ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2022Справа № 910/121/22
Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»
про стягнення 34 900,00 грн.,
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (надалі - ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.») про стягнення 34 900,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскільки цивільна відповідальність власника автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП»), також була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3717956, то ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» зобов'язане компенсувати позивачу частину виплаченого страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, залучено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача, визначено строк для подання відзиву на позов та пояснень третьої особи - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив та/або відповідь на пояснення третьої особи (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня їх отримання, а також визначено строк для подання відповіді на відзив та відповіді на пояснення третьої особи протягом 5 днів з дня їх отримання.
Зазначена ухвала направлена на адресу місцезнаходження ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» поштовим відправлення за №0105491903500, проте відправлення повернулось до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Вказаний лист було направлено за офіційною адресою місця реєстрації відповідача, яка міститься у ЄДР, та надавалась у ЄДР самим відповідачем, а відтак, неотримання відповідачем поштового відправлення за вказаною ним самим адресою є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.
В силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою відповідача, вважається днем вручення йому відповідної ухвали суду.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду від 11.01.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Натомість, відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
18.11.2019 о 16:00 в м. Києві по вул. Івана Сірка, 8, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при виїзді з двору будинку, не надав переваги в русі та скоїв зіткнення з автомобілем Hyundai Accent, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження обох транспортних засобів.
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №752/20539/19.
Оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована позивачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/190530717, то страховик потерпілої у вказаному ДТП особи звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.
Позивач, виконуючи свої зобов'язання договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/190530717, на підставі страхового акту №UA20191900022/L01/03 від 28.09.2020, здійснив виплату Товариству з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхового відшкодування в розмірі 69 800,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №47206 від 29.09.2020.
В той же час, станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються автомобілем Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , також була застрахована у відповідача згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3717956.
Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100 000,00 грн. та франшизу у розмірі 1 000,00 грн.
Оскільки цивільна відповідальність власника/водія автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вини водія якого трапилось ДТП, також була застрахована у відповідача за полісом №АО/3717956, позивач вказує, що ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» зобов'язане компенсувати позивачу частину виплаченого страхового відшкодування у сумі 34 900,00 грн., що становить 50% від сплаченого позивачем страхового відшкодування за вирахуванням франшизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16.07.2018 по справі №910/20412/16.
Матеріалами справи, зокрема постановою постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.11.2019 у справі №752/20539/19, підтверджено вину водія автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у вчиненні спірної ДТП.
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
У Законі України «Про страхування» встановлено види обов'язкового страхування, одним із яких є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 ч. 1 ст. 7).
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.
Водночас, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно із ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальними.
Також абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.
Відповідно до п. 20-1.1 ст. 20-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Відповідно до п. 17.3. ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Крім того, у відповідності до п. 14.2. ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» згідно яких страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Враховуючи викладене та приписи п. 14.2. ст. 14, п. 17.3. ст. 17, п. 20-1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована також і у відповідача, суд дійшов висновку, що особою, відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у межах, передбачених вказаним Законом та договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є позивач та відповідач.
У відповідності до ст. 540 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.
Також, згідно з п. 2.1 «Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - «Порядок»), затвердженого протоколом Президії МТСБУ №464/2020 від 26.02.2020, наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиний централізованій базі даних МТСБУ про інші внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладення внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування.
Відповідно до п. 5.3 Порядку страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування, зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до пункту 5.2 цієї статті.
Згідно п. 5.2 Порядку розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу визначається з огляду на положення статті 540 Цивільного кодексу України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) у залежності від розміру шкоди, зокрема, за формулою: Ск=Св/Кс-Ф (якщо визначений розмір шкоди є у межах страхової суми за відповідний тип шкоди за будь-яким із внутрішніх договорів страхування), де Св - розмір виплаченого заявником страхового відшкодування; Кс - кількість страховиків, які застрахували один об'єкт, на дату страхового випадку; Ск - розмір страхового відшкодування (компенсації) належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування від кожного іншого страховика; Ф-розмір франшизи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, враховуючи визначені полісом №АО/3717956 розміри лімітів відповідальності та франшизи (1 000,00 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 33 900,00 грн. (69 800,00 грн. розмір виплаченої суми страхового відшкодування/2 - 1000 грн. франшизи).
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ТДВ «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суми страхового відшкодування у розмірі 33 900,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6А; ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 40; ідентифікаційний код 20782312) суму страхового відшкодування у розмірі 33 900 (тридцять три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 96 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.П. Босий