Справа № 420/23735/21
23 вересня 2022 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), Державної служби України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, Державної служби України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), згідно з яким позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу № 319953 вiд 08.11.2021 року, якою ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) притягнуто до адміністративно-правової відповідальності за порушення режиму праці та відпочинку, а саме штрафу у розмірі 17000,00 гривень (абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт").
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08.11.2021 року за її відсутності, так як вона не була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято спірну постанову про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. Запрошення на розгляд справи про притягнення її до адміністративної відповідальності позивач своєчасно не отримала, чим було порушено її право на захист. ОСОБА_1 не могла прибути на розгляд своєї справи 08.11.2021р. та надати пояснення з приводу нібито допущених нею порушень.
Дотримання водіями режиму праці та відпочинку регулюються зокрема, наказом Мінінфраструктури України від 07.06.2010 року №340. Проте, у ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» прямо передбачені документи режиму праці та відпочинку, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Позивач вважає, що Укртрансбезпека діє не у спосіб передбачений Законом. Визначальним при вирішенні цього спору є факт надання або ненадання водієм посадовим особам відповідача визначених законодавством документів на підтвердження його режиму праці та відпочинку. Позивач зазначає, що водій ОСОБА_3 мав під час рейдової перевірки документи щодо режиму праці та відпочинку (після повернення водія з відрядження, копії вказаних документів будуть надані суду), та на момент перевірки жодного питання нібито про порушення законодавства з боку посадових осіб Укртрансбезпеки не надходило.
Ухвалою суду від 06.12.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою суд витребував від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки) докази належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи 08.11.2021 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт; схеми організації дорожнього руху для заїзду - виїзду до майданчику перевірок 02.10.2021 року; докази порушення водієм ФОП ОСОБА_1 режиму праці та відпочинку; направлення на рейдову перевірку 02.10.2021 року.
Відповідач Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки отримав кореспонденцію суду 09.12.2021 року, а саме копію ухвали суду про відкриття провадження по справі та копію позовної заяви з додатками. Разом з тим, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та станом на день ухвалення рішення витребувані судом докази не надав.
Ухвалою суду від 14.02.2022 року справу призначено до розгляду в порядку загального провадження, а також:
витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відомості про дату отримання нею Запрошення Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 ;
повторно витребувати від Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4) наступні докази: 1) належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи 08.11.2021 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт; 2) схеми організації дорожнього руху для заїзду - виїзду до майданчику перевірок 02.10.2021 року; 3) докази порушення водієм ФОП ОСОБА_1 режиму праці та відпочинку; 4) направлення на рейдову перевірку 02.10.2021 року;
витребувано від Державної служби України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) наступні докази: 1) належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи 08.11.2021 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт; 2) схеми організації дорожнього руху для заїзду - виїзду до майданчику перевірок 02.10.2021 року; 3) докази порушення водієм ФОП ОСОБА_1 режиму праці та відпочинку; 4) направлення на рейдову перевірку 02.10.2021 року.
Ухвалою суду від 14.06.2022 року залучено до участі по справі в якості другого відповідача Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), а також:
витребувано від Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області наступні докази: 1) належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи 08.11.2021 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт; 2) схеми організації дорожнього руху для заїзду - виїзду до майданчику перевірок 02.10.2021 року; 3) докази порушення водієм ФОП ОСОБА_1 режиму праці та відпочинку; 4) направлення на рейдову перевірку 02.10.2021 року;
повторно витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відомості про дату отримання нею Запрошення Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.11.2021 року за адресою: АДРЕСА_2 ;
повторно витребувано від Державної служби України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14) наступні докази: 1) належного повідомлення ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи 08.11.2021 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт; 2) схеми організації дорожнього руху для заїзду - виїзду до майданчику перевірок 02.10.2021 року; 3) докази порушення водієм ФОП ОСОБА_1 режиму праці та відпочинку; 4) направлення на рейдову перевірку 02.10.2021 року.
24.06.2022 року до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача оскільки вона знаходиться за межами України, а її представник проходить військову службу. Заява надійшла до суду засобами електронного зв'язку без електронно-цифрового підпису.
Ухвалою суду від 13.07.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, Державній службі України з питань безпеки на транспорті було поновлено та продовжено строк на подання відзиву.
02.08.2022 року до суду надійшов відзив від Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що
Відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону № 2344-ІІІ, на момент проведення рейдової перевірки, знайшло своє відображення в акті 02.10.2021 № 316549.
Відповідно до зазначеного акту, під час перевірки виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 6.1. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого наказом МТЗУ № 340 від 07.06.2010, під час надання послуг з перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія тахокартою до встановленого тахографу, режим праці та відпочинку водія не фіксується». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: абзац 3 частина 1 перевезення вантажів за відсутністю на момент перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а саме не оформлена тахокартка при аналоговому тахографі, що передбачено пунктом 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010
Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 08.11.2021 № 319953.
Положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Проте, долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки
При цьому, будь-яких доказів на підтвердження наявності у водія даних роботи тахографа та картки водія позивачем суду не надано
Щодо твердження Позивача, що він не був попереджений про час і дату розгляду справи (не отримав лист) про адміністративне порушення відповідач зазначає, що Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки листом від 26.10.2021 за № 89998/20/24-21 на адресу позивача відправив запрошення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 08.11.2022 (лист було направлено рекомендовано)
Тобто відповідачем було дотримано процедуру повідомлення Позивача про дату і час розгляду справи про порушення. Відповідний лист було направлено, про що свідчать наявні докази.
З наведених підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
03.08.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 10.08.2022 року, занесеною до протоколу судового засідання, було закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.
Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи викладене, та у зв'язку з відсутністю потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України, ухвалою суду, що занесена до протоколу судового засідання від 06.09.2022 року, продовжено розгляд справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
02 жовтня 2021 року на а/д М-15 Одеса-Рені-Бухарест уповноваженими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було проведено перевірку (направлення на перевірку від 17.10.2021 року № 026515) транспортного засобу марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом ІРСА, НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , що належить на праві власності позивачу.
Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв, затвердженого наказом № 340 від 07.06.2010 року, під час надання послуг з перевезень вантажів перевізник не забезпечив водія ОСОБА_3 тахокартою аналогового тахографа, режим праці та відпочинку водія не фіксується. У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 ч.1 - перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст.. 48 цього Закону, а саме не оформлена тахокарта при аналоговому тахографі, що передбачено п.33 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті.
Такі обставини викладені в Акті № 316549 складеному 02.10.2021 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. В Акті також зазначено про відмову водія ОСОБА_3 від підпису та надання пояснень.
Відповідач повідомляв позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначене на 08.11.2021 року шляхом направлення відповідного запрошення.
08.11.2022 року, за результатом розгляду справи, відповідачем прийнято Постанову № 319953 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення, зазначене в акті від 02.10.2021 року №316549 та на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону на позивача накладено штраф у сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із правомірністю вказаної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Спірні правовідносини врегульовані Законом №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт», Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, яке затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 року, Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яка затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 385 від 24.06.2010 року, Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року.
Згідно з абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
П. 1, пп. 2, 15, 27 п. 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п. 8 Положення).
Відповідно до п. 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно із п. 14, 15 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
У відповідності до п. 1.1. Положення воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».
П 1.3. Положення визначено, що воно поширюється на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до вимог п. 6.1. Положення, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі Інструкція № 385) її розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».
Вказана Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів.
За визначеннями, наведеними у пункті 1.4 Інструкції № 385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до пунктів 2.6, 2.7 Інструкції № 385 пункти сервісу тахографів (ПСТ) виконують перевірку та адаптацію тахографів до транспортних засобів відповідно до вимог ЄУТР періодично кожні два роки, а також у разі: установлення або заміни тахографа; ремонту тахографа; зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу; якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломб, накладених на його складові, під час установлення або адаптації або у разі зміни конструкції автотранспортного засобу, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку І. ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.
П. 1.3. Інструкції передбачено, що вона поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до вимог п. 3.1. Інструкції виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
Згідно п. 3.3. Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, зокрема, має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.
П. 3.6 Інструкції визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами.
Отже, виходячи з системного аналізу Інструкції № 385, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу є документом, який повинен мати водій транспортного засобу, що обладнаний тахографом, у разі якщо такий автомобіль використовується для перевезень пасажирів та/або вантажів суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі)
Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Системний аналіз наведених норм доводить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи Уктрансбезпеки шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених ст. 48 Закону №2344-ІІІ документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. Законом №2344-ІІІ передбачений невичерпний перелік таких документів, серед необхідних документів, у тому числі, визначений, зокрема, протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються відповідні адміністративно-господарські штрафи.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що будь-яких доказів на підтвердження наявності у водія даних роботи тахографа та картки водія позивачем суду не надано.
При цьому водій транспортного засобу мав пред'явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.
Суд зазначає, що чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Крім цього, позивачем не подано до матеріалів позовної заяви доказів ведення індивідуальної книжки водія.
Позивач зазначає, що водій при собі мав документи щодо режиму праці та відпочинку, і копії таких документів будуть надані суду, проте жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано.
При цьому щодо посилання позивача на той факт, що вона не була повідомлена про дату та час розгляду справи суд зазначає наступне.
Відповідач повідомляв позивача про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначене на 08.11.2021 року шляхом направлення відповідного запрошення №89998/20/24-21 від 26.10.2021 року.
Факт направлення запрошення на адресу позивача підтверджується списком №5399 згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком від 26.10.2021 року.
З огляду на зазначене суд відхиляє доводи позивача щодо того, що її не було повідомлено про дату та час розгляду справи
Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що спірна постанова є правомірною, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.. ст. 2, 9, 77, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -
В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (65014, м. Одеса, вул. Успенська, 4), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул. Успенська, 4, м. Одеса, 65014), Державної служби України з питань безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови №319953 від 08.11.2021 року - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.