26.09.2022 Справа № 908/1865/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В., розглянувши без виклику та повідомлення учасників справи заяву (вих. № б/н від б/д) Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 908/1865/22
за позовом: Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати (вул. Ринкова, буд. 7, м. Чернігів, 14000)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток» (бул. Вінтера, буд. 2, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 379 829,32 грн.
22.09.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від б/д) Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати до Приватного акціонерного товариства «Акціонерний центр «Восток» про стягнення 379829,32 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії № 1112/ЗП від 19.12.2018. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії № 1112/ЗП від 19.12.2018.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1865/21 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Разом із вказаною позовною заявою від Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати надійшла заява (вих. № б/н від б/д) про вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.09.2022 заява про забезпечення позову у справі № 908/1865/22 передана на розгляд судді Ярешко О.В.
Згідно заяви про забезпечення позову заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, наклавши арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 379829,32 грн., які належать Приватному акціонерному товариству «Акціонерний центр «Восток», що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк» та на інших рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, до набрання законної сили рішенням суду.
Заява мотивована таким. Протягом строку дії договору купівлі-продажу електричної енергії № 1112/ЗП від 19.12.2018 відповідач постійно порушував строки виконання зобов'язань з оплати отриманої ним електричної енергії. Вказаний факт підтверджується, зокрема, актом звірки взаємних розрахунків, що підписаний обома сторонами, складений станом на 27.08.2021. Відповідач листом від 27.08.2021 № 54-01/171 зобов'язався погашати заборгованість щомісячними платежами по 50 тис.грн. та сплачувати поточні платежі. Проте, відповідач не здійснював таких платежів, місячних платежів було недостатньо навіть для оплати електроенергії, поставленої йому у відповідному місяці. На даний час утворилась заборгованість у сумі 379829,32 грн., яка є значною для сторін. Відповідач не має наміру добровільно здійснювати погашення заборгованості, про що свідчать його листи. Посилання відповідача на введення в Україні воєнного стану та на те, що один із об'єктів його бізнесу опинився на тимчасово окупованій території, не є форс-мажорними обставинами. Юридична адреса відповідача знаходиться у м. Запоріжжі. Відповідач протягом березня-травня 2022 не відмовився від одержання електроенергії у зв'язку з перебуванням об'єктів, куди поставлялася електроенергія, на окупованій території, а продовжував її одержувати, більш того, наполягав на продовженні поставок. Відповідач має статутний капітал всього 1000 грн., проте здійснює декілька видів господарської діяльності, має декілька поточних рахунків в банках. Враховуючи небажання відповідача добровільно сплачувати суму заборгованості, позивач має підстави вважати, що АЦ «Восток» буде ухилятися і від виконання рішення суду в разі задоволення позову. Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених майнових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У разі, якщо до закінчення розгляду справи АЦ «Восток» вчинить дії на виведення коштів з рахунків підприємства, з врахуванням відсутності нерухомого майна у власності останнього, позивач не зможе захистити або поновити свої права у межах даного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення його порушених прав.
Розглянувши заяву Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про вжиття заходів забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч.ч. 1, 4 ст. 116 ГПК).
Відтак, останнім днем строку розгляду даної заяви є 26.09.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Згідно приписів ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Найважливішою ознакою суду є його незалежність та безсторонність, а однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом (пункт 1 частини другої статті 129 Конституції України).
У практиці Європейського суду з прав людини сформовано, серед іншого, характеристики незалежності суду, одна з яких полягає в тому, що суд має сприйматися як незалежний орган; щодо ознак безсторонності суду, то він повинен сприйматися таким з об'єктивного погляду з достатніми гарантіями для виключення будь-яких легітимних сумнівів з цього приводу (пункти 125, 126 рішення від 6 жовтня 2011 року у справі "Агрокомплекс проти України").
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти.
Із змісту заяви та доданих до неї документів не вбачається жодного обґрунтованого припущення та не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що існують обставини, які дійсно можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення. Зокрема, вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання, в тому числі і дій, спрямованих на надмірне витрачання грошових коштів, реалізацію належного відповідачу майна, тощо.
Так, у заяві позивачем зазначено, що відповідач постійно порушував строки виконання зобов'язань з оплати отриманої ним електроенергії. До позовної заяви додано копії платіжних доручень, відповідно до яких відповідачем у період з 02.09.2021 по 23.03.2022 здійснювалась оплата за договором.
Тобто, відповідачем вчиняються дії з виконання грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу електричної енергії № 1112/ЗП від 19.12.2018, що покладений у підставу позову у справі № 908/1865/22.
На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку, що заявником не обґрунтовано та не подано належних та достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходів забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. Сам по собі розмір позовних вимог не є підставою для застосування заходів до забезпечення позову.
За таких обставин, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви (вих. № б/н від б/д) Дочірнього підприємства «Профіт Хаб» Чернігівської регіональної торгово-промислової палати про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 26.09.2022 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя О.В. Ярешко