Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/824/6237/2022
м. Київ Справа № 759/26099/21
23 вересня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Ящук Т.І.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Лопатіна Костянтина Олександровича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Шум М.Л., у цивільній справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16 листопада 2021 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 року №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам у зв'язку з чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Вказує на те, що квартира АДРЕСА_1 під'єднана до внутрішньобудинкової системи теплопостачання, а отже ОСОБА_1 є споживачем послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідачка від послуг централізованого опалення або централізованого постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялась.
Зазначає, що відповідачка своєчасно не сплачувала кошти за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в результаті чого утворилась заборгованості.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір про відступлення права вимоги №601-18, відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права вимоги до фізичних осіб щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитор з оплати спожитої до 01 травня 2018 року теплової енергії.
З огляду на вище викладене, просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 497,60 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25 915,13 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 921,80 грн. та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 601,97 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожите централізоване опалення, спожите з 01.05.2018 по 31.08.2021 в розмірі 17921,80 (сімнадцять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн. 80 коп.; заборгованість за послуги централізованого постачання гарячої води спожите з 01.05.2018 по 31.08.2021 в розмірі 24601,97 (двадцять чотири тисячі шістсот одну) грн. 97 коп.; витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 (тридцять три) грн.; судовий збір в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
В іншій частині вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 01 лютого 2022 року представник позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Лопатін Костянтин Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15497,60 грн. та заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25915,13 грн., ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15497,60 грн. та заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25915,13 грн., а в іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі та розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Вказує на те, що в позовній заяві позивач зазначав, що на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» новий кредитор прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 41 412,73 грн.
Зазначає, що відповідно до умов п. 3.4.2 вказаного договору цесії , новий кредитор має право на отримання замість первісного кредитора від споживачів, визначеної у додатку № 1 та/або додатку № 2 до договору цесії заборгованості.
Вказує на те, що надання послуг відповідачці здійснювалося на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого правилами, який був опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 № 111.
Зазначає, що додаток 1 до договору цесії № 602-18 містить інформацію про право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення коштів за надані послуги з централізованого опалення в розмірі 15 497,60 грн. та додаток 2 до договору цесії № 602-18 містить інформацію про право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення коштів за централізоване постачання гарячої води в розмірі 25 915,13 грн. Отже, на думку апелянта, новий кредитор прийняв право вимоги за договором цесії № 602-18 до відповідачки на загальну суму 41 412,73 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачкою не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. (а.с. 10)
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору (а.с. 45).
Відповідно до додатку № 1 та додатку № 2 до договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18 позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 15 497,60 грн. та централізованого постачання гарячої води у розмірі 25 915,13 грн. за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 8-9)
Відповідно до наданого КП «Київтеплоенерго» розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість по оплаті наданих їй послуг, зокрема: заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23545,80 грн. та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 12711,82 грн.(а.с. 7-13).
Задовольняючи частково позовні вимоги КП «Київтеплоенерго» та, стягуючи з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 921,80 грн. та за послуги з централізованого постачання гарячої води в сумі 24 601,97 грн., суд першої інстанції посилався на те, що у відповідачки утворилась заборгованість перед позивачем у зв'язку з несвоєчасною оплатою наданих їй комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в добровільному порядку вказану заборгованість відповідачка не погашає, а тому наявні правові підстави для стягнення вказаної заборгованості з відповідачки .
В апеляційній скарзі представник позивача Комунального підприємства «Київтеплоенерго» Лопатін Костянтин Олександрович просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
Отже, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року в частині задоволення вимог позивача сторонами не оскаржується, а тому, у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідачки заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 497,60 грн. та заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25 915,13 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» в частині стягнення заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 497,60 грн. та заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25 915,13 грн., суд першої інстанції посилався на те, що позивачем на підтвердження наявності такої заборгованості не надано до суду жодного доказу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за спожиті нею до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 497,60 грн. та заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25 915,13 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 921,80 грн. та заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 24 601,97 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
На підтвердження своїх позовних вимог у даній справі позивачем до позовної заяви було долучено лише розрахунки заборгованості відповідачки за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води з 01 травня 2018 року по 01 серпня 2021 року. Розрахунок заборгованості відповідачки за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до 01 травня 2018 року позивачем КП «Київтеплоенерго» до суду першої інстанції було надано 20 грудня 2021 року, тобто, вже після того, як судом першої інстанції було ухвалено рішення у даній справі. З вказаним позовом КП «Київтеплоенерго» звернулось до суду першої інстанції 16 листопада 2021 року, причин, які перешкоджали позивачу надати зазначені докази ( розрахунок заборгованості за період до 01 травня 2018 року) при зверненні до суду першої інстанції з позовною заявою представник КП «Київтеплоенерго» не зазначає.
З огляду на вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем в позовній заяві доводи щодо наявності у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 15 497,60 грн., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 25 915,13 грн. є необґрунтованими, оскільки до суду першої інстанції позивачем не було надано розрахунків заборгованості відповідачки за вказані спожиті послуги , яка виникла до 01.05.2018 року, а тому суд першої інстанції був позбавлений можливості перевірити доводи позивача щодо наявності у відповідачки такої заборгованості, періоду її виникнення, правильність застосованих позивачем тарифів при обчисленні суми заборгованості, сплату відповідачкою платежів за вказаний період.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі та в порушенні вимог процесуального закону розглянув дану справу у порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:
1) малозначні справи;
2) що виникають з трудових відносин;
3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
Згідно вимог ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;
2) щодо спадкування;
3) щодо приватизації державного житлового фонду;
4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;
5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
З огляду на те, що дана справа є малозначною відповідно до вимог ч. 6 ст. 19 ЦПК України, ціна позову у розмірі 83 936,50 грн. не перевіщує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд першої інстанцїі прийшов до правильного висновку, що дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Доводи апеляційної скарги про те, що на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» новий кредитор прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та/або з централізованого постачання гарячої води у розмірі 41 412,73 грн., що свідчить про доведеність вимог позивача про існування у відповідачки вказаної заборгованості з оплати спожитих нею послуг до 01 травня 2018 року, колегія суддів відхиляє, оскільки договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладений між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» підтверджує лише факт передачі первісним кредитором ПАТ «Київенерго» новому кредитору КП «Київтеплоенерго» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 . Вказаним правом позивач скористався, звернувшись до суду з даним позовом. На підтвердження свої позовних вимог про наявність у відповідачки заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, позивач надав розрахунок такої заборгованості відповідачки лише за період з 01 травня 2018 року по 01 серпня 2021 року, розрахунку заборгованості відповідачки з оплати за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період до 01 травня 2018 року позивач суду першої інстанції до моменту ухвалення судом оскаржуваного рішення у даній справі не надав, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного та обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 в цій частині
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року в оскаржуваній частині постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Лопатіна Костянтина Олександровича.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» Лопатіна Костянтина Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: