Справа № 308/16781/21
23.09.2022 місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Сарай А.І.,
за участю секретаря судового засідання - Козак А.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мицянка Анатолій Михайлович, до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мицянка А.М., звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 29.11.2021 головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Закарпатській області Бердаром В. було винесено рішення № 53 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення № 53 мотивоване тим, що 29 листопада під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства в міграційній сфері в м. Ужгород працівниками відділу УСІОБГ ГУ ДМС у Закарпатській області виявлено громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав на та території України з порушенням правил перебування, а саме після скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні не покинув територію України у встановлений законодавством строк. Рішенням № 53 від 29.11.2021 вирішено: примусово повернути за межі України громадянина Йорданії ОСОБА_1 ; зобов'язати його покинути територію України у термін до 13.12.2021; заборонити в'їзд на територію України терміном на 3 роки.
Зауважує, що зі слів громадянина Йорданії ОСОБА_1 , щодо якого прийнято рішення про примусове повернення з України, рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання він не отримував, не знав і не міг знати про таке рішення, перебував на території України на законних підставах. Проживав на території України за адресою: АДРЕСА_1 . Термін дії посвідки на тимчасове проживання не прострочив (термін дії до 30.08.2022). Вважає дії органів ГУ ДМС України в Закарпатській області про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні незаконними. Про рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області дізнався в момент складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. ч. 1, 3 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яким на нього покладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5100 грн. та винесено заборону в'їзду на територію України протягом трьох років.
Після отримання протоколу та постанови про адміністративне стягнення та рішення № 53 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства від 29.11.2021, громадянин Йорданії ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДМС України в Закарпатській області для отримання рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 . Зважаючи на це, у позивача була відсутня можливість ознайомитися з рішенням та вмотивовано його оскаржити, оскільки на час прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання йому не були відомі ні дата прийняття рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , ні підстави такого скасування.
Вказує, що копію рішення громадянин Йорданії ОСОБА_1 з рекомендованим повідомлення про вручення не отримував (проживає за адресою: у АДРЕСА_1 , місце проживання не змінював), особисто під розписку копію такого рішення не отримував. Таким чином, громадянин Йорданії ОСОБА_1 незаконно був позбавлений права ознайомитися з рішенням, яке прийнято стосовно нього, був позбавлений права на оскарження такого рішення.
Наголошує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач був належним чином повідомлений про рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні. Посвідка на тимчасове проживання була дійсна до 30.08.2022, не вилучалася ГУ ДМС України в Закарпатській області, про що свідчить запис у протоколі про адміністративне правопорушення ПРМЗК 00875 від 29.11.2021 - «До протоколу додаються: Копія паспорта, Копія посвідки на т/п». Таким чином, позивач на законних підставах перебував на території України, про скасування посвідки належним чином повідомлений не був, а відтак, не знав і не міг знати про її скасування. Одночасно, в протоколі від 29.11.2021 ПРМЗК 00875 відсутні будь-які докази, які б підтвердили вину громадянина Йорданії ОСОБА_1 стосовно вчинення ним порушення ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Загалом, особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не вказано жодних підстав, які б обтяжували відповідальність. При цьому адміністративне стягнення накладено у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Зазначає, що в матеріалах справи наявні документи, які не дають можливості достовірно встановити порушення вимог ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», так як останній не ознайомлений з рішенням відповідача про скасування посвідки на тимчасове проживання, тобто був позбавлений можливості залишити територію України протягом строку, визначеного в законі.
Матеріали справи не містять доказів порушення позивачем вимог ч. ч. 1, 3 ст. 9, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Тобто, в порушення вказаних норм КУпАП. Відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався виключно власними припущеннями щодо вчинення позивачем вказаного правопорушення, що є неприпустимим та свідчить про протиправність спірної постанови відповідача.
Звертає увагу, що у протоколі про адміністративне правопорушення ПР МЗК 000875 від 29.11.2021 та постанові про накладення адміністративного стягнення ПН МЗК 000888 зазначено місце та час адміністративного правопорушення. Зокрема, зазначається: 29.11.2021 о 13:00 за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено громадянина Йорданії ОСОБА_1 , який проживав на території України з порушенням правил перебування, а саме після скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_3 . Наступним, про що зазначається в протоколі про адміністративне правопорушення ПРМЗК 000875 від 29.11.2021 - дата, час та адреса, за якою буде розглядатися справа про адміністративне правопорушення, а саме: 29.11.2021 о 13.20 у приміщенні територіального органу (підрозділу) Державної міграційної служби України, розташованому за адресою: 88017, м. Ужгород, вул. Загорська, 2. Отже, з наведеного випливає, що місце вчинення адміністративного правопорушення громадянина Йорданії ОСОБА_1 є місце розташування ГУ ДМС України в Закарпатській області. Проміжок часу між складанням протоколу про адміністративне правопорушення та винесенням постанови про адміністративне стягнення складає 20 хвилин. Таким чином, можна зробити висновок, що громадянин Йорданії ОСОБА_1 перебував у приміщенні ГУ ДМС України в Закарпатській області на час виявлення його незаконного перебування працівниками ГУ ДМС в Закарпатській області, був переконаний у законності його перебування на території України, оскільки не здійснював заходів щодо приховання свого місця перебування від органів державної міграційної служби, та дізнався про таке лише у день складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, вважає, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на його користь.
На підставі наведеного, просить суд:
визнати протиправними дії першого заступника Головного управління Державно міграційної служби України в Закарпатській області Бердар О.М. щодо складання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ПН МЗК № 000888 від 29.11.2021;
скасувати постанову серії ПН МЗК № 000888 від 29.11.2021, винесену першим заступником Головного управління Державно міграційної служби України в Закарпатській області Бердар О.М., якою до ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП;
провадження у справі відносно ОСОБА_1 в вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП України, закрити.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.12.2021 задоволено клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду. Постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.12.2021 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, згідно з яким просить відмовити у задоволенні позову.
У відзиві представник відповідача вказує, що під час проведення профілактичних заходів щодо нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері у місті Ужгороді працівниками ГУ ДМС України в Закарпатській області 29.11.2021 року виявлено громадянина Йорданії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлено, що позивач 16.10.2017 звернувся із заявою для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні у зв'язку із зарахуванням на навчання на 4 курс медичного факультету № 2 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» та згідно з відповідним клопотанням навчального закладу позивача документовано посвідкою на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 строком дії з 25.10.2017 до 30.09.2018.
У подальшому строк дії посвідки на тимчасове проживання, у зв'язку з навчанням, було продовжено до 30.08.2022. Однак, 26.11.2019 до ГУ ДМС у Закарпатській області надійшло клопотання від ДВНЗ «Ужгородський національний університет» про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу у зв'язку відрахуванням зі складу студентів за порушення умов контракту.
Водночас, 26.11.2019 до ГУ ДМС України в Закарпатській області надійшло клопотання ДВНЗ «Ужгородський національний університет» про скасування посвідки на тимчасове проживання позивачу у зв'язку з тим, що відповідно до наказу ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 30.09.2019 № 207/01-05 за не складання ліцензійного іспиту «Крок-1» його відраховано зі складу студентів медичного факультету № 2 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» з 04.09.2019.
На підставі викладеного, ГУ ДМС у Закарпатській області 02.12.2019 прийнято рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання громадянина Йорданії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що повідомлено ДВНЗ «Ужгородський національний університет».
Зазначає, що позивач ухилився від виїзду за межі України, у зв'язку з чим 29.11.2021 за порушення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Представник відповідача вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про притягнення позивача приймалося з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним та таким, що прийняте уповноваженим органом в порядку та у спосіб, визначений чинним законодавством України, а відтак скасуванню не підлягає.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, при цьому подав до суду заяву, згідно з якою просить розглянути справу без його участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2020 уповноваженою посадовою особою Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Бердар О.М. була винесена постанова серії ПН МЗК № 000888 про накладання на громадянина Йорданії ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. за ч. 1 ст. 203 КУпАП, згідно з якою встановлено, що 29.11.2021, о 13.00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , виявлено громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав на території України з порушенням правил перебування, а саме після скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_1 , не покинув територію України у встановлений законодавством термін та перевищив дозволений термін перебування в Україні, чим порушив вимоги ч. ч. 1, 3 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Вказану постанову винесено на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЗК 000875 від 29.11.2021, складеного уповноваженою посадовою особою Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області Бердар В.В. щодо громадянина Йорданії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 203 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності позивач звернувся із даним позовом до суду.
Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що у зв'язку із зарахуванням на навчання до медичного факультету № 2 ДВНЗ «Ужгородського національного університету» позивачу було надано посвідку на тимчасове проживання серії ТР161470.
26.11.2019 до ГУ ДМС у Закарпатській області надійшло клопотання № 4543/01-14 від ДВНЗ «Ужгородський національний університет» про скасування позивачу посвідки на тимчасове проживання позивачу у зв'язку відрахуванням його зі складу студентів за порушення умов контракту.
Відповідно до наказу ДВНЗ «Ужгородський національний університет» від 30.09.2019 № 207/01-05 за не складання ліцензійного іспиту «Крок-1» відраховано відраховано зі складу студентів медичного факультету № 2 ДВНЗ «Ужгородський національний університет» з 04.09.2019.
У зв'язку з чим, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області № 303 від 02.12.2019 було скасовано посвідку позивача на тимчасове проживання на території України серії НОМЕР_1 видану позивачу на підставі пункту 2 статті 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки па тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 322
29.11.2021 головним спеціалістом відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України в Закарпатській області Бердаром В. було винесено рішення № 53 про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вирішено: примусово повернути за межі України громадянина Йорданії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язати його покинути територію України у термін до 13.12.2021; заборонити в'їзд на територію України терміном на 3 роки.
Судом також встановлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень 08.12.2021 до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Мицянки А.М., до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, згідно з яким просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення № 303 від 02.12.2019 про скасування посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_1 громадянина Йорданії ОСОБА_1 , затверджене першим заступником начальника Головного управління ДМС України в Закарпатській області Бердаром О.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 (справа № 260/7625/21), що набрало законної сили 24.06.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.
У відповідності до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст. 16 КУпАП визначено, що іноземці і особи без громадянства, які перебувають на території України, підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах з громадянами України.
Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили кримінальні, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об'єктивної сторони зокрема.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МЗК 000875 від 29.11.2021 щодо позивача, на підставі якого винесена оскаржувана постанова, зазначені: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові посадової особи ГУ ДМС України в Закарпатській області, яка слала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, підписаний посадовою особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'ясненні особі його права і обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що зроблена відмітка у протоколі, а тому, суд вважає, що зазначений протокол є обґрунтованим та складений у відповідності вимог ст. ст. 254, 256 КУпАП.
Положеннями ст. 26 Конституції України встановлено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Тобто, законодавець в розумінні вищезазначених норм права не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає обов'язок забезпечення врегулювання іноземцем свого правового становища у легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.
За правилами ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей
Суд звертає увагу на те, що в першу чергу особа, яка бажає легалізувати своє перебування на території України в законодавчо встановлений спосіб, має бути зацікавлена у зібранні необхідних доказів на підтвердження необхідності такого перебування в Україні, в тому числі і шляхом використання всіх законодавчо визначених правових механізмів, та уникаючи при цьому зловживання своїми правами та нехтування обов'язками.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України встановлено положеннями Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI (надалі - Закон № 3773-VI).
Приписами п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Положеннями ч. 3 ст. 3 Закону № 3773-VI чітко встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 3773-VI строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Крім того, процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 за № 150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (надалі - Порядок).
Згідно з пунктом 2 Порядку іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленою до 11.09.2011.
Пунктами 5, 7 згаданого Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
Рішення про продовження строку перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені цим Порядком строки приймається керівником територіального органу або підрозділу ДМС чи його заступником у разі подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України та наявності підстав, які не дають змоги виїхати з України, відповідно до статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також Головою ДМС або його заступником в інших випадках за умови подання підтверджувальних документів.
Як встановлено під судового розгляду, позивач прибув на територію України легально. Проте, після закінчення дозволених строків перебування в Україні, її територію не залишив, дозвільних документів щодо продовження строку перебування не отримав.
Отже, на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач перебував на території України без законних підстав, що підтверджує порушення ним статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та, відповідно, правомірність застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.
На підставі наведеного, суд вважає, що позивач порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме після скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні не покинув її територію у встановлений законодавством термін та перевищив дозволений термін перебування в Україні.
В силу положень ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства та фактичних обставин справи, беручи до уваги, що доказів, які мали б спростувати факт наявності правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП, та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду даної справи надано не було, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена у межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням обставин, що мають значення для ухвалення рішення, а тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а позов без задоволення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 241-246, 255, 271, 272, 286 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Мицянка Анатолій Михайлович, до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Позивач:
ОСОБА_1 , громадянина Йорданії, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач:
Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 37809328, що знаходиться за адресою: вул. Грибоєдова, 2А, м. Ужгород.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Дата складення повного рішення суду - 23 вересня 2022 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області А.І. Сарай