Справа № 303/4821/22
2/303/736/22
12 вересня 2022 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Ляпіній А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ТОВ «ФК «Ріальто» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи, що 30.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «Monetka») та ОСОБА_1 укладено договір №190930-7665-5, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 гривень, строком на 30 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації ОСОБА_1 на веб сайті в мережі інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію». Договір №190930-7665-5 від 30.09.2019 пролонговано позичальником на 7 календарних днів шляхом сплати комісії у розмірі 250 грн. 26.08.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги №26/08/2021-р/м, відповідно до умов якого право вимоги за договором №190930-7665-5 від 30.09.2019 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто». Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість 11658,00 гривень, яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 , а також судові витрати у розмірі 2481,00 гривень та 7500,00 гривень витрат на правову допомогу.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що сторонами було погоджено строк кредитування з 30.09.2019 по 30.10.2019, тобто строком на 30 днів. При цьому, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Таким чином, нарахування відсотків після спливу визначеного договором строку кредитування на суму 8400 гривень, виходячи з 3% за кожен день користування грошовими коштами є незаконним, після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти. В матеріалах справи міститься договір про надання послуг, акт, у якому вказано вид правової допомоги і час, протягом якого надавалась кожна послуга та її вартість і сума заявлених витрат відшкодування 7500 гривень є неспівмірною до заявлених позовних вимог, оскільки дана справа підпадає під категорію справ незначної складності, а написання адвокатського запиту не потребує стільки часу, разом з тим, розмір витрат на адвоката у сумі 7500 гривень неспівмірний з заявленою сумою заборгованості у розмірі 11 658 гривень. Також зазначила, що в акті приймання-передачі послуг зазначені складання заяв про заміну сторони і видачу виконавчих листів, які адвокатом у межах даної справи не надавались. Таким чином, заявлений розмір витрат вважала завищеним та недоцільним. Просила стягнути із неї на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованість за договором №190930-7665-5 від 30.09.2019 року, яка складається з 2000,00 гривень - заборгованість за кредитом, 1020,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1.7% за кожен день користування кредитом за період з 30.09.2019 по 30.10.2019 (включно), судові витрати у розмірі 2481,00 гривень та 7 500,00 гривень витрат на правову допомогу віднести за рахунок позивача, з огляду на те, що заявлені витрати створюють надмірний майновий тягар для відповідача.
Позивач подав відповідь на відзив, у якому зазначив, що 30.09.2019 року між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» (торгова марка «Monetka») та ОСОБА_1 укладено договір №190930-7665-5, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 гривень, строком на 30 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Універсал Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування та 3,5% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. Укладений кредитний договір не відноситься до споживчого кредитування, оскільки відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла на дату укладення кредитного договору), дія даного закону не поширюється на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця. Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до п.1.2. кредитного договору, кредитор нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування, строк надання кредиту відповідно до п.1.3. кредитного договору становить 30 днів. Відповідно до п.п. 2.4.1. кредитного договору, позичальник зобов'язується у встановлений строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Згідно п.3.3. кредитного договору, у разі порушення строків повернення кредиту встановленими п.1.3. кредитного договору, позичальник сплачує товариству плату за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою у розмірі 3,5 % від суми несвоєчасного повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад встановлений строк. Отже, заборгованість за договором №190930-7665-5 від 30 вересня 2019 року 11 658 гривень нараховано правомірно. Щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу зазначив, що сума витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8000,00 співмірна зі: складністю справи та виконаною адвокатом роботою; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Просив стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФК «Ріальто» на рахунок п/р IBAN НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», код банку 305299, ЄДРПОУ 4349295, заборгованість за договором №190930-7665-5 від 30.09.2019, що станом на 07.07.2022 становить 11 658,00 гривень, яка складається з: 2000,00 гривень - заборгованість за кредитом; 1258,00 - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.2. кредитного договору за ставкою 1,7 % за кожен день користування кредитом за період з 30.09.2019 по 06.11.2019 (включно); 8400,00 гривень - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.3.3. кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом за період з 07.11.2019 по 05.03.2020 ( включно); судові витрати у розмірі 2481,00 гривень та 8000,00 гривень витрат на правову допомогу.
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що надана копія договору №190930-7665-5 від 30.09.2019 не дозволяє встановити, що саме такий примірник договору був надісланий при оформленні позики для ознайомлення та в нього не вносились зміни , що в свою чергу не дає змоги довести його цілісність та справжність. Наданий примірник договору містить інформацію лише про сторони , проте не може вважатися належним і допустимим доказом, оскільки не містить факту підтвердження підписання договору одноразовим підписом чи ідентифікатором, який би відповідав вимогам законодавства. Разом з тим, надана довідка щодо надсилання ідентифікатора, не є підтвердженням волевиявлення щодо укладення договору і тим більше не є доказом, що такий ідентифікатор використовувався, оскільки наданий додаток з назвою процес оформлення і розгляду заяви та хронологія дій щодо укладення кредитного договору є недопустимими доказами, так як залежить від волевиявлення однієї сторони і нею можуть вноситись будь-які дані і зміни. З огляду на вищезазначене, подання електронної копії договору є неприпустимим, оскільки належним доказом є саме оригінал електронного документа згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію». З огляду на вищезазначене відповідач вважає, що ні сам договір, ні даний розрахунок заборгованості не може братися до уваги. Просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Ріальто» на рахунок п/р IBAN НОМЕР_2 АТ КБ «ПРИВАТБАНК», код банку 305299, ЄДРПОУ 4349295, заборгованість за договором №190930-7665-5 від 30.09.2019 у розмірі суми кредиту 2000,00 гривень, в задоволенні інших позовних вимог - відмовити, судові витрати понести за рахунок позивача.
У судове засідання позивач та відповідач не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 30.09.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (торгова марка «Monetka») та ОСОБА_1 укладено договір № 190930-7665-5, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 гривень, строком на 30 днів, тобто до 30.10.19.
Кредитний договір укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.com.ua та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» було перераховано на картковий рахунок відповідача позику в розмірі 2000,00 гривень, що підтверджується чеком від 30 вересня 2019 року. Відповідач не сплатив товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом.
26.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто», укладено договір відступлення права вимоги № 26/08/2021-Р/М, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 190930-7665-5 від 30.09.2019 перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Суд не може взяти до уваги викладене відповідачем у запереченні на відповідь на відзив заперечення про те, що надана копія договору №190930-7665-5 від 30.09.2019 не дозволяє встановити, що саме такий примірник договору був надісланий при оформленні позики для ознайомлення та в нього не вносились зміни , що в свою чергу не дає змоги довести його цілісність та справжність, оскільки відповідач визнав та не оспорював умови договору щодо предмету, строку дії, прав та обов'язків сторін, відповідальності сторін та порядку повернення кредиту та інше, тому зазначені обставини відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Оспорювання відповідачем у запереченні на відповідь на відзив факту підписання ним договору також не заслуговує на увагу, оскільки дії щодо надання довідки про надсилання ідентифікатора на адресу відповідача та подальше підписання одноразовим ідентифікатором пропозиції укласти кредитний договір, відправлення позивачу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти кредитний договір, перерахування грошових коштів на картку позичальника та отримання ним грошових коштів свідчить, що договір позивачем було підписано, оскільки без виконання вказаних дій в їх сукупності, у тому числі і підписання договору, неможливе отримання грошових коштів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно розрахунку, станом на 07.07.2022 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за договором №19930-7665-5 від 30.09.2019 становить 11 658 гривень 00 копійок, в тому числі :
прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 2000,00 грн.;
прострочена заборгованість за комісією становить 0,00 грн.;
прострочена заборгованість по несплаченим процентам становить 1258,00 грн.;
заборгованість по несплаченим процентам за неправомірне користування грошовими коштами, згідно п.3.3. договору становить 8400,00 грн.;
строкова заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 0,00 грн.;
строкова заборгованість за штрафами і пенями становить 0,00 грн.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача 2000,00 гривень заборгованості за кредитом та 1258,00 гривень заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п.1.2 Кредитного договору за ставкою 1,7% за кожен день користування кредитом за період з 30.09.2019 по 06.11.2019 (включно), підлягають задоволенню із наступних причин.
Згідно пункту 1.1 кредитного договору товариство надає позичальникові грошові кошти в розмірі 2000,0 гривень (дві тисячі гривень 00 копійок).
Пунктом 1.2. кредитного договору сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом - 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом у межах строку, визначеного п.1.3. цього договору.
Пунктом 1.3. кредитного договору встановлено, що строк надання кредиту та строк дії договору становить 30 днів , але в будь-якому випадку строк користування грошовими коштами, наданими у кредит не може становити менше 3 (трьох) календарних днів.
Відповідно пункту 2.4.1. договору позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за його користування. Невід'ємною частиною цього договору є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «Фінансова компанія «Фінанс Інновація» (далі- Правила), які розміщені на сайті monetka.ua.
У п.п. 5.2-5.2.2, позичальник, підписуючи даний договір, засвідчив, що ознайомлений, повністю розуміє та погоджується з усіма умовами та змістом договору, додатків до нього та Правил і зобов'язується їх дотримуватись; інформація, надана товариством, забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги за цим договором без нав'язування її придбання.
Згідно п. 4.14 Правил, впродовж терміну договору позичальник має право продовжити строк його дії (зробити пролонгацію), сплативши нараховані % по кредиту (до закінчення терміну договору), при цьому, продовження відбувається на строк, зазначений у договорі при отримання кредиту, та дає з дати сплати нарахованих %. Також, для продовження договору можливо скористатися послугою пролонгації «за комісію», сплативши комісію, яка відображена в особистому кабінеті. Строк пролонгації договору «за комісію» становить 7 або 14 днів.
Встановлено, що строк дії договору від 30.09.2019 року сторонами визначений 30 днів, якщо позичальник не виявить наміру пролонгувати даний договір (п. 1.3 договору).
В матеріалах справи присутній чек, який свідчить про вчинення позичальником оплати комісії за пролонгацію, отже, договір кредиту від 30.09.2019 був пролонгований на 7 днів та закінчив свою дію 06.11.2019 .
Пунктом 3.3. договору передбачено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених пунктом 1.3. договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує плату за користування кредитом за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у пункті 1.3 цього договору.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вимоги про стягнення відсотків згідно статті 625 ЦК України позивачем в даному позові заявлено не було.
Слід відмітити, що пункт 3.3. договору чітко передбачає нарахування відсотків за підвищеною ставкою - 3,5 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом, а не за кожен день прострочення виконання зобовязання, та у разі пролонгації договору.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 процентів на підставі пункту 3.3. кредитного договору у розмірі 8400,00 гривень нарахованих відсотків після спливу строку кредитування (06.11.2019) є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи представника позивача у відповіді на відзив про те, що п. 3.3 кредитного договору встановлено розмір процентної ставки відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України як відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд приходить до наступного.
01 вересня 2021 року ТОВ «ФК «Ріальто» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про надання юридичних послуг.
На підставі довіреності ТОВ «ФК «Ріальто» від 17 червня 2022 року уповноважила адвоката Руденка К.В., ІНФОРМАЦІЯ_1 представляти його інтереси в судах України з усіма правами, які надано позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому.
Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частинами першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При цьому договір про надання правової допомоги повинен містити детальний опис правових послуг, що надаються, та їх вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).
За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п'ята статті 626 ЦК України).
Отже, договір про надання правової допомоги, як і будь-який договір про надання послуг, може бути оплатним або безоплатним.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) суду надано договір №01/09/2021 про надання юридичних послуг між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП ОСОБА_2 , акт приймання-передачі послуг №25 від 11.05.2022, платіжне доручення №192 від 15 червня 2022 року.
Водночас договір про надання юридичних послуг укладено між ТОВ «ФК «Ріальто» та ФОП ОСОБА_2 , а не адвокатом.
На виконання зазначеного договору було складено акт приймання-передачі послуг №25 від 11.05.2022, що підтверджує погодження між фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 та замовником ТОВ «ФК «Ріальто» розміру фіксованої вартості юридичних послуг, яка складає 11340,00 грн., згідно даного акту виконавцем юридичних послуг є фізична особа-підприємець, а не адвокат.
Крім того, згідно із платіжного доручення №192 від 15 червня 2022 року ТОВ ФК «Ріальто» перерахувало ОСОБА_2 11340,00 грн., як оплата за надавання юридичних послуг згідно акту №25 від 11.05.2022 по договору №01/09/2021 від 01.09.2021.
Таким чином, ТОВ «ФК «Ріальто» надало суду докази на підтвердження витрат на надання юридичних послуг ФОП ОСОБА_2 . Водночас позивачем не доведено належними та допустимими доказами витрати на професійну правничу допомогу адвоката.
За таких обставин заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 610, 625,1048, 1054 ЦК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» до ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто» (місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд.4, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43492595) заборгованість за кредитним договором в сумі 3258,00 гривень та 2481,00 гривень судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог та вимог про стягнення витрат на надання правової допомоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя