Справа №754/5424/22 Головуючий в 1 інстанції Шмигельський Д.І.
Провадження №33/824/2600/2022 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
23 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А.,
за участі осіб, які з'явились в судове засідання:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
захисника ОСОБА_1 - адвоката Вовка С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року, ОСОБА_1 25 червня 2022 року о 20 годин 45 хвилин по вул. Деснянській, 1 в м. Києві, керував автомобілем марки «RenaultKangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи ознаки наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від огляду на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків у відповідності до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103. Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 496,20 грн.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 27 липня 2022 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі
В доводах апеляційної скарги зазначає, на безпідставність його зупинки працівниками поліції, бо фактично його затримав працівник поліції, який з надуманих підстав порушив права водія на свободу пересування і у випадку підтвердження безпідставності дій поліцейського, відповідальна особа - працівник поліції, має зафіксувати свої незаконні дії.
Крім того, працівниками поліції направлення на медичний огляд у закладиохорони здоров'я не складалось і не видавалось, що свідчить про невідповідність дій працівників поліції вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року.
Також в скаржником було надано довідку про проходження огляду в порядку само звернення до КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» , з якої вбачається, що у скаржника не виявлено ознак наркотичного сп'яніння.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП.
Одночасно зі зверненням до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення суду дізнався лише 22 серпня 2022 року під час ознайомлення з матеріалами справи. Судом першої інстанції належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Враховуючи доводи скаржника щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнає їх поважними, а тому клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року підлягає задоволенню
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Вовк С.О. підтримали апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Вовка С.О.вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об'єктивне підтвердження на підставі протоколу про адміністративне правопорушенням, складеного уповноваженою особою, розпискою гр. ОСОБА_2 від 25 червня 2022 року про підтвердження факту залишення транспортного засобу «RenaultKangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , на зберігання, а також, відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення з місця події.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 218077 від 25 червня 2022 року о 20 годин 45 хвилин по вул. Деснянській, 1 в м. Києві, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «RenaultKangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , маючи ознаки наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя. Від огляду на стан сп'яніння водій ОСОБА_1 відмовився в присутності двох свідків.
- розпискою гр. ОСОБА_2 від 25 червня 2022 року про підтвердження факту залишення транспортного засобу «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , на зберігання,
- на відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 .
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Доводи апеляційної скарги на безпідставність його зупинки працівниками поліції, бо фактично його затримав працівник поліції, який з надуманих підстав порушив права водія на свободу пересування і у випадку підтвердження безпідставності дій поліцейського, відповідальна особа - працівник поліції, має зафіксувати свої незаконні дії суд апеляційної інстанції відхиляє як необґрунтовані.
Відхиляючи дані доводи, апеляційний суд враховує, що наведені посилання не знаходяться у причинному зв'язку із відмовою апелянта від проходження медичного огляду і не впливають на доведеність його вини, оскільки як вище вказувалося ОСОБА_1 був зобов'язаний беззастережно виконати вимогу працівника поліції про проходження медичного огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Апелянт вправі оскаржити наведені ним дії працівників поліції у встановленому законом порядку, якщо вважає їх незаконними.
Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для проходження ОСОБА_1 медичного огляду, оскільки працівниками поліції направлення на медичний огляд у заклади охорони здоров'я не складалось і не видавалось, що на думку скаржника свідчить про невідповідність дій працівників поліції вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
На вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і проїхати з ними для медичного огляду на стан сп'яніння, а не висувати у відповідь на їх пропозицію будь-які претензії. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Окрім того, відповідно до п.3 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно п.6 вказаного Порядку від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а згідно п.8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Аналогічні положення містить п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно якого у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Отже, наведені нормативні документи не передбачають видачу направлення для проходження медичного огляду на стан сп'яніння особі, яка відмовилася від такого огляду.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 у якого після зупинки було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, що у свою чергу тягне складання відповідного протоколу, а не направлення його на огляд як помилково вважає апелянт.
Наведене спростовує посилання ОСОБА_1 на те, що йому мали видати направлення на медичний огляд у закладі охорони здоров'я.
Щодо наданої довідки про відсутність ознак наркотичного сп'яніння , то суд апеляційної інстанції відхиляє їх виходячи з такого
Апеляційний суд звертає увагу, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, а саме за його відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння, що є окремим складом правопорушення, встановленим диспозицією ч.1 ст.130 КупАП.
Огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, а також Поряду направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Відповідно до вказаних нормативних актів для огляду на стан наркотичного сп'яніння водійнаправляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (п.6 Порядувід 17 грудня 2008 року).
З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п.9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п.7 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року, п.13 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними (п.22 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, а того ж дня 26 червня 2022 року самостійно звернувся до лікаря і його огляд лікарем на стан сп'яніння проведений за відсутності поліцейського, якому результати не були вручені, що відповідно до п.22 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року свідчить про недійсність таких висновків
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, судом було повно, всебічно і об'єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 26 липня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб