12 вересня 2022 року Справа № 160/8965/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
28.06.2022 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позов до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області № 12031300014211 від 14 квітня 2022 року про відмову в оформленні (видачі) ОСОБА_1 , громадянці Російської Федерації, посвідки на тимчасове проживання;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області повторно, із врахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду, розглянути заяву ОСОБА_1 , громадянки Російської Федерації, про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання у зв'язку із укладенням шлюбу з громадянином України.
В обґрунтування позову зазначено, що 08.09.2021 між ОСОБА_1 , громадянкою Російської Федерації, та ОСОБА_2 , громадянином України, укладений шлюб на території України, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після одруження позивач проживає разом зі своїм чоловіком за мсцем його місця реєстрації. 18.02.2022 Юр'ївським сектором ГУ ДМС в Дніпропетровській області продовжено строк перебування ОСОБА_1 на території України до 18.03.2022. 19.02.2022 позивач звернулася до Юр'ївського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою №100175202 про видачу посвідки на тимчасове проживання в Україні на підставі шлюбу з громадянином України, додавши до вказаної заяви паспорт, переклад тексту сторінки паспорта з російської мови на українську мову, засвідчений нотаріусом, свідоцтво про шлюб, паспорт чоловіка, довідку про реєстрацію місця проживання чоловіка, дійсний поліс медичного страхування. Однак, 14.04.2022 ГУ ДМС в Дніпропетровській області прийнято рішення № 12031300014211 про відмову ОСОБА_1 в оформленні (видачі) посвідки тимчасове проживання на підставі підпункту 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №322. Позивач зазначає, що в оскаржуваному рішенні не конкретизовано підстав для відмови у видачі посвідки, не вказано, в чому саме полягає порушення позивачем вимог законодавства. У відповідь на адвокатський запит відповідачем надано копії матеріалів справи ОСОБА_3 , у яких не вбачається будь-яких пояснень щодо підстав відмови у видачі посвідки. За таких обставин, позивач вважає рішення ГУ ДМС в Дніпропетровській області № 12031300014211 від 14.04.2022 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання необґрунтованим та протиправним, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.07.2022 адміністративний позов було залишено без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову.
08.07.2022 позивачем усунено недоліки позову, надано уточнений адміністративний позов із зазначенням електронної пошти позивача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 адміністративний позов (уточнений) прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/8965/22; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Цією ж ухвалою суду витребувано від відповідача - Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області: докази в обґрунтуванні підстав для прийняття рішення, що оскаржується.
Копія ухвали суду від 13.07.2022 надіслана сторонам, відповідачу у паперовому вигляді разом із примірником позову та долученими до нього документами, та отримана 26.07.2022 згідно із відміткою у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи (а.с.74).
15.08.2022 від відповідача засобами поштового зв'язку надійшов відзив на адміністративний позов, а також клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з обов'язковим викликом представника відповідача.
У відзиві на адміністративний позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх безпідставність. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне.19.02.2022 громадянка російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подала заяву-анкету №100175202 для отримання посвідки на тимчасове проживання, з метою возз'єднання сім'ї з особою, який є громадянином України. Пунктом 32 Порядку №322, передбачено, що для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають, зокрема, переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку, а також документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Для оформлення посвідки на тимчасове проживання позивачем було надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), дата видачі 08.09.2021. Відповідно до зазначеного свідоцтва про шлюб, дані дружини значено наступним чином, а саме: прізвище « ОСОБА_5 », ім'я « ОСОБА_6 », по батькові « ОСОБА_7 ». Тоді як, відповідно до перекладу тексту документа з російської мови на українську мову, паспортного документа номер НОМЕР_2 , дані позивача зазначено наступним чином: прізвище « ОСОБА_5 », ім'я « ОСОБА_8 », що не відповідає даним про дружину, зазначеним у свідоцтві про шлюб, що перешкоджає здійсненню ідентифікації. Щодо дати прийняття оскаржуваного рішення №12031300014211, яке надіслано 19.04.2022 на адресу позивача, відповідач зазначає, що 28.02.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Деякі питання реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб» №165, якою постановив зупинити строки надання адміністративних послуг суб'єктами їх надання та видачу дозвільними органами документів дозвільного характеру на час воєнного стану в Україні. Поновити зупинені строки у місячний строк після припинення чи скасування воєнного стану на відповідній території України. В подальшому, до Постанови №165 було внесено зміни, а тому рішення відносно позивача прийнято 14.04.2022. Доводи позивача про необґрунтованість оскаржуваного рішення безпідставні, оскільки рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_3 сформоване в Єдиній інформаційно-аналітичній системі управління міграційними процесами Єдиного державного демографічного реєстру у підсистемі ІП «Облік іноземців та біженців», із зазначенням дати прийняття рішення, номеру рішення, персональних даних особи, відносно якої це рішення прийняте, та з вказівкою на правову підставу для прийняття рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання. З огляду на викладене, позовні вимоги необґрунтовані, підстави для задоволення позову відсутні.
15.08.2022 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, яка також надійшла до суду 16.08.2022 засобами поштового зв'язку, в якій вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, зауваживши на погодженні з аргументами відповідача про те, що дані у перекладі тексту документа з російської мови на українську мову, паспортного документа номер НОМЕР_2 , не відповідають даним про дружину у свідоцтві про шлюб, та що це перешкоджало здійсненню ідентифікації. Відповідно до пунктів 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ідентифікувати - здійснювати комплекс заходів, що дає змогу виконувати пошук за принципом «один до багатьох», зіставляючи дані (параметри) особи, у тому числі біометричні, з інформацією Реєстру; ідентифікація особи - встановлення особи шляхом порівняння наданих даних (параметрів), у тому числі біометричних, з наявною інформацією про особу в реєстрах, картотеках, базах даних тощо. Таким чином, ідентифікація особи полягає саме у встановленні її особи, у тому числі на основі біометричних даних. Якщо особу не буде ідентифіковано, проводиться процедура встановлення особи. ДМС має право отримувати інформацію про особу з наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємств, установ та організацій, в обсязі, необхідному для ідентифікації особи у зв'язку з оформленням посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміном. Крім того, отримання відомостей про особу може здійснюватись шляхом надсилання запитів та надання відповідей на них у паперовій формі. Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, що містяться в базі даних реєстру та відомчої інформаційної системи ДМС. За таких обставин, посилання відповідача на неможливість ідентифікації особи ОСОБА_1 як на підставу для відмови у видачі посвідки є необґрунтованими. Позивач повторно зауважила, що нею було надано відповідачу всі необхідні документи для її ідентифікації та оформлення посвідки, у тому числі переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця. В оригіналі паспорту позивача відсутня графа «По батькові» («Отчество»), тому у перекладі сторінки паспорту, засвідченому нотаріусом, також відсутня відповідна графа. Таким чином, позивач стверджує, що переклад сторінки паспорту відповідача відповідає оригіналу цього документа. Крім того, відповідач, перевіряючи інформацію про особу під час розгляду її заяви про видачу посвідки та виявивши певні розбіжності, зобов'язаний був шляхом безпосереднього доступу до відповідного реєстру або шляхом направлення письмового запиту ознайомитись із актовим записом про шлюб, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в якому зазначені у тому числі дані паспортного документа нареченої, однак, цього не зробив. Разом з цим, на теперішній час актовий запис про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , є чинним, у встановленому законом порядку не скасований, тому у відповідача були відсутні правові підстави для неврахування цього документа.
Також, позивачем у відповіді на відзив викладено заперечення щодо задоволення клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні через відсутність його неналежного обґрунтування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2022 у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з обов'язковим викликом представника відповідача в адміністративній справі №160/8965/22 відмовлено.
За змістом частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно з частиною пятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Громадянка Російської Федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибула на територію України 16.07.2021, що підтверджується паспортом громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданого 26.02.2021, який дійсний до 26.02.2031 (а.с.51-62).
Згідно із паспортом громадянина Російської федерації № НОМЕР_2 дані власника такі (далі мовою оригіналу): фамилия « ІНФОРМАЦІЯ_3 », имя « ОСОБА_9 ».
08.09.2021 між громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано шлюб, що вбачається із свідоцтва про шлюб та про що 08.09.2021 зроблено відповідний актовий запис №518 Павлоградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Павлоградському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Відповідно до свідоцтва про шлюб прізвище дружини після реєстрації шлюбу: « ОСОБА_5 »; ім'я « ОСОБА_6 », по-батькові « ОСОБА_7 ».
18.02.2022, згідно із відміткою у паспорті громадянина Російської федерації № НОМЕР_2 (а.с.62), Юр'ївським сектором ГУ ДМС в Дніпропетровській області прийнято рішення №500037652 про продовження перебування громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 на території України до 18.03.2022.
19.02.2022 позивач звернулася до Юр'ївського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №100175202 від 19.02.2022 для оформлення посвідки на тимчасове проживання; підстава видачі: 04/14 Возз'єднання сім'ї громадянином України (на підставі шлюбу), а.с. 63.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області (Управління у справах іноземців та осіб без громадянства) від 14.04.2022 № 12031300014211 було відмовлено громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання на підставі підпункту 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року №322 (а.с.25, 86).
У Примітці до вказаного рішення вказано, що іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися за оформлення посвідки на тимчасове проживання в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм було відмовлено в оформленні чи видачі посвідки, за умови дотримання строків звернення.
Супровідним листом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровської області від 19.04.2022 №1201.3.1-2592/12.3-22 рішення від 14.04.2022 № 12031300014211 надіслано позивачу.
На адвокатський запит від 14.06.2022 (вх.4738/1/1201-22 від 15.06.2022) відповідачем надано копії заяви та матеріалів, які стали підставою для відмови в оформленні посвідки на тимчасове проживання на 7 арк., а саме: заява-анкета від 19.02.2022, паспорт громадянина Російської федерації № НОМЕР_2 , виданого 26.02.2021, переклад тексту документа з російської мови на українську, свідоцтва про шлюб.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в оформлені (видачі) посвідки на тимчасове проживання, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 серпня 2011 року №3773-VІ (далі - Закон №3773-VІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Положення статті 1 Закону №3773-VI визначають, серед інших, такі терміни:
- іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав;
- іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні;
- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку;
- іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом;
- возз'єднання сім'ї - в'їзд та тимчасове або постійне проживання в Україні членів сім'ї іноземця або особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та можуть підтвердити відповідними документами наявність достатнього фінансового забезпечення для утримання членів сім'ї в Україні, з метою спільного проживання сім'ї незалежно від того, коли виникли сімейні відносини - до чи після прибуття іноземця або особи без громадянства до України;
- посвідка на тимчасове проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Статтею 2 Закону №3773-VI встановлено, що правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. У разі якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж передбачені цим Законом, застосовуються правила, передбачені таким міжнародним договором України.
Частиною чотирнадцятої статті 4 Закону №3773-VІ визначено, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій цієї статті, уклали шлюб з громадянами України та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання посвідки на постійне проживання чи набуття громадянства України.
За приписами частини третьої статті 5 Закону №3773-VІ іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах четвертій - п'ятнадцятій, вісімнадцятій та двадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на тимчасове проживання.
Підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною чотирнадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства і документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, дійсний поліс медичного страхування. Якщо шлюб між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства було укладено за межами України відповідно до права іноземної держави, дійсність такого шлюбу визначається згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право» (частина чотирнадцята статті 5 Закону №3773-VI).
Відповідно до частини 21 статті 5 Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» технічний опис, зразки бланків посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною, знищення посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №322 від 25 квітня 2018 року затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання (далі - Порядок №322).
Відповідно до пункту 1 Порядку №322 посвідка на тимчасове проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
Згідно з пунктами 3 та 4 вказаного Порядку № 322 посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які на законних підставах тимчасово перебувають на території України та які: 1) досягли 16-річного віку або не досягли 16-річного віку, але самостійно прибули в Україну з метою навчання, - на підставі заяв-анкет, поданих ними особисто; 2) не досягли 16-річного віку або визнані обмежено дієздатними чи недієздатними, - на підставі заяв-анкет осіб, зазначених у частинах другій - тринадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», до яких вони прибули з метою возз'єднання сім'ї.
