П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 вересня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/24110/21
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року (суддя Бжассо Н.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 14.02.2022) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
2 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до ГУ ДМС України в Одеській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду його заяви, яка зареєстрована за №К-1391/6/5101 від 04.11.2021 року, та зобов'язати Головне управління розглянути згадану заяву.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Не погоджуючись з цим рішенням ГУ ДМС України Одеській області подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи подану скаргу апелянт стверджує, що співробітниками міграційної служби було правильно відредаговано на волевиявлення позивача відповідно статті 1 та частини першої статті 8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" та встановлено, що позивач не має законних підстав для отримання довідки про звернення за захистом в Україні.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин Індії у 2017 році легально прибув до України.
8 травня 2017 під час спроби перетину кордону із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був затриманий в пункті пропуску "Шегині" та переданий з польської сторони на українську на підставі Угоди про реадмісію за незаконний перетин державного кордону України до Республіки Польща.
У подальшому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано з метою забезпечення ідентифікації та примусового видворення за межі території України та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, де він звернувся до УДМС у Волинській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами розгляду заяви, на підставі наказу УДМС України у Волинській області від 29.06.2017 року №36, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Зазначене рішення було оскаржено до Волинського окружного адміністративного суду, який 14 липня 2017 року прийняв рішення про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у задоволенні позову.
У Волинському ПТПІ ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував протягом 6 місяців.
У зв'язку з незаконним перебуванням на території України 16 січня 2018 року по відношенню до громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203 КУпАП України, а саме: порушення правил перебування в Україні (проживання без документів на право проживання в Україні).
Постановою по справі про адміністративне правопорушення від 16 січня 2018 року на громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
16 січня 2018 року ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про примусове повернення в країну походження громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України у термін до 17 січня 2018 року.
У визначений термін з території України позивач не виїхав, у зв'язку з чим Управління ДМС України в Одеській області звернулося до суду з адміністративним позовом про примусове видворення та затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 січня 2018 року у справі №420/523/20, яке постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року було залишено без змін, громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тимчасово проживаючого у м. Одесі, затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців. Суд також постановив примусово видворити за межі території України громадянина Індії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до згаданого судового рішення ОСОБА_1 було поміщено до Чернігівського ПТПІ, де він знаходився до 16 липня 2018 року.
11 квітня 2018 року, перебуваючи у ПТПІ, ОСОБА_1 вдруге звернувся з заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
УДМС України у Чернігівській області було прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, на підставі наказу УДМСУ у Чернігівській області від 03.05.2018 №36.
Зазначене рішення було оскаржене до суду та ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2018 року у справі №825/2314/18 адміністративний позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено без розгляду.
1 червня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно звернувся із заявою до ГУ ДМС України в Одеській області про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
За результатами розгляду заяви та особової справи заявника ГУ ДМС України в Одеській області прийнято наказ №126 від 05.07.2018 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2019 року у справі №1540/4003/18, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
17 вересня 2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 втретє звернувся із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту до територіального підрозділу ДМС, після моменту закінчення легального строку (терміну) перебування особи на території України, у зв'язку з чим стосовно позивача було складено протокол та постанову про адміністративне правопорушення, передбачені статтею 203 КУпАП.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2018 року у справі №420/5223/18, яке згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 25 квітня 2019 року набрало законної сили, у задоволені позову було відмовлено.
3 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ ДМС України в Одеській області (вх. №К-1391/6/5101 від 04.11.2021 року), в якій просив прийняти документи для оформлення довідки про звернення за захистом в Україні та провести необхідні процедурні заходи, пов'язані зі зверненням особи в установлені законом строки.
У якості додатку було надано копії: заяви-анкети; договору оренди; листа з погрозами.
Листом від 09.11.2021 року №К-1391/6/5101-21/5100.5.1/1620-21 заявника було повідомлено, що він неодноразово звертався до територіального підрозділу ДМС із клопотанням про набуття міжнародного захисту. Повторне звернення відбулось 17.09.2018 року. Відповідно до наказу Головного управління від 27.09.2018 року №185, стосовно заявника було прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зазначене рішення територіального підрозділу ДМС було оскаржено в судових інстанціях. Враховуючи викладене, з метою дотримання нормативно-правових норм, визначених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ГУ ДМС України в Одеській області повідомлено заявника про необхідність особисто звернутись до відділу міграційного контролю управління у справах іноземців та ОБГ ГУ ДМС України в Одеській області для проведення відповідної процедури ідентифікації, оформлення матеріалів на повернення до країни походження.
Вважаючи, що Головним управлінням протиправно не було розглянути заяву про надання захисту в Україні, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи його позовні вимоги суд першої інстанції погодився з доводами позивача про протиправну бездіяльність ГУ ДМС в Одеській області щодо не розгляду його заяви щодо захисту в України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Так, приписами частини другої статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень вказаним критеріям для оцінювання рішення, (дій) є достатньою підставою для задоволення адміністративного позову.
Нормативно-правовим актом, який визначає порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, є Закон України від 08.07.2011 року №3671-VI "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" (далі - Закон №3671-VI).
Порядок звернення особи із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, регламентується нормами статтею 5 Закону №3671-V, частиною першої якої передбачено, що особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до частини дванадцятої статті 7 Закону №3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; у разі потреби направляє особу на обстеження для встановлення віку у порядку, встановленому законодавством України; заповнює реєстраційний листок на особу, яка звернулася із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та членів її сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку, або на дитину, розлучену із сім'єю, від імені якої заяву про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, подав її законний представник; заповнює інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону №3671-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
У разі подання законним представником дитини, розлученої із сім'єю, заяви про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, без попереднього розгляду заяви.
Частиною четвертою статті 8 Закону №3671-VI передбачено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону №3671-VI рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Частиною шостою статті 9 Закону №3671-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого частини першої статті 6 цього Закону.
У разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України (частина восьма статті 9 Закону №3671-VI»).
Згідно з частиною третьою статті 10 Закону №3671-VI у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, необхідності у встановленні справжності і дійсності документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до Міністерства закордонних справ України, Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, особова справа якої розглядається.
З метою забезпечення конфіденційності інформації про заявників та захисту членів їхніх сімей, які можуть залишатися в країні їх походження, органи державної влади під час проведення зазначених заходів повинні уникати надсилання запитів з персональними даними заявників до спеціальних правоохоронних органів (служб) країни походження заявників.
За результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (частина п'ята статті 10 Закону №3671-VI).
Процедура розгляду в Україні заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, врегульована нормами Правил, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №649 від 07.09.2011 (далі - Правила №649).
Пунктом 4.1 Правил №649 визначено, що під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви:
а) проводить співбесіду із заявником з дотриманням правил, встановлених частинами другою та третьою статті 8 Закону.
У разі залучення перекладача для участі в співбесіді, у тому числі через систему відеоконференц-зв'язку, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС перед початком співбесіди попереджає перекладача про необхідність дотримання умов конфіденційності, що оформлюється розпискою про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника (додаток 11).
Результати співбесіди оформлюються відповідним протоколом співбесіди (додаток 12) з особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що підписується цією особою або її законним представником, перекладачем, адвокатом, психологом, педагогом (за наявності);
б) розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
в) готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (додаток 13).
У висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
Відповідно до пункту 4.3 Правил №649 на підставі письмового висновку уповноваженої посадової особи територіального органу ДМС щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, територіальний орган ДМС в межах установленого строку приймає одне з таких рішень:
а) про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
б) про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що результат розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення територіального органу ДМС.
Поряд з цим, варто наголосити, що у світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Разом з тим, в даному випадку, ГУДМС, отримав від позивача звернення, протиправно направило відповідь у формі листа, в той час, як повинна була прийняти відповідне управлінське рішення.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відсутність належним чином оформленого у формі рішення ГУ ДМС України в Одеській області про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу.
Таким чином висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 є правильним.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та є тотожними заперечень до адміністративного позову, факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ГУДМС задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя І.П.Косцова
Суддя Ю.В.Осіпов