вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"19" вересня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/239/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
за участю секретаря судового засідання Яскорської А.О.
Розглянув матеріали справи
за позовом Мукачівської окружної прокуратури, м. Мукачево, в інтересах держави
в особі позивача Мукачівської міської ради, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Венеція”, м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення 1042180,16 грн
За участю представників учасників справи:
від прокуратури - Роман М.С., прокурор, посвідчення №059170 від 15.01.21;
від позивача - Ільтьо І.І., в порядку самопредставництва;
від відповідача - не з'явився;
Мукачівська окружна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю “Венеція” про стягнення 1042180,16 грн заборгованості за договором купівлі - продажу земельної ділянки від 02.06.2020. Окрім того, просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 15632,70 грн.
Ухвалою суду від 06.05.2022 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.
За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, ухвалою суду від 08.06.2022 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті.
Судові засідання з розгляду справи по суті неодноразово відкладалися у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи належних доказів повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, востаннє, ухвалою від 22.08.2022 суд відклав розгляд справи на 19.09.2022
Присутні у судовому засіданні 19.09.2022 прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.
Водночас 19.09.2022 до відділу діловодства та забезпечення судового процесу від відповідача надійшла заява підписана директором Товариства, якою просить справу розглянути без участі представника товариства із винесенням рішення відповідно до наявних документів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Згідно приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.
Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Правова позиція прокурора, позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив в установленому порядку оплату за придбану земельну ділянку на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом викупу від 02.06.2020, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 1042180,16 грн, яка є предметом спору.
Заперечення (відзив) відповідача
Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.
02 червня 2020 року між Мукачівською об'єднаною територіальною громадою в особі Мукачівської міської ради (надалі продавець, позивач) та Товариством з додатковою відповідальністю “Венеція” (надалі покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 0,2336 га та кадастровим номером №2110400000:01:001:0478, яка розташована за адресою м. Мукачево, вул. Белякова космонавта, 2 (надалі - Договір).
Умови продажу та ціна продажу земельної ділянки за цим договором затверджені рішенням 78 сесії 7 скликання Мукачівської міської ради від 21 травня 2020 року № 1899 “Про затвердження звітів про експертні грошові оцінки земельних ділянок, що відчужуються, затвердження ціни та інших істотних умов договорів купівлі-продажу та про затвердження звітів про експертні грошові оцінки земельних ділянок комунальної власності, які підлягають продажу у власність на земельних торгах у формі аукціону”.
Пунктом 2.2 вказаного договору сторони погодили, що вартість продажу земельної ділянки становить 3828365,84 грн., в т. ч. 76517,25 грн авансового внеску.
Відповідно до пункту 2.4. Договору після сплати авансового платежу ціна ділянки, яка підлягає оплаті становить 3751848,59 грн та підлягає оплаті наступним чином: 50 % частини платежу сплачується Покупцем протягом 30 календарних днів після нотаріального посвідчення Договору купівлі, а інша частина платежу у розмір 50% - до 28.12.2021 щомісячно рівними частинами з урахуванням індексів інфляції.
На виконання умов Договору за розрахунком позивача відповідачем внесено авансовий платіж та 50 % від суми 3751848,59 грн, всього на суму 1952441,55 грн.
Як вбачається з рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.06.2021 у справі №907/225/21, за наслідками розгляду позовних вимог Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю “Венеція” про стягнення заборгованість в розмірі 833744,13 грн, судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог.
Таким чином, за твердженням прокурора та позивача борг відповідача за придбану земельну ділянку станом на 24.03.2022 складає 1042180,16 грн (3751848,59 грн - 1952441,55 грн - 833744,13 грн), стягнення якої і є предметом позовних вимог в даній справі.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, суд зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. З Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Відповідно до частини 3 статті 23 цього ж нормативно-правового акту, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому, суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, позов заявлено прокурором в межах наданих йому законодавством повноважень в інтересах держави в особі Мукачівської міської ради, яка є органом, уповноваженим державою розпоряджатися земельною ділянкою несільськогосподарського призначення для підприємницької діяльності загальною площею 0,2336 га, що розташована за адресою: м. Мукачево, вул. Белякова космонавта, 2, та яка перебувала в комунальній власності територіальної громади, шляхом передачі її у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу, оскільки така була обізнана про факт порушення відповідачем вимог договору купівлі-продажу земельної ділянки щодо систематичної несплати платежів за придбану земельну ділянку, беручи до уваги той факт, що це порушує її право на законне очікування отримання місцевим бюджетом грошових коштів, внаслідок чого завдаються економічні збитки державі, однак, не вжила відповідних заходів.
23.03.2022 прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надіслано лист за №07-32-82-492вих.21 на адресу Мукачівської міської ради, з вимогою надати правову оцінку виявленому порушенню та вирішити питання щодо вжиття заходів реагування відносно відповідача, з метою захисту економічних інтересів територіальної громади.
Однак, листом від 28.03.2022 № 1269/01-3246/42-22 міська рада повідомила, що у спірних правовідносинах заходи, направлені на стягнення залишку суми заборгованості в судовому порядку не вживались. Крім цього, даним листом міська рада висловила своє прохання щодо звернення прокуратурою в її інтересах з позовом до суду.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт не звернення відповідного суб'єкта владних повноважень, на якого покладено обов'язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб'єктом владних повноважень.
Так, прокуратурою, в порядку ч. 4 ст. 23 ЗУ “Про прокуратуру” листом від 28.04.2022 №07.51-95-700вих-22 повідомлено вказаного вище позивача, що з метою захисту інтересів держави будуть вживатися заходи представницького характеру шляхом подання позовної заяви.
Отже, із наведеного вбачається, що прокурор у поданій позовній заяві правомірно зазначив, що Мукачівською міською радою не здійснювався належним чином захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, а відтак ним доведені належним чином підстави для звернення з відповідним позовом до суду в інтересах держави.
Щодо спірних правовідносин.
Укладений між сторонами Договір, відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Пунктом 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як установлено судом, факт продажу земельної ділянки відповідачу належним чином доведено. Доказів її повної оплати, а саме сплати залишку вартості в розмірі 50% (за виключенням сплаченого авансового платежу та суми заборгованості, яка стягнута Господарським судом Закарпатської області відповідно до рішення від 07.06.2021 у справі №907/225/21) шляхом внесення щомісячних платежів, сума яких станом на 24.03.2022 складає предмет позову, суду подано не було.
Оскільки в ході судового розгляду, відповідач не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1042180,16 грн, яка підлягала сплаті за період з березня по грудень 2021 року включно є такими, що підлягають до задоволення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтями 76-79 ГПК України визначено таке - належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Венеція” (89660, м. Мукачево Закарпатської обл., вул. Белякова космонавта, 2, код ЄДРПОУ 13597258) на користь Мукачівської міської ради (89600, м. Мукачево Закарпатської обл., пл. Духновича, 2, код ЄДРПОУ 38625180) 1042180,16 грн (один мільйон сорок дві тисячі сто вісімдесят гривень 16 коп.) заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Венеція” (89660, м. Мукачево Закарпатської обл., вул. Белякова космонавта, 2, код ЄДРПОУ 13597258) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, м. Ужгород, Закарпатської обл., вул. Коцюбинського, 2а, код ЄДРПОУ 02909967) 15632,70 грн (п'ятнадцять тисяч шістсот тридцять дві гривні 70 коп.) у повернення судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 23 вересня 2022 року
Суддя Р.М Лучко