Провадження № 11-сс/803/1219/22 Справа № 214/3372/22 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А.В. Суддя у 2-й інстанції - Коваленко В. Д.
25 серпня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача Коваленка В.Д.
суддів: Іванченко О.Ю., Пістун А.О.,
за участю:
секретаря Нестеренко К.В.,
прокурора Подгорний Д.В.,
підозрюваного ОСОБА_1 ,
адвоката Тімофєєва А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката Артеменка С.Ю., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20 липня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням розміру застави відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Морозів Дунаєвецького району Хмельницької області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за контрактом осіб офіцерського складу, одруженого, з вищою освітою, має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402, ч.4 ст.409 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Вказаною ухвалою задоволено частково клопотання слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі Соболя Максима Григоровича про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402, ч.4 ст.409 КК України - задовольнити частково.
Застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів, тобто до 17.09.2022 року.
Визначено ОСОБА_1 заставу 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 198480 (сто дев'яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп.
У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов'язки: не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора та суду не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора та суду із населеного пункту, в якому він проживає або перебуває; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та роботи; прибувати по першому виклику прокурора, слідчого або суду на визначений час.
Приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя зазначив, що прокурором доведено наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою відповідатиме конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується при наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, та є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв'язку з чим вважав, що клопотання слідчого підлягло задоволенню.
Також, слідчий суддя, прийняв до уваги тяжкість злочинів, у вчиненні яких останній підозрюється, а також суворість покарання, що йому загрожує, у разі визнання винуватим, й наявні відомості про особу підозрюваного, та інші обставини, які враховуються відповідно до вимог ст.178 КПК України.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційні скарзі адвокат Артеменко С.Ю., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою обрати підозрюваному ОСОБА_1 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою у вигляді особистого зобов'язання.
Вважає, що обраний відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, а визначений в якості альтернативного запобіжного заходу розмір застави є надмірним та таким, що не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.
На думку адвоката, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України є недоведеними та не має доказового підтвердження щодо їх доведеності. Вважає, що слідчий суддя врахував доведеність ризиків абстрактно. Зазначає, що необхідність тримання під вартою підозрюваного до ухвалення вироку є необґрунтованим та не забезпечує належного балансу між потребами досудового розслідування та правами підозрюваного.
На думку адвоката, визначений занадто великий розмір застави для особи судом спотворює ціль такого запобіжного заходу, остільки призводить до безальтернативності тримання під вартою, через реальну неможливість внесення особою застави, остільки на утриманні ОСОБА_1 перебуває дружина та двоє неповнолітніх дітей.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
В апеляційному суді підозрюваний ОСОБА_1 та його адвокат Тімофєєв А.С., кожен окремо, підтримали вимоги апеляційної скарги адвоката Артеменка С.Ю., просили її задовольнити, ухвалу суду скасувати, та обрати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення слідчого судді залишити без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали за скаргою, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Перевіривши надані матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги захисника, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає безпідставними з огляду на таке.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.402, ч.4 ст.409 КК України за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції. Більше того, вказані висновки слідчого судді не оскаржуються й захисником в апеляційній скарзі.
Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України - непокорі, тобто у відкритій відмові виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану, а також у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.409 КК України - відмова від несення обов'язків військової служби, вчинена в умовах воєнного стану.
Апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
Санкцією інкримінованих ОСОБА_1 статтей КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно останнього запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою.
Застосовуючи саме такий запобіжний захід слідчий суддя, вважав встановленими ризики, передбачені п. п. 1,2,3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховуватися від органів досудового слідства та/або суду; незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
При цьому, слідчий суддя правильно врахував, що з огляду на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень так і обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, апеляційний суд зазначає про введення в Україні військового стану через збройну агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Ризик незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні підтверджується тим, що останні ще не допитані у судовому засіданні, а тому ОСОБА_1 може здійснювати на них незаконний вплив, з метою зміни їх показів на свою користь.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даному етапі кримінального провадження підтверджується зокрема тим, що ОСОБА_1 інкримінується вчинення кримінального правопорушення проти порядку несення військової служби в період дії воєнного стану, що об'єктивно вказує на можливість вчинення ним інших кримінальних правопорушень, зокрема самовільне залишення місця військової служби або дезертирство, а тому такий ризик є актуальним на даний час.
Належну оцінку, відповідно до ст. 178 КПК України, отримали і відомості про особу підозрюваного, який є військовослужбовцем ЗС, має місце реєстрації та мешкання, раніше не судимий, а також те, що матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що поточний стан його здоров'я перешкоджає перебуванню в ізоляції від суспільства.
Відомості, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_1 та відомості про його стан здоров'я, відповідно до висновків військово-лікарської комісії, який є придатним до військової служби, долучені слідчим до клопотання були також належним чином враховані слідчим суддею.
Апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Слідчим суддею належним чином виконані положення ч. 3 ст. 183 КПК України і прийнято рішення визначити розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.
При цьому, апеляційний суд вважає, що слідчим суддею правильно враховано майновий стан підозрюваного та наявність реальної можливості у нього внести заставу, з огляду на підвищене матеріальне забезпечення військовослужбовців в період дії воєнного стану, а тому доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
Застосований слідчим суддею запобіжний захід стосовно підозрюваного ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194 КПК України.
Прийняте рішення є обґрунтованим, вмотивованим та законним, у зв'язку з чим не підлягає скасуванню, а відтак апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 404,405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Артеменка С.Ю., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 20 липня 2022 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням розміру застави відносно ОСОБА_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
______________ _____________ _____________
Коваленко В.Д. Іванченко О.Ю. Пістун А.О.