Рішення від 23.09.2022 по справі 904/1595/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

904/9556/21

23.09.2022м. ДніпроСправа № 904/1595/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.

та представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Сідельківська Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (м.Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (м. Дніпро)

про стягнення заборгованості за типовим договором розподілу природного газу у загальному розмірі 133 973 грн. 99 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (далі - відповідач) заборгованість за типовим договором розподілу природного газу у загальному розмірі 133 973 грн. 99 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 125 954 грн. 61 коп. - основний борг;

- 5 486 грн. 92 коп. - пеня;

- 1 952 грн. 30 коп. - інфляційні втрати;

- 580 грн. 16 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за типовим договором розподілу природного газу в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг з розподілу природного газу за період з березня по квітень 2022 року, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість у загальному розмірі 125 954 грн. 61 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. типового договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.04.2022 по 20.06.2022 в сумі 5 486 грн. 92 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по травень 2022 року у сумі 1 952 грн. 30 коп., а також 3% річних за загальний період прострочення з 11.04.2022 по 20.06.2022 у сумі 580 грн. 16 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн. 00 коп.

Ухвалою суду від 27.06.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 2282/22 від 19.07.2022), в яких він просить суд здійснити перехід зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження у стадію підготовчого провадження, посилаючись на те, що дана справа потребує детального розгляду по суті та з'ясування всіх обставин, а саме: встановлення факту порушення відповідачем своїх зобов'язань за типовим договором розподілу природного газу в частині несвоєчасної оплати наданих позивачем послуг, значення вказаної справи для фінансового становища відповідача, який зупинив свою діяльність через введення в Україні воєнного стану та припинив споживати природний газ, належного формування позиції/міркувань та заперечень, неможливістю здійснити об'єктивний розгляд справи без присутності сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 24615/22 від 01.08.2022), в якому він просить суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 63 042 грн. 02 коп., в частині стягнення пені в сумі 5 486 грн. 92 коп., 3% річних у сумі 580 грн. 16 коп. та втрат від інфляції у сумі 1 952 грн. 30 коп. - відмовити; відстрочити виконання рішення суду на 1 рік. У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на таке:

- відповідачем був підписаний Акт наданих послуг № ДНГ82006019 від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 62 977 грн. 30 коп., тобто, відповідач визнає борг за березень 2022 року у сумі 62 977 грн. 30 коп.;

- що стосується боргу за договором за квітень 2022 року у сумі 62 977 грн. 30 коп., то відповідач зазначає, що 31.03.2022 наказом № 1-к відповідач, у зв'язку з повною зупинкою роботи підприємства через введення в Україні воєнного стану, оголосив призупинення трудових відносин з працівниками;

- на початку травня 2022 року відповідач отримав від позивача Акт наданих послуг №ДНГ82008860 від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 62977 грн. 30 грн., в якому було зазначено, що оператор ГРМ надав послуги з розподілу природного газу, а споживач прийняв їх, відповідно до величини замовленої потужності, що визначається як 1/12 річної потужності об'єктів споживача та дорівнює 58 312,32 м куб. Тариф на послуги природного газу 00 грн. 90 коп. за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ), але з 31.03.2022 по теперішній час (29.07.2022) ТОВ "Дорбуд" жодної діяльності не вів, відповідно газ не споживав;

- в Акті приймання-передачі природного газу № ДНГ0073251 від 30.04.2022, наданого позивачем, вказаний обсяг спожитого газу за період з 01.04.2022 по 01.05.2022, який склав 71,91 м куб. (обсяг газу за показами ВОГ - 64,51 м куб. + обсяг ВТВ - 7,4 м куб.). Вказане також підтверджується Звітом добових даних споживання газу за період з 01.04.2022 по 01.05.2022 , в якому вказані покази лічильника 64,51 м куб.;

- приймаючи до уваги, що в Акті наданих послуг № ДНГ82008860 від 30.04.2022 був вказаний тариф 00 грн. 90 коп. за 1 м куб., сума до сплати за квітень 2022 року повинна складати 64 грн. 72 коп. Не погоджуючись з обсягами наданих послуг, вказаними в Акті №ДНГ82008860 від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 62 977 грн. 30 коп., відповідач відмовився його підписувати;

- 06.05.2022 відповідач надав на адресу позивача лист № 0605/2 в якому повідомляв, що у зв'язку з веденням в Україні воєнного стану з 28.02.2022 та по теперішній час (29.07.2022) підприємство не працює, не має прибутку та не має можливості виконати свої зобов'язання за договором розподілу природного газу від 01.01.2016. Також просив здійснити перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту ТОВ "Дорбуд", виходячи з фактично використаних у березні-травні 2022 року об'ємів споживання природного газу;

- листом № 4911-ЛВ-4056-0522 від 20.05.2022 позивач повідомив, що наявність зазначених у листі форс-мажорних обставин не є підставою для здійснення перерахунку;

- Актом приймання-передачі природного газу № ДНГ0073251 від 30.04.2022 підтверджується обсяг спожитого відповідачем газу за період з 01.04.2022 по 01.05.2022 71,91 м куб., що складає до сплати 64 грн. 72 коп. замість 62 977 грн. 31 коп., вказаних в Акті наданих послуг № ДНГ82008860 від 30.04.2022, тому відповідач вважає, що факт надання позивачем послуг за квітень 2022 року обсягом 58 312,32 м куб. не підтвердженим, а відтак і підстав для стягнення 62 977 грн. 31 коп. немає. Таким чином, сума основного боргу за договором складає 63 042 грн. 02 коп., а саме: за березень 2022 року - 62 977 грн. 30 коп.; за квітень 2022 року - 64 грн. 72 коп.;

- Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили);

- внаслідок військової агресії Російської федерації проти України та введення воєнного стану, основний замовник продукції підприємства відповідача не має можливості виконувати роботи на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій, у зв'язку з чим договори на поставку продукції призупинені на час воєнного стану. Інших замовників продукції, що виробляється підприємством відповідача, під час війни знайти неможливо, у зв'язку з чим господарська діяльність відповідача повністю зупинена. Зазначені обставини і є причиною допущених порушень, тому відповідач вважає, що внаслідок обставин непереборної сили, які зробили виконання зобов'язань за договором неможливим, вини, як і протиправної поведінки, в діях відповідача немає. Відтак, відсутність елементів складу цивільного правопорушення звільняє відповідача від цивільної відповідальності у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків, всього у сумі 8 019 грн. 38 коп., оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення;

- з огляду на обставини справи та докази, які були надані відповідачем, беручи до уваги період прострочення виконання зобов'язань за договором, неможливість погасити всю суму заборгованості на даний час, наявну несприятливу фінансову ситуацію та фінансові збитки у господарській діяльності, які зумовлені виникненням ряду виняткових негативних обставин непереборної сили та які не залежали від волі відповідача, враховуючи, що непоправні наслідки для господарської діяльності підприємства спричинило введення воєнного стану на території України, адже підприємство вимушено призупинило діяльність, що у випадку незадоволення вимог відповідача може призвести до його банкрутства, приймаючи до уваги, що все вищенаведене свідчить про наявність виняткового випадку, який обумовлює об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення чи робить його виконання неможливим, відповідач вважає за необхідне заявити про застосування відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, приймаючи до уваги категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України (зокрема, брати участь у судових засіданнях, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб), та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, ухвалою суду від 17.08.2022 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання було призначено на 25.08.2022; явку у вказане засідання було визнано обов'язковою.

Від позивача за допомогою електронних засобів зв'язку надійшло клопотання (вх. суду № 27662/22 від 23.08.2022), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на те, що на виконання рекомендацій Дніпропетровської воєнної адміністрації та рішення правління АТ "Дніпрогаз" від 22.08.2022 (наказ № 01.9 Но-370-0822 "Про впровадження режиму роботи в Товаристві" для працівників компанії впроваджено віддалений режим роботи з 23 по 25 серпня 2022 року.

У судове засідання 23.08.2022 представники позивача та відповідача не з'явились, причин нез'явлення відповідач суду не повідомив. При цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.08.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву в межах розумного строку до 30.08.2022.

У судове засідання 30.08.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив. Судом було відзначено, що відповідач про день, час та місце вказаного судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 185). Крім того, додатково відповідача було повідомлено про призначене судове засідання шляхом передачі телефонограми (а.с. 187) та розміщення на офіційному сайті Судової влади України оголошення про виклик особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" у судове засідання 30.08.2022 (а.с. 186).

У судовому засіданні 30.08.2022 представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для подачі у найближчий час відповіді на відзив на позовну заяву. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 30.08.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву в межах розумного строку до 20.09.2022.

Від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 29455/22 від 07.09.2022), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні клопотання про відстрочення виконання рішення суду строком на 1 рік, посилаючись на таке:

- розмір плати за замовлену потужність розраховується індивідуально для кожного споживача. За основу розрахунку береться обсяг споживання газу за минулий газовий рік в період з початку жовтня до кінця вересня. Цей індивідуальний об'єм використаного природного газу поділяється на 12 рівних частин та помножується на встановлений Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та анальних послуг для Оператора ГРМ тариф на послуги з розподілу природного газу. Так, фактичний обсяг споживання природного газу об'єктами відповідача за попередній газовий рік (з 01.10.2020 по 30.09.2021) складає 699 747,81 м3, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № ДНГ0060122 від 30.09.2021, який підписаний з боку ТОВ "Дорбуд" та наявний в матеріалах справи. Тому, величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 699 747,81 м3. Величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2022 році складає 58 312,32 м3;

- згідно з постановою НКРЕКП № 2744 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпрогаз" на період з 01.01.2022 до 31.12.2022, включно, встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,90 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). За таких обставин, розмір плати за замовлену потужність на місяць для об'єктів відповідача у період з січня 2022 року на місяць розраховано у сумі 62 977 грн. 30 коп. (699 747,81 куб.м/12 міс. х 0,90 грн. + ПДВ);

- відповідно до пункту 9 розділу 6 глави VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадків, передбачених цим пунктом, у тому числі розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача. Наведені приписи Кодексу ГРМ не ставлять у залежність фактичне постачання газу споживачу з оплатою послуг розподілу такого газу, отже, відповідач міг не здійснювати таку оплату лише у випадку: 1) механічного від'єднання газових мереж споживача від газорозподільної системи; 2) розірвання договору розподілу природного газу;

- в умовах дії воєнного стану від оплати послуг розподілу природного газу звільнено тих споживачів, у кого:

1) внаслідок російської агресії була пошкоджена розподільна інфраструктура і це унеможливило виконання зобов'язання операторів ГРМ у частині забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи;

2) внаслідок російської агресії було пошкоджено об'єкт газоспоживання споживача та/або внутрішньобудинкову систему газопостачання, що призвело до унеможливлення використання споживачем свого права користуватися послугами розподілу природного газу, такий споживач на підставі положень розділу X Типового договору має бути звільнений від оплати послуг розподілу природного газу. У всіх інших випадках розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року;

- обов'язок відповідача сплачувати вартість послуги з розподілу природного газу виникає в силу закону (пункт 1-7 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ) та умов договору (пункт 6.6 договору) та не залежить від факту виставлення позивачем рахунку на оплату з огляду на те, що розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року;

- Верховний Суд у постанові від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20 зазначив: "Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу. Отже, починаючи з 01.01.2020 розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу здійснюються не на підставі визначених обсягів розподіленого (спожитого) природного газу за відповідний розрахунковий місяць, а виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача, яка визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який зазначається відповідно до вимог цього Кодексу. Враховуючи, що у справі встановлено наявність у відповідача обсягів споживання природного газу за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, фізичне підключення об'єкта споживача до газорозподільної мережі у спірному періоді, наявність укладеного між сторонами договору розподілу природного газу, який не припинено, а також, враховуючи те, що споживачем ні заява про остаточне припинення користування природним газом, ні уточнені заявки на величину річної замовленої потужності не подавалась, правильними є висновки суду апеляційної інстанції про існування у відповідача обов'язку оплати вартості послуг з розподілу природного газу в порядку передбаченому главою 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019". Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 924/605/21.

- у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за договором. Позивач зазначає, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Сама собою війна не є форс-мажором, тому має бути зв'язок між неможливістю виконання зобов'язання за договором та військовими діями;

- позивач відноситься до підприємств критичної інфраструктури. На сьогодні, захист критичної інфраструктури є складовою частиною забезпечення національної безпеки України. Таким чином, забезпечення роботи газорозподільної системи є одним з пріоритетів. Саме тому, після введення Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 воєнного стану в Україні, підприємства газорозподільної системи (оператори ГРМ) продовжують докладати усіх зусиль по забезпеченню безперебійної роботи та наданню відповідних послуг споживачам. Такими послугами забезпечуються громадяни навіть у тих регіонах, де відбуваються активні бойові дії;

- єдиним джерелом надходження коштів цих підприємств, за рахунок яких вони здійснюють свою діяльність, є оплата споживачами комунальних послуг, яка на сьогодні є надзвичайно низькою. Такі обставини призводять до неможливості виплати працівникам підприємств, заробітної оплати, закупівлі енергоносіїв, паливно-мастильних матеріалів тощо, без чого неможливо забезпечити діяльність підприємств та забезпечити проведення аварійно-відновлювальних робіт;

- крім того, позивач зазначає, що АТ "Дніпрогаз" знаходиться у скрутному фінансовому становищі внаслідок утворення та накопичення заборгованості, насамперед, через затвердження тарифів на розподіл природного газу для операторів газорозподільних мереж на економічно необґрунтованому рівні, який не дозволяв підприємству покривати обґрунтовані витрати протягом 2014 - 2020 років, що призвело до збитковості відповідної діяльності та накопичення боргів перед кредиторами операторів газорозподільних мереж (розрахунки з НАК "Нафтогаз України" за природний газ для виробничо-технологічних витрат та з АТ "Укртрансгаз" за отримання послуги балансування), (справи №№ 904/1224/18, 904/5916/19, 904/2732/18). По зазначеним справам, рішення судів набрали законної сили, господарським судом видано накази для примусового виконання, приватними виконавцями відкриті виконавчі провадження, внаслідок чого рахунки позивача в банках, знаходяться під арештом, з рахунків списуються кошти. За таких обставин, відповідач перебуває в кращому становищі порівняно з позивачем. До того ж, заборгованість відповідача є активом, на який можуть звернути стягнення приватні виконавці зазначених відкритих виконавчих провадженнях.

У судове засідання 20.09.2022 з'явилися представники позивача та відповідача.

У вказаному засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання часу для подачі у найближчий час заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву. Вказане клопотання було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.09.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву в межах розумного строку до 23.09.2022.

Від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 31802/22 від 23.09.2022), в яких він просить суд задовольнити позовні вимоги частково та стягнути з відповідача на користь позивача 63 042 грн. 02 коп. основного боргу, в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних - відмовити, а також відстрочити виконання рішення суду на 1 рік, посилаючись на таке:

- доказами приймання-передачі природного газу в квітні 2022 року є документи, які були надані до відзиву на позовну заяву: акт приймання-передачі природного газу №ДНГ0073251 від 30.04.2022; Звіт добових даних споживання газу за період з 01.04.2022 по 01.05.2022. В акті приймання-передачі природного газу № ДНГ0073251 від 30.04.2022, наданому позивачем, вказаний обсяг спожитого газу за період з 01.04.202 по 01.05.2022, який склав 71,91 м куб. (обсяг газу за показами ВОГ - 64,51 м куб. + обсяг ВТВ - 7,4 м куб.). В Звіті добових даних споживання газу за період з 01.04.2022 по 01.05.2022, вказані покази лічильника 64,51 м куб. Приймаючи до уваги, що в акті наданих послуг №ДНГ82008860 від 30.04.2022 був вказаний тариф 0,9 грн. за 1 м куб., сума до сплати за квітень 2022 року повинна складати 64 грн. 72 коп.;

- 06.05.2022 відповідач надав на адресу позивача лист № 0605/2, в якому повідомляв, що у зв'язку з веденням в Україні воєнного стану з 28.02.2022 та по теперішній час підприємство не працює, не має прибутку та не має можливості виконати свої зобов'язання за договором розподілу природного газу від 01.01.2016. Також, просив здійснити перерахунок об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу по об'єкту ТОВ "Дорбуд", виходячи з фактично використаних у березні-травні 2022 року об'ємів споживання природного газу. Листом № 4911-ЛВ-4056-0522 від 20.05.2022 позивач повідомив, що наявність зазначених у листі форс-мажорних обставин не є підставою для здійснення перерахунку. Таким чином, відповідач вважає, що відповідно до умов діючого законодавства та укладеного між сторонами договору, у зв'язку з тим, що акт надання позивачем послуг за квітень 2022 року не був підписаний відповідачем, відповідно факт отримання послуги в квітні 2022 року обсягом 58312,32 м3 не є підтвердженим;

- відповідач вважає, що форс-мажорними обставинами, саме для цього конкретного випадку невиконання господарського зобов'язання, є наступне: основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" є виготовлення та поставка асфальтобетонної суміші та бітумної емульсії, які використовуються для проведення ремонтно-будівельних дорожніх робіт, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 19.01.2022 р., наданого в додатках до відзиву на позовну заяву; основним замовником продукції є Дочірнє іноземне підприємство "Дніпродор", що підтверджується наступними договорами: договором на поставку продукції № 22-01/20/1 від 22.01.2020; договором на поставку продукції № 05-01/2022 від 05.01.2022; договором на поставку продукції № 05-01/2022/2 від 05.01.2022. Всього за період з 01.03.2022 по 01.10.2022 підприємство відповідача за цими контрактами очікувало надходжень у сумі 115 000 000 гривень, однак підприємство змушене повністю зупинити господарську діяльність. З 31.03.2022 по теперішній час підприємство не працює, відповідно не має прибутку. Заборгованість з виплати заробітної плати перед працівниками підприємства становить 173 937 грн. 20 коп.;

- з огляду на обставини справи та докази, які були надані відповідачем, беручи до уваги період прострочення виконання зобов'язань за договором, неможливість погасити всю суму заборгованості на даний час, наявну несприятливу фінансову ситуацію та фінансові збитки у господарській діяльності, які зумовлені виникненням ряду виняткових негативних обставин непереборної сили та які не залежали від вини та волі відповідача, враховуючи, що непоправні наслідки для господарської діяльності підприємства спричинило введення воєнного стану на території України, адже підприємство вимушено призупинило діяльність, що у випадку незадоволення вимог відповідача може призвести до його банкрутства, приймаючи до уваги, що все вищенаведене свідчить про наявність виняткового випадку, який обумовлює об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення, чи робить його виконання неможливим, відповідач вважає обґрунтованою свою заяву про застосування відстрочення виконання рішення суду на 1 рік.

Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду № 31782/22 від 23.09.2022), в якому він просить суд розглянути справу у судовому засіданні 23.09.2022 без участі представника позивача, посилаючись на перебування його на лікарняному.

У судове засідання 23.09.2022 з'явився представник відповідача; представник позивача у вказане засідання не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, яке було задоволено судом.

В даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 23.09.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг з розподілу природного газу, строк дії договору, умови надання послуг та їх оплати, факт надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, настання строку їх оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати, наявність підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою Національної, комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).

Відповідно до пункту 2, глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ, доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператор ГРМ (до мереж якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газ, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір розподілу природного газу), в порядку визначеному цим розділом.

Згідно з пунктом 4, глави 3, розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу між оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в укованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу в установленому Кодексом ГРМ порядку 10.03.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" було подано Публічному акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 09420WN7MHAP016 (а.с.10).

При цьому, в подальшому відбулася зміна найменування сторони договору, а саме: у зв'язку зі зміною типу та найменування акціонерного товариства "Дніпрогаз" з публічного на приватне, згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" від 11.04.2019, та затвердження нової редакції статуту (дата державної реєстрації статуту 24.06.2019), змінилась назва товариства на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз".

Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 №2498.

Пунктом 1.1. типового договору визначено, що цей договір є публічним, регламентує порядок та умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1.3. типового договору, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовим) який є невід'ємною частиною цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Таким чином, підписавши заву-приєднання відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1. типового договору).

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" надало додаток 4, в якому зазначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд") (а.с.16).

Цей договір укладається на невизначений строк (пункт 12.1. договору).

Доказів зміни, розірвання чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 6.3 визначено, що величина річної замовленої потужності об'єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Відповідно до пунктів 1-4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

З 01.01.2021 річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншим за:

- 39 метрів кубічних - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

- 126 метрів кубічних - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

- 314 метрів кубічних - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не побутовим.

Оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).

Так, 30.09.2021 між АТ "Дніпрогаз" та ТОВ "Дорбуд" було підписано акт приймання-передачі природного газу № ДНГ0060122, за яким сторони визначили, що:

- фактичний обсяг споживання природного газу об'єктами ТОВ "Дорбуд" за попередній газовий рік (з 01.10.2022 по 30.09.2021) складає 699 747,81 метри кубічні;

- величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 699 747,81 метри кубічні та не може бути менше обсягів, визначених абзацом 4 пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ;

- величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2022 році складає 58 312,32 метри кубічні.

Відповідно до пункту 6.1. договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з постановою НКРЕКП № 2744 від 22.12.2021 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для АТ "Дніпрогаз" на період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,90 грн. за 1 метр кубічний на місяць (без урахування ПДВ)."

На виконання умов договору, у період з березня по квітень 2022 року, позивач надав послуги з розподілу природного газу, а відповідач прийняв їх відповідно до величини замовленої потужності, що підтверджується актами наданих послуг, а саме:

- актом наданих послуг № ДНГ82006019 від 31.03.2022 на суму 62 977 грн. 30 коп. (а.с. 19)

- актом наданих послуг № ДНГ82008860 від 30.04.2022 на суму 62 977 грн. 31 коп. (а.с. 21).

Загальна сума оплати за надані послуги розподілу природного газу за період з березня по квітень 2022 року складає 125 954 грн. 61 коп.

Суд зауважує, що послуги, визначені умовами договору, у повній мірі відповідають послугам, що були надані позивачем та передані відповідно до вказаних вище актів.

Відповідач не здійснив оплату вартості наданих послуг з розподілу природного газу у сумі 125 954 грн. 61 коп.

Так, під час розгляду справи судом, відповідач визнав наявність заборгованості за послуги, надані у березні 2022 року, в сумі 62 977 грн. 30 коп., але заперечував проти правомірності стягнення вартості послуг наданих у квітні 2022 року на суму 62 977 грн. 31 коп., посилаючись на те, що через воєнний стан у країні його підприємство у квітні 2022 року фактично спожило послуги лише на суму 64 грн. 72 коп. У зв'язку з вказаними обставинами, відповідач відмовився підписати Акт наданих послуг від 30.04.2022. Отже, відповідач вважає, що стягненню підлягає вартість фактично спожитих послуг, а не вартість, визначена як 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача. Вказане і є причиною спору у даній справі.

Судом відхиляються вказані заперечення відповідача, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу газорозподільних систем, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу (пункт 6.2. договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 6.4. типового договору).

Пунктом 6.6. типового договору, визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунку оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з пунктом 6.8. типового договору, надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом надання послуг, що оформлюється відповідно до вимог кодексу газорозподільчих систем.

Відповідно до пункту 7.2. договору Оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за договором.

Споживач за умовами пункту 7.4 договору зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені договором.

Пунктом 8.2. договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Як було вказано вище, відповідно до пунктів 1 - 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

З 01.01.2021 річна замовлена потужність об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, але не може бути меншою за:

39 куб.м - для об'єкта побутового споживача, наякому природний газ використовується тільки для приготування їжі;

126 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі;

314 куб.м - для об'єкта побутового споживача, на якому природний газ використовується комплексно, у тому числі для опалення, або об'єкта споживача, що не є побутовим.

З матеріалів справи вбачається, що фактичний обсяг споживання природного газу об'єктами ТОВ "Дорбуд" за попередній газовий рік (з 01.10.2022 по 30.09.2021) складає 699 747,81 метри кубічні; величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 699 747,81 метри кубічні та не може бути менше обсягів, визначених абзацом 4 пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ; величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2022 році складає 58 312,32 метри кубічні.

Тому, величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 699 747,81 метри кубічні та не може бути менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ.

Величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2021 році складає 58 312,32 метри кубічні.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2744 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "Дніпрогаз" (яка розміщена на офіційному порталі Регулятора) на період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, встановлено тариф на послуги розподілу природного газу у розмірі 0,90 грн. за 1мЗ на місяць (без урахування ПДВ).

За таких обставин, розмір плати за замовлену потужність на місяць для об'єктів відповідача у період з січня 2022 року на місяць розраховано у сумі 1 312,50 грн. (699 747,81 куб.м/12 міс. х 0,90 грн. + ПДВ).

Наведена інформація відображена як у Актах наданих послуг (а.с.19,21), так і у виставлених відповідачу рахунках (а.с.18, 20).

Розрахунок здійснений у точній відповідності до вимог Кодексу ГРМ та типового договору, укладеного між сторонами.

Враховуючи вказані обставини, судом відхиляються заперечення відповідача, пов'язані з тим, що через воєнний стан його підприємство у квітні 2022 року фактично спожило послуги лише на суму 64 грн. 72 коп.

Оскільки пунктом 6.6. типового договору визначені умови оплати вартості послуг з розподілу за договором споживачем, що не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду (яким згідно з пунктом 6.4договору є календарний місяць), на підставі рахунка Оператора ГРМ, та з огляду на направлення цих актів та рахунків у визначені строки відповідачу і їх неоплату останнім, є правомірним стягнення заборгованості вартості наданих послуг у загальній сумі 125 954 грн. 61 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи визначені контрагентами у пункті 6.6. договору порядок розрахунків за надані послуги, приймаючи до уваги їх прийняття відповідачем, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також посилався на неможливість виконання ним вказаного грошового зобов'язання перед позивачем, через те, що внаслідок воєнного стану у країні його підприємство не отримало очікуваного прибутку за договорами, укладеними з третіми особами, а також зупинило свою господарську діяльність. З цього приводу суд зазначає таке.

На підставі укладеного договору між сторонами виникли господарські відносини, що регулюються нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач є юридичною особою, а відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

При цьому, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.

Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором розподілу природного газу перед позивачем.

Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Протягом розгляду справи судом, відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов'язань, визначених умовами договору розподілу природного газу.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повної оплати наданих позивачем у у період з березня по квітень 2022 року послуг на загальну суму 125 954 грн. 61 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 125 954 грн. 61 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. типового договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 11.04.2022 по 20.06.2022 в сумі 5 486 грн. 92 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, які не виходять за межі періодів, визначених судом, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені є обґрунтованими в сумі 5 486 грн. 92 коп.

В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:

- у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про продовження строку дії воєнного стану в країні з 26.03.2022 ще на 30 днів (до 24 квітня включно); з 25.04.2022 ще на 30 днів (до 25 травня включно); з 25.05.2022 ще на 90 днів (до 23 серпня включно);

- спірні правовідносини мали місце з березня по квітень 2022 року, отже у період дії воєнного стану;

- відповідачем належними доказами доведено, що фактичний обсяг споживання газу у квітні 2022 року був істотно меншим, ніж було прогнозовано, що пов'язано саме із початком воєнних дій на території України, і як наслідок впливом воєнних дій на умови господарювання;

- в той же час, законодавче регулювання у сфері надання послуг з розподілу природного газу не пов'язує розмір щомісячної плати за такі послуги розподілу газу із обсягом фактично спожитого споживачем газу, що може свідчити про певний дисбаланс у вказаних правовідносинах, який, на думку суду, заслуговує на увагу;

- судом також враховано, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стан.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність об'єктивних підстав та доцільність зменшення пені на 50% (5 486 грн. 92 коп. - 50% = 2 743 грн. 46 коп.).

Таке зменшення розміру штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 2 743 грн. 46 коп.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з квітня по травень 2022 року у сумі 1 952 грн. 30 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суми заборгованості та періоди нарахування інфляційних втрат, арифметично розрахунок проведено також вірно. Отже, розрахунок інфляційних втрат, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 1 952 грн. 30 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 11.04.2022 по 20.06.2022 у сумі 580 грн. 16 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем у позовній заяві, та встановлено, що під час його проведення позивачем були вірно визначені суми заборгованості та періоди прострочення, які не виходять за межі періодів, визначених судом, арифметично розрахунок проведено вірно.

Отже, розрахунок 3% річних, наведений у позовній заяві, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 580 грн. 16 коп.

З приводу обставин, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву та запереченнях, щодо наявності форс-мажорних обставин та наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов'язання перед позивачем, у вигляді стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Таким чином, судом розцінюється критично посилання відповідача на його незадовільний фінансовий стан.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили всі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строки оплати наданих послуг. Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.

Необхідно врахувати, що ТОВ "Дорбуд" як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, усвідомлювало необхідність оплати послуг з розподіл природного газу, оскільки будь-які законодавчі підстави для звільнення від такої оплати відстуні, з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов'язання у погоджені сторонами строки.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору розподілу природного газу, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв'язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором, з огляду на таке.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб'єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов'язання.

Відтак, аргументи відповідача судом відхиляються.

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення суд зазначає таке.

Так, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду строком на 1 рік, з огляду на обставини справи та докази, які були надані відповідачем, беручи до уваги період прострочення виконання зобов'язань за договором, неможливість погасити всю суму заборгованості на даний час, наявну несприятливу фінансову ситуацію та фінансові збитки у господарській діяльності, які зумовлені виникненням ряду виняткових негативних обставин непереборної сили та які не залежали від волі відповідача, враховуючи, що непоправні наслідки для господарської діяльності підприємства спричинило введення воєнного стану на території України, адже підприємство вимушено призупинило діяльність, що у випадку незадоволення вимог відповідача може призвести до його банкрутства, приймаючи до уваги, що все вищенаведене свідчить про наявність виняткового випадку, який обумовлює об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення чи робить його виконання неможливим.

У статті 238 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема, про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Отже, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочки або розстрочки виконання рішення в момент його прийняття, при цьому, підстави для такої відстрочки або розстрочки містяться у статті 331 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду такої заяви на стадії виконання рішення, а саме: підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (частина 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4 та 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При цьому, на відміну від статті 121 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) стаття 331 Господарського процесуального кодексу України не містить вимогу про винятковість випадків, коли може бути відстрочено чи розстрочено виконання рішення суду.

Таким чином, обов'язковою умовою надання розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Суд відзначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

В даному випадку суд вважає за доцільне відмовити відповідачу у відстроченні виконання рішення суду, з огляду на таке.

Відповідачем не надані докази на підтвердження можливості виконати боргові зобов'язання на умовах відстрочки.

За таких обставин заперечення позивача проти відстрочки виконання судового рішення заслуговують на увагу і враховуються судом при прийнятті рішення з цього питання.

Що ж до загального економічного та політичного стану країни, то його наслідки торкаються обох сторін у процесі їх підприємницької діяльності.

Крім того, слід наголосити, що відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю, у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі оправданої затримки виконання рішення суду залежить зокрема від складності виконавчого провадження, суми та характеру що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки та розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

На підставі вищевикладеного, суд не приймає до уваги обставини, на які посилається відповідач в якості виняткових та таких, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Враховуючи вказане, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців та роз'яснює відповідачу, що він не позбавлений можливості звернутися повторно з клопотанням про розстрочення виконання рішення суду, враховуючи стягнуту судом суму заборгованості та з відповідним їй обґрунтуванням, в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

При цьому, оскільки суд зменшує розмір пені, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 481 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" про відстрочку виконання рішення - відмовити.

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" про стягнення заборгованості за типовим договором розподілу природного газу у загальному розмірі 133 973 грн. 99 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорбуд" (49051, м. Дніпро, вулиця Олександра Оцупа, будинок 2; ідентифікаційний код 32835809) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (49101, м. Дніпро, вулиця Олександра Кониського, будинок 5; ідентифікаційний код 20262860) 125 954 грн. 61 коп. - основного боргу, 2 743 грн. 46 коп. - пені, 1 952 грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 580 грн. 16 коп. - 3% річних та 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 23.09.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко

Попередній документ

106413652

Наступний документ

106413654

Інформація про рішення:

№ рішення:	106413653
№ справи:	904/1595/22
Дата рішення:	23.09.2022
Дата публікації:	27.09.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (31.10.2022)
Дата надходження:	31.10.2022
Предмет позову:	стягнення заборгованості за типовим договором розподілу природного газу у загальному розмірі 133 973 грн. 99 коп.

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

30.08.2022 12:20	Господарський суд Дніпропетровської області
20.09.2022 14:40	Господарський суд Дніпропетровської області
23.09.2022 15:30	Господарський суд Дніпропетровської області