Справа № 953/5295/22
н/п 1-кс/953/3513/22
"24" вересня 2022 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - Лисиченко С.М.,
за участю секретаря судового засідання - Кот Я.А.,
прокурора - Омельченка І.І.,
захисника - адвоката Горлач А.С.,
підозрюваного - ОСОБА_1 ,
розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області Залевського Олександра Геннадійовича, погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Харківської обласної прокуратури Омельченком І., по кримінальному провадженню №22022220000002974 від 23.09.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Ізюм Харківської області, громадянину України, із вищою освітою, розлученому, офіційно непрацюючому, на утримані малолітніх, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб не має, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,-
24 вересня 2022 року до суду надійшло клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області Залевського О.Г., по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022220000002974 від 23.09.2022, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000002974 від 23.09.2022. Процесуальне керівництво досудовим розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відділом Харківської обласної прокуратури.
В ході досудового розслідування встановлено, що 22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05-00 годині, за наказом Президента Російської Федерації ОСОБА_2 , Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ та Федеральну службу військ національної гвардії Російської Федерації.
Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України (далі - ЗС України), Державної прикордонної служби України (далі - ДПС України), підрозділів Національної гвардії України (далі - НГ України) для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об'єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів Російської Федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема, на території Куп'янського району Харківської області.
Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил Російської Федерації, тобто після 24.02.2022, у громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на добровільне зайняття громадянином України посади, в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а саме на території м. Ізюм Харківської області. З цією метою, ОСОБА_1 перебуваючи на території м. Ізюм Харківської області, за адресою: АДРЕСА_3 , 28.06.2022 року, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, добровільно надав згоду представникам збройних сил РФ на призначення на посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області, а саме на посаду оперуповноваженого поліції м.Ізюм Харківської області від окупаційної влади. У зв'язку із викладеними обставинами у вказаний час ОСОБА_1 зайняв посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, а саме посаду «исполняющий обязанности старшего оперуполномоченого отдела экономической безопасности» Ізюмського відділу поліції від окупаційної влади.
Так, з 28.06.2022, ОСОБА_1 , користуючись службовим положенням, відбирав пояснення від потерпілих, затриманих осіб, виїздив у складі СОГ на місце події. Крім того, отримав службове посвідчення, де була вказана посада ОСОБА_1 як «исполняющий обязанности старшего оперуполномоченого отдела экономической безопасности». Останній виконував свої обов'язки до 09.09.2022. За цей період він отримав заробітну плату у загальному розмірі 37000 російських рублів.
23.09.2022 о 16 год. 30 хв. ОСОБА_1 затриманий в порядку ст. 208, 615 КПК України.
24.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Підставою для звернення до слідчої судді із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стали наявність достатніх підозр вважати, що ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.7 ст.111-1 КК України та наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а також на необгрунтованість повідомленої підозри. Вказала, що підозра ґрунтується лише на показаннях свідків, які є підозрюваними в інших кримінальних правопорушеннях. Підозрюваний ОСОБА_1 не мав умислу на здійснення колабораційної діяльності. Крім того, при розгляді даного клопотання сторона захисту прохала слідчу суддю врахувати дані, які характеризують особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, має сина 2009 року народження, тобто має міцні соціальні зв'язки. Сторона захисту прохала відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обравши більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши надані матеріали та документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022220000002974 від 23.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України.
Відомості щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 КК України внесені до ЄРДР 23.09.2022 за фактом того, що відповідно до повідомлення Ізюмського РВ УСБУ в Харківській області, оперативними підрозділами, в ході проведення контррозвідувальних заходів встановлено інформацію стосовно громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який під час окупації російськими військами м. Ізюм Харківської області працював у незаконному правоохоронному органі - поліції, створеному на тимчасово окупованій території, а саме на посаді оперуповноваженого відділу поліції.
ОСОБА_1 о 09 годині 00 хвилин 24.09.2022 у кримінальному провадженні №22022220000002974 від 23.09.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території. Повідомлення про підозру та пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручені особисто ОСОБА_1 , права підозрюваного оголошені та роз'яснені 24.09.2022.
Зазначений факт підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 , який міститься в підозрі та пам'ятці про процесуальні права та обов'язки підозрюваного, а також не заперечується стороною захисту.
З огляду на зазначене, слідча суддя приходить до висновку, що повідомлення про підозру було вручено у встановлений законом строк, а отже, відповідно до вимог ст.42 КПК України, ОСОБА_1 має статус підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученогс Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, тобто за добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних судових або правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 підозрюється, останній є осудною особою, яка досягла 16-річного віку та є громадянином України.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Після незаконного вторгнення на територію України та окупації частини території України, представниками збройних сил та інших державних органів Російської Федерації створено незаконні органи влади та окупаційні адміністрації, зокрема, на території Куп'янського району Харківської області.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: даними, які містяться в повідомленні про кримінальне правопорушення (в порядку ст.214 КПК України) та листі за підписом заступника начальника Ізюмського РВ УСБУ в Харківській області підполковника Адамчука А. від 23.09.2022; показаннями свідка ОСОБА_3 , які містяться в протоколі допиту від 23.09.2022; даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_3 з додатками до протоколу (фототаблицею пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022 та довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022); показаннями свідка ОСОБА_4 , які містяться в протоколі допиту від 23.09.2022; даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_4 з додатками до протоколу (фототаблицею пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022 та довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022); показаннями свідка ОСОБА_5 , які містяться в протоколі допиту від 23.09.2022; даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_5 з додатками до протоколу (фототаблицею пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022 та довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022); показаннями свідка ОСОБА_6 , які містяться в протоколі допиту від 23.09.2022; даними, які містяться в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_6 з додатками до протоколу (фототаблицею пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022 та довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.09.2022); показаннями підозрюваного ОСОБА_1 , які містяться в протоколі допиту від 24.09.2022.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя переконана, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_1 дій, що кваліфікуються за ч.7 ст.111-1 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризиків, передбаченого п.1,3,5 ст.177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; здійснювати незаконний вплив на свідків у даному кримінальному провадженні; продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Слідча суддя зазначає, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким, а саме злочином проти основ національної безпеки України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_1 у сукупності з іншими обставинами.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи сторони захисту про відсутність вищезазначених ризиків не спростовують наведених вище висновків слідчої судді.
Також достатньо обґрунтованим є ризик продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_1 та вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки є розумна підозра вважати, що замовники здійснення протиправної діяльності перебувають на території Російської Федерації.
Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким, а саме злочином проти основ національної безпеки України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої;
- дані щодо особи ОСОБА_1 , який має вищу освіту, розлучений, офіційно не працює, зі слів останнього має на утримані сина ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримані непрацездатних осіб не має, має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , те, що злочин за ч.7 ст.111-1 КК України, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_1 є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану на території України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Відповідно до аб. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Так, слідча суддя, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, а саме злочину проти основ національної безпеки України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі від дванадцяти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років.
За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області Залевського Олександра Геннадійовича, погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні - прокурором Харківської обласної прокуратури Омельченком І., по кримінальному провадженню №22022220000002974 від 23.09.2022 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 60 (шістдесят) днів - до 21 листопада 2022 року включно, без визначення розміру застави.
Зобов'язати слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Харківській області лейтенанта юстиції Залевського Олександра Геннадійовича негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 21.11.2022 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24 вересня 2022 року.
Слідча суддя С.М. Лисиченко