22 вересня 2022 року
м. Київ
справа №160/19257/21
адміністративне провадження № К/990/24038/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №160/19257/21 за позовом приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до Дисциплінарної комісії приватних виконавців, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області - ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом від 21 вересня 2021 року за № 72, про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 3 місяці;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 жовтня 2021 року №3601/7, яким введено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, оформлене протоколом від 21 вересня 2021 року за № 72, про його до дисциплінарної відповідальності та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення його діяльності строком на 3 місяці.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року, позов задоволено.
Ухвалами Верховного Суду від 20 червня та 14 липня 2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 у справі №160/19257/21 повернуто особі, яка їх подала на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Ухвалами Верховного Суду від 10 та 23 серпня 2022 року касаційні скарги Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 у справі №160/19257/21 повернуто особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
05 вересня 2022 року до Верховного Суду вп'яте надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 у справі №160/19257/21.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що спірні правовідносини виникли з приводу притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача - приватного виконавця.
Крім того, враховуючи зміст позовних вимог і обставини, якими їх обґрунтовує позивач, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що справу необхідно віднести до справ незначної складності та призначити до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи №160/19257/21 за правилами загального позовного провадження.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
У касаційній скарзі скаржник указує, що ця справа має фундаментальне та виняткове значення для Мінюсту, як державного органу, який здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки вони фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судами попередніх інстанцій рішенням. Водночас у касаційній скарзі не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.
Суд зауважує, що сама лише вказівка на те, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника, що ця касаційна скарга має виняткове значення для Мінюсту, як державного органу, який здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців Суд зазначає, що про виняткове значення справи для її учасника, який подав касаційну скаргу, можна стверджувати в умовах, коли залишення в силі незаконного судового рішення може спричинити непоправну шкоду правам чи охоронюваним законом інтересам цієї особи. Проте справа, яка має виняткове значення для її учасника, може бути виокремлена із загальних правил розгляду адміністративних справ Верховним Судом, якщо виявлено після апеляційного розгляду справи неоднакове застосування судом апеляційної інстанції одного й того ж положення закону.
Отже, допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування передбачуваності судового рішення.
Водночас заявником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливих вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд зауважує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Водночас касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі незначної складності, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не вказав випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Судом установлено, що подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст прийнятого судами попередніх інстанцій рішення, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність судових рішень тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою немає.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
З огляду на зазначене клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 12, 13, 248, 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №160/19257/21.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: Н.А. Данилевич
Н.В. Шевцова