Справа №753/6333/22 Головуючий в 1 інстанції Заруба П.І.
Провадження №33/824/2260/2022 Суддя-доповідач у 2 інстанції Голуб С.А.
19 вересня 2022 року Київський апеляційний суд в складі судді-доповідача Голуб С.А.,
за участі осіб, які з'явились в судове засідання:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,
Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року, ОСОБА_1 26 квітня 2022 року о 12-й годині 05 хвилин в м. Києві по вул. Здолбунівська, в м. Києві керував автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 27 липня 2022 року подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі.
В доводах апеляційної скарги зазнає, що ознаки наркотичного сп'яніння не відповідають тим, які вказані в інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції та тим, які вказані у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення.
Доданий до справи відеозапис є фрагментарним, що суперечить п. 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, яким передбачено безперервну відеозйомку.
Судом першої інстанції не враховано недотримання працівниками поліції вимог ч.7 ст. 266 КУпАП щодо відсторонення його від керування автомобілем.
Крім того, було виявлено, що протокол, який міститься в матеріалах справи та який було видано ОСОБА_1 є різним, а саме в додатках зазначене відео з бодікамери.
Також зазначає, що до суду першої інстанції було надано довідку з медичного закладу, якої підтверджується, що ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить скасувати оскаржувану постанову Дарницького районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року та прийняти нову постанову, якою закрити адміністративне провадження у справі на підставі ст. 247 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовуючи до правопорушника адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення знайшли своє об'єктивне підтвердження на підставі протоколу про адміністративне правопорушенням, долученим працівниками поліції диском із відеозаписом з місця події та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 241097 від 26 квітня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 26 квітня 2022 року о 12-й годині 05 хвилин в м. Києві по вул. Здолбунівська керував автомобілем «Ford» д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
- у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 26 квітня 2022 року, згідно якого у водія ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння;
- на відеозапису із нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративних правопорушень складено відповідно до вимог ст.256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та безпосередньо ОСОБА_1 .
Отже, зі змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і такий висновок, всупереч твердженням апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Доводи апеляційної скарги про те, що ознаки наркотичного сп'яніння не відповідають тим, які вказані в інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу та швидкість реакції та тим які вказані у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення відхиляє як необґрунтовані.
По-перше, на вимогу працівників поліції ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу і проїхати з ними для медичного огляду на стан сп'яніння, а не висувати у відповідь на їх пропозицію будь-які претензії про зайнятість чи самостійне проходження огляду. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходженя огляду на стан сп'яніння.
По-друге, відхиляючи дані доводи, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що дії працівників поліції повністю відповідали Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, відповідно до п.2 розділу І якої огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Згідно п.п.3,4 розділу І цієї Інструкції ознаками наркотичного сп'яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); а також: звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки наркотичного сп'яніння, виявлені працівниками поліції у ОСОБА_1 при керуванні автомобілем, а саме:звужені зіниці очей, які не реагують на світло, почервоніння очей, тремтіння пальців рук, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейськими не проводилась безперервна відеофіксація обставин виявленого правопорушення, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18 грудня 2018 року № 1026, апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані.
Ні Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року, ні Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року не містять приписів про обов'язкове долучення до протоколу про вчинення адміністративного правопорушення відео з бодікамери поліцейського, в тому числі повного відео з моменту зупинки.
Так згідно п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року, згідно п.1 розділу ІІ якої протокол про адміністративне правопорушення складається в письмовій формі. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення в разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу в разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння в разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Отже, долучення працівниками поліції до протоколу про адміністративне правопорушення фрагментів відео з відеозапису із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) щодо відмови особи від проходження медичного огляду на стан сп'яніння носить ініціативний характер і посилання апелянта на наявність такого обов'язку необгрунтовані.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано недотримання працівниками поліції вимог ч.7 ст.266 КУпАП щодо відсторонення його від керування автомобілем, що свідчить про порушення поліцією закону, не свідчать про незаконність постанови. Даний факт може свідчити лише про недотримання працівниками поліції положень ст.266 КупАП та розділу ХІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року, проте ніяким чином не спростовує встановлений факт відмови апелянта від проходження огляду на стан сп'яніння.
Доводи про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який міститься в матеріалах справи та який було видано ОСОБА_1 є різними, а саме в додатках зазначене відео з бодікамери, судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Щодо наданої довідки про відсутність ознак наркотичного сп'яніння , то суд апеляційної інстанції відхиляє їх виходячи з такого
Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради № 1160 від 07 вересня 2021 року «Про організацію проведення у м. Києві огляді на стан сп'яніння водіїв транспортних засобів» затверджений єдиний заклад охорони здоров'я комунальне некомерційне підприємство «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), якому надається право на огляд водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тому, наданий суду висновок Консультативно-діагностичного центру щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 26 квітня 2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 не виявлено ознак сп'яніння, суд не може прийняти як допустимий доказ невинуватості ОСОБА_1 .
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження ОСОБА_1 з приводу відсутності в його діях ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та відповідно розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів поданої апеляційної скарги вважаю, що при розгляді даної справи, судом було повно, всебічно і об'єктивно досліджено дані, що містяться в матеріалах справи, належним чином перевірено обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, надано цим обставинам належну правову оцінку та, приймаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП суд дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 251, 252, 280, 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 19 червня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб