ф
22 вересня 2022 року
м. Київ
справа №540/3832/21
адміністративне провадження № К/990/23942/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №540/3832/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 14 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяцю) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на його користь індексацію грошового забезпечення за указаний період включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 77917,62 грн, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі - Порядок №44);
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 27 лютого 2021 року включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3867,35 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на його користь щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3867,35 грн за указаний період в сумі 138972,25 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
19 листопада 2021 року рішенням Херсонського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
31 травня 2022 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду змінено рішення суду першої інстанції, абзац третій резолютивної частини якого викладено у редакції наступного змісту: «Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць)».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 05 вересня 2022 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 14 березня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяцю) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України "Про запобігання корупції" (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктом «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.
А саме, у касаційній скарзі представник позивача вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на різну практику судів першої та апеляційної інстанцій щодо визначення базових місяців для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивач жодним чином не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Скаржником зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій приймають кардинально різні рішення в аналогічних (типових) справах, щодо виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям в фіксованому розмірі. Однак, покликаючись на значну кількість справ, представник позивача не обґрунтовує, що справи є типовими.
Крім того, у касаційній скарзі представник позивача зазначає, що позивач позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями подавши нову позовну заяву, оскільки при розгляді саме цієї справи розглядається питання правильності встановлення розміру індексації грошового забезпечення у фіксованій величині починаючи з 01 березня 2018 року, що не може бути повторно розглянуто у новій справі, оскільки предмет розгляду буде тотожним предмету у даній справі.
Суд відхиляє такі доводи представника позивача з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження позивача не навів та не обґрунтував, при розгляді яких саме справ позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, та яким чином ці обставини впливають на вирішення спору у конкретній іншій справі.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Оскаржуючи судові рішення, прийняті у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягає перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2022 року у справі №540/3832/21 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
О.Р. Радишевська