Посвідка видається строком на один рік, крім випадків, визначених цим пунктом.
Відповідно до пункту 9 Порядку №322 оформлення (у тому числі замість втраченої або викраденої), обмін посвідки здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - Центр).
Пунктом 16 Порядку №322 визначено, що документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт) та територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
За змістом пункту 32 Порядку №322 для оформлення посвідки іноземець або особа без громадянства подають:
1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, з візою типу D, якщо інше не передбачено законодавством і міжнародними договорами України, крім випадків, установлених абзацом сьомим цього пункту;
2) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (у разі подання документів законним представником);
3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;
4) дійсний поліс медичного страхування на весь строк дії посвідки;
5) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати.
Іноземець або особа без громадянства під час подання документів для оформлення посвідки пред'являють працівникові територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2, 4, 5 цього пункту.
До заяви-анкети додаються оригінали документа, зазначеного у підпункті 3 цього пункту, і документа, що підтверджує сплату адміністративного збору, та копії документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору, засвідчені працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
Оригінали документів, зазначених у підпунктах 1, 2 і 4 цього пункту, та документа про звільнення від сплати адміністративного збору повертаються іноземцеві або особі без громадянства.
Відповідно до підпункту 11 пункту 33 Порядку №322, крім документів, зазначених у пункті 32, для іноземців або осіб без громадянства, які прибули в Україну з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, або які під час перебування на законних підставах на території України у випадках, зазначених у частинах третій - тринадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», уклали шлюб з громадянами України подаються:
документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України. Оригінал документа повертається іноземцеві або особі без громадянства, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати;
паспорт громадянина України, з яким іноземець перебуває у шлюбі, який подається особисто громадянином України. Оригінал документа повертається громадянину України, а до заяви-анкети додається його копія, засвідчена працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта шляхом проставлення відмітки «Згідно з оригіналом» та підпису із зазначенням його посади, прізвища, ініціалів і дати.
За змістом пунктів 35-36 Порядку №322 після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, а також перевірку інформації, зазначеної нею в заяві-анкеті, та поданих документів.
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, що містяться у базі даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.
Працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 35 і 36 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи (пункт 41 Порядку).
Відповідно до пункту 42 Порядку рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Згідно із пунктом 61 Порядку №322 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли:
1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на постійне проживання (крім випадків обміну посвідки), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення;
2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду;
3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію;
4) встановлено належність особи до громадянства України;
5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання;
6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17-19 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки;
7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, чи іноземець або особа без громадянства вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку з учиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином;
8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований чи не відповідає встановленому зразку, чи належить іншій особі, чи строк його дії закінчився;
9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів;
10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну;
11) в інших випадках, передбачених законом.
За умовами пункту 62 Порядку №322 копія рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки із зазначенням причин відмови не пізніше ніж через п'ять робочих днів з дня його прийняття видається іноземцеві або особі без громадянства під розписку чи надсилається рекомендованим листом такій особі і приймаючій стороні.
У разі подання заяви-анкети через уповноваженого суб'єкта територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС надсилає письмове повідомлення про прийняте рішення до уповноваженого суб'єкта для подальшого його вручення іноземцеві або особі без громадянства.
Пунктом 77 Порядку №322 передбачено, що рішення про відмову в оформленні, обміні та видачі посвідки, про її скасування може бути оскаржено іноземцем або особою без громадянства в адміністративному порядку або до суду в установленому порядку.
Отже, законодавець чітко визначив, що саме посвідка на тимчасове проживання посвідчує особу іноземця та підтверджує законні підстави для тимчасового проживання в Україні.
За змістом положень ч.14 ст. 5 Закону №3773-VІ підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання з метою возз'єднання сім'ї з особами, які є громадянами України, є заява іноземця, документ, що підтверджує факт перебування у шлюбі з громадянином України, та дійсний поліс медичного страхування. Окрім наведених документів, Порядком №332 передбачено подання паспортного документа іноземця та перекладу на українську мову сторінки паспортного документа іноземця з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку.
При цьому, рішення про відмову в оформленні чи видачі посвідки має бути із зазначенням причин відмови (пункт 62 Порядку №322).
В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 рішенням №500037652 Юр'ївського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області продовжено перебування на території України до 18.03.2022 (а.с.62).
В подальшому, 19.02.2022 вона звернулась до Юр'ївського сектору ГУ ДМС в Дніпропетровській області із заявою-анкетою №100175202 від 19.02.2022 про оформлення посвідки на тимчасове проживання для возз'єднання сім'ї з громадянином України (на підставі шлюбу), долучивши: паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 , виданого 26.02.2021, переклад тексту паспорту з російської мови на українську, засвідченої приватним нотаріусом Григор'євою О.Л., свідоцтво про шлюб, паспорт чоловіка, довідку про реєстрацію місця проживання чоловіка, дійсний поліс медичного страхування, що не заперечено відповідачем.
За наслідками розгляду поданих позивачем документів відповідачем прийнято рішення від 14.04.2022 № 12031300014211, яким було відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
В якості юридичної підстави для прийняття оскаржуваного рішення міграційним органом зазначено посилання на підпункт 11 пункту 61 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 №322, однак без зазначення підстав відмови.
Між тим, з аналізу вказаної норми вбачається, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю в оформленні або видачі посвідки «в інших випадках, передбачених законом».
Однак, вказавши підставою для відмови у видачі посвідки «в інших випадках, передбачених законом», відповідачем не наведено в рішенні від 14.04.2022 № 12031300014211 таких інших випадків, передбачених законом, не уточнено причин та не конкретизовано обставин, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, що фактично позбавило позивача можливості усунути обставини, у зв'язку із якими їй було відмовлено в оформленні посвідки.
Суд зазначає, що за загальними вимогами, які висуваються до актів суб'єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) його прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Загальне посилання відповідача у рішенні від 14.04.2022 № 12031300014211 на положення підпункту 11 пункту 61 Порядку №322, не свідчить про обґрунтованість такого рішення, оскільки ставить заявника у стан правової невизначеності щодо підстав відмови у видачі посвідки на тимчасове проживання, що є неприпустимим.
Доводи відповідача у відзиві про те, що дані перекладу тексту документа з російської мови на українську мову паспортного документа номер НОМЕР_2 не відповідають даним про дружину, зазначеним у свідоцтві про шлюб щодо по-батькові, що перешкоджає здійсненню ідентифікації, не можуть бути враховані судом, оскільки такі обставини не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Суд звертає увагу, відповідачем не надано належних доказів вчинення дій, визначених у пунктах в 35-36 Порядку №322 з метою підтвердження/спростування відомостей, які викликали у відповідача сумніви про особу іноземця або дійсності поданих таких документів. При цьому, у спірному рішенні відсутні такі підстави для відмови як невідповідність даних позивача, що слугувало перешкодою у здійсненні ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, рішення відповідача про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання, не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем хоч і наведено норму законодавства, однак без зазначення причин для відмови в оформленні (видачі) посвідки, тобто не обґрунтовано підстав та мотивів прийняття такого рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання від 14.04.2022 №12031300014211 прийняте не у порядку та не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, тобто не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначає наступне.
Нормами частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За таких обставин, з урахуванням наведених судом законодавчих норм та встановлених обставин, суд з метою ефективного захисту порушеного права позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву-анкету позивача від 19.02.2022 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій (рішення) у спірних правовідносинах.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 992,40 грн., підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст. ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 від 26.02.2021, місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул.В.Липинського, буд.7) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд.7) від 14 квітня 2022 року №12031300014211 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7) повторно розглянути заяву-анкету ОСОБА_1 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 від 26.02.2021, місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 19.02.2022 про оформлення (видачу) посвідки на тимчасове проживання, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код 37806243, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. В. Липинського, буд. 7) на користь громадянина ОСОБА_1 (паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_2 від 26.02.2021, місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 992,40 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складено 12.09.2022.
Суддя М.М. Бухтіярова