідно яких свідок ОСОБА_8 нібито передав Позивачу пшеницю в період з 26.06.2019 по 12.07.2019 відповідач зазначає наступне. Ознайомившись з наданими позивачем копіями накладних, можна дійти до наступних висновків: в них відсутній будь-який підпис особи, яка продала (передала) товар; в них відсутні відомості про місце передачі товару; в них відсутні відомості про місце складання документа; в них відсутнє посилання на ідентифікуючі ознаки товару (рік вирощування, класність, якість, тощо).
Далі відповідач наголошує, що складська квитанція на зерно № 1 від 24.07.2019 не є самостійним та достатнім доказом приймання на зберігання 1 000 000,00 (один мільйон) кг пшениці 1 класу врожаю 2019 року, наводячи приписи Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
25.07.2022 від відповідача надійшла заява про виклик та допит в якості свідка ОСОБА_7 . Свою заяву відповідач обґрунтовує тим, що у своїй заяві свідок ОСОБА_7 зазначає, що нібито погоджувала охороні на прохідній хлібозаводу пропуск на територію сторонніх осіб, які не були працівниками відповідача; що їй нібито відомо та вона може підтвердити, що влітку кожного року ОСОБА_2 здійснювалась покупка зерна пшениці у селян, які індивідуально займаються вирощуванням с/г продукції, фермерів та підприємців; стверджує, що влітку 2019 року вона неодноразово виписувала пропуски на різний вантажний автотранспорт, що не належав відповідачу та для водіїв, не працівників відповідача, які завозили зерно пшениці на зерновий склад хлібозаводу СТОВ "Агроспілка", що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач вважає, що викладені свідком ОСОБА_7 відомості суперечать іншим доказам, зокрема письмовим заявам свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які стверджують, що на територію хлібокомбінату, який в 2019 році належав СТОВ "Агроспілка", що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , не завозилось зерна від третіх осіб і СТОВ "Агроспілка" не здійснювало діяльності з приймання на зберігання ТМЦ (в т.ч. зерно) від будь-яких третіх осіб (підприємств чи фізичних осіб).
25.07.2022 від відповідача надійшла заява про виклик та допит свідка ОСОБА_8 , яку він обґрунтовує тим, у відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що останній з кінця червня по середину липня 2019 року придбав у фізичної особи ОСОБА_8 зерна пшениці 1-го класу урожаю 2019 року в загальній кількості "більше 350 тон", на підтвердження чого позивачем надано заяву свідка. Вказане, на думку відповідача, суперечать іншим доказам, зокрема письмовим заявам свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , які стверджують, що на територію хлібокомбінату, який тоді належав СТОВ "Агроспілка", що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , не завозилось зерна від третіх осіб і СТОВ "Агроспілка" не здійснювало діяльності з приймання на зберігання ТМЦ (в т.ч. зерно) від будь-яких третіх осіб (підприємств чи фізичних осіб).
27.07.2022 до суду надійшла заява позивача, відповідно до якої, за його твердженням, ним надано, на виконання ухвали від 15.07.2022, витребувані документи.
Щодо витребуваних судом документів (свідоцтво на право власності, договори оренди), що підтверджують наявність у позивача автомобільного чи іншого транспорту, необхідного для перевезення, зібрання врожаю - зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, станом на 17.07.2019 позивач зазначив, що станом на червень-липень 2019 року за позивачем було зареєстровано лише екскаватор Борекс-2011 (надано копію Свідоцтва про реєстрацію машини серія НОМЕР_1 ), а також при необхідності позивач користувався вантажним тягачем Renault Magnum 430, що належить ТОВ "Шпола-Млин" власником якого є дружина позивача - ОСОБА_10 (надано копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 за ТОВ "Шпола-Млин" та витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на 26.07.2022), також у фактичному користуванні позивача був і є вантажний автомобіль ЗИЛ-431410 (надано копію Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11 ). Позивач зазначає, що основним видом діяльності позивача була переробка зернових, тому вказаного транспорту було достатньо, а спірне зерно завозилося транспортом продавців цього зерна.
Щодо документів (свідоцтво на право власності, договори оренди землі, договори емфітевзису), що підтверджують право власності або оренди земельних ділянок для вирощування зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, станом на 17.07.2019, правочинів, які підтверджують придбання зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, видаткових накладних на оприбуткування зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг, товарно-транспортних накладних на перевезення зерна пшениці в кількості 1 000 000 кг позивач стверджує, що у власності позивача на 2019 рік перебувала лише одна земельна ділянка площею 2,0325 га (надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 06.08.2013), втім позивач зазначає, що він здійснював закупку зерна, а не вирощував його, що підтверджується накладними, доданими останнім до відповіді на відзив. Позивач стверджує, що товарно-транспортні накладні у нього відсутні, оскільки спірне зерно пшениці завозилося йому транспортом продавців цього зерна та приймалося позивачем безпосередньо у них.
Також в підтвердження сталої господарської діяльності між позивачем та відповідачем позивач надає копії договору оренди приміщення та обладнання, договору оренди обладнання, договору на надання послуг позивачем відповідачу, а також актів виконаних робіт та отримані позивачем доходи від відповідача по таким послугам.
02.08.2022 електронною поштою з накладенням кваліфікованого електронного підпису надійшла заява відповідача, в якій він просить суд не брати до розгляду докази, які надані представником позивача разом із заявою від 26.07.2022 як такі, що не стосуються предмета доказування. Застосувати до ФОП Матіки І.І. та його представника ОСОБА_12 захід процесуального примусу у вигляді штрафу. Залишити позовну заяву ФОП Матіки І.І. без розгляду.
03.08.2022 поштою до суду надійшла заява відповідача. Дослідивши подану заяву, господарський суд доходить висновку, що вона є ідентичною заяві, поданій відповідачем 02.08.2022 електронною поштою.
Господарський суд не знаходить підстав для задоволення ідентичних заяв відповідача від 02.08.2022, що надійшли на електронну адресу суду та поштою.
03.08.2022 до суду електронною поштою надійшла скан-копія клопотання нібито від представника позивача, яке не підписано кваліфікованим електронним підписом.
Оскільки клопотання подане електронною поштою не скріплене електронним цифровим підписом, то останнє вважається таким, що не підписане представником позивача, а тому не береться судом до уваги.
Ухвалою від 08.08.2022 господарський суд закрив підготовче провадження по справі № 925/379/22 та призначив справу до судового розгляду по суті на 26.08.2022 о 10:00. Заяви СТОВ "Агроспілка" про виклик та допит свідка задовольнив. Викликав у судове засідання 26.08.2022 о 10:00 свідків: ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 . Зобов'язав ФОП ОСОБА_2 , забезпечити явку свідків в судове засідання.
У судовому засіданні 26.08.2022 представник позивача участі не брав, а також явку свідків, яких викликано судом, не забезпечив.
Господарський суд врахував положення ч. 2 ст. 89 ГПК України, відповідно до якої, суд має право зобов'язати учасника справи, який подав заяву свідка, забезпечити явку свідка до суду або його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Якщо свідок без поважних причин не з'явився в судове засідання або не взяв участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, суд не бере до уваги його показання.
26.08.2022 суд розпочав розгляд справи по суті.
Протокольною ухвалою від 26.08.2022 господарський суд оголосив перерву у судовому засіданні до 09.09.2022 о 12:00 год.
У судове засідання 09.09.2022 з'явилися свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 . Також брали участь представники позивача та відповідача у режимі відеоконференцзв'язку.
Представник позивача повідомив суд, що не мав можливості забезпечити явку свідків у минуле судове засідання. Свідки зазначили, що ним ухвали про виклик до суду не отримувалися. Так ОСОБА_8 зазначив, що на повідомлені про вручення поштового відправлення не його підпис про отримання ухвали, ОСОБА_7 заявила, що не отримала ухвалу, дійсно, суд встановив, що ухвала суду, незважаючи на повідомлення на сайті "Укрпошта" про вручення, повернута органом поштового зв'язку із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Зважаючи на з'ясовані обставини, суд вирішив повернутися до стадії допиту свідків, про що, відповідно до вимог ч. 2 ст. 209 ГПК України, зазначено у протоколі судового засідання.
Представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви для його підготовки до допиту свідків, оскільки він був готовий лише до судових дебатів, а також представник має брати участь у іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні 09.09.2022 господарський суд оголосив перерву до 16.09.2022 об 11:30.
16.09.2022 суд продовжив розгляд справи по суті.
Під час допиту свідок ОСОБА_8 повідомив суду такі відомі йому обставини: « ОСОБА_2 не повністю зі мною розрахувався за поставлене зерно, тут у заяві свідка допущена помилка. Самостійно сільськогосподарською діяльністю не займаюсь, купляю для перепродажі, у мене землі немає, не вирощую сам. Купляв в одноосібних пайовиків, яке зерно підходило для подальшої реалізації. Просто такий заробіток.» На запитання представника відповідача "Чи може свідок повідомити суд, в яких саме осіб він купував у кількості щонайменше 350 тон? І не просто зерна, а зерна першого класу для подальшого перепродажу ОСОБА_13 . В кого і в яких осіб, адреси їх, чи можливо ще якісь знає дані ідентифікації? Чи можливо встановити, що то за особи?" свідок надав відповідь "Так як це було у 2019 році, це практично неможливо, тому що я в багатьох купляв. В мене і в Сигнаївці знають, що я купляю для подальшої перепродажі, так як в мене є транспорт. Хто в 2019 році мені пропонував - я не відмовлявся. Щодо першого класу - ситуація виходить так: як я привозив зерно на хлібзавод, вони лабораторно робили аналіз у себе і тоді вже казали, що то перший клас. Не вся пшениця, яку я привозив, йшла відразу на реалізацію, деякі машини вони повертали за неякісне зерно. Брали лише перший клас, який вони робили в себе аналіз, і чи він там був, чи другого, чи третього класу. Виходив лаборант і говорив: “Пшениця підходить, це перший клас”. Тільки тоді ми сідали з їхнім представником і їхали на хлібзавод важити. Довжина машини приблизно 16 метрів, на хлібзаводі є також ваги, але фізично ми не могли зважитись." На питання представника відповідача "Ви вказали щойно, що зважували зерно на хлібзаводі, при тому в нотаріальній заяві що ви зважувалися на Шполянському елеваторі." надано відповідь "Фактично зважувався… Я пояснив на елеваторі можливо помилково я сказав на хлібзаводі. На хлібзаводі є ваги, але я ними не користувався. На хлібзаводі я не зважувався." На питання представника відповідача "Як ви можете пояснити той факт, що директор Шполянського елеватора Карапіді Юрій Іванович у своєму листі зазначив, що він ніколи не приймав на зважування зерно від Вас і в нього відсутні документальні відомості щодо прийняття на зважування чи зберігання від Вас зерна?" надав свідок відповідь "За вагу домовлявся представник з Хлібзаводу, від других сторін я знаю, що за окрему плату зважувалися машини. Але я ніколи не домовлявся, не платив там 50 чи 100 грн. Мені казали, що зерно підходить і я відважувався. Безпосередньо представники Хлібзаводу домовлялися самі. Я навіть Карапіді в очі не бачив. Знаю, що є такий директор, але особисто не знайомий.". На наступне питання представника відповідача "Ви знаєте, коли починається збирання врожаю пшениці в Черкаській області? В який період, місяць?" свідок надав відповідь "У нас закінчилися півтора місяця, зерна, півтора місяці як прибрали.". Наступне питання представника відповідача: "Останні 4-3 роки збирання здійснюється в середині липня. Ви у своїй заяві зазначили, що ОСОБА_14 був директором Хлібзаводу у 2019 році. То чого Ви зерно привозили не безпосередньо підприємству, якщо Ви знали, що він там працює, а ФОП Матіці?" свідок ОСОБА_8 надав відповідь "Я відвозив на Хлібзавод так як він, я знаю, не в мене купляв. Яка різниця, кому мені його продати, головне, що ціна мене влаштовувала. Він, безпосередньо директор, розраховувався зі мною налічкою. Як кажуть “чорні гроші”, але мене влаштовувало, я мав свій заробіток.". Представник відповідача задав таке питання: "Ви вказали, що Ви передали пшеницю першого класу? В накладних, які надав Матіка немає жодних відомостей, який це клас, який це рік збирання врожаю. Хто вам повідомив, щоб Ви написали у своїй заяві, який це клас, коли Ви про це дізнались і від кого?"; свідок відповів: "Лабораторно робили аналіз на Хлібзаводі. Мені не принципово, чи то перший, другий чи третій клас, як вони прийняли його. Головне, що ціна влаштовувала, як кормова або виробнича пшениця. Якщо вони зробили її першим класом, перший то перший, другий то другий.". На уточнююче питання судді "Що таке хлібокомбінат і хлібзавод? Це одне й те ж саме?", свідок ОСОБА_8 відповів "Ну да. Це хлібокомбінат, а я просто кажу хлібзавод.". Питання судді "Тобто Ви завозили на Шполянський хлібокомбінат і вони самі робили в лабораторії аналіз після того, як ви їх завезли?", свідок ОСОБА_8 відповів "Дивіться, під'їжджаю я до воріт, виходить лаборант, вони набрали 2-3 кг пшениці. Потім в лабораторії робили аналіз. І лише після цього вони казали: “Да, пшениця нам підходить”. Тоді до мене чи до водія сідає представник і їдемо на елеватор зважуватися. Потім вертаємось на хлібзавод і висипаємо пшеницю. Якщо пшениця не підходила, була четвертого чи п'ятого класу, тобто фуражна, “вибачте, не підходить” і я її потім реалізовую.". На уточнююче питання судді "Важились на елеваторі, а проводили це все на хлібокомбінаті, який потім це все приймав?" свідок ОСОБА_8 відповів "Так". Далі, на питання представника відповідача "Можете повідомити дані водія, який особисто перевозив 350 тон напередодні 17.07.2019. І звідки саме перевозилось?" свідок відповів "Раз чи два я просив, а так - сам. Категорія в мене є, машина в мене є, в порти вожу, як в мене є час.". На питання представника відповідача "Звідки Ви перевозили 350 тон?" свідок відповів "Я скупляв то в одного фермера, то в другого, хто призначив, я приїжджав, дивився, якщо влаштовувало, не пріле, я грузився та їхав.". На питання представника відповідача "Ви з поля возили, чи десь перевозили зі свого складу чи якийсь інший склад, аж потім перевозили Матіці?" свідок відповів "З поля я не возив". На питання представника відповідача "Це був один склад чи декілька?" свідок відповів "Не один склад, там було багато людей. В того 10 тон куплю, в того - 20, потім приїжджаю до них машиною, хто пропонував - в того скупляв.". На питання представника відповідача "Чи є у вас докази часткової оплати зерна Матікою: розписки, письмові документи, касові ордери." свідок відповів "Ми бухгалтерії не вели, гроші отримував частинами. Було таке, що на хлібзаводі розраховувалися, було, що зустрічалися біля банку в місті. Все в телефонному режимі. Ми знали, що є тонаж загружений та вигружений, є сума, яка відмінусовувалася і все. Так як такої бухгалтерії, все йшло за живі гроші.". На питання представника позивача "Ви підтверджуєте Ваші свідчення, які були викладені у Вашій заяві свідка, яка була зачитана судом?" свідок відповів "Так, підтверджую.".
Далі суд допитав свідка ОСОБА_7 . На питання представника відповідача "Свідок у заяві зазначив, що у нього були повноваження погоджувати пропуск на територію хлібзаводу сторонніх осіб, які не були працівниками відповідача. Чи є якісь докази?" свідок відповіла "Є наказ, оскільки мені це оплачувалось. Була найнята охоронна фірма, якою вівся журнал виїзду, входу, виходу, згідно документообігу. Ніхто на територію підприємства не міг прийти просто так. Був графік змін. Вівся нагляд, керівників записували, ставили до відома, охорона змінювалася, їхня вахта. Був список осіб, яких пропускати без перешкод: керівники, деякий керівний склад, тому що вони заїжджали автомобілем на територію. А мені було це доведено, тому що я виконувала обов'язки начальника відділу кадрів та офіс-менеджера, секретаря. Все погоджувалося, якщо керівника не було на місці, то все було в телефонному режимі.". На питання представника відповідача "Вам відомо, з якою метою Матіка купував зерно у місцевих фермерів, фізичних осіб?" свідок відповів "Для переробки на борошно.". На питання представника відповідача "Ви можете відповісти, чи була потреба у Вашого роботодавця - Агроспілки, яка є сільськогосподарським виробником у прийманні на зберігання зерна від третіх осіб? Чи була така потреба? Чи займалося підприємство такою діяльністю - саме зберіганням, як елеватори це роблять?" свідок відповів "До нас привозили зерно, у нас був склад, але я до цих функцій....". На питання представника відповідача "Чи вам відомо, що коли-небудь Агроспілка приймала на зберігання від якихось осіб зерно?" свідок відповіла "Приймали зерно.". На питання представника відповідача "На зберігання приймали зерно чи для переробітку в муку, борошно, хлібні вироби?" свідок відповіла "Я не бухгалтер, про ці справи мені не повідомляли.". На питання представника відповідача "Чи відомо Вам про те, що Матіка орендував на території хліб заводу якийсь склад чи виробничі приміщення?" свідок відповіла "Мені не відомо.". На питання представника відповідача "На якій підставі він проводив там власну господарську діяльність якщо він закуповував у фізичних осіб для своїх потреб зерно?" свідок відповіла "У нас був виробничий підрозділ, ми займалися випіканням хлібобулочних виробів і хліба. Ми приймали від одноосібних осіб зерно, навіть було таке, що сільська місцевість, можна сказати, привозили люди по тонні. Приймали для чого, тому що в нас не було своїх ресурсів для переробки на борошно. Не було, з чого випікати, ось чому була така потреба купувати." На питання представника відповідача "Але ж Агроспілка є сільськогосподарським виробником, в оренді має тисячі гектар землі. Як Ви можете пояснити необхідність купувати зерно, коли є власне і приймати на зберігання, якщо Вам відомо це?" свідок відповіла "Я відомостей про збір урожаю і про наявність земель СТОВ “Агроспілка”, тому що були ще люди, які виходили пайовики, забирали землі. У мене таких відомостей немає. На даний момент, на кінець року, скільки було зібрано урожаю і скільки було - це все у головного бухгалтера, обговорювалося з директором. Мене в такі цифри як урожайність і кількість земельних ділянок не посвячували. Те, що було - ми трохи приймали зерна на зберігання тому що нам не було з чого випікати. Так, була така потреба.". На питання представника відповідача "Ви зазначали, що Ви виписували пропуски на транспортні засоби третіх осіб. Ви можете повідомити суду, яким саме водіям, які не були працівниками Агроспілки, Ви видавали пропуски на перевезення великої кількості - приблизно 1000 тон зерна напередодні 17.07.2019?" свідок відповіла "Не пам'ятаю. Все фіксувалося в журналах. Заїжджав автомобіль, ставився час і все фіксувалось на прохідній.". На питання представника відповідача "Чи відомо Вам про обставини підписання складської квитанції на зерно № 1 від 24.07.2019?" свідок відповіла "Ні.". На питання представника відповідача "Чи відомо Вам про те, що Матіка уклав у ФК “Віва Капітал” кредитний договір на 2,5 млн грн. у 2019 році?" свідок відповіла "Відомо.". На питання представника відповідача "З якої причини Ви звільнилися з роботи і чи це пов'язано зі звільненням Вашого керівника - Матіки?" свідок відповіла "Ні, не пов'язано, уже він не був керівником, там уже був другий керівник. Я працювала там 17 років, але те, які події були за останні 1,5 року - у мене просто нервова система не витримала. Мені предложили друге місце роботи, я звільнилась і пішла працювати на інше місце роботи.". На питання представника позивача "Ви підтверджуєте Ваші свідчення, які були викладені у Вашій заяві свідка, яка була зачитана судом?" свідок відповіла "Так, підтверджую."
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив про намір заявлення витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн. Повідомив, що докази понесення таких витрат буде подано до суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши свідчення свідків та пояснення представників сторін, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.
У матеріалах справи міститься документ під назвою «Складська квитанція на зерно № 1 "24" липня 2019 р.» (далі - Складська квитанція), у якій зазначено, що нею підтверджується, що зерновий склад № 1, вул. Івана Піддубного, 10, м. Шпола прийняв на зберігання від ФОП Матіка Ігор Іванович АДРЕСА_3 , ід.код НОМЕР_4 , на підставі договору складського зберігання від 17 липня 2019р. № 1707-2019 відповідно до накладної № 37 зерно пшениці:
Найменування зерна (клас) 1
Вага фізична, кг 1 000 000,00
Державний стандарт або нормативний акт ДСТУ 3768:2010
Зернова домішка 1,5%
Зараженість не виявлено
Зберігання: відокремлене знеособлене __________
Рік збирання врожаю 2019
Вага залікова, кг 1 000 000,00
Вологість 13,5%
Сміттєва домішка 0,3%
Інші показники якості
Примітка ______________
Документ, що засвідчує якість зерна - якісне посвідчення №5 від 17.07.2019р., виданий лабораторія СТОВ "Агроспілка"
Ринкова вартість зерна пшениці станом на 24.07.2019р. становить 4,90 грн за 1 кг, на суму 4 900 000,00 грн.
Зерновий склад зобов'язується зберігати зерно в строк до закінчення строку дії Договору та видати ОСОБА_2 АДРЕСА_3 , ід. код. НОМЕР_5 , зерно пшениці в кількості 1000 000,00 кг (Одна тисяча кг).
Складська квитанція підписана директором СТОВ "Агроспілка" Романенком І.І.
Також в матеріалах справи міститься документ - посвідчення № 5 про якість зерна від "17" липня 2019 р. СТОВ "Агроспілка", підписане лаборантом Михальченко С.О., у якому зазначено:
Культура - пшениця; маса 1000000,00 кг; походження - пшеничне зерно; рік урожаю 2019; клас - І; вологість - 13,5%; колір властивий; запах властивий; домішки: сміттєва домішка 0,3%.
Позивач стверджує, що за такою Складською квитанцією ним передано на зберігання СТОВ «Агроспілка» зерно в кількості 1 000 000 кг, така Складська квитанція є свідченням укладення сторонами Договору складського зберігання.
Позивачем направлено на адресу відповідача Вимогу про повернення переданого на зберігання зерна пшениці від 07.07.2021 - до 25 липня 2021 року повернути передане на зберігання зерно пшениці в кількості 1 000 000,00 (один мільйон) кг, згідно складської квитанції на зерно № 1 від 24.07.2019.
Відповідач на вказану вимогу зерно не повернув, у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду.
З поданих суду доказів встановлено, що 26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" та ОСОБА_2 підписано Договір № 1045-Ш/ФО про надання фінансового кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії (для фізичних осіб) на загальну суму 2 500 000,00 грн строком на 12 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 32,0% річних від суми кредиту.
26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" (Заставодержатель) та фізичною особою ОСОБА_2 (Позичальник) підписано Договір застави № 1045-Ш/ФО З, відповідно до п. 5 якого, предметом застави за цим Договором є зерно на складі (надалі за текстом - Предмет застави), кількість яких визначені в Додатку 1 до цього Договору.
Відповідно до п. 6, 7 Договору застави, у разі реалізації/використання в процесі виробничої діяльності зерна на складі (або їх частини), що є предметом застави, таке зерно на складі перестає бути предметом застави за даним договором з моменту його вручення набувачу або транспортній організації для відправлення набувачу. Після цього набуте Заставодавцем зерно такого ж виду, як передбачено в п. 5 даного договору, стають предметом застави з моменту виникнення на них у Заставодавця права власності.
У разі відсутності у Заставодавця зерна, що передане в заставу за цим Договором, він зобов'язаний надати в заставу інше зерно, попередньо узгодивши його з Заставодержателем.
Протягом строку дії даного договору Заставодавець повинен забезпечити наявність зерна на складі на загальну суму (виходячи з балансової вартості) не менше, ніж узгоджена Сторонами оціночна вартість предмету застави, зазначена в п. 11 даного договору.
предметом Договору застави була передача зерна пшениці у кількості 1 000 000,00 (один мільйон) кг. Відповідно до Договору застави, предмет застави повинен був зберігатись за адресою Шполянського хлібокомбінату: м. Шпола, вул. І. Піддубного, 10, яким керував ОСОБА_2
26.07.2019 між СТОВ "Агроспілка" (Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Віва Капітал" (Кредитодавець) підписано Договір поруки № 1045-Ш/ФО П 2, за п. 1 якого, у відповідності до цього Договору Поручитель поручається перед Кредитодавцем за виконання Громадянином України ОСОБА_2 адреса реєстрації АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , паспорт серія НОМЕР_6 , виданий Шполянським РВ УМВС України в Черкаській обл., 14.11.2000р. (далі "Позичальник"), зобов'язань за Договором про надання фінансового кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії № 1045-Ш/ФО від "26" липня 2019р., укладеним між Кредитодавцем та Позичальником (далі - Основний договір).
За повідомленнями обох сторін до 2020 року у складі СТОВ "Агроспілка" перебував виробничий підрозділ "Шполянський хлібокомбінат".
Відповідно до наказу від 29.03.2013 № 28-к «Про переведення на іншу роботу» за підписом директора СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_1 . ОСОБА_2 30.03.2013 переведено на посаду директора ВП «Шполянський хлібзавод» СТОВ «Агроспілка».
У своїй заяві свідка директор СТОВ «Агроспілка» ОСОБА_1 пояснює, що у 2019 році ОСОБА_2 звернувся до нього та попросив допомогти отримати йому кредит в ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ" в розмірі 2,5 млн. грн для його особистих цілей. Враховуючи наявність особистих відносин з директором фінансової компанії, умовою надання кредиту ОСОБА_2 був виступ гарантом погашення цього кредиту саме ОСОБА_1 . У ОСОБА_1 були довірливі і дружні відносини із ОСОБА_2 , тому ОСОБА_1 погодився підписати для отримання позивачем договір поруки, в якому стороною поручителя виступало СТОВ "Агроспілка", в той же день ОСОБА_2 підписав кредитний договір та договір застави зерна.
Як випливає зі змісту заяв свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка станом на дату видачі Складської квитанції перебувала на посаді головного бухгалтера СТОВ "Агроспілка", через декілька днів після підписання ОСОБА_2 вищевказаних договорів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 повідомили ОСОБА_1 , що для ТОВ "ФК "ВІВА КАПІТАЛ" необхідно підписати ще один документ, а саме: "складську квитанцію №1 від 24.07.2019р.", який вони разом підготували і надали йому на підпис, він підписав цей документ, бо вважав це формальністю, адже договір застави зерна ОСОБА_2 вже підписав, а враховуючи розподіл господарської діяльності між ним та ОСОБА_2 , він не втручався в діяльність хлібокомбінату, і не знав і не міг знати, яке там зерно, в якій кількості реально знаходилось на складі в м. Шпола.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Позивач, ознайомившись із заявами свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не заявив клопотання про виклик таких свідків, відтак позивач не вважає, що обставини, викладені свідками у заявах суперечать іншим доказам у справі.
Позивач стверджує, що Складська квитанція є достатнім та належним доказом укладення між ФОП Матікою І.І. та СТОВ «Агроспілка» Договору зберігання 1 000 000 кг зерна пшениці першого сорту і позивач має право на повернення зі зберігання такого зерна.
При розгляді даного спору господарський суд враховує такі норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому.
Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Згідно з ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Відповідно до ст. 957 ЦК України, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом.
Згідно з ч. 1 ст. 956 ЦК України, товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності.
За ч. 1 ст. 961 ЦК України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
Питання укладення договорів зберігання зерна та, відповідно, видачі складських документів унормовані спеціальним законом, який регулює відносини у сфері зберігання зерна - Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (тут і далі в редакції станом на дату Складської квитанції), дія якого, відповідно до ст. 3 поширюється на всіх суб'єктів ринку зерна. Суб'єктами ринку зерна є: суб'єкти виробництва зерна; суб'єкти зберігання зерна; Аграрний фонд та інші суб'єкти державних заставних закупівель зерна та державної аграрної інтервенції; акредитовані біржі; Аграрний страховий пул створений відповідно до Закону України "Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою"; Гарантійний фонд; інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна. (ст. 5 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні")
Вказане спростовує доводи позивача, що, враховуючи відсутність у відповідача статусу зернового складу, до правовідносин між сторонами з приводу зберігання зерна не застосовуються такі спеціальні норми.
Згідно з п. 15, 16 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад - суб'єкт підприємництва, що є власником зерносховища і надає фізичним та юридичним особам послуги із зберігання зерна з видачею складських документів на зерно та в передбаченому законом порядку отримав право на здійснення такої діяльності шляхом участі в Гарантійному фонді виконання зобов'язань за складськими документами на зерно; зерносховище - спеціально обладнане місце для зберігання зерна (приміщення, будівля тощо).
Отже, зберігати зерно можна лише на товарних/зернових складах.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо підприємства відповідача, станом на червень 2019 року, видами його діяльності є: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід, 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів, 01.45 Розведення овець і кіз, 01.46 Розведення свиней, 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві, 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві, 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, 10.71 Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 81.29 Інші види діяльності із прибирання, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.24 Роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
Отже, серед видів діяльності, якими може займатися підприємство відповідача не передбачено права на зберігання товарів.
Позивач, який тривалий час працював на керівній посаді СТОВ «Агроспілка» мав достатньо можливостей дізнатися про відсутність у СТОВ «Агроспілка» статусу зернового складу та неможливість здійснення зберігання зерна у приміщеннях СТОВ «Агроспілка» на підприємницькій основі.
Наданий відповідачем витяг із технічного паспорту на будівлі не доводить наявності на території ВП «Шполянський хлібокомбінат» СТОВ «Агроспілка» спеціально обладнаних приміщень для зберігання зерна. Так, серед переліку споруд в досліджуваному технічному паспорті зазначені: прохідна, вагова, ВНС, матеріальні склади, склад зберігання солі, головний корпус, ремонтний бокс, заправка, мазутне відділення, КНС.
Суд звертає увагу, що для зберігання солі передбачено окреме приміщення, проте для зберігання зерна такого приміщення не визначено.
Поданий доказ не підтверджує наявність у відповідача будівлі (приміщення) для зберігання зерна в кількості 1000 000 кг.
Згідно з ч. 1-3 ст. 26 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", договір складського зберігання зерна є публічним договором, типова форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. За договором складського зберігання зерна зерновий склад зобов'язується за плату зберігати зерно, що передане йому суб'єктом ринку зерна. Договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа.
Відповідно до ст. 27 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно протягом строку, встановленого у договорі складського зберігання зерна. Якщо строк зберігання зерна договором складського зберігання зерна не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зерновий склад зобов'язаний зберігати зерно до подання поклажодавцем вимоги про його повернення. Якщо строк зберігання зерна визначено моментом пред'явлення власником зерна вимоги про його повернення, зерновий склад має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від власника зерна забрати це зерно в розумний строк.
За ст. 35-36 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зерновий склад зобов'язаний за першою вимогою володільця складського документа повернути зерно, навіть якщо передбачений договором складського зберігання строк його зберігання ще не закінчився. У цьому разі володілець складського документа зобов'язаний відшкодувати зерновому складу витрати, спричинені достроковим припиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено договором складського зберігання.
Зернові склади зобов'язані вести реєстр зерна, прийнятого на зберігання. Вимоги до реєстру зерна та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Ч. 1, 2, 5, 10 ст. 37 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. Форма бланків складських документів на зерно, порядок їх випуску, передачі, продажу зерновим складам встановлюються Кабінетом Міністрів України. Відносини, що виникають при обігу складських документів, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, з урахуванням встановлених цим Законом особливостей.
У ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено, що якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Також за ст. 45 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні", зернові склади ведуть реєстр складських документів на зерно. Вимоги до реєстру складських документів на зерно та порядок його ведення визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1569 "Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" затверджено Порядок ведення реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - Порядок, тут і далі - в редакції на дату Складської квитанції).
Відповідно до п. 1, 2, 6 Порядку, реєстрація складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, здійснюється з метою проведення моніторингу ринку зерна і забезпечення його стабільного функціонування, надання юридичним та фізичним особам інформації про прийняте на зберігання зерно та про видані складські документи.
Основний реєстр складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (далі - основний реєстр), є електронною базою даних, що формується на основі інформації реєстрів, які ведуться на зернових складах (далі - реєстр зернового складу), через електронну мережу.
Реєстр зернового складу ведеться в електронному вигляді та у письмовій формі (книга реєстрації). Інформація в електронному реєстрі та книзі реєстрації повинна бути ідентична.
Форму і порядок ведення електронного реєстру та книги реєстрації затверджує держатель реєстру.
До реєстру зернового складу вноситься за порядковим номером інформація про складський документ. Такий же порядковий номер зазначається у відповідній графі першого і другого примірників документа. Перший примірник передається особі, що здала зерно на зберігання, а другий примірник підшивається у книзі реєстрації. Власник зерна (уповноважена ним особа), якому видано складський документ, ставить підпис у книзі реєстрації.
Доказів внесення до Реєстру зернового складу інформації про складський документ - Складську квитанцію суду не подано.
Позивач стверджує, що відповідно до ч. 1 ст. 987 ЦК України письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.
Проте, як досліджено вище, питання щодо того, яка саме має бути квитанція про отримання на зберігання зерна регулюється спеціальним Законом України "Про зерно та ринок зерна в Україні".
Стосовно наданої позивачем складської квитанції на зерно від 24.07.2019 № 1, господарський суд зазначає, що вимоги до форми такого документа відповідно до ст. 43 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" встановлено Порядком випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 р. № 510 (тут і далі - в редакції на дату Складської квитанції), відповідно до п. 2, 11 якого, бланки, а також копії складських документів, виданих зерновими складами, зберігаються на складі. Інформація про складські документи вноситься до реєстру складських документів на зерно (далі - реєстр) у порядку, що встановлений Кабінетом Міністрів України. Держпродспоживслужба видає бланки складських документів протягом трьох днів після реєстрації замовлення.
Згідно з п. 7, 8, 13 Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам, Кожний примірник бланків складських документів повинен мати номер і серію. Номер складається із шести цифр, а серія - з двох літер.
На бланках подвійного складського свідоцтва (частини А і Б) номер і серія повинні бути ідентичними.
Бланки складських документів (як і кожна з двох частин подвійного складського свідоцтва) виготовляються в двох примірниках на спеціальному захищеному та високоякісному папері - оригінал і копія, які мають різні кольори.
У складських документах повинні бути заповнені всі передбачені реквізити.
У разі застави зерна, зданого на зберігання за простим складським свідоцтвом, зазначаються відомості про найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, від якої прийнято зерно на зберігання, а також місцезнаходження (місце проживання) такої особи, номер свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності, документ, що посвідчує фізичну особу.
Інші записи у складських документах, не передбачені діючим законодавством та цим Порядком, не допускаються.
З урахуванням викладеного, господарський суд доходить висновку, що надана позивачем складська квитанція на зерно від 24.07.2019 № 1 не виготовлена на спеціальному бланку та не відповідає вимогам, встановленим Порядком випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам до такого первинного документу як складська квитанція, а саме: відсутні серія та номер складської квитанції на зерно, складська квитанція не виготовлена на спеціальному бланку, що видається Держпродспоживслужбою, не включена до Реєстру, відсутні показники клейковини (кількість) і клейковини (якість), відсутнє посилання "на відпуск видано наказ від 20 р. №", відсутній підпис головного бухгалтера зернового складу, в порушення вимог Порядку, вказана "ринкова вартість зерна пшениці".
Оскільки Складська квитанція на зерно №1 від 24.07.2019 не виготовлена на спеціальному бланку і на захищеному та високоякісному папері, в ній не зазначені всі передбачені реквізити, вона не містить номер і серію, в ній є інші записи, не передбачені чинним законодавством, інформація про цей документ не внесена до реєстру складських документів на зерно, то Складська квитанція не є належним підтвердженням того, що за таким документом передано зерно на зберігання.
Позивачем, окрім Складської квитанції, яка не відповідає вимогам до такого документа надано лише якісне посвідчення. Якщо порівняти відомості, наведені в якісному посвідченні, з якого мали бути вказані якісні показники пшениці до Складської квитанції на зерно №1 від 24.07.2019, то у складській квитанції з'явились показники, які відсутні в якісному посвідченні: показники зернової домішки 1,5%, показники зараженості (не виявлена).
Жодних належних доказів на підтвердження укладення Договору зберігання зерна в кількості 1 000 000 кг в порядку, передбаченому Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» між сторонами суду не надано (зокрема витягу з реєстру складських документів щодо зберігання зерна (пшениця) про виписку та реєстрацію на ім'я позивача будь-якого зерна).
На намагання відповідача встановити існування у позивача станом на 24.07.2019 зерна пшениці першого сорту в кількості 1 000 000 кг позивач зазначав лише, що це не входить у предмет доказування. Водночас суд оцінює всі докази у їх сукупності.
Для з'ясування правової природи як господарської операції, так і договору необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов'язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, слід враховувати, що фактичне здійснення господарської операції повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі. Такої правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.02.2019 у справі № 911/5309/14
Позивач на підтвердження наявності у нього зерна надає накладні виписані ним самим в односторонньому порядку, що не є достатнім підтвердженням купівлі зерна в дійсності.
Твердження позивача, що селяни-одноосібники просто завозили своїм автотранспортом зерно на територію СТОВ «Агроспілка», яке придбав у них саме ФОП Матіка І.І. суд оцінює критично.
Так у своїх показаннях, безпосередньо в судовому засіданні, свідок ОСОБА_8 зазначив, що ОСОБА_2 , як безпосередньо керівник хлібокомбінату, купував у нього зерно за готівку; працівник хлібокомбінату домовлявся про зважування зерна свідка на елеваторі, а не ОСОБА_2 як ФОП чи його працівник; лабораторні висновки щодо якості зерна здійснювалися безпосередньо на хлібокомбінаті, саме лаборант хлібокомбінату відбирав зразки для аналізу. Із показань свідка ОСОБА_8 суд робить висновок, що такий громадянин продавав зерно не ФОП Матіці І.І., а СТОВ «Агроспілці», зокрема його відокремленому підрозділу «Шполянський хлібокомбінат» в особі його директора ОСОБА_2 . Жодних доказів продажу зерна ОСОБА_8 саме ОСОБА_2 , як фізичній особі - підприємцю суду не надано.
Далі, у своїх показаннях свідок позивача ОСОБА_7 , які нею надані безпосередньо у судовому засіданні, повідомила, що дійсно приїжджали машини з зерном на територію Шполянського хлібокомбінату, зерно купувалося для переробки на борошно, оскільки у підприємства не було своїх ресурсів, не було з чого випікати хлібобулочні вироби і хліб. Про якусь діяльність Матіки І.І., як фізичної особи-підприємця на території комбінату свідку невідомо.
Відтак суд дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин завезення зерна, що належало саме ФОП Матіці І.І. на територію Шполянського хлібокомбінату, відокремленому підрозділу СТОВ «Агроспілка».
Також заслуговують на увагу доводи відповідача, що надані позивачем накладні про купівлю зерна 2019 року у червні - на початку липня 2019 року у селян-одноосібників не є належними доказами купівлі такого зерна, з огляду на період збирання врожаю пшениці у Черкаській області, оскільки на Черкащині пшеницю починають збирати наприкінці липня. Вказане також опосередковано підтверджується свідченнями свідка позивача Мельніченка В.П., наданими у судовому засіданні.
Щодо першого класу зерна пшениці, то у поданих позивачем накладних взагалі не зазначено - якого класу зерно пшениці, що купується.
Отже в матеріалах справи відсутні належні докази передачі зерна пшениці першого класу в кількості 1 000 000 кг позивачем відповідачу на зберігання. Навпаки свідчення свідків самого позивача спростовують обставину, що зерно, яке завозилося на територію ВП «Шполянського хлібокомбінату» СТОВ «Агроспілка» купувалося фізичною особою - підприємцем Матікою І.І., більш вірогідними є обставини купівлі такого зерна Матікою І.І., як директором ВП «Шполянського хлібокомбінату» СТОВ «Агроспілка».
Сам позивач повідомив про невирощення ним самостійно зерна, відсутність відповідних земельних ділянок, техніки тощо.
Враховуючи досліджене, суд доходить висновку про відсутність належних доказів існування зерна пшениці першого класу у фізичної особи - підприємця Матіки І.І. станом на червень-липень 2019 року.
Позивач у заяві про усунення недоліків та відповіді на відзив зазначає про відсутність у нього Договору складського зберігання від 17 липня 2019 року № 1707-2019 та накладної № 37, на які міститься посилання в Складській квитанції, оскільки йому не передано такі документи відповідачем.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. (ч. 3 ст. 639 ЦК України)
Відтак, враховуючи зазначення існування такого договору у складській квитанції, сторони домовилися про його укладення в письмовій формі, позивач мав би особисто під час передачі на зберігання зерна підписувати такий договір. Твердження про ненадання йому такого договору, за умови зазначення його в Складській квитанції, свідчить саме про неукладення його між сторонами. Відповідач у своїх поясненнях та свідок відповідача - головний бухгалтер вказують про відсутність на підприємстві Договору складського зберігання від 17 липня 2019 року № 1707-2019.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» договір складського зберігання зерна укладається в письмовій формі, що підтверджується видачею власнику зерна складського документа. Проте, враховуючи зазначення номеру та дати відповідного Договору складського зберігання у Складській квитанції суд доходить висновку, що, в разі дійсності укладення такого договору та передачі зерна на зберігання, такий договір мав бути підписаний сторонами, окрім видачі Складської квитанції.
Також позивачем не надано суду і накладну № 37, відповідно до якої, як зазначено в Складській квитанції, передано зерно на зберігання.
Суд наголошує, що сама Складська квитанція не є свідченням укладення Договору складського зберігання, оскільки вона не відповідає вимогам законодавства, про що зазначено вище.
Далі, відповідно до ч. 1, 4 ст. 946 ЦК України, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Дослідивши статут відповідача, господарський суд встановив, що останній не містить умов щодо безоплатного зберігання зерна, а існування договору зберігання зерна, на який є посилання у складській квитанції, сторони не підтвердили.
Безоплатність факту зберігання зерна відповідачем протягом двох років - до дати виставлення Вимоги і трьох років - на теперішній час, також свідчить про малоймовірність такого зберігання зерна, враховуючи, крім очевидних затрат на таке зберігання, також необхідність великої площі та відповідних параметрів для зберігання зерна пшениці першого класу.
Підсумовуючи викладене, суд враховує, що
- Складська квитанція не відповідає нормам чинного законодавства, не виготовлена на захищеному папері та має інші суттєві недоліки. Показники зерна, що передається на зберігання, зазначені у Складській квитанції та у посвідченні про якість зерна різняться. Враховуючи досліджене, суд доходить висновку, що такі документи самі по собі не підтверджують передачу зерна пшениці першого сорту позивачем відповідачу на зберігання;
- Фізична особа - підприємець Матіка І.І. не довів належними доказами, що він мав у своїй власності у червні-липні 2019 року зерна пшениці першого сорту в кількості 1 000 000 кг урожаю 2019 року;
- відсутні належні докази передачі зерна пшениці першого сорту в кількості 1 000 000 кг фізичною особою - підприємцем Матікою І.І. сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агроспілка» на зберігання;
- Договір складського зберігання зерна між фізичною особою - підприємцем Матікою І.І. та СТОВ «Агроспілка» не укладений, всупереч посилання на нього у Складській квитанції;
- СТОВ «Агроспілка» не є зерновим складом та не може надавати послуги зі зберігання зерна пшениці; суду не надані докази існування у відповідача зерносховища для зберігання 1 000 000 кг зерна пшениці першого класу;
- відсутні докази отримання відповідачем плати за зберігання від позивача.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Докази на підтвердження неукладення Договору складського зберігання та непередачі зерна пшениці першого класу в кількості 1 000 000 кг урожаю 2019 року позивачем відповідачеві є більш вірогідними ніж докази надані позивачем на підтвердження нібито передачі такого зерна ним відповідачеві на зберігання.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено передачу ним зерна пшениці першого класу в кількості 1 000 000 кг урожаю 2019 року відповідачеві на зберігання, а тому відсутні правові підстави для повернення такого майна.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, господарський суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Стосовно інших аргументів та доводів сторін суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, що викладена у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
Крім того, господарським судом враховано, що представник відповідача заявив у судовому засіданні до закінчення судових дебатів про намір подати докази про понесення відповідачем витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності, у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати відповідача та встановити строк для подання доказів щодо розміру, понесених судових витрат.
Керуючись ст. 74, 76 - 77, 123, 129, 221, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначити на 03.10.2022 о 14:00.
Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, в залі судових засідань № 315.
Зобов'язати відповідача протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду подати суду докази щодо розміру понесених ним судових витрат з доказами їх направлення позивачу.
Явка учасників справи в засідання суду необов'язкова.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити сторонам.
Повне рішення складено та підписано 26.09.2022.
Суддя З.В. Зарічанська