Справа № 752/20207/21 Головуючий у І інстанції Плахотнюк К.Г.
Провадження №22-ц/824/8571/2022 Головуючий у II інстанції Голуб С.А.
21 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Голуб С.А.,
суддів: Писаної Т.О., Таргоній Д.О.,
за участі секретаря судового засідання Шаламая Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що позивачка 06 травня 2018 року передала ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 500000 доларів США, що підтверджується розпискою.
04 серпня 2019 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_4 у позику кошти в сумі 250000 доларів США.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті було відкрито спадщину та встановлено, що спадкоємцями після його смерті є відповідачки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Враховуючи ту обставину, що на момент звернення з позовом ОСОБА_2 не було відомо про відмову від спадщини, позивачка вважає, що на підставі ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить відповідачам.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 750000 доларів США.
Одночасно зі зверненням до суду з позовом, ОСОБА_2 подала заяву про забезпечення позову, посилаючись на те, що належне спадкодавцю майно може бути відчужено відповідачами, що в подальшому призведе до ускладнення виконання рішення суду про стягнення боргу.
ОСОБА_2 просила суд першої інстанції вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, загальною площею 185,3 кв. м, житловою площею 92 кв. м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; що на підставі Договору про поділ майна подружжя серія та номер: 1268, посвідченого Єременко Л. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
на машиномісце у напівпідземному паркінгу, загальною площею 21,6 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , що на підставі Договору про поділ майна подружжя серія та номер: 1268, посвідченого Єременко Л. О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Ѕ частину нежитлових приміщень з № 1 по № 9 (групи приміщень № 12), № 1 (групи приміщень № 13), № І, з № 1 по № 8 (групи приміщень № 14) (в літ. А) загальною площею 213,4 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , що на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_2 від 20.06.2012 року, виданого Головним управлінням комунального майна м. Києва (Наказ № 452-В від 20.06.2012 року), зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;
автомобіль марки INFINITI, модель QX50, 2019 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , який зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ТСЦ 8045.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 26 серпня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане в заяві про забезпечення позову майно.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зокрема, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить або унеможливить виконання можливого рішення суду.
Також зазначає, що позивачем не наведено жодного факту, який би свідчив про наміри апелянта реалізувати або ж приховати спадкове майно, яке належало померлу.
Крім того, судом першої інстанції не вирішувалось питання про застосування зустрічного забезпечення для відшкодування можливих збитків, що можуть бути спричиненні таким забезпечення позову.
Також наголошує на тому, що суд першої інстанції в своїй ухвалі встановив , що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір позики, хоча обставини справи при вирішенні питання забезпечення позову судом не встановлюються.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України, на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_3 та зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а ухвала суду першої інстанції є законною та постановлена з дотриманням норм процесуального права на підставі повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Зімін М.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Дяченко І.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Яворська О.С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити оскаржувану ухвалу без змін.
Колегія суддів, заслухавши учасників справи, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, враховуючи таке.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме та рухоме майно, яке зазначене в заяві про забезпечення позову, є спадковою масою спадкодавця ОСОБА_4 . Між сторонами виник спір щодо стягнення боргу спадкодавця з його спадкоємців. Заявником обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне створити умови для виконання судового рішення ухваленого за заявленими позовними вимогами, у випадку задоволення їх судом.
Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи таке.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов'язку вчинити певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупинення митного оформлення товарів чи предметів; арешт морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Позивачка обґрунтовувала свій позов тим, що ОСОБА_2 було надано у позику грошові кошти в сумі 500000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06 травня 2018 року було еквівалентно 13150000 грн., які ОСОБА_4 зобов'язався повернути до 20 грудня 2020 року, що підтверджується Розпискою про отримання грошових коштів від 06 травня 2018 року та 04 серпня 2019 року грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, які ОСОБА_4 зобов'язався повернути до 04 серпня 2021 року, що підтверджується Розпискою про отримання грошових коштів від 04 серпня 2019 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 , виданим Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 19 листопада 2020 року.
Внаслідок смерті ОСОБА_4 було відкрито спадщину. За місцем відкриття спадщини приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. 19 листопада 2020 року заведена спадкова справа № 66784614, спадкоємцями якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_1
12 квітня 2021 року ОСОБА_2 було подано до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова О.Є. вимогу до спадкоємців по спадковій справі № 66784614 про наявність боргу померлого ОСОБА_4 та обов'язок спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_1 задовольнити її вимоги, як кредитодавця.
Однак, станом на день звернення до суду з позовом відповіді позивачу не надіслано, грошові кошти на рахунок ОСОБА_2 не перераховано.
Таким чином,із наданих позивачкою доказів вбачається, що між сторонами реально виник спір щодо стягнення суми боргу. Враховуючи розмір боргу 750000 доларів США, суд першої інстанції обґрунтовано погодився із доводами позивачки про те, що у випадку задоволення позову, виконання рішення суду може бути ускладнене у випадку відсутності у відповідачів майна, за рахунок якого цей борг може бути стягнутий.
Таким чином, що судом першої інстанції було правильно враховано всі ризики відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належало ОСОБА_4 , всі обставини справи, дійшов вірного висновку, що доцільним є вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є спадковою масою спадкодавця ОСОБА_4 .
Щодо доводів ОСОБА_1 про незастосування зустрічного забезпечення позову.
Відповідно ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не є власником майна, на яке накладено арешт, з усіма правомочностями власника, а тому відсутні підстави, що апелянтом можуть бути понесені можливі збитки.
Отже обраний ОСОБА_2 вид забезпечення позову не спричинить невідновлювальну шкоду учасникам справи , а тому судом було вірно не застосовано зустрічне забезпечення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом встановлені обставини наявності боргу спадкодавця ОСОБА_4 перед позивачкою ОСОБА_2 , то з такими доводами колегія суддів не погоджується. В ухвалі суд першої інстанції встановив, що між сторонами існує спір щодо стягнення заборгованості за договорами позики в сумі 750000 доларів США, що є обов'язковим при розгляді заяви про забезпечення позову. Після чого суд перерахував докази, які надала позивачка на доведення позовних вимог і які надали суду підстави погодитись із тим, що спір дійсно існує.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали, яка постановлена з дотриманням норм процесуального права, з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.149, 150, 367, 369, 374, 375 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 26 серпня 2021 року про забезпечення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 вересня 2022 року.
Суддя-доповідач
Судді: