23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 120/2696/19-а
адміністративне провадження № К/9901/22219/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №140/16014/20 за позовом ОСОБА_1 до Подільської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Скрженевського Максима Станіславовича на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 (суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б., судді: Франовська К.С. Шидловський В.Б.),
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Подільської митниці Держмитслужби, Державної казначейської служби України, в якому просив суд: визнати протиправним дії щодо відмови у видачі транспортного засобу зі складу митниці; стягнути з держави Україна на користь позивача 45143,34грн., шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на відшкодування матеріальної шкоди, завданої органом державної влади, а саме Вінницькою митницею Державної фіскальної служби; стягнути з держави Україна на користь позивача 10000,00грн., шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, на відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, а саме Вінницькою митницею Державної фіскальної служби.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.02.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, позов задоволено.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 заяву про розподіл судових витрат задоволено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 скасовано додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача - адвокат Скржешевський Максим Станіславович звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі №120/2696/19-а.
Ухвалою суду від 22.09.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.09.2022.
Як вбачається, в обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказує, що скасовуючи додаткове рішення, суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду. Заявник касаційної скарги посилається на те, що обов'язок доведеності неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, доказів неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідачем під час судового розгляду не надано. Також представник позивача зауважує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, що і передбачено вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. У свою чергу, на думку представника позивача, подані останнім докази повністю підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. З урахуванням викладеного, заявник касаційної скарги просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 та залишити в силі додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020.
У відзиві на касаційну скаргу представник відповідача зазначив, що вказаний позивачем у заяві про відшкодування витрат на правничу допомогу розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та фактично виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та обсягом фактично наданих адвокатом послуг. Як вважає митний орган, наданими до суду документами не підтверджено обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу. Враховуючи вказане, представник відповідача просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У справі, що розглядається, адвокат Скржешевський Максим Станіславович надавав послуги з професійної правничої допомоги позивачу в розгляді цієї справи на підставі договору від 15.08.2019 №9822 про надання правової допомоги та доручення.
Викладені у заяві про ухвалення додаткового судового рішення вимоги позивача щодо відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00грн ґрунтуються на тому, що згідно з договірними умовами гонорар адвоката обчислюється з розрахунку 40% розміру від мінімальної заробітної плати станом на 1 січня поточного року, з урахування індексу інфляції, за 1 годину роботи адвоката.
Пунктом 1.1 додаткової угоди №9822/1 до договору №9822 від 15.08.2019 про надання правової допомоги встановлено, що сума гонорару адвоката складає 10000,00грн.
Відповідно до пункту 1.2 додаткової угоди встановлено, що гонорар, який визначений в пункті 1.1 Додаткової угоди сплачується клієнтом за наступні послуги адвоката:
складання та подача адміністративного позову про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови у видачі транспортного засобу зі складу митниці протиправною та відшкодування матеріальної та моральної шкоди визначених в пункті 1.1 Договору та представництво ОСОБА_1 у Вінницькому окружному адміністративному суді та Сьомому апеляційному адміністративному суді як позивача, складає 7000,00грн;
складання та подання відзиву, заперечень та інших процесуальних документів, необхідність подання яких буде виникати в процесі розгляду справи складає 3000,00грн.
У підтвердження фактичного надання послуг адвокатом та понесення в зв'язку з цим витрат позивачем надано акт здачі-приймання наданих послуг за Договором №9822 від 15.08.2019 про надання правової допомоги та доручення, а також детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Скржешевським М.С. у справі №120/2696/19-а.
Відповідно до детального опису робіт адвокатом у період з 15.08.2019 по 03.02.2020 було надано наступні послуги ОСОБА_1 :
складання та подання позовної заяви про визнання дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови у видачі транспортного засобу зі складу митниці протиправною та відшкодування матеріальної та моральної шкоди до Вінницького окружного адміністративного суду складає 2000,00грн;
представництво інтересів ОСОБА_1 у Вінницькому окружному адміністративному суді (участь адвоката у судових засіданнях 18.10.2019, 09.12.2019, 20.12.2019, 10.01.2020) складає 5000,00грн;
складання та подання відповіді на відзив відповідача, відповіді на пояснення третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та залучення співвідповідача складає 3000,00грн.
Загальна вартість послуг складає 10000,00грн.
Оплата послуг була здійснена одразу після заключення Договору №9822 про надання правової допомоги та доручення та Додаткової угоди №9822/1, що підтверджується копією Прибуткового касового ордеру №9822/п від 15.08.2019 у сумі 10000,00грн.
Як слідує з наданих позивачем документів, а саме додаткової угоди, розмір суми правничої допомоги розрахований за надані послуги, а саме: подання позовної заяви, складання відповіді на відзив, відповіді на пояснення третьої особи, а також за участь в судових засіданнях.
Враховуючи кількість затраченого часу та об'єм наданих послуг адвокатом під час надання позивачу правничої допомоги, з урахуванням положень частини сьомої статті 134 КАС України, касаційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана сума витрат у розмірі 10000,00грн. є співмірною з наданою адвокатом правничою допомогою.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованими доводи представника Подільської митниці Держмитслужби, викладені у відзиві на касаційну скаргу про завищення суми, яка підлягає відшкодування за рахунок відповідача. Як вказує відповідач, 18.10.2019 судове засідання взагалі не проводилося, 03.02.2020 адвокат Скржешевський М.С. участі в судовому розгляді не брав та інтереси позивача представляв інший представник - Тишківський С.Л. При цьому, відповідач залишає поза увагою, що відповідно до Додаткової угоди №9822/1 від 15.08.2019 до Договору про надання правової допомоги передбачено умови за яких сума, яка підлягає оплаті позивачем за надані послуги з представництва інтересів ОСОБА_1 у Вінницькому окружному адміністративному суді та Сьомому апеляційному адміністративному суді складає 7000,00грн, тобто за подання позовної заяви та участь в судових засіданнях незалежно від їх кількості.
Також, суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції, що ненадання представником позивача доказів відображення доходів в Книзі обліку доходів та витрат, отриманих адвокатом від незалежної професійної діяльності, вказує на відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу.
Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 справа №569/17904/17 відхилено посилання на обов'язковість ведення адвокатом Книги обліку доходів та витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору. Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом також у постановах від 01.10.2019 у справі №815/1479/18, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи викладене, касаційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення зави представника позивача про відшкодування на користь ОСОБА_1 понесених ним витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00грн.
Частиною другою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
За вказаних обставин постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Скрженевського Максима Станіславовича задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі №120/2696/19-а скасувати.
Додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі №120/2696/19-а залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді В.В. Хохуляк
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова