м. Вінниця
23 вересня 2022 р. Справа № 127/27800/21
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України та Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними дій та бездіяльності Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги,-
в жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Держави України в особі Державної казначейської служби України та Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги, у якому просила визнати протиправними дії та бездіяльність Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо невиконання рішень судів та стягнення моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року, яке залишено без змін Сьомим апеляційним адміністративним судом 14.09.2021, визнано протиправною бездіяльність Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо не надання доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та не забезпечення адвоката ОСОБА_1 у судову справу №132/3321/21. Водночас, зобов'язано Вінницький місцевий центр із надання безоплатної вторинної правової допомоги надати доручення адвокату для надання безоплатної вторинної правової допомоги відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" ОСОБА_1 у судову справу №132/3321/21 з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.
Позивач вказує, що Вінницьким місцевим центром із надання безоплатної вторинної правової допомоги вказане рішення суду не виконується, тому 22.09.2021 року за протиправні дії Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги Вінницькою обласною прокуратурою відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення за частиною 1 статті 364 КК України, внесено відомості до ЄРДР.
Також, ухвалою судді від 06.10.2021 року зобов'язано Вінницьку обласну прокуратуру внести відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення за статтею 382 КК України.
ОСОБА_1 зазначає, що такою бездіяльністю відповідача їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях та позбавленням її права на отримання професійної правової допомоги.
Враховуючи наведене, позивач просила суд стягнути з Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного казначейського рахунку на її користь 30000,00 грн. відшкодування моральної шкоди. Крім цього, просила зобов'язати Державну казначейську службу України після ухвалення судового рішення за цим позовом на її користь здійснити перелік заходів, встановлених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджету.
Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2022 року відмовлено в задоволені позову.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2022 року в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги скасовано, провадження в цій частині закрито. В решті рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення Вінницького міського суду Вінницької області та закриваючи провадження в частині визнання протиправними дій та бездіяльності Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилаючись на частину 1 статті 383 КАС України свій висновок мотивував тим, що вимоги позивача про прийняття рішення щодо визнання протиправними дії та бездіяльність Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги невиконання вимог рішень Вінницького окружного адміністративного суду 18.03.2021 року, Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 року має розглядатися в межах конкретної судової справи, в даному випадку, Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №120/222/21-а, тобто в порядку адміністративного судочинства.
Так, апеляційний суд погодився з такими висновками суду, що вказані вимоги мають бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.
Однак, суд першої інстанції, прийшовши до правильного висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, не застосував пункт 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та не закрив провадження у справі, помилково відмовивши у задоволенні позову в цій частині.
Статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вінницький апеляційний суд зазначив, що питання, які ставив позивач в своїй позовній заяві на вирішення суду, а також вимоги її позову, не відносяться до компетенції Вінницького міського суду Вінницької області, спір не є цивільно-правовим, тому заява ОСОБА_2 має розглядатися в порядку, визначеному статтею 383 КАС України.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06.09.2022 року заяву ОСОБА_1 про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено.
Справу передано до Вінницького окружного адміністративного суду, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд заявлених вимог.
19.09.2022 року матеріали справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.
Автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено головуючого суддю по справі Свентуха Віталія Михайловича .
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи немає підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі №120/222/21-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо не надання доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та не забезпечення адвоката ОСОБА_1 у судову справу №132/3321/21;
- зобов'язано Вінницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги надати доручення адвокату для надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу", ОСОБА_1 у судову справу №132/3321/21, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.
Вказане рішення набрало законної сили 14 вересня 2021 року, оскільки залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду.
У змісті позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність та протиправними дії Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо не виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі №120/222/21-а та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року щодо не видачі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу" та не забезпечення адвоката ОСОБА_1 у судову справу №132/3321/21, та ігнорування Вінницьким місцевим центром із надання безоплатної вторинної правової допомоги виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду, яким зобов'язано Вінницький місцевий центр із надання безоплатної вторинної правової допомоги надати доручення адвокату для надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до Закону України "Про безоплатну правову допомогу", ОСОБА_1 у судову справу №132/3321/21, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні від 18.03.2021 року.
На переконання суду, підстави пред'явлення даного позову спрямовані на забезпечення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі №120/222/21-а.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Якщо позивач не погоджується із станом виконання прийнятого на його користь судового рішення, то він вправі ініціювати процедуру його примусового виконання.
Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Частиною 1 статті 1 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
Відтак, суд звертає увагу позивача, на недопустимість зобов'язання суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення із конкретизацією способу та порядку виконання рішення.
Примусове виконання рішення суду повинно здійснюватися в порядку, передбаченому Законом від 02.06.2016 року № 1404-VIII, у межах виконавчого провадження. Саме на стадії виконання рішення у справі №120/222/21-а має бути надана оцінка способу та порядку його виконання.
Крім того, розділом IV КАС України врегульовано окремі процесуальні питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та передбачено, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснює суд який його ухвалив. Способи судового контролю за виконанням судового рішення встановлені нормами статей 382 - 383 КАС України.
Згідно із положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статті 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами статтей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 287, 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 480/2378/21 та від 27 липня 2022 року у справі № 686/2636/17.
Проаналізувавши предмет позову у даній справі, суд дійшов висновку, що фактичною підставою для звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги стала незгода позивача із діями/бездіяльністю Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги під час виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2021 року у справі №120/222/21-а.
Суд звертає увагу, що заявлені позовні вимоги щодо визнання протиправними дій та бездіяльності Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги стосуються саме порядку виконання судового рішення, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
В свою чергу, частина 8 статті 382 КАС України передбачає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст. 382, 383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах №806/2143/15 від 20 лютого 2019 року, №820/4261/18 від 03 квітня 2019 року, №440/1810/19 від 21 грудня 2020 року, №520/11847/18 від 17 лютого 2021 року, № 320/1719/21 від 21 липня 2022 року.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду суду у іншому провадженні.
Відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 170, 287, 382, 383 КАС України, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України та Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправними дій та бездіяльності Вінницького місцевого центру із надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Свентух Віталій Михайлович