Справа №240/15881/20
2-а/760/1317/22
22 вересня 2022 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби України, Київської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, -
До Солом'янського районного суду м. Києва надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил та ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року про передачу справи.
З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову в.о. начальника Київська митниця Держмитслужби України Сличка С.В. від 27.08.2020 року в справі про порушення митних правил № 1240/10000/2020, якою її було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 7531,08 грн.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, так як в її діях відсутній склад інкримінованого правопорушення, а також було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Пояснює, що 17.12.2019 року декларантом ФОП ОСОБА_1 з метою митного оформлення легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова НОМЕР_1 , 2012 календарного року виготовлення, до відділу митного оформлення «Бердичів» митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію типу «ІМ 40 ДЕ» за номером UA100550/2019/015730 та додаткові товаросупровідні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.12.2019 року; інвойс Б/Н від 10.12.2019 року; акт проведення огляду ТЗ № UA205020/2019/300540 від 15.12.2019 року.
В описі графи 31 митної декларації типу заявлено інформацію про товар : «Легковий автомобіль: марка - PEUGEOT. модель «5008», номер кузова НОМЕР_1 , двигун бензиновий, робочий об'єм двигуна 1598 см3, колір сірий, що був у використанні, призначення - пасажирський, тип кузова - універсал, номер двигуна - нема даних, загальна кількість місць - 7, колісна формула 4x2, дата введення в експлуатацію 22.11.2012 року, календарний рік виготовлення 2012 р., модельний рік 2012 р., країна виробник FR, країна походження FR».
Відповідно до зазначених даних здійснено розрахунок митних платежів: ввізне мито - 8 579,10 грн., акциз - 12 551,83 грн., ПДВ - 21 384,39 грн.
Щодо законності дій під час проведення митного оформлення даного товару (транспортного засобу), у тому числі щодо встановлення 2012 року виготовлення вказаного автомобіля, посилається на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.12.2019 року, в якому і зазначена дата введення в експлуатацію 22.11.2012 року, календарний рік виготовлення 2012 р., модельний рік 2012 р., країна виробник FR, країна походження FR.
Зазначає, що під час проведення митного контролю та оформлення даного автомобіля підстав у декларанта та посадової особи митниці для залучення судового експерта не було.
Відповідно, зміст та інформація, викладені у оскаржуваній постанові про те, що під час митного оформлення автомобіля до графи 31 ЕМД № UA100550/2019/015730 декларантом було внесено недостовірну інформацію щодо року виготовлення транспортного засобу та надано митному органу як підставу для митного оформлення недостовірні дані щодо його року виготовлення не відповідають дійсності.
Жодних дій направлених на ухилення від сплати податків декларант не вчиняла.
Інспектором митного органу під час оформлення ЕМД були дотримані необхідні митні формальності та здійснені всі необхідні форми митного контролю, при цьому ніяких сумнівів щодо року виготовлення транспортного засобу не виникало.
Таким чином, декларант при формуванні та подачі вказаної електронної митної декларації № UA100550/2019/015730 заявив у вказаній митній декларації правдиві відомості про календарний рік виготовлення товару (транспортного засобу) 2012 р., який відповідає даті введення у експлуатацію транспортного засобу, відповідно не вчиняв дії, спрямовані, у тому числі, на зменшення розмірів сум митних платежів, так як, визначаючи рік виготовлення транспортного засобу, діяв добросовісно, без жодного умислу щодо заявлення неправдивих відомостей про імпортований транспортний засіб та заниження митної вартості, тому що пред'явив до митного оформлення виключно ті документи, які були йому надані одержувачем автомобіля та які ніким не скасовані (не спростовані) чи визнані недійсними, що безумовно свідчить про відсутність в його діях прямого умислу на вчинення правопорушень, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.
У даному випадку підстав для складання протоколу про порушення митних правил не було, та й на даний час відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження того, що декларантом чи посадовою особою під час митного оформлення вказаного транспортного засобу з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів підрозділу митного оформлення було вказано неправдиві відомості щодо календарного року виготовлення такого автомобіля та ставки митних платежів.
Крім того, зазначає, що адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення. Інкриміноване правопорушення сталося 17.12.2019 року, а оскаржувана постанова винесена 27.08.2020 року.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 06.11.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено відповідачу строк на подання відзиву.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.08.2022 року залучено до участі у справі Київську митницю як другого відповідача.
Уповноваженою особою відповідача-2 копія зазначеної ухвали отримана 12.08.2022 року, жодних документів до суду не надходило.
В матеріалах справи міститься відзив Київської митниці Держмитслужби, який надійшов до суду 23.06.2021 року, в якому представник не погоджується з позицією позивача та просить у задоволенні позову відмовити.
Пояснює, що в ході перевірки Київською митницею Держмитслужби встановлено, що рік виготовлення заявленого 17.12.2019 року у електронній митній декларації за номером UA100550/2019/015730 декларантом ФОП ОСОБА_1 з метою оформлення в митному режимі «імпорт» легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова - НОМЕР_1 , є 2011 рік, а не 2012 як вказано у гр. 31 ЕМД.
Підпунктом 215.3.5, п. 215.3 ст. 215 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 року №2611-VIII передбачено, що ставка податку для відповідного транспортного засобу визначається за формулою, відповідно до якої коефіцієнт, що дорівнює кількості повних років з року, наступного за роком виробництва відповідного транспортного засобу, до року визначення ставки податку.
Таким чином, ОСОБА_1 при розрахунку митних платежів необхідно було врахувати фактичний календарний рік виготовлення транспортного засобу - 2011 року та застосувати віковий коефіцієнт (К вік), що дорівнює «7» про визначення ставки акцизного податку у відповідності до вказаного положення Закону.
Враховуючи фактично встановлений рік виготовлення транспортного засобу, дії декларанта за наслідками невірного зазначення календарного року виготовлення транспортного засобу в ЕМД призвели до несплати митних платежів в повному об'ємі на загальну суму 2 510,36 грн., а саме: акциз 2 091,97 грн. та ПДВ 418,39 грн.; та відрізняється на вказану суму від суми зазначених платежів в графі 47 ЕМД.
ОСОБА_1 зі складеним протоколом не погодилась, свою вину не визнала і в своїх поясненнях від 21.07.2020 року вказала, що, дійсно, за договорами б/н від 04.12.2019 року та б/н від 26.01.2019 року декларувала вказаний транспортний засіб та зазначила, що нею, як агентом з митного оформлення, в митному режимі «Імпорт 40ДЕ» було подано митну декларацію UA100550/2019/015730, де в гр.31 зазначено, що календарний рік виготовлення автомобіля - 2012, модельний рік виготовлення - 2012, дата першої реєстрації - 22.11.2012 року.
Рік виготовлення, модельний рік та рік першої реєстрації нею встановлено на підставі товаросупровідних документів, а саме: техпаспорту транспортного засобу № НОМЕР_2 , в якому в гр. «31» зазначено рік виробництва транспортного засобу - 2012, тобто, на її думку, в графі 31 митної декларації рік виготовлення автомобіля нею зазначено вірно.
Переклад технічного паспорта транспортного засобу після доставки до митного органу не робила.
Вищезазначені доводи спростовуються наданими товаросупровідними документами, а саме: техпаспортом транспортного засобу № НОМЕР_2 , в якому в графі «В. Datum for forsta ibruktagande» (дата першого введення в експлуатацію) зазначено - 2011-07-20, рахунком-фактурою б/н від 10.12.2019 року, в якому в графі «Arsmodell» (рік) зазначено - 2011, та актом про проведення огляду Волинської митниці Держмитслужби від 15.12.2019 року, в якому в графі «8.3.4.» (інформація щодо виконання завдань та виявлених невідповідностей, інші відомості) зазначено - автомобіль легковий, що використовувався, марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова - НОМЕР_1 , двигун - бензиновий, об'єм - 1598 см/куб, потужність - 115KW, рік випуску - 2011.
Крім того, під час опрацювання інформації, розміщеної в мережі Інтернет (сайт VIN: PEUGEOT I CARInfo), яка є у вільному доступі, встановлено, що датою виготовлення (випуску) вказаного транспортного засобу є 20.07.2011 року, що відрізняється від внесених декларантом даних про товар до графи 31 митної декларації UA100550/2019/015730.
Декларант не скористалась правом, передбаченим ч. 2 ст. 266 МК України, і огляд транспортного засобу нею ініційований не був.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинено дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів в сумі 2 510,36 грн., в тому числі: акциз 2091,97 грн. та ПДВ 418,39 грн., шляхом заявления у гр. 31 ЕМД неправдивих відомостей стосовно календарного року виготовлення легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова - НОМЕР_1 , чим вчинено порушення митних правил, передбачене ст.485 Митного кодексу України.
Представник також зазначає, що у відповідності до п. 8 наказу ДМСУ № 1118 від 17.11.2005 року загальних положень визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ.
Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків). Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17- значному ідентифікаційному номері.
Разом з тим, існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний номер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.
За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).
Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.
У разі неможливості визначення року виготовлення транспортного засобу за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на транспортний засіб.
Крім цього, у відповідності до додатка 1 графи 31 наказу в митній декларації наводиться опис транспортного засобу, який полягає у заявлені виключно типу, моделі та марки, кольору, року виготовлення та введення і експлуатацію, ідентифікаційний номер, номер кузова, шасі (рами), двигуна, об'єму двигуна (куб. см) транспортного засобу, тобто без будь якої деталізації року виготовлення.
В свою чергу, у позивача були наявні технічні документи зі встановленим роком виготовлення транспортного засобу в 2011 році. Тобто, першоджерелом для визначення року випуску автомобіля є технічні документи на транспортний засіб.
Щодо неможливості притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки правопорушення передбачені ст. 485 МК України не є триваючим, а відповідно вичерпані терміни можливості притягнення винної особи до відповідальності, то представник вказує, що у відповідності до ч. 1 ст.467 МК України адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення таких правопорушень, і не обумовлює поняття триваючого порушення, вказана редакція статті набула чинності у відповідності до положень Закону № 2612 - VIII від 08.11.2018 року.
В свою чергу, позивач цитує положення статті в старій та недіючій редакції, яке стосується недіючої норми права, а відповідно не має жодної юридичної сили.
Порушення митних правил виявлено після відповідної перевірки, за результатами якої 21.07.2020 року складено протокол про порушення митних правил № 1240/10000/20, а відповідно рішення прийняте з дотриманням положення ч. 1 ст. 467 МК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 21.07.2020 року відносно громадянки України ОСОБА_1 , ФОП, головним державним інспектором відділу оперативного реагування № 3 (у м. Житомирі) управління забезпечення протидії митним правопорушенням Київської митниці Дердмитслужби Коротуном О.І. було складено протокол про порушення митних правил № 1240/10000/21, за результатами розгляду якого в.о. начальника Київської митниці Держмитслужби Сличком С.В. винесено постанову в справі про порушенням митних правил № 1240/10000/20 від 27.08.2020 року, якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 7531,08 грн.
З протоколу та постанови вбачається, що підставою для їх складання стало те, що 17.12.2019 року до відділу митного оформлення «Бердичів» митного поста «Житомир» Київської митниці Держмитслужби митним брокером - ФОП ОСОБА_1 з метою оформлення в митному режимі «імпорт» товару, легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова НОМЕР_1 , було подано у електронному вигляді електронну митну декларацію за номером UA100550/2019/015730 та товаросупровідні документи.
Одержувачем вказаного товару за даними гр. 8 ЕМД є ОСОБА_2 .
Разом з ЕМД до митного оформлення декларантом подано додатковий товаросупровідний документ, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.12.2019 року та фактура № б/н від 10.12.2019 року.
У гр. 31 ЕМД заявлено наступні відомості про товар: «легковий автомобіль:- марка - PEUGEOT; - модель - 5008; - номер кузова - НОМЕР_1 ; - загальна кількість місць - 7; - призначення - для перевезення пасажирів; - тип двигуна - бензин; - номер двигуна - нема даних; - робочий об'єм циліндрів двигуна - 1598смЗ; - колісна формула - 4х2; - такий, що був у використанні; - тип кузова - універсал; - календарний рік виготовлення - 2012; - модельний рік виготовлення - 2012; - дата введення в експлуатацію - 22.11.2012; - колір - сірий; - країна виробництва - FR; - країна походження - FR».
Відповідно до даних вказаних у ЕМД, декларантом здійснений розрахунок платежів, а саме: ввізне мито - 8 579,10 грн., акциз - 12 551,83 грн., ПДВ - 21 384,39 гривень.
Розрахунок необхідних до сплати платежів, декларантом здійснено з врахуванням календарного року виготовлення транспортного засобу, а саме - 2012 рік.
При проведенні Київською митницею Держмитслужби перевірки результатів митного оформлення вказаного автомобіля у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої інформації стосовно року виготовлення задекларованого транспортного засобу.
09.07.2020 року на запит від 30.06.2020 року № 7.8-1/20/7/12859 отримано лист Волинської митниці Держмитслужби із завіреними копіями реєстраційних документів, згідно з якими вказаний транспортний засіб перетинав митний кордон та був ввезений на митну територію України.
За результатами опрацювання отриманих документів, перекладу їх змісту на українську мову та інформації, отриманої при опитування декларанта, встановлено, що автомобіль марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова - НОМЕР_1 , виготовлений у 2011 році.
Встановлене результатами перевірки підтверджується інформацією з свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 04.01.2019 року (графою В. Дата першого введення в експлуатацію - 2011-07-20).
Таким чином, митний орган прийшов до висновку, що ОСОБА_1 при розрахунку митних платежів необхідно було врахувати фактичний календарний рік виготовлення транспортного засобу - 2011 та застосувати віковий коефіцієнт (К вік), що дорівнює «7» про визначення ставки акцизного податку у відповідності до підпункту 215.3.5, пункту 215.3 статті 215 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів» від 08.11.2018 року № 2611 -VIII.
Однак з такими висновками митного органу суд не погоджується, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В свою чергу за ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ч. 1 ст. 262 МК України товари, що переміщуються через митний кордон України, декларуються органу доходів і зборів, який здійснює митне оформлення цих товарів.
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).
Положеннями ст.ст. 265, 266 цього Кодексу визначено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені. При цьому, декларант зобов'язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно ч. 2 ст. 264 МК України митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
Статтею 53 МК України визначено перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
В силу вимог ч. 3 ст. 335 МК України разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України).
Стаття 458 МК України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Диспозиція ст. 485 МК України встановлює адміністративну відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплату митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
Згідно із ч. 2 ст. 270 МК України правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.
За положеннями п.п. 215.3.5-1 п. 215.3 ст. 215 215.3.5-1 п.215.3 ст. 215 ПК України розмір акцизного податку та ПДВ, які нараховуються при митному оформленні моторних транспортних засобів на митну територію України визначається з урахуванням задекларованої митної вартості і коду товару згідно з УКТ ЗЕД, а також залежить від року виготовлення транспортного засобу.
За умовами п. 8 р. 1 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної Митної служби України від 17.11.2005 року № 1118, визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ.
Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ISO 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97, обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.
У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.
Стандартом ISO 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 ( z1074-03).
Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).
Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.
Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).
У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігається з роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.
Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення слід вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.
Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення слід вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.
У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значиться в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.
При цьому, в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах на ТЗ календарної дати виготовлення ТЗ такою датою слід вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.
Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці ТЗ на постійній основі. У разі відсутності реєстраційних документів першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.
З матеріалів справи вбачається, що при поданні ЕМД позивачка користувалася тими відомостями, що знаходилися у її розпорядженні, використовуючи документи іноземного зразка, в яких, як вказує представник відповідача у поданому відзиві, було зазначено дату першого введення в експлуатацію - 2011-07-20.
Оскаржувана постанова в справі про порушення митних правил № 1240/10000/20 від 27.08.2020 року, якою позивачку визнано винною у вчинені порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України, складена на підставі висновку митного органу про те, що декларантом вчинено протиправні дії, спрямовані на зменшення розміру митних платежів шляхом заявлення в ЕМД неправдивої інформації для визначення митної вартості товару, а саме відомостей стосовно календарного року виготовлення автомобіля.
Сліз звернути увагу, що з об'єктивної сторони склад правопорушення митних правил, передбаченого інкримінованою позивачці, характеризується наявністю дій, а з суб'єктивної - у формі умислу. Крім того, склад вказаного порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети, а саме ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, що обумовлює подання митному органу неправдивих відомостей чи документів, що їх містять, необхідних для визначення митної вартості товару.
Провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 1 ст. 487 МК).
Згідно положень ст. 10 КупАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 11 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 20.03.2018 року (справа № 640/7258/17), від 06.06.2018 року (справи № 607/1866/17 та № 607/2391/17) та від 24.12.2020 року (справа № 461/3117/17), для притягнення до відповідальності, згідно зі ст. 485 Митного кодексу України, необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, та наявність прямого умислу.
Отже, для притягнення позивачки до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 485 МК, необхідно встановити вчинення нею активних дій з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом повідомлення митному органу неправдивих відомостей, а отже наявність у особи умислу на вчинення таких протиправних дій.
Разом з тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, а, отже, не доведено, що заявлення в митній декларації відомостей щодо календарного року виготовлення легкового автомобіля марки «PEUGEOT», модель «5008», номер кузова НОМЕР_1 , було здійснено умисно, з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру на підставі документів, які є недостовірними та/або містили недостовірну інформацію.
Відтак, у діях позивача відсутній умисел на вчинення протиправних дій, що є обов'язковим елементом порушення митних правил, за що передбачена визначена у ст. 485 МК України відповідальність.
Аналогічні висновки містяться в постановах, зокрема: Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2020 року (справа № 381/1635/20), Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2021 року (справа № 295/13193/20).
Згідно зі ст. 489 ЦПК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 491 МК України підставами для порушення справи про порушення митних правил є, зокрема, безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил.
Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч. 1 ст. 494 МК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про порушення митних правил.
За вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в межах даної справи свого обов'язку щодо доказування виконано не було.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Восьмий апеляційний адміністративний суд в своїй постанові від 11.03.2021 року по справі № 308/8182/20) скасовуючи рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.11.2020 року, яким в задоволенні позову було відмовлено, серед іншого також зазначив наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
Хоча ця справа стосується податкового спору, однак, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Відтак, відповідачем не було доведено того, що під час оформлення спірного транспортного засобу, вказуючи рік його виготовлення, декларант діяв недобросовісно, з умислом щодо заявлення неправдивих відомостей з метою заниження митної вартості імпортованого автомобіля.
Таким чином, висновки відповідача про наявність у діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК, є необґрунтованими, що свідчить про протиправність оспорюваної постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема: відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи встановлені судом обставини, правові норми, а також позиції судів вищих інстанцій, суд приходить до висновку, що притягнення позивачки до відповідальності за порушення митних правил, передбачених ст. 485 МК України відбулося без повного та належного з'ясування всіх обставин справи і встановлення її вини, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням задоволення позову також стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 840,80 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 69, 257, 246, 262, 264-266 485, 491, 494, 495, 489, 531 МК України, ст.ст. 2, 5, 9, 10, 72-78, 90, 139, 141, 241-246, 269, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил задовольнити.
Скасувати постанову виконуючого обов'язки начальника Київської митниці Державної митної служби України Сличка Сергія Васильовича від 27 серпня 2020 року в справі про порушення митних правил № 1240/10000/20, якою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) визнано винною у вчиненні правопорушенням, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 7531,08 грн., та закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А, код ЄДРПОУ ВП: 43997555) судовий збір у розмірі 840,80 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: