Справа № 362/3051/21
Провадження № 2/362/666/22
14.09.22 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Берковської Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в загальному розмірі 14 845,83 грн. та суму сплаченого судового збору.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до Договорів позики ОСОБА_2 отримав у нього у борг (безпроцентну грошову позику) грошові кошти у розмірі: 4 255,00 грн. за Договором позики від 24.04.2013 року терміном до 24.05.2013 року; 5 000 грн. за Договором позики від 26.04.2013 року. Всього відповідачем було отримано 9 255,00 грн.
На підтвердження отримання в борг коштів, Відповідачем було подано Розписки від 24.04.2013 року та 26.04.2013 року на ім'я ОСОБА_1 , із зобов'язанням повернення коштів у місячний строк з моменту отримання коштів у борг.
Однак, у вказаний строк Відповідач з невідомих причин суму боргу не повернув. Лише у лютому 2015 року, Відповідач повернув 500,00 грн., після чого зник зі зв'язку, ігноруючи повідомлення про повернення боргу. Згодом у серпні 2017 року ОСОБА_2 знову з'явився та повідомив про бажання повернути частину боргу - так було повернуто ще 500,00 грн. з проханням відтермінувати залишок сплати боргу. Потім у серпні 2018 року Відповідач повернув ще 500,00 грн. від того часу ОСОБА_2 перестав виходити на зв'язок, а залишок боргу становить 7 755,00 грн.
У зв'язку із цим, враховуючи вимоги ст.ст. 599, 625, 1048 Цивільного кодексу України, з Відповідача сумарно підлягають до стягнення кошти у сумі 14 845,83 грн., що складаються з: 7 755,00 грн. - залишок коштів за Договорами позики від 24.04.2013 року та 26.04.2013 року; 877,50 грн. - штраф відповідно до п. 6 Договорів позики від 24.04.2013 року та 26.04.2013 року; 639,95 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2018 року по 01.06.2021 року; 981,28 грн. - пеня, нарахована за період з 01.06.2020 року по 01.06.2021 року; 1 592,10 грн. - інфляційні збитки за період з 01.09.2018 року по 01.06.2021 року.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з наданням позивачу строку протягом десяти днів з дня її отримання для усунення недоліків позову (а.с. 18).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 вересня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та розпочато підготовчі дії (а.с. 25).
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду (а.с. 34-35).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, подали до суду клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Позов підтримує (а.с. 32).
ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлялися належним чином (а.с.44).
Відповідач не скористалася правом на подачу відзиву на позовну заяву, а тому суд вирішує питання за наявними у справі матеріалами.
На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності відзиву відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Судом встановлено, що 24.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 4 255,00 грн., які останній зобов'язався повернути до 24 травня 2013 року про що свідчить копія договору позики від 24 квітня 2013 року (а.с. 6).
26.04.2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн., які останній зобов'язався повернути до 26 травня 2013 року про що свідчить копія договору позики від 26 квітня 2013 року (а.с. 8).
У лютому 2015 року, Відповідач повернув 500,00 грн. Згодом у серпні 2017 року ОСОБА_2 знову повернув частину боргу у розмірі 500,00 грн.
Потім у серпні 2018 року Відповідач повернув ще 500,00 грн., залишок боргу становить 7 755,00 грн.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 02.07.2014 року у справі № 6-79цс14, застосування якої є обов'язковим в силу ст. 370-1 ЦПК України, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
У вказаній постанові Верховний Суд України також зазначив, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів, такого висновку дійшов Верховний Суд України у справі 6-1967цс15 від 11.11.2015 року.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015р. у справі N 6-1967цс15, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів
Таким чином, договір позики між сторонами, відповідно до положень ст. 204 ЦК України, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.
Такого висновку дійшов Верховний Суд України, виклавши правову позицію із цього питання у постановах від 2 липня 2014 року у справі № 3-36 цс14, від 02 жовтня 2015 року у справі № 3-369цс15.
Відповідно до наданого розрахунку позивача: 7 755,00 грн. - залишок коштів за Договорами позики від 24.04.2013 року та 26.04.2013 року; 877,50 грн. - штраф відповідно до п. 6 Договорів позики від 24.04.2013 року та 26.04.2013 року; 639,95 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2018 року по 01.06.2021 року; 981,28 грн. - пеня, нарахована за період з 01.06.2020 року по 01.06.2021 року; 1 592,10 грн. - інфляційні збитки за період з 01.09.2018 року по 01.06.2021 року.
Враховуючи, що у судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів установлено, що ОСОБА_2 взяте на себе зобов'язання за укладеними із ОСОБА_1 за договорами позики не виконав, взяті у борг кошти в обумовлений договором строк не повернув, будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано, як і не надано доказів щодо не отримання грошових коштів від позивача за договорами позики, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, а також позивач має право на отримання від позичальника (відповідача) 3 % річних від простроченої суми.
Розподіл судових витрат між сторонами вирішується за правилами ст. 141 ЦПК України, стягнувши суму судового збору у розмірі 908,00 грн. з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 11, 15, 16, 192, 209, 525, 526, 533, 549, 612, 625, 1046, 1047 - 1050 ЦК України, статтями 12, 13, 76-79, 81, 82, 44, 141, 247, 258, 263-265, 280-282, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 24.04.2013 року та договором позики від 26.04.2013 року у розмірі 14 845,83 грн., що складаються з: 7 755,00 грн. - залишок коштів за Договорами позики; 877,50 грн. - штраф відповідно до п. 6 Договорів позики; 639,95 грн. - 3% річних від простроченої суми за період з 01.09.2018 року по 01.06.2021 року; 981,28 грн. - пеня, нарахована за період з 01.06.2020 року по 01.06.2021 pоку; 1 592,10 грн.- інфляційні збитки за період з 01.09.2018 року по 01.06.2021 року.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 908 грн. 00 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Васильківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Текст рішення виготовлено «23» вересня 2022 року.
Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко