Справа № 627/1255/21
08 вересня 2022 року смт Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Бугаєнко І.В.,
за участі секретаря - Сургай М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Селезньов Сергій Іванович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частки в спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить: 1) визнати в спільній сумісній власності, за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/3 частину кватири АДРЕСА_1 ; 2) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за заповітом, після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частину кватири АДРЕСА_1 .
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_5 , який родичем йому не був. За життя 03.08.2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, згідно з яким все належне йому майно де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, що належатиме йому на день його смерті, на що він за законом матиме право, заповів позивачеві. У встановлений строк позивач звернувся до Краснокутської державної нотаріальної контори з метою отримати на спадкове майно свідоцтво про право на спадщину, однак постановою нотаріуса йому було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із неможливістю визначити склад спадкового майна та відсутністю у ОСОБА_1 правовстановлюючого документу щодо майна померлого.
Позивач зазначає, що спадковим майном ОСОБА_5 є частина квартири АДРЕСА_1 . Спірна квартира знаходиться в спільній сумісній власності покійного ОСОБА_5 та відповідачів по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Позивач з метою врегулювання зазначеного питання в позасудовому порядку, через свого адвоката, прохав співвласницю квартири ОСОБА_2 надати нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру та прохав подати нотаріусу від неї та дочки заяви про визначення часток спірної квартири. Однак, його прохання відповідачами було залишено поза увагою, ОСОБА_2 пред'явила нотаріусу оригінал правовстановлюючого документу на спірну квартиру тільки для візуального огляду. Безпосередньо поспілкуватись з ОСОБА_3 не представилося можливим через відсутність її номера телефону та інших координат її місця знаходження, та зі слів її матері ОСОБА_3 фактично мешкає в м. Харкові, адреси не зазначила.
06.05.2022 року ухвалою суду до участі у справі в якості співвідповідачазалучено ОСОБА_4 .
Позивач у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Представник позивача - адвокат Селезньов С.І. у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в матеріалах справи містяться заяви про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги визнають.
Відповідач ОСОБА_4 у відкрите судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся судом належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи викладене, беручи до уваги, що всі учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Що стосується позовної вимоги про визнання 1/3 частини у спільній сумісній власності за померлим, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Як на обґрунтування позовних вимог у цій справі позивач ОСОБА_1 посилався, зокрема, на те, що відсутність визначення часток спадкодавця у праві спільної власності на житловий будинок позбавляє його можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом у позасудовому порядку, що підтверджується відповідною відмовою у вчиненні нотаріальних дій. Таким чином, позивач звернувся до суду із метою захисту свого спадкового права.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає у день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
Відтак, визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України та не призведе до відновлення порушених прав позивача, за захистом якого він звернувся до суду. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне відмовити позивачеві в частині визнання за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 в спільній сумісній власності 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
Щодо решти позовних вимог позивача ОСОБА_1 в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частину спірної квартири, після ОСОБА_5 , суд зазначає наступне.
За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Матеріалами справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 /а.с. 10/.
Після його смерті відкрилася спадщина на майно, що складається з кватири АДРЕСА_1 , яка належала померлому та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на правіспільної сумісної власності, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло від 28.06.1993 року виданого Краснокутським районним комітетом приватизації Краснокутської районної Ради народних депутатів Харківської області /а.с.21/.
З довідки № 188 від 16.03.2020 року виданої КП «Краснокутське бюро технічної інвентаризації» вбачається, що станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстроване право приватної спільної сумісної власності на кватиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28.06.1993 року, яке видане Краснокутським районним комітетом приватизації Краснокутської районної Ради депутатів Харківської області. Реєстраційний номер: книга 28, номер запису 3020 /а.с.14/.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
При цьому, ч. 1 ст. 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Разом з тим, згідно зі ст. 370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Таким чином, в даній статті встановлюється презумпція рівності часток співвласників.
Крім того, відповідно до положень ст. 372 Цивільного кодексу України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом.
Виходячи з принципу рівності часток співвласників, оскільки вищевказана квартира є об'єктом права спільної сумісної власності померлого ОСОБА_5 та відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , частки у праві спільної сумісної власності у спірній квартирі не визначались ані за домовленістю співвласників, ані за рішенням суду, відтак, частки кожного співвласника квартири АДРЕСА_1 є рівними, та становлять по 1/3 частині у кожного.
Як вбачається з довідки №2109 від 02.07.2021 року виданої Виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 до дня смерті (до ІНФОРМАЦІЯ_1 ) один /а.с. 98/.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.
У силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України право на спадщину мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 03.08.2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Краснокутського районного нотаріального округу Харківської області С.І. Соломко, який зареєстровано в Спадковому реєстрі № 980, відповідно до якого ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с. 11, 96/.
Згідно зі ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.
З копії спадкової справи № 134/2019, наданої Краснокутською державною нотаріальної конторою Харківської області на виконання ухвали суду про витребування доказів від 10.03.2022 року, вбачається, що після померлого ОСОБА_5 було заведено спадкову справу № 134/2019. Так, 26.07.2019 року до нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини за заповітом від ОСОБА_1 , яка зареєстрована за № 409. Крім того, 01.10.2019 року до нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини згідно зі ст. 1261 ЦКУ від ОСОБА_4 , зареєстрована за № 541. Свідоцтва про право на спадщину за законом чи за заповітом нікому не видавалися /а.с. 93-98/.
Оскільки спадкування за законом має місце тоді, коли не існує заповіту, відтак, позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після померлого ОСОБА_5 , та є таким, що спадщину прийняв.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину ( ч. 1 ст. 1296 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 22.10.2021 року, винесеною державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючою обов'язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О., позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частину спірної квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із неможливістю визначити склад спадкового майна (тобто частки, яка б належала померлому), та через відсутність правовстановлюючого документу на майно померлого /а.с. 22/.
Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.
Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
Пунктами 4.15 та 4.18 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін'юст України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 №296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із положеннями ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, судом встановлено, що 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , та беручи до уваги той факт, що єдиним спадкоємцем за заповітом його майна є позивач ОСОБА_1 , який відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину у строки, визначені ч. 1 ст. 1270 ЦК України, однак, позбавлений можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на частину вказаної квартири, суд вважає, що його позовні вимоги в частині визнання за ним права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 76-79, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Селезньов Сергій Іванович до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання частки в спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/3 частину кватири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом, після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - адвокат Селезньов Сергій Іванович, адреса: вул. Єдності, 76, смт Краснокутськ Богодухівського району Харківської області.
Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_4 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_5 .
Суддя Бугаєнко І. В.