06 липня 2022 року м. Дніпросправа № 280/10283/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року в адміністративній справі № 280/10283/21 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, третя особа - Запорізька обласна прокуратура, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12.10.2021 № 365к у частині поновлення позивача на посаді заступника прокурора Запорізької області з 12 березня 2015 року;
- зобов'язати відповідача при подальшому розгляді й вирішенні питання про поновлення позивача на займаній посаді відповідно до рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі № 808/1864/15 діяти з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні про визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 12.10.2021 № 365к.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, третя особа Запорізька обласна прокуратура про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії на підставі п.4 ч.1 ст. 238 КАС України.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив вказану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що предметом спору у цій справі є невиконання (неналежне виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 в адміністративній справі №808/1864/15. Заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку ст. 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Запорізької області, в якому просив:
- скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 11.03.2015 № 182к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 у справі № 808/1864/15 позов задоволено частково:
- скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 11.03.2015 № 182к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 11 березня 2015 року у розмірі 113483, 41 грн.
В задоволені інших позовних вимог відмолено (а.с. 5-11).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 апеляційні скарги Прокуратури Запорізької області та Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 в адміністративній справі №808/1864/15 змінено та викладено, наведений в мотивувальній частині рішення, розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу в редакції цієї постанови, а саме: абзац четвертий резолютивної частини рішення викладено в редакції наступного змісту «… Стягнути з Прокуратури Запорізької області (69005, вул. Матросова, 29, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 02909973) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 березня 2015 року у розмірі 1 165 988 (один мільйон сто шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн 15 коп…». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 по справі 808/1864/15, наказом Генерального прокурора № 365к від 12.10.2021 скасовано наказ Генерального прокурора України № 182к від 11.03.2015 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Запорізької області у зв'язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Запорізької області з 12 березня 2015 року (а.с. 13).
Позивач, не погодившись з правомірністю спірного наказу, звернувся із позовною вимогою про його скасування.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог частини дев'ятої статті 383 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Апеляційний суд акцентує, що вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2019 року у справі № 816/2016/17.
Предметом спору у цій справі є невиконання (неналежне виконання) рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 в адміністративній справі № 808/1864/15.
Позивач звернувся з позовною заявою щодо питання неналежного виконання рішення суду першої інстанції. Так позивач вважає, що у зв'язку з ліквідацією відповідача його мають поновити в новому органі. Питання порушені позивачем в апеляційній скарзі щодо порядку виконання судового рішення - правомірних дій та рішень боржника під час виконання рішення, як вірно зазначив суд першої інстанції, не є предметом окремого позову, а може бути вирішені виключно в порядку передбаченому розділом IVКАС України в тому числі ст. 383 КАС України.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що якщо позивач вважав, протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.06.2020 в адміністративній справі № 808/1864/15, або порушення його прав, свобод чи інтересів, то він повинен був звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Окрему колегія суддів зауважує, що процедура призначення прокурорів визначена Законом України «Про прокуратуру» та передбачає можливість переведення в орган прокуратури після проходження процедури оцінювання. Таким чином твердження щодо наявності у Офісу Генерального прокурора обов'язку перевести на рівнозначну посаду не відповідає вимогам Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відтак, оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого фактичного предмету спору і між тими самими сторонами, суд дійшов висновку, що наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
Будь-які інші підстави, котрі могли б свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року в адміністративній справі № 280/10283/21 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 328 - 329 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко