ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про відмову в забезпеченні позову
м. Київ
23.09.2022Справа № 910/9477/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про забезпечення позову до пред'явлення позову
у справі № 910/9477/22
Інші особи, які можуть отримати статус учасника справи:
відповідач 1: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 030653, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44
відповідач 2: Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» 04112, м. Київ, вул. Гонти Івана, 3А
Представники сторін: без виклику.
Обставини справи :
Гр. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії рішення № 155/2022 від 16 вересня 2022 року учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490), а саме Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» (код ЄДРПОУ: 41089111), яким із вересня 2022 року припинено повноваження Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490) Макогона Сергія Леонідовича та покладено тимчасово з 17 вересня 2022 року до призначення в установленому порядку Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» виконання обов'язків на Станчака Павела, заступника Генерального директора з розвитку та трансформації;
- заборони Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України» (код ЄДРПОУ 41089111; 04112, місто Київ, вул. Гонти Івана, будинок ЗА) вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490; 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44) ОСОБА_1 , зокрема, але не виключно: відсторонювати, розривати/ припиняти контракт, звільняти з посади Генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490) без погодження Кабінету Міністрів України;
- заборони ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звергатися до державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусів, акредитованих суб'єктів, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490) 42795490; 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44) на підставі рішення Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» № 155/2022 від 16 вересня 2022 року;
- заборони усім державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців громадських формувань, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад. Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, акредитованим суб'єктам, Департаменту державної реєстрації нотаріату Міністерства юстиції України проводити (вчиняти) будь-які реєстраційні дії що відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ: 42795490; 03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44), в частині «Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державі реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи», на підставі рішення Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» № 155/2022 від 16 вересня 2022 року.
При цьому заявник зазначає про намір звернення до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» про визнання недійсним рішення Акціонерного товариства «Магістралі газопроводи України» № 155/2022 від 16 вересня 2022 року, як такого, що прийняте з порушенням вимог Статуту Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» щодо порядку скликання позачергових зборів Наглядової ради та без дотримання приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 року № 643 «Деякі питання управління об'єктами державної власності на період воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки», а також затвердженого нею Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №777 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 927).
Дослідивши подану заявником заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Згідно з частиною 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд наголошує, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 року №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 року. №5-рп/2011).
Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), а також фактична неможливість виконання рішення або приведення в стан, що передував спірним обставинам. Саме лише посилання в заяві на потенційну неможливість виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії, про яку просить заявник.
Оскільки гр. ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з позовними вимогами, які позивач має намір заявити. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ст.17 Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, № 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. The Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с. 25, § 63).
Так, відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Окремо господарський суд звертає увагу на те, що не повинні вживатись такі заходи до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Зокрема, враховуючи положення частини 11 статті 137 ГПК України суд зобов'язаний з'ясувати, чи тотожні за змістом заявлені заходи забезпечення позову задоволенню заявлених позовних вимог, та не повинен вживати заходів забезпечення позову, якщо здійснення таких заходів забезпечення позову практично є задоволенням заявлених позовних вимог, і при цьому спір не вирішується по суті.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 року у справі № 910/12187/21.
Суд зазначає, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому або можливості настання несприятливих наслідків.
В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв'язку з предметом позовних вимог позову, намір зі звернення з яким має заявник, та з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Наразі, в обґрунтування заяви про забезпечення позову до подання позову позивач посилається на протиправне рішення № 155/2022 від 16.09.2022 року учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», яким з вересня 2022 року припинено повноваження Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 , призначеного на посаду згідно рішення АТ «Магістральні газопроводи України» № 9 від 16.05.2019 року наказом ТОВ "Оператор ГТС України" від 21.05.2019 року № 94-К, та покладено тимчасово з 17.09.2022 року до призначення в установленому порядку Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» виконання обов'язків на Станчака Павела, заступника Генерального директора з розвитку та трансформації.
При цьому заявник наголошує, що вказане рішення прийняте всупереч передбаченому законодавчими актами та Статутом ТОВ «Оператор ГТС України» порядку призначення на посаду генерального директора товариства, а саме передбаченої п. 10.2.6 Статуту ТОВ «Оператор ГТС України» компетенції загальних зборів та Статуту АТ «Магістральні газопроводи України» щодо порядку скликання позачергових зборів наглядової ради, приписів постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2022 року № 643 «Деякі питання управління об'єктами державної власності на період воєнного стану» в частині порядку погодження Кабінетом Міністрів України кандидатур на посаду керівників, голів виконавчих органів суб'єктів господарювання, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, порядку скликання позачергових зборів Наглядової ради, а також без дотримання постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки», а також затвердженого нею Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 року №777, в частині здійснення такого призначення виключно за результатами конкурсного відбору, покладення тимчасового виконання обов'язків після погодження кандидатур Кабінетом Міністрів України та за погодженням Регулятора ринку, а саме - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Предметом позову, який заявник має намір подати до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" та Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», є захист порушених прав позивача як члена виконавчого органу товариства шляхом визнання недійсним в судовому порядку рішення № 155/2022 від 16 вересня 2022 року учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», а саме Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» про припинення повноважень генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ОСОБА_1 .
Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2021 року у справі № 205/4196/18, якщо спір стосується законності відсторонення члена виконавчого органу товариства від виконання його повноважень та припинення таких повноважень уповноважені органом відповідно до ч. ст. 99 Цивільного кодексу України, з огляду на недотримання вимог законодавства під час прийняття спірних рішень, спір у цій частині за своєю правовою природі належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Таким чином, за результатами аналізу матеріалів даної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви суд зазначає, що наявні докази свідчать про наявність корпоративного спору між юридичною особою та керівником з приводу правомірності припинення повноважень останнього за наслідками прийняття відповідного рішення товариства.
При цьому заявник наголошує на тому, що ТОВ «Оператор ГТС України» належить до суб'єктів господарювання, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.01.2015 року № 83, а відтак, на переконання заявника, незаконне припинення повноважень Генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» та призначення нового керівника без погодження КМУ та НКРЕКП може мати негативні наслідки для економіки та енергетичної безпеки держави, а тривалість судового процесу суттєво ускладнить ефективність поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
В контексті вищенаведеного суд наголошує, що твердження позивача щодо можливого за час судового розгляду даного спору прийняття новим керівництвом ТОВ «Оператор ГТС України» рішень, виконання яких унеможливить управління товариством зі сторони позивача на належному рівні, а також можливого внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо керівника ТОВ «Оператор ГТС України», за умови одночасного твердження про ризик можливого подальшого припинення з боку АТ «Магістральні газопроводи України» як учасника товариства повноважень генерального директора останнього та внесення відповідних реєстраційних змін, тобто викладені в заяві про забезпечення позову доводи про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення у справі наслідків, ґрунтуються виключно на припущеннях заявника та не підкріплені жодними належними та допустимими доказами, позаяк факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і що невжиття викладених в заяві заходів забезпечення позову може істотно ускладнити захист прав.
Окрім цього судом критично оцінюються посилання позивача в поданій суду заяві про забезпечення позову на можливість вчинення відповідачами та, зокрема, АТ «Магістральні газопроводи України», дій щодо прийняття рішень, які будуть аналогічними за змістом рішенню, що має бути предметом позову, подати який має намір заявник, враховуючи той факт, що жодних аргументів та, відповідно, доказів вчинення товариством відповідних дій, заявником суду не надано.
Відповідно до п.п.12-14 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: відомості про органи управління юридичної особи; відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; відомості про членів керівних органів: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, посада, контактний номер телефону та інші засоби зв'язку - для громадського формування.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".
Відтак, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
В свою чергу, за результатами аналізу заяви про забезпечення позову суд зазначає, що заявник має намір подати до суду позов саме щодо рішення № 155/2022 від 16.09.2022 року Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», а отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись саме до цього рішення, а не взагалі до будь-яких рішень, у тому числі тих, які можуть бути прийняті в майбутньому.
Натомість, заявник в поданій заяві просить суд, зокрема, заборонити Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України» вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень Генерального директора товариства ОСОБА_1 , зокрема, але не виключно, відсторонювати, розривати, припиняти контракт, звільняти з посади Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» без погодження Кабінету Міністрів України, тобто обсяг заявлених до застосування заходів у вказаній частині не відповідає змісту позовних вимог, з якими позивач має намір звернутись до суду.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03.05.2022 року у справі № 906/781/21, згідно якої постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Отже заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно ТОВ «Оператор ГТС України», в частині «відомості про керівника, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи», а також з формулюванням заборони вчиняти дії, спрямовані на припинення повноважень генерального директора товариства «зокрема, але не виключно», не відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги.
Таким чином, за умови відсутності жодних аргументів та відповідних доказів на їх підтвердження щодо неможливості реалізації позивачем рішення суду в разі задоволення позову, який останній має намір подати, наведене в сукупності не надає суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо наявності обставин, які можуть визначатись судом як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, позаяк подана гр. ОСОБА_1 заява про забезпечення позову до подання позовної заяви за своїм змістом зводиться виключно лише до припущень щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому захисту прав та інтересів заявника.
Суд вкотре звертає увагу та констатує, що окрім категоричного непогодження з прийнятим рішенням та тверджень про можливі ризики настання негативних наслідків останнього, а також посилання на практику касаційного суду щодо віднесення наявного між сторонами спору до корпоративних спорів та юрисдикції господарського суду, в поданій заяві не наведено інших доводів щодо необхідності вжиття викладених заходів забезпечення позову.
Поряд із цим, на переконання суду, заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позовних вимог у вказаній частині, та/або утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав, та не доведено, що забезпечення позову у даній справі у спосіб, зазначений ним, зокрема, шляхом зупинення дії рішення Акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України» № 155/2022 від 16.09.2022 року, сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
Більш того, не можуть бути розцінені в якості підстав для забезпечення позову твердження заявника про відсутність іншого способу забезпечення прав та інтересів позивача, ніж заявлені до вжиття заходи, як такі, що судом визнаються хибними, позаяк зроблені без урахування правових позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо вирішення корпоративних спорів, а відтак заявник не позбавлений можливості звернення з заявою про вжиття заходів забезпечення позову у даному спорі виходячи з викладених у даній ухвалі висновків суду та приписів чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову до подання позову з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися.
Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234, 235 ГПК України, Господарський суд міста Києва -
1. В задоволенні заяви гр. ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 23.09.2022 року та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Селівон