Провадження № 11-кп/803/2695/22 Справа № 182/2396/19 Суддя у 1-й інстанції - Чуприна А.П. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
21 вересня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді Крот С.І.,
суддів Коваленко Н.В., Слоквенка Г.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Чугай Н.О.,
в режимі відеоконференції:
захисника Ревти Д.Л.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Ревти Д.Л., діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , на ухвалу Нікопольського місьрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2022 року у кримінальних провадженнях, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040340000189, №12018040340002900, №1201904000000415 щодо
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м.Нікополь
Дніпропетровської області, який зареєстрований за адресою:
АДРЕСА_1 ,
фактично проживає за адресою:
АДРЕСА_2 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.ч.1,2 ст.307, ч.3 ст.286 КК України , -
Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Нікопольського місьрайонного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому
ОСОБА_1 строк тримання під вартою до 17 жовтня 2022 року включно. Розмір застави обвинуваченому ОСОБА_1 у сумі 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 248 100 грн., та обов'язки у разі її внесення залишено без змін.
Мотивуючи ухвалене рішення суд посилався на те, що існують ризики, що обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду та вчинити інші кримінальні правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник Ревта Д.Л. просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт.
Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 продовжено на строк з 17 серпня 2022 року по 17 жовтня 2022 року включно, що являється порушенням вимог ст.ст. 197, 115 КПК України, оскільки встановлений судом строк становить 62 дні, що істотно порушує вимоги закону до гранично допустимих строків тримання під вартою. Зазначає, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Вказує на те, що стороною обвинувачення за тривалий час не надано жодного доказу вчинення
ОСОБА_1 будь-якого з інкримінованих злочинів. Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких являється інвалідом та потребує постійного перебування під наглядом лікаря.
Позиції учасників судового провадження.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Враховуючи, що прокурор був повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги, при цьому, обвинувачений та захисник не заперечували про розгляд без участі прокурора, апеляційний суд приходить до висновку про здійснення розгляду провадження без участі прокурора.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник
Ревта Д.Л. підтримали апеляційну скаргу захисника, просили її задовольнити та скасувати ухвалу суду.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону не в повній мірі.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження №182/2396/19, 17 серпня 2022 року в судовому засіданні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.187, ч.ч.1,2 ст.307, ч.3 ст.286 КК України.
Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою. Судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та доводи обвинуваченого і захисника щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про продовження строку тримання під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є також обґрунтованими.
Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину проти власності за ч.1 ст.187 КК України, злочинів в сфері обігу наркотичних засобів за ч.ч.1,2 ст.307 КК України та злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту за ч.3 ст.286 КК України, інкриміновані йому кримінальні правопорушення відносяться до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна та позбавлення права керування транспортними засобами до 3 років, а отже, існує реальний ризик того, що він може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміновані йому злочини.
Крім того, ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, джерел доходів не має, після обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
13 березня 2019 року, обвинувачується в скоєнні ще двох тяжких злочинів 10 травня 2019 року та 09 лютого 2021 року, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинувачених перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, та обвинуваченим і його захисником в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_1 , та встановлена наявність ризиків, визначених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст.194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, стороною захисту та обвинуваченим не наведено.
Твердження захисника про те, що стороною обвинувачення за тривалий час не надано жодного доказу вчинення ОСОБА_1 будь-якого з інкримінованих злочинів, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки питання кваліфікації дій, доведеності або недоведеності висунутого обвинувачення надається судом при ухваленні судового рішення по суті справи.
Щодо посилання обвинуваченого на те, що ОСОБА_1 одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, один з яких являється інвалідом та потребує постійного перебування під наглядом лікаря, слід зазначити, що дані обставини не можуть бути підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу, так як з урахуванням обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень вищезазначені доводи не свідчать про наявність у ОСОБА_1 перешкод або інших стримуючих факторів його належної процесуальної поведінки.
Підстав для застосування судом до ОСОБА_1 більш м?якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає з огляду на вищевикладені мотиви.
Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника про те, що місцевим судом в порушення вимог ст.197 КПК України перевищено строк, на який продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
З ухвали суду першої інстанції від 17 серпня 2022 року вбачається, що ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою до 17 жовтня 2022 року включно, що становить не 60, а 62 дні.
Постановляючи вказане рішення, місцевим судом залишено поза увагою, що при винесенні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії ухвали суду обраховується з моменту постановлення ухвали, а тому в даному випадку суд першої інстанції, продовживши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання до 17 жовтня 2022 року, значно відступив від приписів ч.1 ст.197 КПК України, якими визначено, що продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Отже, суд першої інстанції продовжив строк тримання під вартою обвинуваченому на термін, який не передбачений ч.1 ст.197 КПК України.
Крім того, апеляційний суд не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру застави у провадженні на час розгляду клопотання, виходячи з такого.
Відповідно до вимог ст.182 КПК України суд з урахуванням викладених обставин кримінальних правопорушень, майнового та сімейного стану обвинуваченого, ризиків, передбачених ст.177 КПК України, визначає заставу, достатню для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 липня 2022 року - 2 600 грн., сума застави визначена судом першої інстанції в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, буде становить 260 000 грн.
Враховуючи те, що визначення розміру застави в таких випадках належить до судової дискреції, а також тривалість застосування такої міри запобіжного заходу, який було продовжено оскаржуваною ухвалою, й з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, апеляційний суд вважає за можливе зменшити розмір застави до 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 234 000 грн., що буде необхідним і достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та досягненню завдань кримінального провадження.
За наведених обставин, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, виходячи з положень ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 90 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Ревти Д.Л., діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Нікопольського місьрайонного суду Дніпропетровської області від
17 серпня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком до 15 жовтня 2022 року включно.
Визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 234 000 гривні, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі покласти на ОСОБА_1 на період дії цього запобіжного заходу процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду;
- прибувати за викликом до прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ _________________ ________________
Крот С.І. Коваленко Н.В. Слоквенко Г.П.