справа № 359/2980/21 головуючий у суді І інстанції Борець Є.О.
провадження № 22-ц/824/9518/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
22 вересня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, -
У квітні 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 131 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем було укладено договір щодо продажу та поставки кукурудзи, що підтверджується розпискою від 07 грудня 2019 року. ОСОБА_1 у строк до 31 грудня 2019 року зобов'язався розрахуватися з позивачем за поставку кукурудзи в сумі 241 000 грн. Однак, у визначений строк відповідач свої зобов'язання не виконав, а лише на весні 2020 року віддав позивачеві 110 000 грн. Залишок коштів станом на 01 березня 2021 року становить 131 000 грн. 02 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою. На зазначений лист відповідач повідомив позивача про те, що не визнає всієї суми боргу та відмовляється від погашення боргу. Станом на 29 березня 2021 року відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить змінити рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині через порушення норм процесуального права, виклавши її в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 26 660 грн.».
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення не здійснивши юридичної оцінки доводів відповідача та безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про виклик свідків, що призвело до постановлення противоправного рішення. Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить нормативне обґрунтування рішення, проте, всупереч вимогам законодавства та практики ЄСПЛ, судом не здійснена оцінка обставин, на які посилається відповідач та не надано йому можливості підтвердити свої доводи, шляхом допиту свідків. У зв'язку з цим, суд позбавив відповідача можливості довести обставини, що свідчать про наявність в нього заборгованості в розмірі 26 660 грн., а не в розмірі заявленому позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що у відповідності до укладеного сторонами договору ОСОБА_3 поставив відповідачу сільськогосподарську культуру кукурудзи, а ОСОБА_1 зобов'язався сплатити позивачу грошові кошти до 31 грудня 2019 року. Ці обставини підтверджуються розпискою від 7 грудня 2019 року та сторонами не заперечуються (а.с.8).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 вказував про те, що відповідно до розписки від 07 грудня 2019 року між ним та відповідачем було укладено договір щодо продажу та поставки кукурудзи. У строк, до 31 грудня 2019 року ОСОБА_1 зобов'язався розрахуватися за поставлений товар у сумі 241 000 грн.
Разом з тим, ОСОБА_1 лише частково розрахувався з позивачем на суму 110 000 грн. Іншу частину заборгованості відповідач не визнав, вказуючи про те, що ним було здійснено погашення заборгованості.
Як встановлено судом першої інстанції, з довідки з інформацією про рух грошових коштів по рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_3 (а.с.42-43), вбачається, що ОСОБА_1 сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 35 946 грн. (4990 + 2994 + 3992 + 3992 + 3992 + 3992 + 2994 + 5000 + 4000).
З іншої довідки з інформацією про рух грошових коштів по рахунку, відкритому на ім'я сина позивача ОСОБА_4 (а.с.49), вбачається, що відповідач сплатив ОСОБА_3 грошові кошти в загальному розмірі 26 946 грн. (1996 + 4990 + 4990 + 4990 + 4990 + 4990).
З ще однієї довідки з інформацією про рух грошових коштів по рахунку, відкритому на ім'я дочки позивача ОСОБА_5 (а.с.50), вбачається, що відповідач сплатив ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 7 984 грн. (4990 + 2994).
Також, як встановлено судом першої інстанції, 23 грудня 2021 року в судовому засіданні (а.с.52-53) ОСОБА_3 визнав, що 24 січня 2020 року він отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 400 доларів США, 28 січня 2020 року - грошові кошти в розмірі 400 доларів США, а 02 березня 2020 року - грошові кошти в розмірі 8000 грн.
На підставі ч.1 ст.82 ЦПК України викладені обставини не підлягають доказуванню. Станом на 24 січня 2020 року 1 долару США були еквівалентні 24 грн. 52 коп., а станом на 28 січня 2020 року - 24 грн. 59 коп. Тому грошові кошти в розмірі 400 доларів США, сплачені позивачу 24 січня 2020 року, еквівалентні 9 808 грн. (400 х 24,52), а грошові кошти в розмірі 400 доларів США, сплачені ОСОБА_3 28 січня 2020 року, еквівалентні 9 836 грн. Загальний розмір грошових коштів, які ОСОБА_1 сплатив на користь позивача, становить 98 520 грн. (35946 + 26946 + 7984 + 9808 + 9836 + 8000).
Відповідно до наявних у матеріалах справи відзиву відповідача від 20 березня 2021 року на лист-вимогу ОСОБА_3 від 10 березня 2021 року (а.с.9, 24-25), копії розписки від 28 січня 2020 року (а.с.26), зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 взяв у борг у ОСОБА_6 грошові кошти в розмірі 3200 доларів США. Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, ці документи не підтверджують сплату відповідачем грошових коштів ОСОБА_3 та не є належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України.
Крім того, зі змісту письмових пояснень дружини відповідача ОСОБА_7 (а.с.27) вбачається, що взимку 2020 року в районі КП «Березань» син відповідача ОСОБА_1 передав позивачу грошові кошти в розмірі 1000 доларів США. Однак, передача грошових коштів у вказаному розмірі не може підтверджуватись ні показаннями свідка, ні його поясненнями. Тому, письмові пояснення ОСОБА_7 є недопустимим доказом в розумінні ст.78 ЦПК України.
Таким чином, розмір грошових коштів, що залишаються не сплаченими ОСОБА_1 на користь позивача, становить 142 480 гривень (241000 - 98520). Водночас, межі заявлених позовних вимог в розумінні ч.1 ст.13 ЦПК України визначені в розмірі 131 000 гривень.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, та вказуючи, що суд необґрунтовано відмовив йому у задоволенні клопотання про допит свідків, які б підтвердили про наявність у нього заборгованості перед позивачем у розмірі лише 26 660 грн., а не 131 000 грн., відповідач не звернув уваги на наступне.
Відповідно до ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
За таких обставин, показання свідків не матимуть значення для справи, оскільки вони не є належними доказами у справі, а, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання та не допустив порушень норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.