Справа №760/11873/21
6/760/497/22
21 вересня 2022 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кушнір С.І.
за участю секретаря Федоренко Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2022 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
15.08.2022 р. до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла заява відповідача ОСОБА_1 , у якій заявник просить розстрочити виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2022 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 73314 (сімдесят три тисячі триста чотирнадцять) гривень 80 копійок, та судовий збір в розмірі 908,00 грн., строком на 6 років та 11 місяців по 883,61 грн., до 21.06.2029 року. Обгрунтовує заяву тим, що не має доходів, за станом здоров'я працювати не може, на початку 2022 року переніс гострий інфаркт.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав та просив про її задоволення, вказавши на те, що не має можливості сплатити цю заборгованість одним платежем.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення суду заперечував, просив у задоволенні відмовити, зазначив, що не пред'являв виконавчий лист для примусового виконання, відповідач не надав доказів про свій матеріальний стан.
Відповідно до ч.2 ст.435 ЦПК України, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) 73314 (сімдесят три тисячі триста чотирнадцять) грн. 80 коп. та судовий збір в сумі 908 грн.
Рішення набрало законної сили.
Згідно зі ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Згідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах" від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.
У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018 зазначено, що підставою для застосування ст.435 ЦПК України і ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Такі обставини повинні виникнути після ухвалення судового рішення та мають бути об'єктивними та такими, що не залежать від волі сторін.
Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд вважає, що заявником не надано доказів випадку винятковості, який відповідно до вимог ст. 435 ЦПК України є обов'язковою умовою для розстрочення виконання рішення суду, заявником не надано доказів, що підтверджують його матеріальний стан.
Таким чином, заявником не обґрунтовано винятковості випадку, у зв'язку з яким слід би було розстрочити виконання вказаного рішення суду, не зазначено достатніх обставин та не надано доказів, які б свідчили про істотне ускладнення виконання рішення, а відтак, і про необхідність розстрочення такого. Складне матеріальне становище не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочки виконання рішення суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.76, 77, 81, 247, 353, 435 ЦПК України, суд,-
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 21.06.2022 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кушнір С.І.