ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 вересня 2022 року м. Київ № 640/14076/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів, -
Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності ГУ ДПС у м. Києві щодо не нарахування перед ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021, стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пеню у розмірі 46120440,84 грн. нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з триваючим порушенням строків бюджетного відшкодування податку на додану вартість та відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, розмір нарахованої на суму бюджетної заборгованості пені за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 складає 46120440,84 грн., що підлягає стягненню з бюджету на користь позивача.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо не нарахування Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пеню у розмірі 46120440,84 грн. нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 11070307,97 грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за лютий 2015 року, сума 11079942,64 грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за березень 2015 року, сума 11089818,35 грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за квітень 2015 року, сума 12880 371,88 грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за жовтень 2015 року.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2022 касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 640/14076/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.08.2022 прийнято справу до свого провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.09.2022.
08.09.2022 у судовому засіданні судом закрито підготовче засідання та ухвалено завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2019 у справі № 826/17808/16, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 та постановою Верховного Суду від 14.01.2021, задоволено позов ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ»: визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо невідшкодування Приватному підприємству «Ті Ер Ес Лізинг» заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967,00 грн., за березень 2015 року на суму 47803 535,00 грн., за квітень 2015 року на суму 47846143,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 75779106,00 грн., яка в тому числі виявляється у протиправній не підготовці та не поданні до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновків із зазначенням сум податку на додану вартість у встановлені законодавством терміни та у неподанні узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість; стягнуто з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі 219190751,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року на суму 47761967,00 грн., за березень 2015 року на суму 47803535,00 грн., за квітень 2015 року на суму 47846143,00 грн., за жовтень 2015 року на суму 75779106,00 грн.
05 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219190751,00 грн. по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року.
Згідно декларації за лютий 2015 року, заявлена позивачем до відшкодування сума 47761 967,00 грн. стала бюджетною заборгованістю 06.05.2015 року (19 березня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку (висновок на відшкодування передано до казначейства 24 квітня 2015 року) + 5 операційних днів для перерахування суми).
Згідно декларації за березень 2015 року, заявлена позивачем до відшкодування сума 47803535,00 грн. стала бюджетною заборгованістю 03.06.2015 (15 квітня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми).
Згідно декларації за квітень 2015 року, заявлена позивачем до відшкодування сума 47846143,00 грн. стала бюджетною заборгованістю 07.07.2015 (20 травня 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми).
Згідно декларації за жовтень 2015 року, заявлена позивачем до відшкодування сума 75779106,00 грн. стала бюджетною заборгованістю 05.01.2016 (19 листопада 2015 року подано декларацію + 30 календарних днів на проведення камеральної перевірки + 5 робочих днів на складання висновку + 5 операційних днів для перерахування суми).
05 березня 2021 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві перераховано ПП «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ на загальну суму 219190751,00 грн. по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року.
При цьому, сума пені була розрахована за наступною формулою: П = Сз х О (НБУ) х В : R х К (дн) де: П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ; Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ; О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%); В - коефіцієнт, що складає 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення; R - кількість днів у календарному році; К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати (з 14.07.2020 по 05.03.2021, по декларації з ПДВ за лютий 2015 року - 235 днів, по декларації з ПДВ за березень 2015 року - 235 днів, по декларації з ПДВ за квітень 2015 року - 235 днів, по декларації з ПДВ за жовтень 2015 року - 235 днів).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 06.05.2015 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за лютий 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 06.05.2015, а тому сума пені складає 11070307,97 грн. (47761967 грн. *30%*120%/365*235).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 05.06.2015 року заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за березень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 05.06.2015, а тому сума пені складає 11079942,64 грн. (47803535 грн. *30%*120%/365*235).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 07.07.2015 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за квітень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 07.07.2015, а тому сума пені складає 11089 818,35 грн. (47846143 грн. *30%*120%/365*235).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 05.01.2016 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за жовтень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 22%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 17.12.2015 № 894 станом на 05.01.2016, а тому сума пені складає 12880371,88 грн. (75779106,00 грн. *22%*120%/365*235).
Вважаючи протиправною бездіяльність ГУ ДПС у м. Києві щодо не нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Верховний Суд, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, звернув увагу на передчасність висновків судів попередніх інстанцій, адже, визначений розрахунок пені, що поданий позивачем за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 за заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року та застосовано для визначення її розміру облікові ставки НБУ на рівні 30% та 22% відповідно, встановлені відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 06.05.2015-07.07.2015 та відповідно до постанови НБУ від 17.12.2015 № 894 станом на 05.01.2016. Однак, Верховний Суд зауважив, що судами першої та апеляційної інстанції не було надано жодної оцінки доводам та доказам контролюючого органу щодо неправомірності такого розрахунку пені позивачем за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 та застосування при її розрахунку постанов НБУ від 02.03.2015 № 154 та від 17.12.2015 № 894, а не - НБУ від 11.06.2020 № 397-рш, за вказаний період, а також судами не встановлено момент виникнення права у позивача на суму вказаної заборгованості нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у відповідності до вимог статті 200 Податкового кодексу України.
З урахуванням наведеного, суд зазначає наступне.
Так, алгоритм дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульовано статтею 200 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин.
Згідно зі змістом пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
У силу норм пункту 200.11 статті 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Приписами пункту 200.15 статті 200 ПК України, встановлено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня, що настав за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов'язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника. У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов'язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.
Згідно з вимогами п. 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Тож, з наведеного слідує, що безпідставне неподання податковим органом до органу казначейської служби висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення передбаченої нормами ПК України пені, оскільки саме після спливу законодавчо визначеного строку для проведення зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок платника, відповідна сума відшкодування податку на додану вартість набуває статусу заборгованості.
За даних обставин, судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем не було подано висновки до органу Державного казначейства України із зазначенням сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, тому, з урахуванням положень п. 200.23 статті 200 ПК України, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. При цьому, суд також зауважує, що законом не визначено можливість її (облікової ставки) зміни протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.
У частині розрахунку пені, що поданий позивачем за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 за заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в загальному розмірі за податковими деклараціями з податку на додану вартість: за лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, жовтень 2015 року та застосування для визначення її розміру облікові ставки НБУ на рівні 30% та 22% відповідно, встановлені відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 06.05.2015-07.07.2015 та відповідно до постанови НБУ від 17.12.2015 № 894 станом на 05.01.2016., на що звернув увагу Верховний Суд та наголосив, що судами не було надано жодної оцінки доводам та доказам контролюючого органу щодо неправомірності такого розрахунку пені позивачем за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 та застосування при її розрахунку постанов НБУ від 02.03.2015 № 154 та від 17.12.2015 № 894, а не - НБУ від 11.06.2020 № 397-рш, за вказаний період, та не встановлення моменту виникнення права у позивача на суму вказаної заборгованості нарахування пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення у відповідності до вимог статті 200 Податкового кодексу України, суд зазначає таке.
Сума пені розраховується за наступною формулою: П = Сз х О (НБУ) х В : R х К (дн) де: П - сума пені, що нараховується на бюджетну заборгованість з ПДВ; Сз - фактично непогашена сума бюджетної заборгованості з ПДВ; О (НБУ) - облікова ставка НБУ на момент виникнення пені (%); В - коефіцієнт, що складає 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені протягом строку її дії, включаючи день погашення; R - кількість днів у календарному році; К (дн) - кількість календарних днів прострочення у сплаті, включаючи день сплати (з 14.07.2020 по 05.03.2021, по декларації з ПДВ за лютий 2015 року - 235 днів, по декларації з ПДВ за березень 2015 року - 235 днів, по декларації з ПДВ за квітень 2015 року - 235 днів, по декларації з ПДВ за жовтень 2015 року - 235 днів).
Так, при визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 06.05.2015 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за лютий 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 06.05.2015, а тому сума пені складає 11070307,97 грн. (47761967грн.*30%*120%/365*235).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 05.06.2015 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за березень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 № 154 станом на 05.06.2015, а тому сума пені складає 11079942,64 грн. (47803535грн.*30%*120%/365*235).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 07.07.2015 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за квітень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 02.03.2015 №154 станом на 07.07.2015, а тому сума пені складає 11089818,35грн. (47846143 грн.*30%*120%/365*235).
При визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення 05.01.2016 заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за жовтень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 22%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 17.12.2015 № 894 станом на 05.01.2016, а тому сума пені складає 12880371,88 грн. (75779106,00грн.*22%*120%/365*235).
Таким чином, за підрахунком, визначеним позивачем та перевіреним судом, загальна сума пені за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 складає 46120440,84грн. (11070307,97+11079 942,64+11089818,35+12880371,88).
Суд наголошує на положеннях п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, за якими не відшкодована в законодавчо визначений строк сума податку на додану вартість набуває статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає саме розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені, адже облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються - законодавством не визначено можливість зміни облікової ставки протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.
Судом враховується, що наведене застосування пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема у наступних постановах, справи за якими мають подібні правовідносини з урахуванням суб'єктів, об'єкту та застосованих положень нормативних актів.
У постанові Верховного Суду від 24.11.2020 у справі № 808/660/16, судом виснувано, що не відшкодована в законодавчо визначений строк сума податку на додану вартість набуває статусу бюджетної заборгованості, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Для здійснення обрахунку пені застосуванню підлягає розмір облікової ставки, встановлений Національним банком України на момент виникнення пені, тобто на 13.12.2012. При цьому, законом не визначено можливість її (облікової ставки) зміни протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення. Отже, для обчислення розміру пені застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 7,5%, що діяла відповідно постанови Національного банку України від 21.03.2012 за №102 станом на 13.12.2012. За таких обставин, є вірним висновок судів попередніх інстанцій про стягнення на користь позивача з Державного бюджету України пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ, в розмірі - 20876,20 гри. за період з 13.12.2012 по 28.08.2015.
Також, у постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 2а-1870/9166/12, судом виснувано, що на момент розгляду справи суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість було відшкодовано позивачу в повному обсязі, проте таке відшкодування відбулось з порушення строків визначених нормами Податкового кодексу України, що є підставою для нарахування пені. Враховуючи, що сума бюджетного відшкодування за липень 2011 року неправомірно не своєчасно відшкодована позивачу, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Державне підприємство «Конотопський авіаремонтний завод «Авіакон» має право на стягнення пені в розмірі 247594,23 грн, а саме: за період з 20.09.2011 по 25.06.2012 у розмірі 152 596,75 грн. (1,2x0,075/365x280x2138933.00): за період з 26.06.2012 по 29.05.2013 у розмірі 94 921,48 грн (1,2x0,075/365x338x1 138 933,00); за період з 30.05.2013 по 01.07.2013 у розмірі 76,00 грн (1,2x0,075/365x33x9341.16). Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано відхилили доводи відповідача щодо неправомірності розрахунку пені, оскільки нормами податкового законодавства встановлено, що така нараховується на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення». При цьому, як вбачається з наведених у п. 14 постанови ВС розрахунків, колегія суддів погодилася з правильністю застосування облікової ставки Національного банку України на рівні 7,5 % за весь період існування заборгованості, не зважаючи на зміну з 10.06. 2013 р. НБУ облікової ставки до 7% .
Таким чином, суд вважає, що при визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за лютий 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від № 154 станом на 06.05.2015, при визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за березень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від № 154 станом на 05.06.2015, при визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за квітень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 30%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від № 154 станом на 07.07.2015, при визначенні розміру пені по бюджетній заборгованості, зважаючи на виникнення заборгованості по заявленій до відшкодування в декларації за жовтень 2015 року сумі, застосуванню підлягає облікова ставка на рівні 22%, яка діяла відповідно до постанови НБУ від 17.12.2015 № 894 станом на 05.01.2016, з огляду на що, загальна сума пені нарахованої відповідно до п. 200.23 ст. 200 ПК України, на бюджетну заборгованість по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 р. по 05.03.2021 рік, розрахована позивачем правильно та підлягає врахуванню.
Держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов'язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня. Податковим кодексом України встановлено обов'язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена у строк, визначений в статті 200 ПК України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. При цьому, непогашення заборгованості бюджету з податку на додану вартість у визначений законодавцем строк є підставою для виникнення у платника податку права вимоги щодо виплати пені за прострочення бюджетного відшкодування. Строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, адже саме з цієї дати припиняється протиправна бездіяльність контролюючого органу, яка полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов'язань з відшкодування податку на додану вартість. Указане свідчить про неможливість застосування до даних правовідносин строку 1095 днів від моменту виникнення права на бюджетне відшкодування, оскільки в даному випадку порушення є триваючим, і може перевищувати такий строк не з вини платника.
Крім того, під час нового розгляду даного спору, стороною відповідача так і не було належними та допустимими доказами спростовано розрахунків сторони позивача, як і не було спростовано того, що законодавством не визначено можливість зміни облікової ставки протягом строку дії бюджетної заборгованості, включаючи день погашення.
Право на бюджетне відшкодування є невід'ємним правом позивача, захист якого гарантовано частиною першою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набрала чинності для України 11.09.1997 і відповідно до положень Конституції України є частиною національного законодавства.
Слід зазначити, що ефективний засіб правого захисту, в розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Тому, суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України, з урахуванням чого, з метою повного і ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне стягнути вищевказані суми пені саме з Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Натомість, стороною відповідача так і не було спростовано доводів, покладених позивачем в основу своїх вимог.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255, 263 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Приватного підприємства «Ті Ер Ес Лізинг» до Головного управління ДПС у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо не нарахування Приватному підприємству «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України на суму бюджетної заборгованості по деклараціям за лютий, березень, квітень, жовтень 2015 року за період з 14.07.2020 по 05.03.2021.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» пеню у розмірі 46120440,84грн. (сорок шість мільйонів сто двадцять тисяч чотириста сорок гривень, 84 копійки) нараховану на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, яку складають: сума 11070307,97 грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за лютий 2015 року, сума 11079942,64грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за березень 2015 року, сума 11089818,35грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за квітень 2015 року, сума 12880 371,88грн. пені нарахованої за період з 14.07.2020 по 05.03.2021 по декларації за жовтень 2015 року.
Стягнути на користь Приватного підприємства «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24970,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Приватне підприємство «ТІ ЕР ЕС ЛІЗИНГ» (01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 13, офіс 3, ЄДРПОУ 34356910);
Відповідачі: Головне управління ДПС у м. Києві (м. Київ, 04116, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві (м. Київ, 01601, вул. Терещенківська, 11-а, ЄДРПОУ 37993783).
Суддя В.І. Келеберда