23 вересня 2022 року Справа № 280/907/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Духневича О.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Запорізькій області), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в розрахунку позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена листом № 15647-15193/К-02/8-080020 від 02.11.2021;
зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% починаючи з 29.09.2021.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що з 26.08.2011 їй призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на умовах, передбачених пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Стверджує, що з 31.08.2012 виплату пенсії було припинено у зв'язку із працевлаштуванням на роботу (посаду) та в подальшому після досягнення нею віку передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на підставі заяви від 29.09.2021, їй було призначено пенсію за віком, однак при такому призначенні відповідачем взято показник середньої заробітної плати за три останні роки, а саме за 2014, 2015, 2016 роки. Вказує, що не погодившись із такими діями 28.10.2021 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок призначеної їй пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати, за три останні роки, які передували дню призначення пенсії за віком, тобто за 2018, 2019, 2020 роки, на що відповідач листом від 02.11.2021 повідомив про те, що перерахунок пенсії здійснювався з підстав переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком у відповідності до статей 40, 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник. Вважаючи вказані дії відповідача протиправними просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 20.01.2022 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
Ухвалою суду від 07.02.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан.
Відповідно до довідки Запорізького окружного адміністративного суду, у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів, тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду був виданий 28.02.2022 наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного в умовах воєнного стану», який був продовжений наказами від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022№ 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22, яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду з 01.03.2022 до 06.05.2022 включно.
Розгляд адміністративних справ в Запорізькому окружному адміністративному суді з 10.05.2022 відновлено.
Відповідач заперечив проти вимог, викладених у позовній заяві в повному обсязі та подав до суду відзив на позовну заяву від 22.04.2022 (вх. № 16142) в якому зазначив, що з 26.08.2011 позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років згідно з її заяви про призначення пенсії. Вказує, що позивачем у позовній заяві помилково зроблено висновок про те, що пенсія за вислугу років та пенсія за віком є різними видами пенсії і у її випадку відбувається призначення нової пенсії, оскільки відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійним фондом України призначаються такі види пенсії, зокрема пенсія за віком (передбачена статтею 26) та пенсія за вислугу років (передбачена статтею 114), а у відповідності до пункту 1 статті 10 вказаного закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один з видів пенсії за її вибором, у зв'язку із чим вважає, що 29.09.2021 позивач звернулася із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший. На підставі норм чинного законодавства та на підставі викладеного, зауважує, що оскільки позивачу первинно було призначено пенсію за вислугу років з 26.08.2011, тому у неї відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по Україні за 2018-2020 роки при переведенні з одного виду пенсії на інший. З огляду на викладені обставини, вважає, що пенсія позивачу розрахована вірно, відповідно до чинного законодавства України, на підставі чого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 26.08.2011 по 30.08.2012 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як одержувач пенсії за вислугу років.
З 31.08.2012 виплату пенсії за вислугу років позивачу було призупинено у зв'язку із працевлаштуванням на роботу, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
28.10.2021 позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок призначеної їй пенсії із врахуванням показника середньої заробітної плати за три останні роки, які передували дню призначення пенсії за віком, тобто станом на 29.09.2021, на що відповідач листом № 15647-15193/К-02/8-0800/21 від 02.11.2021 повідомив про те, що переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з 29.09.2021 було здійснено відповідно до статей 40, 45 Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник та враховуючи те, що первинно позивачу була призначена пенсія за вислугу років з 26.08.2011, тому підстав для застосування обчислення пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки немає.
Не погодившись з діями відповідача щодо відмови в розрахунку пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Частиною 1 статті 2 Закону № 1058-IV передбачено, що перший рівень у системі пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 1058-ІV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що приписами Закону № 1058-IV встановлено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.
Абзацом 1 частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За змістом частини 2 статті 40 Закону № 1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Положеннями частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Проаналізувавши вказані вище норми Закону № 1058-ІV вбачається, що частиною 3 статті 45 цього Закону установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. В даному випадку, мова йде про поширення зазначеної норми виключно на види пенсійних виплат, визначених частиною 1 статті 9 цього ж Закону (пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв'язку з втратою годувальника), у зв'язку із чим показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-IV.
Водночас, суд звертає увагу, що за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулася вперше, подавши 29.09.2021, після досягнення шістдесятирічного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, заяву про призначення пенсії за віком, що не заперечується жодною із сторін.
Відтак, оскільки за призначенням пенсійних виплат відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернулась вперше у вересні 2021 року, тому відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини 3 статті 45 Закону № 1058-ІV.
Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) (у редакції на час призначення позивачці пенсії за вислугу років), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Статтею 51 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
За приписами частин 1 та 2 статті 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Відповідно до пункту 11 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції на час призначення позивачці пенсії за вислугу років), пенсія за вислугу років призначається у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
З урахуванням вищевикладеного та враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі № 528/639/17 зазначив про те, що у випадку призначення особі пенсії за одним законом, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком вперше, а не переведення на інший вид пенсії згідно частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV.
Аналогічна правова позиція, щодо застосування зазначених норм матеріального права також узгоджується з висновками Верховного Суду, наведених у постановах від 31.01.2019 у справі № 639/2751/17, від 11.07.2019 у справі № 264/6292/16-а та від 17.01.2020 у справі № 591/5266/16-а.
До того ж, суд зазначає, що статтею 9 Закону № 1058-IV взагалі не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина 3 стаття 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а тому посилання відповідача на те, що у даній справі мало місце саме переведення з одного виду пенсії на інший є безпідставними.
Таким чином, враховуючи вищевикладені норми законодавства, а також, з урахуванням правових висновків Верховного Суду, суд вважає, що відповідач при відповідному зверненні позивача мав здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог статей 27, 40 Закону № 1058-IV, в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018, 2019, 2020 роки, замість безпідставно застосованого відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що згідно зі змістом листа № 15647-15193/К-02/8-080020 від 02.11.2021 ГУ ПФУ в Запорізькій області відмовило позивачу у проведенні перерахунку її пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з 29.09.2021 мало місце саме переведення позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, а не призначення пенсії за віком первинно, так як первинно позивачу вже було призначено пенсію за вислугу років на підставі її особистої заяви від 26.08.2011.
Проте така позиція відповідача щодо підстав відмови не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених у постановах від 04.02.2021 у справі № 509/3080/16-а, від 24.06.2021 у справі № 243/8903/16-а, від 19.01.2022 у справі № 528/639/17.
Отже, позиція відповідача щодо спірних правовідносин є помилковою та такою, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Відтак, відповідач відмовляючи позивачу у проведенні перерахунку її пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, про що зазначено у листі № 15647-15193/К-02/8-080020 від 02.11.2021, діяв протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Водночас, не підлягають задоволенню позовні вимоги про перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%, оскільки за змістом позову, підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач застосував показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014, 2015 та 2016 роки, що призвело до отримання нею пенсії у зменшеному розмірі.
Отже, спір щодо коефіцієнту страхового стажу застрахованої особи відсутній, аргументи щодо його розміру позов не містить, а тому такі позовні вимоги є безпідставними.
З огляду на наведене суд прийшов до висновку, що порушене право позивача у даному випадку підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, починаючи з 29.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 908,00 грн., які підтверджуються квитанцією № 2 від 21.12.2021, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням вимог частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, яка оформлена листом № 15647-15193/К-02/8-080020 від 02.11.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2018, 2019, 2020 роки, починаючи з 29.09.2021, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя О.С. Духневич