Провадження № 11-кп/803/2642/22 Справа № 191/1674/22 Суддя у 1-й інстанції - Окладнікова О.І. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
19 вересня 2022 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді Іванченко О.Ю.,
суддів Коваленко В.Д., Пістун А.О.
за участю секретаря Шестакова А.С.
прокурора Пустовіт В.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 , -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року було задоволено клопотання засудженого ОСОБА_1 та умовно-достроково звільнено його від відбування покарання на невідбутий строк 1 місяць 20 днів.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 був засуджений вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України на чотирьох років семи місяців позбавлення волі.
Початок строку: 02 березня 2018 року. Кінець строку: 02 жовтня 2022 року.
2/3 строку відбув 22 березня 2021 року.
Відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_1 встановлено, що останній в установах виконання покарання знаходиться з 02 березня 2018 року. Перебуваючи в КУВП №3 характеризувався посередньо, до праці не залучався по незалежним від нього обставинам, режим утримання не порушував, стягнень і заохочень не мав.
До СВК-94 прибув 08 серпня 2018 року, розподілений до відділення № 8. За час відбування покарання був працевлаштований у промисловій зоні установи, на теперішній час не працює. Характеризується посередньо, має 3 заохочення та 3 стягнення. Відносини в колективі засуджених відділення будує з категорією засуджених, користується серед них авторитетом, адекватно реагує на критику своєї поведінки. За характером: спокійний, врівноважений. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.
У дотриманні санітарно-гігієнічних норм та ставленні до свого зовнішнього вигляду засуджений утримує у чистоті та порядку своє спальне місце та при ліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд. Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи. До виконання, передбачених законом вимог персоналу установи виконання покарання, ставиться не завжди добре, через особисту неорганізованість. Дотримується вимог пожежної безпеки. Систематично відвідує заходи виховного характеру. Не приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу. Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування, отримує посилки та передачі. Засуджений не перебуває на профілактичному обліку в установі. Провину та суспільну небезпеку в скоєнні злочину визнає та усвідомлює, розкаюється у вчиненому. Має заборгованість за виконавчими листами.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення від 05 серпня 2022 року, засуджений ОСОБА_1 має три заохочення у вигляді подяки за сумлінне ставлення до праці: 08 липня 2020 року, 22 грудня 2020 року та 23 травня 2022 року, а також три стягнення: 09 вересня 2019 року, 30 червня 2021 року та 19 листопада 2021 року.
Тож, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 81 КК України, відбув 2/3 строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання та застосування до засудженого ОСОБА_1 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 - скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання засудженого щодо застосування положень ст. 81 КК України, мотивуючи такі вимоги тим, що судом першої інстанції не в повній мірі було надано оцінку поведінки засудженого за час відбування покарання. Зокрема, на думку прокурора, суд не надав належної оцінки тим фактам, що відповідно до записів у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим від 21 грудня 2018 року, 19 грудня 2020 року та 12 грудня 2021 року ОСОБА_1 вважався таким, що на шлях виправлення не стає. Відповідно до протоколу засідання комісії №6 від 31 березня 2021 року відносно засудженого прийнято рішення про відмову в застосуванні ст. 81 КК України. Окрім цього, прокурор вказує на те, що засуджений має три стягнення, не працевлаштований, має заборгованість за виконавчим листом.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених в ній.
Засуджений проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечував, посилався на її безпідставність та необґрунтованість, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, думку учасників кримінального провадження, їх виступи в судових дебатах, дослідивши матеріали кримінальної провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Так, підставою умовно-дострокового звільнення від відбування покарання є: фактичне відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання та доведенням засудженого свого виправлення. Доведення засудженого свого виправлення означає досягнення ним такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових злочинів. Виправлення засудженого має бути підтверджене сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вимогами ч. 2 ст. 67, ч. 2 ст. 103 КВК України встановлено, що засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Пленум ВСУ у п. 17 постанови від 26 квітня 2002 року №2 “Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким”, вказав на те, що оскільки судовий розгляд питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким справляє великий виховний і запобіжний вплив як на самого засудженого, так і на інших осіб, суди під час судового засідання у справах цієї категорії повинні приділяти особливу увагу поясненням засудженого, представників органу, який відає виконанням покарання, спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті внесеного подання. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Згідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Як вбачається із матеріалів особової справи засудженого, ОСОБА_1 був засуджений вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України на 4 років 7 місяців позбавлення волі.
Початок строку: 02 березня 2018 року. Кінець строку: 02 жовтня 2022 року.
2/3 строку відбув 22 березня 2021 року.
Відповідно до характеристики на засудженого ОСОБА_1 встановлено, що останній в установах виконання покарання знаходиться з 02 березня 2018 року. Перебуваючи в КУВП №3 характеризувався посередньо, до праці не залучався по незалежним від нього обставинам, режим утримання не порушував, стягнень і заохочень не мав.
До СВК-94 прибув 08 серпня 2018 року, розподілений до відділення №8. За час відбування покарання був працевлаштований у промисловій зоні установи, на теперішній час не працює. Характеризується посередньо, має 3 заохочення та 3 стягнення. Відносини в колективі засуджених відділення будує з категорією засуджених, користується серед них авторитетом, адекватно реагує на критику своєї поведінки. За характером: спокійний, врівноважений. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи.
У дотриманні санітарно-гігієнічних норм та ставленні до свого зовнішнього вигляду засуджений утримує у чистоті та порядку своє спальне місце та при ліжкову тумбочку, завжди має охайний зовнішній вигляд. Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи. До виконання, передбачених законом вимог персоналу установи виконання покарання, ставиться не завжди добре, через особисту неорганізованість. Дотримується вимог пожежної безпеки. Систематично відвідує заходи виховного характеру. Не приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу. Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування, отримує посилки та передачі. Засуджений не перебуває на профілактичному обліку в установі. Провину та суспільну небезпеку в скоєнні злочину визнає та усвідомлює, розкаюється у вчиненому. Має заборгованість за виконавчими листами.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення від 05 серпня 2022 року, засуджений ОСОБА_1 має три заохочення у вигляді подяки за сумлінне ставлення до праці: 08 липня 2020 року, 22 грудня 2020 року та 23 травня 2022 року, а також три стягнення: 09 вересня 2019 року, 30 червня 2021 року та 19 листопада 2021 року.
З огляну на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що засуджений своєю поведінкою, ставленням до праці, дотриманням вимог та умов відбування покарання, активною участю у життєдіяльності виправної установи та організації дозвілля довела своє виправлення та має всі правові підстави для застосування щодо нього положень ст. 81 КК України.
Щодо доводів прокурора про те, що засуджений має стягнення за час відбування покарання, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки відповідно до ч. 14 ст. 134 КВК України, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Тобто, враховуючи, що останнє стягнення було накладене на засудженого ОСОБА_1 19 листопада 2021 року, то на даний час він є таким, що не має стягнення, адже минуло вже вісім місяців з дати накладення останнього стягнення.
Доводи прокурора про те, що відповідно до записів у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим від 21 грудня 2018 року, 19 грудня 2020 року та 12 грудня 2021 року ОСОБА_1 вважався таким, що на шлях виправлення не стає, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги як підставу для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки останній запис у щоденнику індивідуальної роботи із засудженим було зроблено в грудні 2021 року, із заявою про умовно-дострокове звільнення засуджений звернувся в липні 2022 року і відповідних записів або висновків комісії про те, що на момент звернення до суду із заявою про застосування ст. 81 КК України ОСОБА_1 вважається таким, що не став на шлях виправлення, матеріали особової справи не містять. При цьому, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, колегія суддів враховує невідбутий строк покарання, який становить менше місяця на момент апеляційного перегляду, і вважає, що такий малий строк не внесе суттєвих корективів у поведінку засудженого.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали суду першої інстанції.
А тому, на підставі викладеного та керуючись положеннями ст. ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури - залишити без задоволення.
Ухвалу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2022 року про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_1 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді Дніпровського
апеляційного суду:
О.Ю. Іванченко В.Д. Коваленко А.О. Пістун