11 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/5256/22
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Ясенової Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 року в адміністративній справі №160/5256/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобовязання вчинити певні дії,- дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 , що оформленні рішенням №0406028029 від 10.03.2022 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 23.02.2021 року виходячи з вислуги років - 26 років 01 місяців 23 днів.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з з 30.04.1998 року на різних посадах та був звільнений з неї 30.09.2016 року з посади командира відділення - водія відомчої пожежної охорони Солонянської виправної колонії (№21) наказом начальника Солонянської виправної колонії УДПтС України у Дніпропетровській області (№21) № 108 о/с від 30.09.2016 року відповідно до п.2 ч.І ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 року задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року ОСОБА_1 , що оформленні рішенням №0406028029 від 10.03.2022 року про відмову в призначенні пенсії за вислугу років. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року, ОСОБА_1 з 23.02.2021 року виходячи з вислуги років - 26 років 01 місяців 23 днів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, врахувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.04.2021 по справі №480/4241/18, застосував до спірних правовідносин положення пп. «б» п.3 Порядку №393 від 17.07.1992 та дійшов висновку, що період служби позивача підлягає зарахуванню на пільгових умовах. Оскільки вислуга років позивача у пільговому обчисленні стажу його роботи на день звільнення становить 26 років 01 місяців 23 днів, тому у відповідності до пункту «а» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він набув право на призначення пенсії за вислугою років на підставі вказаного Закону.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , проходив службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України з 30.04.1998 року на різних посадах та був звільнений з неї 30.09.2016 року з посади командира відділення - водія відомчої пожежної охорони Солонянської виправної колонії (№21) наказом начальника Солонянської виправної колонії УДПтС України у Дніпропетровській області (№21) № 108 о/с від 30.09.2016 року.
Наказом Солонянської виправної колонії 30.09.2016 року №108 о/с старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 , командира відділення - водія відомчої пожежної охорони установи, звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за до п.2 ч.І ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
Згідно з цим наказом, вислуга років служби позивача на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 20 років 00 місяці та 03 дні, у пільговому обчисленні - 26 років 01 місяців та 23 днів.
За заявою позивача Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції 23.02.2022 року було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання №9788 та матеріали для вирішення питання щодо призначення пенсії мені ОСОБА_1 на підставі п.«а» ч.І ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року.
Однак, Листом від 14.03.2022 року за № 537 та рішенням № 0406028029 від 10.03.2022 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило мені в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю у мене права на призначення пенсії за вислугу років, у зв'язку з тим, що для призначення пенсії за вислугу років особам звільненим зі служби у період з 01.10.2015 року по 30.09.2016 року і на день звільнення необхідно мати вислугу 22 календарних років та 6 місяців і більше.
Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Пунктом "б" статті 1-2 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Відповідно до п. "а" частини 1 ст. 12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції чинній на час спірних правовідносин) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
У свою чергу, статтею 17-1 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищезазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Кабінетом Міністрів України Постановою від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.
Верховний Суд у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а, від 20 січня 2021 року у справі №620/509/19 викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у частині призначення пенсії за вислугу років, дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
Вказана позиція також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.
Крім цього, у вищезазначеній постанові судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, на момент звільнення вислуга років позивача складала у пільговому обчисленні 26 років 01 місяців 23 днів.
Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а та постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявної у позивача вислуги років достатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст.12 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведеного.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та підстави для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2022 року в адміністративній справі №160/5256/22- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов
суддя Т.І. Ясенова