номер провадження справи 17/62/22
29.08.2022 Справа № 908/928/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсун В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/928/22
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ”, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, оф. 7
до відповідача: фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни, АДРЕСА_1
про стягнення 30 556,53 грн.
24.06.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 10.06.22 № 10/06 товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ” (далі ТОВ “МАНКІ БРАЗЕРЗ”) до фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни (надалі ФОП Бойко С.Д.) про стягнення 30 556,53 грн. згідно договору суборенди нежитлового приміщення від 01.09.21 № 01-09-2021-НУ37, а саме: 10 000,00 грн. заборгованості з орендної плати, 19 061,85 грн. заборгованість з комунальних витрат, 563,29 грн. пені, 856,60 грн. інфляційних втрат та 74,79 грн. 3 % річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/928/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 20.06.22 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/928/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позові зазначає, що в порушення умов договору суборенди нежитлового приміщення №01-09-2021-НУ37 від 01.09.21 не сплатив оренду плату та комунальні платежі за період січень-травень 2022 р. На підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.2. договору позивачем нараховано 563,29 грн. пені, 74,79 грн., 3% річних. та 856,60 грн. інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві, що надійшов на адресу суду 27.07.22, позовні вимоги визнав частково, а саме: суму основного боргу у розмірі 2000,00 грн. за січень 2022 р., 1 642,00 грн. основного боргу за період з 01.02.22 по 23.02.22, пеню за період з 11.01.22 по 23.02.22 у сумі 69,90 грн.., 3% річних за період з 11.01.22 по 23.02.22 у сумі 9,13 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити посилаючись на умови договору визначені п. 9.1., 9.2. щодо відстрочення виконання зобов'язань по договору у разі настання форс-мажорних обставин, на Указ Президента України від 24.02.22 №64/022 «Про введення воєнного стану в Україні» та на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.22 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено факт настання форс-мажорних обставин. Відтак, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості з 24.02.22 є передчасними і порушене право позивача, яке підлягає захисту с судовому порядку, відсутнє. Також зазначає, що позивачем в рахунках на сплату комунальних платежів не вказано, за якою методологією та за даними яких лічильників здійснювався облік вартості наданих відповідачеві комунальних послуг. Щодо нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат відповідач також посилається на звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобов'язання в силу настання форс-мажорних обставин. Також відповідач просить покласти на позивача судові витрати - витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
05.08.22 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вих. №10/06-1 від 01.08.22, в якій позивач вказує, що в порушення умов п. 9.3. договору відповідач не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин. Також зазначає, що протягом дії договору суборенди позивачем надавалися рахунки для оплати комунальних послуг. Щодо відшкодування відповідачеві витрат на правову допомогу позивач заперечив, оскільки відповідачем не надано детального опису робіт, а з долучених до відзиву документів неможливо встановити обсяг наданих адвокатом послуг, виконаних робіт та часу, витраченого адвокатом на виконання робіт. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із складністю справи. В даному випадку справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а предметом даної справи є стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 30 556,53 грн.
18.08.22 на адресу суду від відповідача надійшли заперечення, в яких вказує, що позивачем не надано первинних документів на підтвердження виникнення заборгованості з оплати комунальних платежів. Щодо витрат на оплату правничої допомоги зазначає, що умовами договору №1 від 09.07.22 про надання правової допомоги, укладеного між відповідачем та адвокатом Мицько Н.М., обумовлено сплату гонорару у фіксованому розмірі 10 000,00 грн. Умовами додаткової угоди №1 від 09.07.22 до зазначеного договору визначено, що адвокат зобов'язався надати клієнту у справі №908/928/22 наступні послуги: сформувати правову позицію, подати до суду заяви по суті, заяви з процесуальних питань.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/928/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 29.08.22.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.09.21 між ТОВ «МАНКІ БРАЗЕРС» - орендар та ФОП Бойко С.Д. - суборендар укладено договір №01-09/2021-НУ37 суборенди нежитлового приміщення, за умовами якого орендар зобов'язується передати суборендарю у тимчасове платне користування («суборенду») нежитлову кімнату №101 розташовану на третьому поверсі в нежитловому приміщенні літера А-5 за адресою: Україна, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 37, надалі іменується - приміщення.
Відповідно до п. 3.1. договору, строк оренди приміщення складає 12 місяців та починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю за атом приймання-передачі приміщення та закінчується у дату повернення приміщення за атом приймання-передачі приміщення від суборендаря орендарю.
Пунктом 4.1. договору сторони погодили, що розмір орендної плати у цілому складає 24000,00 грн. за 12 місяців, яка сплачується щомісячно рівними частинами по 2000,00 грн. до 10-го числа поточного місяця, за який проводиться розрахунок.
Відповідно до п. 4.3. договору, незважаючи на те, що для зручності суборендаря орендар може до 10-го числа кожного відповідного місяця виставляти суборендарю рахунок, суборендар зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше строку, зазначеного в даному договорі, незалежно від факту одержання суборендарем таких рахунків.
За умовами п. 4.7. договору, в орендну плату не входять витрати на комунальні послуги (вода, електроенергія, опалення, послуги утримання будинку і прибудинкової території, сигналізація, вивіз сміття, ліфту, охорони тощо). Оплата зазначених платежів відшкодовується орендарю суборендарем на підставі виставлених рахунків, що підлягають безумовній оплаті. При цьому, суборендар сплачує орендарю одноразовий авансовий платіж за електроенергію за два місяці. У разі припинення цього договору, авансовий платіж повертається орендарем суборендарю повністю.
Вищезазначене приміщення передано відповідачеві за актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.09.21.
За період січень - травень 2022 р. позивачем виставлено відповідачу рахунки для оплати суборенди на загальну суму 10 000,00 грн.
Також за період січень - травень 2022 р. позивачем виставлено відповідачу рахунки для оплати комунальних платежів на суму 19 061,85 грн.
Відповідачем зазначені рахунки не оплачені, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних платежів за період з січня по травень 2022 року.
В той же час, пунктом 9.2. договору обумовлено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань, виконання яких стало неможливим внаслідок дії форс-мажорних обставин (за винятком зобов'язань, термін виконання яких настав до дати виникнення таких обставин), пропорційно часу дії форс-мажорних обставин, при цьому, строк виконання всіх зобов'язань по цьому договору збільшується пропорційно часу, протягом якого будуть діяти такі обставини. Після припинення дії форс-мажорних обставин, всі перенесені зобов'язання підлягають виконанню в порядку, передбаченому цим договором з урахуванням пропорційності продовження моменту їх виконання на період дії форс-мажорних обставин.
Відповідно до п. 9.3. договору, сторона, для якої настали форс-мажорні обставини, зобов'язана без необґрунтованих затримок повідомити у письмовій формі іншу сторону про їх настання або припинення. Факти, викладені в повідомленні про настання форс-мажорних обставин, підлягають підтвердженню Торгово-промисловою палатою України, сертифікат якої, після його отримання, не пізніше 20 календарних днів з дати повідомлення про настання форс-мажорних обставин, також надсилається стороною, для якої настали форс-мажорні обставини іншій стороні.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який триває станом на час прийняття процесуального рішення в цій справі по суті спору).
Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:
- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;
- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи, що введення на території України з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, а також враховуючи погодження сторонами в п. 9.2. відстрочення виконання всіх зобов'язань по договору на період дії форс-мажорних обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та передчасність позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 24.02.22 по травень 2022 року.
Відповідно до п. 4.6. договору, у разі необхідності визначення розміру орендної плати, а також інших платежів за даним договором, за певну кількість днів, розмір орендної плати, а також інших платежів за один день визначається шляхом ділення розміру орендної плати, а також інших платежів за відповідний місяць на кількість календарних днів у ньому.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з січня 2022 року по 23.02.22 у розмірі 3 642,00 грн.
Судом також задовольняються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з комунальних платежів за період з січня 2022 року по 23.02.22 у сумі 7 911,32 грн.
При цьому, судом враховано, що пунктом 4.7. договору обумовлено безумовну, тобто обов'язкову, оплату комунальних платежів, а також те, що надання суборендарю первинної документації орендарем для підтвердження розміру комунальних платежів договором не передбачено. Також відповідачем у своїх запереченнях на позов в частині стягнення комунальних платежів не наведено чітких норм законодавства чи то положень договору щодо надання первинної документації в даному випадку. В запереченнях відповідача міститься лише загальне посилання на практику Європейського суду з прав людини щодо справедливого розгляду справи та обґрунтованості судового рішення.
Крім того, позивачем за порушення грошового зобов'язання з оплати орендних платежів відповідачем нараховано пеню у сумі 563,29 грн. за період з 11.01.22 по 10.06.22 окремо за кожен місяць орендної плати, 3% річних у сумі 74,79 грн., інфляційні втрати у сумі 856,60 грн.
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів за період з січня 2022 року по 23.02.22 матеріалами справи доведено.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожний день прострочення.
Як вже зазначалося, пунктом 9.2. договору обумовлено звільнення сторони від відповідальності за невиконання своїх зобов'язань у разі настання форс-мажорних обставин.
В даному випадку, враховуючи задоволення судом позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період січень 2022 року по 23.02.22 у сумі 3 642,00 грн., нарахування пені має здійснюватися саме на цю суму та за період до настання форс-мажорних обставин.
Здійснивши перевірку нарахування пені за період з 11.01.22 по 23.02.22 на суму 2000,00 грн. (заборгованість за січень) та за період 11.02.22 по 23.02.22 на суму 1 642,00 грн. (заборгованість за лютий), судом встановлено, що стягненню підлягає пеня у сумі 58,82 грн. в іншій частині вимоги про стягнення пені судом відмовляється.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.16 у справі № 3-1195гс16.
14.01.20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість посилань відповідача на те, що 3% річні та інфляційні втрати мають бути нараховані лише за період до 24.02.22.
В даному випадку, враховуючи задоволення судом позовних вимог в частині стягнення орендної плати за період січень 2022 року по 23.02.22 у сумі 3 642,00 грн., нарахування 3% річних та інфляційних втрат має здійснюватись саме на цю суму та за період, заявлений позивачем - по 10.06.22.
Здійснивши перевірку нарахування 3% річних за період з 11.01.22 по 10.06.22 на суму 2000,00 грн. (заборгованість за січень) та за період 11.02.22 по 10.06.22 на суму 1 642,00 грн. (заборгованість за лютий), судом встановлено, що стягненню підлягає 3% у сумі 41,02 грн.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (лист "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" №62-97р від 03.04.1997), які застосовуються в судовій практиці і викладена в них позиція має сталий характер, вважається, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа, то розрахунок починається з наступного місяця. І за аналогією: якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 числа відповідного місяця - інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19 зазначено наступне: «З огляду на таке, Об'єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз'яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку ст. 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.».
Враховуючи, що виконання зобов'язання відповідачем має здійснюватись до 10 числа поточного місяця, відповідно нарахування інфляційних втрат здійснюється за період січень-травень 2022 року на суму 2000,00 грн. (заборгованість за січень) та за період лютий-травень 2022 на суму 1 642,00 грн. (заборгованість за лютий).
Здійснивши перевірку нарахування інфляційних втрат на зазначену заборгованість, судом встановлено, що стягненню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 481,52 грн.
За викладених обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім того, відповідачем заявлено про стягнення з позивача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Приписами ч. 2 ст. 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження здійснення витрат на оплату послуг адвоката Мицько Н.М., останнім надано засвідчені належним чином копії:
- договору про надання правової допомоги від 09.07.22 укладеного між адвокатом Мицько Н.М. та ФОП Бойко С.Д.;
- додаткова угода від 09.07.22 № 1 до договору про надання правової допомоги від 09.07.22;
- розписка про отримання адвокатом Мицько Н.М. від ФОП Бойко С.Д. 10 000,00 грн. в якості витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції по справі № 908/928/22;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 5320 від 28.09.12;
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АА № 1222878 від 22.07.22.
Згідно із п. 1. договору про надання правової допомоги від 09.07.22, адвокат приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу ФОП Бойко С.Д. …, а саме: представництво інтересів ФОП Бойко С.Д. в господарському суді Запорізької області, Центральному апеляційному господарському суду та Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду під час здійснення господарського судочинства у справі № 908/928/22.
Відповідно до п. 5. договору про надання правової допомоги від 09.07.22, за надання правової допомоги ФОП Бойко С.Д. сплачує гонорар у розмірі та в порядку визначеного сторонами за домовленістю про що сторони складають відповідну додаткову угоду до цього договору.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 09.07.22 № 1 до договору про надання правової допомоги від 09.07.22, ФОП Бойко С.Д. уповноважує, а адвокат зобов'язується представляти інтереси ФОП Бойко С.Д. в судових засіданнях місцевого суду, сформувати правову позицію та подати до суду заяви по суті, заяви з процесуальних питань у справі № 908/928/22 … про стягнення заборгованості. Керуючись п. 5 договору сторони погодились, що розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги становить 10 000,00 грн. (п. 2. додаткової угоди). Сторони домовились, що оплата правової допомоги здійснюється шляхом 100 % авансування (п. 3. додаткової угоди). Оплата гонорару здійснюється шляхом передачі грошових коштів адвокату про що останній надає ФОП Бойко С.Д. розписку (п. 5. додаткової угоди).
У відповідності до розписки від 09.07.22, адвокат Мицько Н.М. на виконання п.п. 3 та 5 додаткової угоди від 09.07.22 № 1 отримав від ФОП Бойко С.Д. 10 000,00 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції у справі № 908/928/22.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Судом враховано, що позивач у відповіді на відзив за вих. від 01.08.22 № 10/06-1 заперечив проти заявленої суми витрат на послуги адвоката відповідача, посилаючись на те, що справа № 908/928/22 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, справа не є складною, обсяг справи невеликий та заявлені витрати на правничу допомогу не є спів мірними зі складністю справи.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхі дного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи, тощо.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд враховує, що:
- спір між сторонами у цій справі доведено до суду з вини відповідача (доказів зворотнього матеріали справи не містять і суду не надано);
- розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи;
- справа не є складною, обсяг справи невеликий;
- заявлені витрати на правничу допомогу не є спів мірними зі складністю справи (заявлено позивачем до стягнення 30 556,53 грн., а заявлені відповідачем до стягнення витрати на правничу допомогу адвоката - 10 000,00 грн., що є 30 % до розміру позовних вимог);
- відповідачем до справи надано лише відзив на позовну заяву та заперечення;
- клопотання представника позивача щодо зменшення розміру заявлених відповідачем адвокатських витрат;
- судом задоволено позовні вимоги частково в загальному розмірі 12 134,68 грн.
З огляду на викладене, враховуючи ст. 129 ГПК України, суд задовольняє вимогу відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково - в розмірі 1 000,00 грн.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 123, 126, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, оф. 7, код ЄДРПОУ 43741413) заборгованість з орендної плати у розмірі 3 642 (три тисячі шістсот сорок дві) грн. 00 коп., заборгованість з комунальних платежів у розмірі 7 911 (сім тисяч дев'ятсот одинадцять) грн. 32 коп., пеню у сумі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 82 коп., 3% річних у сумі 41 (сорок одна) грн. 02 коп., інфляційні втрати у сумі 481 (чотириста вісімдесят одна) грн. 52 коп. та 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 26 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “МАНКІ БРАЗЕРЗ” (69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 11, оф. 7, код ЄДРПОУ 43741413) на користь фізичної особи-підприємця Бойко Світлани Дмитрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - 1 000 (одну тисячу) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 23.09.2022.
Суддя В.Л. Корсун