23 вересня 2022 року Справа № 280/718/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача, що полягають у припиненні перерахунку пенсії за віком позивачу з 01.11.2021 із застосуванням всіх підвищень, надбавок, доплат, індексації і компенсацією втрати частини доходів, відповідно до діючого законодавства;
зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії за віком позивачу з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, як непрацюючому пенсіонеру, із застосуванням всіх підвищень, надбавок, доплат, індексації і компенсацією втрати частини доходів, відповідно до діючого законодавства на рівних з іншими громадянами України умовах, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, та виплачувати на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
Також позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що з 2009 року набув права на отримання пенсії за віком та з того часу перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області. Вказує, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 по справі № 0840/3103/18 йому з 01.06.2017, у добровільному порядку, відповідач здійснив поновлення, нарахування та виплату раніше призначеної йому пенсії, яка при подальших перерахунках переглядалась та поступово збільшувалася у відповідності до абзацу 3 частини 2 статті 27, частини 1 статті 42, абзацу 2 частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак в листопаді 2021 йому було нараховано та сплачено пенсію на 50% менше ніж ту, яку він отримував з 01.03.2021 по жовтень 2021 рік (4677,80 грн.), а саме сплачено лише 2228,21 грн. Стверджує, що звертався до відповідача із заявою про роз'яснення причин зменшення йому пенсії, на що отримав відповідь, в якій вказано, що в жовтні 2021 року за результатами контрольних заходів щодо виконання судових рішень його пенсійну справу було приведено у відповідність винесеному рішенню та проведено перерахунок пенсії з 01.06.2017 в розмірі, визначеному на дату припинення виплати, в результаті чого станом на сьогоднішній день розмір його пенсії становить 2228,21 грн. Вважаючи такі дії відповідача протиправними просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач позов не визнав, 09.02.2022 на адресу суду надіслав відзив (вх. № 9775), у якому, посилаючись статтю 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що однією з умов, які передбачають право особи на отримання пенсії є її належність до громадянства України, однак на момент звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії ним не було надано жодного чинного та належного документу, який би посвідчував особу пенсіонера та засвідчував місце його проживання. Крім того, стверджує, що посвідчення особи, видане Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль, № НОМЕР_2 , яке додано до матеріалів справи, не може бути належним документом для посвідчення особи в контексті спірних правовідносин, оскільки воно лише підтверджує належність позивача до громадянства держави Ізраїль. На підставі викладеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.02.2022 (вх. № 11227), позивач підтримує свою позицію, зазначену у позовній заяві та просить задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копію повідомлення пенсійного органу від 20.01.2022 № 08800-0504-8/5426, копію листа-відповіді від 21.01.2022 № 793-18121/П-02/8-0800/22, копію постанови про відкриття виконавчого провадження № 68045148 від 06.01.2022, копію постанови про накладення штрафу від 25.01.2022 за виконавчим провадженням № 68045148, копію постанови про накладення штрафу від 10.02.2022 за виконавчим провадженням № 68045148.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду, у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів, тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду був виданий 28.02.2022 наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного в умовах воєнного стану», який був продовжений наказами від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022№ 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22, яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду з 01.03.2022 до 06.05.2022 включно.
Розгляд адміністративних справ в Запорізькому окружному адміністративному суді з 10.05.2022 відновлено.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено паспортом громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , виданого 18.05.2015 зі строком дії до 18.05.2025.
По досягненні пенсійного віку, позивачу була призначена пенсія за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення Серії НОМЕР_4 від 02.02.2010.
Відповідно до довідки Комунального підприємства «Контакт» ТМР, позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , однак у 2016 році переїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль, що підтверджується посвідченням особи, видане Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль, № 341180404.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 у справі № 0840/3103/18, яке набрало законної сили 10.12.2018, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано протиправними дії Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Токмацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 01.06.2017 та здійснювати виплату пенсії на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4731219109723290.
21.12.2018 позивачу було здійснено перерахунок його пенсії, розмір якої складає 3260,21 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи розпорядженням № 174552 від 20.12.2018 та протоколом призначення пенсії позивачу.
В подальшому рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі № 280/6021/21, яке набрало законної сили 21.10.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано рішення № 923210134552 від 15.06.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову в проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області розглянути заяву № 1924 від 11.06.2021, провести перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2020 у розмірах відповідно до чинного законодавства України.
06.01.2022 за вказаним рішення відкрито виконавче провадження № 68045148. Крім того, постановами від 25.01.2022 та від 10.02.2022 на Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області був накладений штраф за невиконання рішення суду по справі № 280/6021/21.
15.12.2021 позивач звернувся до відповідача із скаргою на незаконні дії посадових осіб, у якій зазначає, що починаючи із жовтня 2017 року розмір його пенсії збільшувався та 01.03.2021 він отримав пенсію у розмірі 4677,80 грн., однак в листопаді 2021 року відділом обслуговування громадян № 17 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області було нараховано та сплачено йому пенсію на 50% менше ніж ту, яку він отримував з 01.03.2021, замість 4677,80 грн. він отримав 2228,21 грн. Вважаючи, що рішенням суду від 28.09.2018 у справі № 0840/3103/18 вже встановлений факт того, що він як громадянин України, проживаючи в державі Ізраїль, має право на отримання пенсії в Україні, яка повинна нараховуватися та виплачуватися у розмірах відповідно до чинного законодавства з проведення індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», просить встановити та притягти до передбаченої законом відповідальності посадових осіб відділу обслуговування громадян № 17 управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області.
У відповідь на вказану скаргу, відповідач листом № 0800-0220-8/85105 від 10.12.2021 повідомив про те, що 20.12.2018 на виконання рішення суду від 28.09.2018 у справі № 0840/3103/18 було здійснено з 01.06.2017 поновлення нарахування та виплату раніше призначеної пенсії позивачу. Стверджує, що в жовтні 2021 року за результатами контрольних заходів щодо виконання судових рішень пенсійну справу позивача було приведено у відповідність винесеному на дату припинення виплати пенсії, у зв'язку із чим розмір пенсії позивача склав 2228,21 грн. До того ж зазначає, що внаслідок зміни розміру пенсії виникла переплата, яку взято на облік в сумі 79891,32.
Дані твердження також були зазначені відповідачем у листі № 17934-16878/П-02/3-0800/21 від 22.12.2021 на звернення позивача щодо його пенсійного забезпечення, а також вказано, що в жовтні 2021 року за результатами контрольних заходів щодо виконання судових рішень було встановлено, що в рішенні суду у справі № 0840/3103/18 зобов'язання щодо здійснення в подальшому перерахунку пенсійної виплати позивачу відсутні, у зв'язку з чим пенсійну справу позивача приведено у відповідність вказаному рішенню суду у розмірі, визначену на дату поновлення виплати пенсії.
Крім того, повідомленням від 20.01.2022 № 0800-0504-8/5426 відповідачем було сповіщено позивача про те, що у зв'язку з приведенням його пенсійної справи до норм діючого законодавства та виявлення факту здійснення переплати пенсії за період з 01.10.2017 по 31.10.2021 в сумі 79891,32 грн. та за період з 01.12.2021 по 31.01.2022 у сумі 143,58 грн., у відповідності до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» запропоновано позивачу добровільно повернути дану переплату на рахунок ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Також, відповідачем листом від 21.01.2022 № 793-18121/П-02/8-0800/22 повідомлено позивача про те, що рішення суду від 20.09.2021 по справі № 280/6021/21 надійшло до управління, у зв'язку із чим на теперішній час пенсійна справа позивача опрацьовується.
Вважаючи протиправними дії відповідача, що полягають у припиненні перерахунку пенсії за віком з 01.11.2021 із застосуванням всіх підвищень, надбавок, доплат, індексації і компенсацією втрати частини доходів, відповідно до діючого законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.
Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну (стаття 33 Конституції України).
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені цим Законом.
Отже, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав.
Суд звертає увагу на те, що в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 28.09.2018 по справі № 0840/3103/18 визначено право позивача на отримання пенсії за віком, на підставі чого зобов'язано Токмацьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 01.06.2017 та здійснювати її виплату на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4731219109723290.
Згідно з частиною 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Статтею 1 Закону № 1058-IV, зокрема, визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону № 1058-IV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп ? Кс, де:
П - розмір пенсії, у гривнях;
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;
Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Статтею 25 Закону № 1058-IV передбачено формулу, за якою обчислюється коефіцієнт страхового стажу, в якій:
Кс - коефіцієнт страхового стажу;
См - сума місяців страхового стажу;
Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.
Частинами 2 та 3 статті 42 Закону № 1058-IV передбачено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
З 1 січня 2016 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати. Пенсіонерам, які працюють (провадять діяльність, пов'язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), після звільнення з роботи або припинення такої діяльності пенсія перераховується з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність/мінімальної заробітної плати, визначених законом на дату звільнення з роботи або припинення такої діяльності.
Частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Вказане положення дублюється у частині 2 статті 7 Закону № 1058-IV.
Частиною 2 статті 5 Закону № 1058-IV визначено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, мінімальний розмір пенсії за віком.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що пенсія позивача не може бути меншою встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з чого слідує, що відповідач не мав права на те, що щоб виплачувати позивачу призначену йому пенсію за віком у розмірі нижчому від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До того ж, суд вважає, що позиція відповідача, яка зазначена у листах-відповідях від 10.12.2021 № 0800-0220-8/85105, від 22.12.2021 № 17934-16878/П-02/3-0800/21, від 21.01.2022 № 793-18121/П-02/8-0800/22 про те, що у зв'язку із відсутністю в рішенні суду від 28.09.2018 по справі № 0840/3103/18 зобов'язань щодо перерахунку в подальшому позивачу пенсійної виплати, пенсія позивача повинна складатися у розмірі визначеному на дату поновлення нарахування та виплати раніше призначеної пенсії, а саме 2228,21 грн., є помилковою, з огляду на наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України пенсія є одним із видів соціального захисту, право на яке громадянину гарантується.
Суд звертає увагу на те, що з самого визначення поняття «пенсія» вбачається, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк.
Тобто, кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
При цьому, у разі зміни після прийняття рішення судом розміру та порядку соціальних та пенсійних виплат орган влади повинен діяти відповідно до чинного законодавства, не допускаючи за подібних обставин порушень, на які вже звертав увагу суд.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутність у рішенні суду від 28.09.2018 по справі № 0840/3103/18, яким було зобов'язано пенсійний орган поновити позивачу виплату пенсії за віком, зобов'язання здійснювати у подальшому перерахунок вказаної пенсії у відповідності до норм пенсійного законодавства України не може бути підставою для відмови позивачу у такому перерахунку.
Статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: «перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою».
Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам. Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
До того ж, у рішенні у справі «Щокін проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
З матеріалів справи встановлено та сторонами по справі не заперечується той факт, що з моменту поновлення позивачу нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а саме з 01.06.2017, розмір пенсії позивача складав 2228,21 грн., при подальших перерахунках розмір пенсії переглядався та становив: з 01.10.2017 - 3260,21 грн.; з 01.03.2019 - 3768,81 грн.; з 01.04.2019 - 3849,21 грн.; з 01.05.2020 - 4241,19 грн.; з 01.03.2021 - 4677,80 грн. Проте, посадовими особами відповідача у жовтні 2021 пенсійну справу позивача було приведено у відповідність до рішення суду по справі № 0840/3103/18, у зв'язку із чим позивач у листопаді 2021 року отримав пенсію у зменшеному розмірі, а саме 2228,21 грн., розмір якої складав станом на 01.06.2017.
З огляду на означене, з урахуванням наведених вище законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідач протиправно з 01.11.2021 зменшив розмір пенсії позивача.
Відповідно до частино 2 статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, обравши правильний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача у вигляді визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення з 01.11.2021 розміру пенсії за віком позивача та зобов'язати відповідача здійснити з 01.11.2021 перерахунок пенсії за віком позивача у розмірах відповідно до чинного законодавства України з проведенням індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та здійснювати її виплату на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № 4731219109723290.
Водночас, не підлягають задоволенню вимога позивача в частині про зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії за віком позивачу із застосуванням всіх підвищень, надбавок, доплат, з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було здійснено виплату пенсії позивачу з 01.11.2021 без застосуванням всіх підвищень, надбавок та доплат.
То того ж, позивачем не зазначено конкретно, які саме підвищення не були враховані відповідачем при виплаті йому пенсії за віком.
Більш того, відповідач ще не ухвалював рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії за віком на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, як передчасних.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що посвідчення особи, видане Міністерством внутрішніх справ держави Ізраїль, № 341180404, яке додано до матеріалів справи, не може бути належним документом для посвідчення особи в контексті спірних правовідносин, оскільки, окрім даного посвідчення до матеріалів справи позивачем долучено копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_3 від 18.05.2015.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, відносяться: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну; тимчасове посвідчення громадянина України.
Таким чином, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з частинами 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40 грн., які підтверджуються квитанцією № П541/11025108/1від 11.01.2022, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Окрім цього, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 стаття 134 КАС України).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару адвоката визначається за погодженням адвоката з клієнтом в договорі про надання правової допомоги.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2022 у справі № 340/323/21 вказав, що розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано до суду копії наступних документів: свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 461 від 02.02.2004, ордер на надання правничої (правової) допомоги Серії АР № 1053695 від 08.07.2021, квитанції № 11 від 31.12.2021 про сплату 3500,00 грн.
Однак, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги та розрахунку понесених таких витрат, що свою чергу унеможливлює визначення обґрунтованості заявлених витрат на правничу допомогу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Керуючись статтями 9, 134, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 ; адреса тимчасового проживання: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення з 01.11.2021 розміру пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.11.2021 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 у розмірах відповідно до чинного законодавства України з проведенням індексації та нарахуванням компенсації втрати частини доходів, та здійснювати її виплату на банківський рахунок ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич