22 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 540/3466/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (м. Запоріжжя, суддя Прасов О. О.) у справі № 540/3466/21
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення коштів,-
встановив:
У липні 2021 року Військова частина НОМЕР_1 (далі позивач або скаржник) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просила стягнути з відповідача на користь держави, в особі Херсонського прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України заборгованість (надлишково сплачене грошове забезпечення) в сумі 6119 грн. 37 коп.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року адміністративний позов залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову відповідно до ухвали суду від 13.09.2021 у повному обсязі.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Вимоги апеляційної скарги позивача мотивовано, зокрема тим, що судовий збір був сплачений за місцем подання позову, тобто до Херсонського окружного адміністративного суду, докази сплати наявні в матеріалах справи. Скаржник вважає, що оскільки судовий збір сплачено при поданні позову, повернути його неможливо, а подвійна сплата судового збору є неприпустимою. Зазначає, що ним були надані пояснення, в яких детально зазначені причини пропуску строку звернення до суду, а також матеріали службового розслідування, що підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду.
З огляду на це, скаржник просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався, відзив на апеляційну скаргу позивача до суду не подав.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд зазначає наступне.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року адміністративний позов повернуто позивачу, оскільки суд першої інстанції дійшов висновку, що відкрити провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом не вбачається можливим через неповажність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказаних позивачем у заяві про поновлення строків, не надання до суду переконливих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом та доказів сплати до відповідного бюджету судового збору у розмірі ставки, встановленої ст. 4 Закону України Про судовий збір, за позовну вимогу майнового характеру (2270 грн. 00 коп.).
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, приписами ч.3 ст. 161 КАС України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з приписами частин 1 та 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI) судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Колегією суддів зі змісту матеріалів справи встановлено, що позивачем судовий збір не сплачено за місцем розгляду справи, що виключає можливість його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами Запорізького окружного адміністративного суду.
Апеляційний суд зазначає, що порушення позивачем правил підсудності, які визначені КАС України, не може бути підставою для звільнення особи від сплати судового збору за місцем розгляду справи.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, позивачем не надано до суду доказів сплати до відповідного бюджету судового збору у розмірі ставки, встановленої ст. 4 Закону № 3674-VI, за позовну вимогу майнового характеру (2270 грн. 00 коп.),
З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що не усунуто недоліки адміністративного позову відповідно до ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року в частині подання доказів сплати судового збору.
Відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення адміністративного позову позивачу, адже останнім не усунуто недоліки адміністративного позову відповідно до ухвали суду Запорізького окружного адміністративного суду від 13.09.2021 року.
Стосовно доводів апеляційної скарги про неможливість повернення судового збору та щодо його подвійної сплати.
Приписами ч. 5 ст. 7 Закону № 3674-VI визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Згідно з пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі Порядок №787) повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Тобто, Порядком № 787 передбачено, що повернення помилково зарахованого судового збору здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Листом Державної судової адміністрації України від 14.09.2018 № 6-17517/18 "Про забезпечення заходів контролю за надходженням та поверненням судового збору" рекомендовано судам, які передали справу для розгляду іншим судам, надавати подання про повернення помилково зарахованого судового збору за цими справами, при наявності письмового підтвердження про необхідність повернення судового збору від суду, до якого передано справу.
Таким чином, судовий збір, сплачений на рахунок суду, який передав справ для розгляду іншому суду до відкриття провадження у справі, вважається помилково зарахованим у разі, якщо таку сплату судового збору не було прийнято судом, до якого передано справу.
Відповідно, повернення такого судового збору має здійснюватись за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а саме судом, який передав справу для розгляду іншому суду та на рахунок якого було сплачено такий судовий збір.
Отже, колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості повернути помилково сплачений судовий збір, в зв'язку з порушення правил підсудності, на підставі приписів Порядку №787, а тому доводи апеляційної скарги про неможливість повернення судового збору та щодо його подвійної сплати, є безпідставними.
Стосовно доводів апеляційної скарги щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Колегія суддів зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15 квітня 2020 року у справі № 15/2973/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 811/1664/18.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
За визначенням, наведеним у пункті 17 частини першої статті 4 КАС України, публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відтак, діяльність відповідача в розумінні пункту 17 частини першої статті 4 КАС України була публічною службою.
Приписами частини п'ятої статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відтак, то до спірних правовідносин належить застосовувати місячний строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
В свою чергу, оскільки поточна справа є справою адміністративної юрисдикції, то застосуванню підлягають саме передбачені КАС України норми та правила щодо обчислення процесуальних строків звернення до суду. Таким чином доводи позивача щодо застосування приписів ст. 233 Кодексу законів про працю України колегія суддів відхиляє.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивач подав адміністративний позов до суду 15.07.2021 року.
З метою усунення недоліків адміністративного позову скаржником вказано, що начальнику Військової частини НОМЕР_1 стало відомо про факт наявності заборгованості лише 18.05.2021 року.
Проте, як правильно встановив суд першої інстанції, скаржником у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено переконливих доводів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом передбаченого ч.5 ст.122 КАС України з 18.05.2021.
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про неповажність підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, не надання до суду переконливих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Натомість, доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, інші доводи апеляційної скарги не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
Згідно ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З цих підстав, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі № 540/3466/21- залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - суддя О.М. Панченко
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко