Постанова
Іменем України
20 вересня 2022 року
м. Київ
провадження №22-ц/824/7633/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О.В., Кравець В.А.
за участю секретаря Ратушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1
на рішення Миронівського районного суду Київської області
в складі судді Поліщука А.С.
від 07 квітня 2022 року
у цивільній справі №371/317/20 Миронівського районного суду Київської області
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_1
про захист честі, гідності та ділової репутації,
У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом, в якому посилаючись на те, що ОСОБА_1 поширив відносно нього недостовірну інформацію, просив:
визнати інформацію поширену ОСОБА_1 у скарзі до Київської обласної державної адміністрації від 13 липня 2019 року про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 недостовірною, та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 , та зобов'язати її спростувати;
визнати інформацію поширену ОСОБА_1 у скарзі до Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 15 липня 2019 року про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 недостовірною, та такою що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 , та зобов'язати її спростувати;
визнати інформацію поширену ОСОБА_1 у скарзі до Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12 серпня 2019 року про неетичну поведінку працівника органу державної влади недостовірною, та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 , та зобов'язати її спростувати.
Свої вимоги обґрунтовував безпідставністю поширення ОСОБА_1 інформації у вчиненні ОСОБА_2 дисциплінарних проступків, описаних в цих скаргах, метою якого було заплямування його честі, гідності та ділової репутації, як начальника відділу з питань управління персоналу та організаційної роботи апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області, яке вчинено з мотивів особистих неприязних відносин.
Не погоджуючись з вказаним позовом, відповідач подав до суду відзив, в якому, посилаючись на безпідставність позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
В обґрунтування відзиву вказував, що інформація викладена в його скаргах відповідає дійсності та не порочить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2 .
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 07 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано інформацію поширену ОСОБА_1 у скарзі до Київської обласної державної адміністрації від 13 липня 2019 року про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 недостовірною, та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_1 спростувати недостовірну інформацію поширену в скарзі до Київської обласної державної адміністрації від 13 липня 2019 року про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 , шляхом зобов'язання його надати письмове повідомлення на адресу Київської обласної державної адміністрації.
Визнано інформацію поширену ОСОБА_1 у скарзі до Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 15 липня 2019 року про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 недостовірною, та такою що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 .
Визнано інформацію поширену ОСОБА_1 у скарзі до Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 12 серпня 2019 року про неетичну поведінку працівника органу державної влади недостовірною, та такою, що порочить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції помилково відкрито провадження у справі, з огляду на те, що позивачем не сплачено судовий збір, а копія посвідчення інваліда, не засвідчена у встановленому законом порядку.
Також вказував, що докази, долучені до позовної заяви, на підтвердження позовних вимог не засвідченні у встановленому законом порядку, оскільки не містять на лицьовому боці копій не проставлена відмітка «Копія» та дата засвідчення.
Судом неповно з'ясовано обставини справи та не взято до уваги, що позивач не довів у законному порядку свою невинуватість та не надав акт Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ за скаргами ОСОБА_1 , тому вважав доведеними факти вчинення дисциплінарного проступку ОСОБА_2 .
За вказаних обставин, просив скасувати рішення Миронівського районного суду м. Києва від 07 квітня 2022 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи без його участі.
Позивач своїм правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Клопотання про продовження строку для подання відзиву до суду не подавав.
Представник відповідача - ОСОБА_5. в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник позивача - ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку проти задоволення апеляційної скарги заперечував та просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач із 01 жовтня 2018 року працював на посаді начальника відділу з питань управління персоналу та організаційної роботи апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області (а.с. 34 том 1).
В позовній заяві позивач стверджував, що із липня по листопад 2019 року відповідач на ґрунті особистих неприязних стосунків, розпочав проявляти до його діяльності нездорову цікавість та активність, яка межує з публічними приниженнями та образами.
На підтвердження своїх доводів позивач надав скаргу відповідача від 13 липня 2019 року, адресовану Київській обласній державній адміністрації (том 1, а.с. 8-9).
Аналогічну за змістом скаргу, відповідач 15 липня 2019 року направив до Миронівської районної державної адміністрації в Київській області (том 1, а. с. 10-11).
Крім того, відповідач 12 серпня 2019 року звернувся до Миронівської районної державної адміністрації в Київській області із третьою скаргою (том 1, а.с. 20-22).
В листі голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 14 серпня 2019 року № 59/06/21-2297 зазначено, що підставою написання скарги відповідача від 15 липня 2019 року є його особиста неприязнь до начальника відділу з питань управління персоналу та організаційної роботи апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 (том 1, а.с. 16-17).
Із листа керівника апарату Миронівської районної державної адміністрації від 30 серпня 2019 року №59/06/20-2454 вбачається, що відповідач є постійним скаржником, який час від часу спрямовує скарги, змістом яких є невдоволення та особиста неприязнь до будь-якого державного службовця чи то пересічного громадянина з викривленням та спотворенням інформації. Останнім часом скарги ОСОБА_1 спрямовані на державного службовця начальника відділу з питань управління персоналу та організаційної роботи апарату Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2., причиною яких являється його особиста неприязнь до нього, пов'язана із його значним стажем роботи в правоохоронних органах та адвокатурі (том 1, а.с. 19).
В листі головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення та з питань звернення громадян Миронівської районної державної адміністрації в Київській області Кузьменко К.І. зазначено, що ОСОБА_1 провокував ОСОБА_2 та принижував в присутності його підлеглих та інших працівників, які перебували на той час на другому поверсі райдержадміністрації (том 1, а.с. 177 ).
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 01 липня 2019 року по справі про вчинення адміністративного правопорушення, відповідача визнано таким, що вчинив дрібне хуліганство, відповідальність за яке передбачено ст. 173 КУпАП, проте провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, яка є нереабілітуючою підставою, а саме закінченням строку накладення адміністративного стягнення (том 1, а.с. 35-36).
При цьому із абзацу 1 описової частини постанови вбачається, що відповідач 19 липня 2019 року перебуваючи в приміщенні Миронівської районної державної адміністрації Київської області вчинив сварку з позивачем, ображаючи його нецензурними словами, чим порушив громадський порядок, на зауваження не чинити протиправних дій не відреагував.
Також судом встановлено, що у скарзі про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 від 13 липня 2019 року, адресованої Київській обласній державній адміністрації (том 1, а.с. 8-9), аналогічно як і в його скарзі від 15 липня 2019 року, адресованій Миронівській районній державній адміністрації Київської області (том 1, а.с. 10-11) відповідач стверджує, що «державний службовець Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 , відповідно ч. 2 ст. 65 Закону №889 вчинив дисциплінарний проступок» зокрема:дії, що шкодять авторитету державної служби; невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; недотримання правил внутрішнього службового розпорядку.
Тобто, в цих скаргах відповідач у ствердній (констатуючій) формі повідомляє, що позивач 12 липня 2019 року вчинив три дисциплінарні проступки, передбачені ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».
З листа голови Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 13 серпня 2019 року №59/06/14-2292, викладені в скарзі відповідача про вчинення дисциплінарного проступку державним службовцем Миронівської районної державної адміністрації Київської області ОСОБА_2 від 15 липня 2019 року, викладені в обставини не знайшли свого підтвердження (том 1, а.с. 15).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що інформація про дисциплінарні проступки та неетичну поведінку позивача, поширена відповідачем у скаргах до Київської обласної адміністрації та Миронівської районної державної адміністрації Київської області, не підтвердилася під час судового розгляду належними доказами, суд дійшов висновку про те, що така інформація є недостовірною та підлягає спростуванню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Законом України «Про звернення громадян» врегульовані питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Статтею 4 названого Закону встановлено, що до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду (ст.16 Закону України «Про звернення громадян»).
Одним із способів відновлення порушених є оскарження неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів, що мають владні повноваження.
Законодавством України передбачено право особи, чиї права порушено, обирати спосіб захисту шляхом звернення до вищестоящого в порядку відомчої підлеглості органу чи службової особи або шляхом безпосереднього звернення до суду. При цьому подання скарги до вищестоящих органів не позбавляє особу права звернення до суду.
Законом України «Про державну службу» визначаються принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
За невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених вищевказаним Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Законом України «Про державну службу».
З аналізу наведених вище норм законодавства, можна зробити висновок, що звернення із скаргою щодо рішень, дій чи бездіяльності державного службовця, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, є правом кожної особи.
Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
У разі, якщо особа звертається до Київської обласної державної адміністрації та Миронівської районної державної адміністрації із заявою (скаргою) щодо рішень, дій чи поведінки державного службовця, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, та в якій міститься та чи інша інформація, проте яка в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою права, передбаченого частиною першою статті 4 Закону України «Про звернення громадян», а не поширення недостовірної інформації.
За схожих обставин, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з рішенням Конституційного Суду від 10 квітня 2003 року звернення до правоохоронного органу про порушення прав особи не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію. Хоча Конституційний Суд дійшов такого висновку у контексті тлумачення положень Цивільного кодексу 1963 року (стаття 7), який втратив чинність до того, як відбулися оскаржувані події, заявниця могла обґрунтовано сподіватися, що цей висновок так само буде застосовний і до «нового» Цивільного кодексу 2003 року. Така правова позиція підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду від 27 лютого 2009 року (SIRYK v. UKRAINE, N 6428/07, § 37, ЄСПЛ, від 31 березня 2011 року).
Оскільки звернення ОСОБА_1 до КОДА та Миронівської РДА Київської області із заявою (скаргою) не є поширенням особою недостовірної інформації, а є реалізацією його конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи знайшли своє підтвердження та є обґрунтованими. Тому відсутні підстави для аналізу інших доводів апеляційної скарги.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене за неповного встановлення обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 07 квітня 2022 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 21 вересня 2022 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді О.В. Желепа
В.А. Кравець