22 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25174/20
адміністративне провадження № К/990/25332/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі №640/25174/20 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у місті Києві в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у місті Києві, оформлене листом від 09.07.2019 №80884/П/26-15-13-21-24;
- зобов'язати Головне управління ДПС у місті Києві зареєструвати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку з 03.07.2019.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у місті Києві, оформлене листом від 09.08.2019 №80884/П/26-15-13-21-24 про відмову у реєстрації платником єдиного податку та зобов'язано Головне управління ДПС у місті Києві повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 08.07.2019 про застосування спрощеної системи оподаткування з 03.07.2019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 14.09.2022, втретє звернулась з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі позивач визначає підставою касаційного оскарження пункт 1, пункт 3 та пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що судами безпідставно не застосовано абзац 2 підпункту 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.01.2020 у справі №804/2506/16.
Суд звертає увагу на те, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права у саме подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено, враховуючи подібність правовідносин.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, а тому суд касаційної інстанції не вважає обґрунтованою підставу касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновок судів, що вирішення питань щодо реєстрації платником єдиного податку з 03.07.2019 в Реєстрі платників єдиного податку або переходу на спрощену систему оподаткування відноситься до компетенції органів Державної податкової служби (дискреційні повноваження), тому адміністративний суд не може підміняти своїм рішенням рішення суб'єкта владних повноважень, тобто, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження контролюючого органу при розгляді заяв, окрім вказівки суду на усунення тих порушень, які були наведені вище, оскільки таке втручання виходить за межі завдань адміністративного судочинства, встановлених статтею 2 КАС України.
Крім того, у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328, як на підставу касаційного оскарження, тобто на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 298.1.2 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах.
У випадку посилання скаржником на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом та у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Крім того, вказана скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування мало ставитися перед судами попередніх інстанцій в межах правових підстав позову.
Однак питання застосування даної норми права перед судами не ставилося.
Також у касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328, як на підставу касаційного оскарження.
Позивач не врахував, що пункт 4 частини четверта статті 328 КАС України містить відсилання до частин другої та третьої статті 353 цього Кодексу, однак підстав визначених цією статтею не наводить.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до не згоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів.
За правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
В ухвалі Верховного Суду від 06.09.2022 про повернення касаційної скарги заявнику зазначалось, що оскільки справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження позивачу необхідно навести належне обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В метою виконання вказаної норми права позивач вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики та вказує на те, що справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження з посиланням на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначено, що на рівні Верховного Суду не сформовано єдиного правового підходу щодо питання можливості зобов'язання судом контролюючого органу за відсутності визначених Податковим кодексом України виключних підстав для відмови в реєстрації платником єдиного податку здійснити таку реєстрацію в судовому порядку.
Також з посиланнями на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржником вказано, що в даному випадку від результатів розгляду справи залежить податковий статус позивача, зважаючи на те, що остання продовжує здійснювати підприємницьку діяльність в умовах невизначеного податкового статусу. Окрім цього, позивач не може вчиняти дії, спрямовані на набуття статусу платника єдиного податку, оскільки вважає, що правомірно його набула.
Вирішуючи питання щодо усунення вказаних недоліків суд касаційної інстанції встановив, що позивач не навів іншого обґрунтування необхідності відкриття касаційного провадження.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтею 328, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2022 у справі №640/25174/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк