Провадження № 11-кп/803/2076/22 Справа № 182/1726/22 Суддя у 1-й інстанції - Ступак Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
20 вересня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача Мазниці А.А.
суддів Кононенко О.М., Мудрецького Р.В.
при секретарі Чугай Н.О.
за участю:
прокурора Коробочкіної Л.А.
обвинуваченого ОСОБА_1
захисника Танько Б.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022046340000155, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який народився у смт. Червоногригорівка Нікопольського району
Дніпропетровської області, громадянина України,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, -
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі від одної до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, не оскаржуючи правильність встановлення судом фактичних обставин справи, кваліфікацію своїх дій та доведеність вини, зазначає про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що судом при призначенні покарання не було враховано, що він щиросердечно розкаявся в скоєному, згідно характеристики Червоногригорівської селищної ради Нікопольського району Дніпропетровської області від 06.06.2022 характеризується позитивно, має сталі міцні зв'язки, проживає разом з батьками. Вказує про те, що він має заощадження для сплати штрафу, на підтвердження чого долучає довідки з АТКБ “Приватбанк” від 01.06.2022, а також працевлаштований - працює автомеханіком та має стабільний дохід. Враховуючи вказані дані про його особу, вважає за можливе призначення покарання у виді штрафу в межах санкції статті 309 КК України.
Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначено покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 2059 грн. 44 коп.
Вирішено долю речових доказів згідно вимог ст.100 КПК України.
ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що останній за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оспорюються, 27 березня 2022 року приблизно об 11 годині 00 хвилин, знаходячись в м. Марганець Дніпропетровської області, у одного зі своїх знайомих взяв паперовий згорток, в якому знаходилась подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, після чого впевнившись, що у вказаному паперовому згортку знаходиться наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс, - усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи незаконно і умисно, сів до себе в автомобіль марки «BMW 530 D» синього кольору, номерні знаки НОМЕР_1 , та пересипав вказану подрібнену речовину рослинного походження невеликими частинами у пластиковий контейнер, який поклав у попільничку; коричневу коробку з написом «Золотий вік», яку поклав у підлокітник автомобіля; у коробку з під сірників, а також залишив частину в паперовому згортку, які поклав до відділення під кермом автомобіля.
Того ж дня, 27 березня 2022 року, в період часу з 13:27 до 13:41 годин, в ході проведення невідкладної слідчої дії - обшуку автомобіля марки «BMW 530 D» синього кольору, номерні знаки НОМЕР_1 , з номером шасі « НОМЕР_2 », яким керував ОСОБА_1 , останній надав для огляду та вилучення старшому дізнавачу СД Нікопольського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору загальною масою 8,48 г, яка містить особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, маса якого у перерахунку на суху речовину становить 7,627 г, який ОСОБА_1 незаконно придбав, зберігав та перевозив в автомобілі без мети збуту.
Вказані дії ОСОБА_1 судом кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України за ознаками незаконного придбання, зберігання та перевезення наркотичних засобів без мети збуту.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого та його захисника, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили вирок суду в частині призначеного покарання змінити; прокурора, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до наступного.
Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку із чим зважаючи на обмеження, встановлені положеннями ст. 404 КПК України, судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Аналізуючи доводи обвинуваченого щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, колегія суддів вважає їх обгрунтованими з огляду на наступне.
Так, згідно із ч. 2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Статтею 414 КПК України передбачено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
За змістом ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Суд при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Таким чином, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, діяння, за яке його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі визначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
Норми закону України про кримінальну відповідальність наділяють суд правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
В постанові ВСУ від 15.02.2022 у справі №636/4105/20 Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладено правову позицію, про те, що суворо індивідуальний підхід при призначенні покарання з урахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особи винного і обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, забезпечує застосування оптимальної моделі кримінального покарання як щодо осіб, які раніше притягувались до кримінальної відповідальності, не стають на шлях виправлення, вчинили тяжкі злочини, так й щодо осіб, які вперше вчинили менш небезпечні кримінальні правопорушення.
Вказані вимоги закону судом першої при призначенні покарання ОСОБА_1 було дотримано не у повному обсязі.
Так, оскаржуваним вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 1 (один) місяць.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції, призначаючи цьому обвинуваченому покарання, не врахував достатньою мірою наявність обставини, що пом'якшує покарання - щирого каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що останній раніше не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, проживає однією сім'єю разом з батьками, добропорядний, неконфліктний (а.с. 35), працевлаштований неофіційно та згідно наданої стороною захисту інформації працює автомеханіком і має власні заощадження, на підтвердження чого надано довідки АТКБ “Приватбанк”.
Із висновками суду щодо неможливості призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, оскільки це становило б для нього надмірний тягар, колегія суддів не може погодитись, оскільки ОСОБА_1 висловив готовність сплатити штраф та надав підтвердження наявності в нього грошових коштів на банківському рахунку.
Враховуючи дані про особу обвинуваченого, характер та обставини скоєного кримінального проступку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що покарання у виді штрафу не погіршує процесуального становища обвинуваченого та буде справедливим, достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.
Визначаючи розмір штрафу, суд апеляційної інстанції враховує, що обвинувачений працевлаштований, хоча і неофіційно, має матеріальну можливість сплатити штраф, що підтверджується довідкою АТКБ “Приватбанк” про те, що станом на 20.09.2022 залишок на рахунку ОСОБА_1 становить 24 255 грн. 81 коп. (а.с. 49). Також колегія суддів звертає увагу на обставини вчиненого проступку, а саме те, що ОСОБА_1 до відповідальності притягується вперше, а кількість вилученого наркотичного засобу - канабісу, в перерахунку на суху речовину становить 7,627 г, що незначно перевищує невеликий розмір. Крім того, обвинувачений щиросердечно розкаюється у скоєному, має постійне місце проживання та батьків пенсійного віку, у зв'язку з чим штраф у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян є співмірним та не буде становити для нього надмірний тягар.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 1 (одної) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 - задовольнити.
Вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2022 року щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, - змінити в частині призначення покарання.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1 (одної) тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
В іншій частині вирок суду - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
Мазниця А.А. Мудрецький Р.В. Кононенко О.М.