23 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 260/2925/21
адміністративне провадження № К/990/25517/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Білак М.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бухтояровим Романом Олександровичем на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №260/2925/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив:
визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) «Про результати службового розслідування» від 11 травня 2021 року № 440-аг.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі адвокат позивача з посиланням на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У поданій касаційній скарзі адвокат позивача по тексту зазначає, «що суд першої інстанції не застосував правові позиції Верховного Суду, які зобов'язаний був застосувати, а саме: правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №826/7631/15 та у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17» (аркуш касаційної скарги №12).
Щодо посилань на постанову Верховного Суду у справі №826/7631/15 від 28 лютого 2018 року, Суд зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових у справі №826/7631/15 постанова Верховним Судом 28 лютого 2018 року не приймалась.
Крім того, вказуючи на неврахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №813/4989/17, необхідним є зазначити, що правовідносини у порівнювальній та у цій справі не є подібними.
Так, предметом розгляду у справі №813/4989/17 було визнання протиправним неналежне виконання Львівською ОДА обов'язку зі здійснення контролю за додержанням абзацу другого пункту 6 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067), на території міста Львова Департаментом економічного розвитку ЛМР як робочим органом, до повноважень якого належить розгляд заяв ТОВ «ЕОН» як розповсюджувача реклами для продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами;
визнання протиправними дії Департаменту економічного розвитку ЛМР з продовження терміну розгляду заяви ТОВ «ЕОН» від 10 листопада 2017 року про продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами за №№ 1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 від 29 грудня 2017 року;
зобов'язання виконавчого комітету Львівської міської ради та Департаменту економічного розвитку ЛМР оформити продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №№ 1-07-07-042, 1-07-07-043, 1-10-02-010, 1-09-10-161, 1-09-10-162, 1-09-10-165, 1-09-08-098, 1-10-04-045, 1-10-02-012, 1-10-02-011, 6-09-10-096, 6-09-10-097 та видати оновлені продовжені дозволи позивачу на строк до 31 грудня 2022 року.Тоді як у цій справі предметом спору є визнання протиправним та скасування пункту 2 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) «Про результати службового розслідування» від 11 травня 2021 року № 440-аг.
Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Таким чином, Верховний Суд уважає необхідним указати, що результат вирішення у кожній з цих справ зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів. Аналіз висновку судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на різних фактичних обставинах справи, мають різні суб'єкти, нормативно-правове регулювання, різні спірні правовідносини, а отже й різні висновки, яких дійшли суди.
Також, скаржник перелічує постанови Верховного Суду, зокрема від 13 лютого 2018 року справа №361/7567/15-а, від 07 березня 2018 року у справі №569/15527/16-а, від 20 березня 2018 року у справі №461/2579/17, від 20 березня 2018 року у справі №820/4554/17, від 03 квітня 2018 року у справі №569/16681/16-а та від 12 квітня 2018 року у справі №826/8803/15, в частині визначення терміну дискреційних повноважень.
В іншій частині касаційна скарга містить посилання на норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, норми КАС України та на рішення Європейського Суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Більш того, адвокат позивача фактично не посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а лише наводить уривки з різних постанов Верховного Суду, що не є належним правовим обґрунтуванням для можливості відкриття касаційного провадження у цій справі.
Водночас, інші аргументи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їхнього перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, межі якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись ст. ст. 169, 328,330,332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Бухтояровим Романом Олександровичем на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2022 року у справі №260/2925/21 повернути скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддяМ.В. Білак