26.09.2022 Справа № 908/725/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В., розглянувши без виклику та повідомлення учасників справи заяву вих. без номеру від 22.09.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротрейдінг Груп” про забезпечення позову у справі № 908/725/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротрейдінг Груп” (вул. Старокиївська, буд. 14, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42190690)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна Енергетична Компанія “Палівенерго” (пр. Соборний, буд. 180. м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 38563752)
про стягнення 12 464 799,34 грн.
В провадженні Господарського суду Запорізької області (суддя Проскуряков К.В.) перебуває справа № 908/725/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротрейдінг Груп” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна Енергетична Компанія “Палівенерго” про стягнення 12464799,34 грн., з яких: 12461886,40 грн. з ПДВ - вартість придбаної електричної енергії для врегулювання небалансів за березень 2022 року, 2912,94 грн. з ПДВ - вартість послуг з адміністрування фінансової гарантії у березні 2022 року. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем зобов'язань за договором про участь у балансуючій групі № БГ-20/0097 від 29.05.2020 щодо оплати вартості придбаної електричної енергії для врегулювання небалансів з березеня 2022 року та оплати послуг з адміністрування фінансової гарантії за цей період.
23.09.2022 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 22.09.2022 про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, у межах ціни позову (з урахуванням часткового погашення) - 12441886,40 грн. та знаходяться на всіх банківських рахунках відповідача, окрім рахунку зі спеціальним режимом використання. Також позивач просить не застосовувати до нього заходи зустрічного забезпечення.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 908/725/22 між суддями від 23.09.2022, враховуючи перебування судді Проскурякова К.В. у відпустці, заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Ярешко О.В.
Заява мотивована таким. Сума заборгованості за договором про участь у балансуючій групі № БГ-20/0097 від 29.05.2020, за підписаним обома сторонами договору актом № ВН-2022/3-38563752 від 31.03.2022, визнана відповідачем у підписаному з позивачем акті звірки взаємних розрахунків за період: 01.06.2020-25.05.2020. Відповідач ухиляється від оплати заборгованості за вже поставлений товар, відтак, у позивача наявні всі підстави вважати, що відповідач отримав електричну енергію для врегулювання своїх небалансів без мети проведення належного розрахунку з позивачем, таким чином, існує ризик перерахування чи зняття коштів з рахунку відповідача з метою уникнення виконання грошових зобов'язань за договором. Як наслідок, це може ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Після відкриття провадження у справі відповідач вживає заходів щодо переховування самого підприємства, а саме: 06.07.2022, потім 22.08.2022 було здійснено зміну директора підприємства. Крім того, в реєстрі обтяжень рухомого майна містяться записи щодо того, що відповідач є боржником АТ «Мотор-Банк» та має заставу рухомого майна на суму 2502363,64 грн. та на суму 100000,00 долари США. Відтак, існує загроза зняття коштів із банківських рахунків з метою уникнення виконання грошових зобов'язань за договором. Позивачу стало відомо, що за період з 01.08.2022 по 20.09.2022 відповідач на свій розрахунковий рахунок отримав 1299090,48 грн., але жодних дій в цей період на погашення існуючої заборгованості не вчинив. Після виходу 24.03.2022 відповідача з балансуючої групи ТОВ «ЕТГ», дія договору про врегулювання небалансів електроенергії № 0134-01024 від 21.05.2019, який укладено між відповідачем та НЕК “УКРЕНЕРГО” у ролі ОСП була поновлена. Отже, після виходу з балансуючої групи позивача, відповідач зобов'язаний оплачувати вартість своїх небалансів на щодекадній основі на користь НЕК “УКРЕНЕРГО”. За даними реєстру учасників ринку електричної енергії станом на 14.09.2022, відповідач увійшов до балансуючої групи ТОВ “ДЕ ТРЕЙДИНГ”, тобто вже оплачує вартість електричної енергії для врегулювання небалансів іншій юридичній особі, що, на думку позивача, свідчить про реальний ризик зменшення суми грошових коштів у відповідача. У відповідача відсутнє нерухоме майно, отже, єдиним джерелом погашення існуючої заборгованості є грошові кошти на його рахунках, якими відповідач має можливість безперешкодно розпоряджатись.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротрейдінг Груп” про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.ч. 1, 4 ст. 116 ГПК).
Відтак, останнім днем строку розгляду даної заяви є 26.09.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі, але не виключно задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).
Іншими словами, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співрозмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20.
Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 12464799,34 грн., з яких: 12461886,40 грн. з ПДВ - вартість придбаної електричної енергії для врегулювання небалансів за березень 2022 року, 2912,94 грн. з ПДВ - вартість послуг з адміністрування фінансової гарантії у березні 2022 року.
Виконання в майбутньому судового рішення у даній справі в разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи буде наявною у відповідача необхідна сума грошових коштів, а тому забезпечення судом позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог (з урахуванням часткового погашення) безпосередньо пов'язане з предметом позову.
Згідно матеріалів справи, позивач та відповідач є учасниками ринку електричної енергії та зобов'язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ТОВ "Вільна енергетична компанія "Паливенерго", код ЄДРПОУ: 38563752 (витяг від 14.09.2022 додається), у боржника ТОВ "Вільна енергетична компанія "Паливенерго" відсутнє нерухоме майно, отже, єдиним джерелом погашення існуючої значної заборгованості є грошові кошти на розрахунковому рахунку відповідача, якими на даний час останній має можливість розпоряджатись безперешкодно по власній ініціативі шляхом їх перерахування іншим особам.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У випадку арешту коштів на рахунках, гроші залишаються у власності боржника і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову.
Немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав ТОВ "Вільна енергетична компанія "Паливенерго" чи третіх осіб, оскільки грошові кошти залишаються у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.
Суд також враховує, що після звернення позивача до суду, було двічі здійснено зміну керівника юридичної особи - відповідача 06.07.2022 та 22.08.2022. Згідно поданих позивачем доказів, за період з 01.08.2022 по 20.09.2022 відповідач на свій розрахунковий рахунок отримав 1299090,48 грн., при цьому, за твердженням позивача, жодних дій в цей період на погашення існуючої заборгованості перед останнім не вчинив. Згідно поданих доказів, станом на 14.09.2022, відповідач увійшов до балансуючої групи ТОВ “ДЕ ТРЕЙДИНГ”.
За приписами ч. 7 статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», на кошти, що знаходяться на поточних рахунках із спеціальним режимом використання електропостачальників, оператора системи передачі та оператора ринку, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями цих учасників ринку.
Враховуючи доводи позивача, пов'язаність заходів забезпечення з предметом спору, наявність обставин, які свідчать про реальну можливість утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову, суд вважає за необхідне вжити заходів до забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти, що належать відповідачу, у межах ціни позову (з урахуванням часткового погашення) - 12441886,40 грн. та знаходяться на всіх банківських рахунках відповідача, окрім рахунку зі спеціальним режимом використання.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву від 22.09.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю “Електротрейдінг Груп” про забезпечення позову у справі № 908/725/22 задовольнити.
Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Вільна Енергетична Компанія “Палівенерго” (пр. Соборний, буд. 180, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 38563752) у межах ціни позову (з урахуванням часткового погашення) - 12441886 (дванадцять мільйонів чотириста сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп., та знаходяться на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю “Вільна Енергетична Компанія “Палівенерго” (пр. Соборний, буд. 180, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 38563752), окрім рахунку зі спеціальним режимом використання.
Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг Груп" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 14, код ЄДРПОУ 42190690).
Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю “Вільна Енергетична Компанія “Палівенерго” (пр. Соборний, буд. 180, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 38563752).
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею - 26.09.2022, є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років з дати її прийняття. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя О.В. Ярешко