Справа № 320/7614/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.
22 вересня 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року (м. Київ, дата складання повного тексту - 14.04.2022) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко Арсена Моххамеда про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Бурко Арсена Моххамеда у виконавчому провадженні за реєстраційним номером 64841958 про стягнення з боржника основної винагороди від 15.03.2021, якою стягнуто з позивача як з боржника основну винагороду приватного виконавця в сумі 9 174,02 доларів США.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач самоправно, необґрунтовано, протиправно виніс оскаржувану постанову та нарахував собі основну винагороду в сумі 9174,02 доларів США, виходячи з розміру 10 % від суми заборгованості позичальника за кредитним договором, яка становить 91 740,21 доларів США та взагалі не є вартістю належного позивачу нежитлового приміщення. При цьому в резолютивній частині рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню, вартість належного позивачу нежитлового приміщення не вказано. Позивач також зазначає, що вона взагалі не була ні позичальником, ні поручителем, ні заставодавцем за кредитним договором, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» і ОСОБА_2 .
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що чинним законодавством України встановлено прямий обов'язок приватного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення з боржника основної винагороди, навести розрахунок та зазначити порядок стягнення основної винагороди. Оскільки рішення суду, яке підлягає примусовому виконанню, має майновий характер та полягає у зверненні стягнення на майно боржника з метою задоволення грошових вимог стягувача - Акціонерного товариства «Універсал Банк», відповідачем здійснено розрахунок основної винагороди приватного виконавця у вигляді відсотка від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, у порядку, встановленому законом. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувана постанова від 15.03.2021 винесена ним у виконавчому провадженні №64841958 у чіткій відповідності до вимог законодавства, права позивача діями та рішеннями відповідача не порушені.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Наголошує, що відповідач мав винести постанову про стягнення основної винагороди з наведенням лише розрахунку своєї винагороди в розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми вартості належного позивачу майна після його реалізації з прилюдних торгів, а не вказувати конкретної суми, яка не є предметом стягнення згідно з відповідним рішенням суду та виданим на підставі нього виконавчим документом.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2020 у цивільній справі №361/6385/18 позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про визнання майна предметом іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів задоволено.
Визнано нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3802332106, власник ОСОБА_1 , підстава набуття права власності: договір дарування від 20.12.2012) - предметом іпотеки за договором іпотеки, укладеним 18.12.2007 між іпотекодержателем Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступник ПАТ «Універсал Банк») і іпотекодавцем ОСОБА_2 в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг №BL955 від 18.12.2007, укладеним між кредитором Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» (правонаступник ПАТ «Універсал Банк») і позичальником ОСОБА_2 .
В рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед кредитором Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» за додатковою угодою №BL955/K-1 від 18.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL955 від 18.12.2007 в сумі 91 740,21 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки - вказане нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3802332106, власник ОСОБА_1 ) - шляхом реалізації з прилюдних торгів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 524,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 08.12.2020 у цивільній справі №361/6385/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2020 - без змін.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2020 у цивільній справі №361/6385/19 набрало законної сили 08.12.2020.
25.02.2021 Броварський міськрайонний суд Київської області видав виконавчий лист у цивільній справі №361/6385/18.
15.03.2021 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Бурко Арсен Моххамед виніс постанову про відкриття виконавчого провадження, якою відкрив виконавче провадження №64841958 з примусового виконання виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області №361/6385/18 від 25.02.2021.
Відповідно до пункту 3 вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2021 у виконавчому провадженні №64841958 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Бурко Арсен Моххамед постановив стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в розмірі 9 174,02 доларів США.
15.03.2021 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Бурко Арсен Моххамед виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №64841958, відповідно до якої постановив стягнути з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 9 174,02 долари США, яка розрахована як 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, тобто 91 740,21 доларів США х 10 %.
Не погоджуючись з постановою про стягнення з боржника основної винагороди позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 15.03.2021 у виконавчому провадженні №64841958 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та з дотриманням всіх інших принципів, зазначених у статті 2 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404, у редакції на момент винесення оспорюваної постанови).
Згідно із ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною 3 статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1403).
Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Частинами 6-7 статті 31 Закону №1403 встановлено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Постанова №643).
Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Суд першої інстанції вірно вказав, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми, зазначеної у виконавчому документі. Стягнення основної винагороди законодавцем пов'язується саме з початком примусового виконання. При цьому, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів із примусового виконання виконавчого документу, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, та стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум.
Для правильної оцінки правомірності постанови про стягнення основної винагороди приватного виконавця, визначеної у вигляді відсотка, винесеної приватним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, необхідно встановити предмет виконавчого провадження (стягнення сум чи передача майна за виконавчим документом).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, а тому слід перевірити механізм розрахунку, застосованого приватним виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
При цьому, сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесеній одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа, адже частиною четвертою статті 31 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом.
При цьому, частиною п'ятою цієї ж статті установлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №160/5321/20.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до резолютивної частини рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.09.2020 у цивільній справі №361/6385/18, яке набрало законної сили 08.12.2020, та, як наслідок, предметом виконавчого провадження №64841958 є стягнення предмету іпотеки - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 77,3 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 3802332106, власник ОСОБА_1 ) - шляхом його реалізації з прилюдних торгів у рахунок погашення заборгованості позичальника ОСОБА_2 перед кредитором Акціонерним товариством «Універсал Банк» за додатковою угодою №BL955/K-1 від 18.12.2007 до генерального договору про надання кредитних послуг №BL955 від 18.12.2007 в сумі 91 740,21 доларів США, тобто стягнення сум, отриманих від реалізації предмета іпотеки, з позивача, як боржника за виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області №361/6385/18 від 25.02.2021, на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк».
При цьому, відповідач у своїй постанові про стягнення з боржника основної винагороди від 15.03.2021 у виконавчому провадженні №64841958 постановив стягнути з позивача, як боржника за виконавчим листом Броварського міськрайонного суду Київської області №361/6385/18 від 25.02.2021, основну винагороду приватного виконавця в розмірі 9 174,02 доларів США, яка розрахована як 10% від суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом, тобто 91 740,21 доларів США х 10 %.
Натомість, сума в 9174,02 долари США не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання відповідачем виконавчого листа Броварського міськрайонного суду Київської області №361/6385/18 від 25.02.2021, а може бути й меншою або взагалі відсутньою в силу частини п'ятої статті 31 Закону №1403-VIII (у випадку неповного виконання або ж невиконання відповідачем відповідного виконавчого документа).
Колегія суддів зауважує, що винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов'язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам ч.7 ст.31 Закон №1403.
Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу визнано, що основна винагорода приватного виконавця станом на 19.09.2022 не стягувалась та стягуватись не буде, зважаючи на винесення приватним виконавцем 30.08.2022 постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та завершення виконавчого провадження.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 15.03.2021 у виконавчому провадженні №64841958 діяв на підставі закону, в межах своїх повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 22.09.2022.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
В.О. Аліменко
Н.В. Безименна