"16" вересня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1800/22
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання К.С. Пірожковій
за участю представників:
від позивача - Ясенова Н.П.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” про стягнення заборгованості в сумі 39197,92 грн., -
Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” про стягнення заборгованості за договором про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 від 20.11.2019 р. в загальній сумі 39197,92 грн., посилаючись на наступне.
13 вересня 2019 року до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти звернувся Приватний заклад “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” із попередньою заявою про намір акредитувати відповідні освітні програми, а 30.01.2020 р. відповідач надіслав заяву про проведення акредитації освітньої програми “Суднобудування” (ID в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО): 15947) з підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю “271 Річковий та морський транспорт”, галузі знань “27 Транспорт” (Додаток 1).
Так, на підставі поданих заяв між Національним агентством та Інститутом було укладено договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р. про проведення акредитації освітньої програми: “Суднобудування” (ID в ЄДЕБО: 15947) за рівнем вищої освіти - перший (бакалаврський).
Наказом заступника голови Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти від 07.02.2020 р. № 11-Е було сформовано експертну групу для проведення акредитаційної експертизи зазначеної освітньої програми, та встановлено строк роботи експертної групи безпосередньо в Інституті у м. Херсон з 24 лютого по 26 лютого 2020 року включно.
Наразі позивач вказує, що експертна група здійснила попереднє вивчення відомостей про самооцінювання, доданих до них матеріалів, а також усіх інших матеріалів та інформації, що стосується освітньої програми і діяльності закладу вищої освіти за цією програмою, узгодила з Інститутом програму для проведення акредитаційної експертизи, з метою уточнення фактів, вказаних у відомостях про самооцінювання, провела опитування представників заінтересованих сторін про освітню програму та діяльність закладу вищої освіти за цією програмою, здійснила формування рекомендацій щодо вдосконалення якості освітньої діяльності за цією програмою.
За результатами експертизи було складено звіт про результати акредитаційної експертизи, який направлено до відповідної галузевої експертної ради із оцінкою критеріїв 1-9 за рівнем відповідності “В”. Галузева експертна рада на своєму засіданні 21.04.2020 р. надала експертний висновок щодо акредитації освітньої програми: “Суднобудування”, який є частиною акредитаційної процедури Національного агентства і здійснюється на основі поданих відповідачем відомостей про самооцінювання освітньої програми, а також звіту експертної групи про результати акредитаційної експертизи. На підставі наданих матеріалів галузева експертна рада рекомендувала Національному агентству прийняти рішення про надання відповідачу умовної (відкладеної) акредитації освітньої програми “Суднобудування”. Після цього всі належні матеріали було передано на розгляд Національного агентства.
Як вказує позивач, на засіданні Національного агентства 23.07.2020 р. під час розгляду акредитаційної справи 0008/АС-20 ID в ЄДЕБО 15947 освітня програма “Судноводіння” Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, члени Національного агентства ознайомившись із відомостями про самооцінювання закладу вищої освіти, звітом експертної групи та експертним висновком галузевої експертної ради, взявши до уваги усі документи, які містяться в акредитаційній справі, а також ряд скарг, які надійшли на адресу позивача, прийняли рішення про відмову Приватному закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова” в акредитації освітньої програми “Судноводіння” у зв'язку із виявленням недостовірної інформації (протокол № 14 (31) від 23.07.2020; пункт 189 додатку до протоколу).
Разом з тим позивач вказує, що за умовами п. 2-4 договору Інститут на власний розсуд і за власним бажанням замовляє у Національного агентства, а Національне агентство надає Інституту на оплатній основі послуги з акредитації освітньої програми (освітніх програм). Зміст послуг з акредитації визначається розрахунком, який є невід'ємною частиною цього договору. Вказаний договір відповідно до п. 7 набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 17.9. договору Інститут зобов'язаний прийняти належним чином надані послуги за цим договором шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг та повернути Національному агентству по одному примірнику кожного такого підписаного акту.
Також згідно п. 17.10. договору Інститут зобов'язаний оплатити послуги в порядку та за ціною, встановленими цим договором, а також компенсувати всі витрати Національного агентства, пов'язані із проведенням акредитації, в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
В п. 21 договору передбачено, що ціна договору складає 43937,94 грн. без ПДВ відповідно до розрахунку, що додається.
За умовами п. 22 договору після його підписання Інститут протягом 5-ти робочих днів з дня подачі заяви перераховує Національному агентству попередню оплату у розмірі 30% від ціни цього договору, що складає 13181,38 грн. без ПДВ (для бюджетних установ - на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 та наказу Міністерства освіти і науки України від 06 вересня 2018 р. № 972, або іншого дозволу відповідного головного розпорядника бюджетних коштів замовника). Сума попередньої оплати має бути використана Національним агентством протягом одного місяця.
Наразі позивач посилається на п. 24 договору, яким передбачено, що надання послуг за цим договором завершується підписанням відповідних актів приймання-передачі наданих послуг в строк не пізніше 3 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національним агентством за наслідками розгляду акредитаційної справи. Пунктом 25 договору визначено, що оплата витрат, передбачених підпунктом 4 пункту 2 розділу VI Положення здійснюється відповідачем на підставі наданого додаткового договору до цього договору протягом 3-х робочих днів з моменту надання Національним агентством відповідного акта прийому передачі наданих послуг. Ціна цього договору може бути змінена позивачем в односторонньому порядку у разі змін до розмірів посадових окладів та ставок згаданих у пункті 2 розділу VI Положення, що оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 26 договору).
За ствердженнями позивача, відповідно до умов договору Інститутом 20.11.2019 р. було оплачено частину договору, а саме здійснено попередню оплату за надані послуги в сумі 13181,38 грн. Договір про проведення акредитації освітньої програми був укладений в кінці 2019 року, а сама акредитаційна процедура розпочалася вже у 2020 році. Тому 30.01.2020 р. позивачем було підготовлено та надіслано на адресу відповідача додатковий договір № 1 із додатками, відповідно до якого у зв'язку із зміною розмірів посадових окладів та ставок (передбачених пунктом 2 розділу VI Положення) внесено зміни до тексту основного договору, зокрема, збільшилась ціна договору й відповідно до розрахунку становила 63437,68 грн. (додаток 8, 9).
Крім того, позивач наголошує, що пункт 23 договору було викладено в наступній редакції: “На підставі належним чином отриманих від членів експертної групи фінансових звітів про їх фактичні витрати по відрядженню до ЗВО та у зворотному напрямку (проведення виїзної частини акредитаційної експертизи), виконавець надає замовнику уточнений розрахунок, який сторони затверджують шляхом підписання відповідної додаткової угоди до цього договору”.
Так, позивач зазначає, що після отримання фінансових звітів про фактичні витрати членів експертної групи по відрядженню до закладу вищої освіти відповідача, позивачем було уточнено вартість виїзду експертів, що становила 3960,00 грн., та у зв'язку із цим позивачем було підготовлено додаткову угоду № 2, якою передбачалось зменшення суми договору з урахуванням фактичної суми витрат пов'язаних із відрядженням членів експертної групи до закладу вищої освіти та у зворотному напрямку. При цьому позивач наголошує, що підтверджуючі документи, що засвідчують надсилання додаткової угоди № 1 та № 2, а також акту наданих послуг № 692 на адресу Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” додано до позовної заяви.
Наразі позивач зазначає, що відповідно до умов додаткової угоди № 2 остаточна ціна договору складає 52379,30 грн.
Також відповідно до пункту 1 додаткової угоди № 2 до договору сторони погодили внести зміни до тексту договору та викласти пункт 3 у наступній редакції: “Кількість послуг - 1. Обсяг послуг з проведення акредитації освітньої програми визначається розрахунком (додаток № 3), який є невід'ємною частиною цього договору. Строк надання послуг: до “31” грудня 2020 року.”.
Таким чином, за ствердженнями позивача, відповідачем було оплачено за цим договором лише 13181,38 грн., а залишок за договором у сумі 39197,92 грн., так і не був відшкодований Інститутом за надані Національним агентством послуги з акредитації освітніх програм. Перерахувавши частину оплати за договором Інститут підтвердив свої наміри щодо отримання платних послуг з акредитації зазначених освітніх програм.
Поряд з цим позивач зауважує, що кожна акредитаційна процедура починається з моменту подання закладом вищої освіти заявки на акредитацію освітньої програми, на підставі якої складається Графік акредитацій та укладається відповідний договір. Всі інші процеси відбуваються на підставі договірних зобов'язань та умов згідно положень відповідного договору. Тобто, насамперед укладається договір, а далі починається безпосередньо процедура акредитації освітньої програми.
Позивач наголошує, що на момент підписання договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. виокремлених сум відповідних витрат на відрядження експертів (оскільки це змінні складові, що будуть залежати від складу експертної групи, часу виїзду, виду транспорту, вартості проживання експертів) у розрахунку, який здійснюється під час підписання такого договору не було. Договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р. з акредитації освітньої програми укладався до виїзду експертної групи до закладу вищої освіти, тому немає змоги наперед прорахувати витрати експертів пов'язані з їх відрядженням до відповідача. Отже, позивач зазначає, що витрати експертної групи відшкодовуються за наявності документального підтвердження витрат та відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 “Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”.
Виходячи з вищевикладеного, позивач вважає, що він відповідно до укладеного договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. виконав свої зобов'язання щодо проведення акредитації в повному обсязі. Зважаючи на те, що члени експертної групи надали документи, що підтверджують їх фактичні витрати на виїзд до закладу, вже після укладення договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р., Національним агентством були підготовлені та направлені Інституту зазначені вище додаткові угоди, проте Інститут у порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплату за надані послуги відповідно до основного договору та додаткових угод до нього, та не повернув Національному агентству підписані примірники додаткових угод та акту наданих послуг на суму боргу у розмірі 39197,92 грн.
Національне агентство повідомляє, що намагалося врегулювати даний спір в досудовому порядку шляхом направлення Інституту претензії № 393 від 31 травня 2021 року з вимогою погасити заборгованість. Претензія була надіслана Інститут 03 червня 2021 року, що підтверджується списком № 12181 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, однак від відповідача офіційної відповіді не надходило, та заборгованість по цей час не погашена.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.08.2022 р. позовну заяву Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1800/22, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, при цьому розгляд справи призначено на 26 серпня 2022 р.
26.08.2022 р. через систему “Електронний суд” надійшло клопотання від представника відповідача про відкладення судового засідання у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи в підсистемі “Електронний суд” та подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2022 р. у справі № 916/1800/22 розгляд справи відкладено на 09.09.2022 р. з огляду на неявку відповідача.
29.08.2022 р. до суду від Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позовні вимоги про стягнення коштів за договором № А-19-0337 від 20 листопада 2019 року в сумі 39197,92 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне. Так, відповідач наголошує, що додані до позову копії додаткового договору № 1 від 30.01.2020 р. до договору про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 від 20.11.2019 р. на суму 63437,68 грн. та розрахунку вартості послуг на вказану суму Приватним закладом “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” не підписані; додаткова угода № 2 без дати до договору про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 на суму 52379,30 грн. та розрахунок вартості послуг на суму 52379,30 грн. Приватним закладом “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” також не підписані. На думку відповідача, твердження позивача, що вищевказані додатковий договір № 1 з розрахунком та додаткова угода № 2 з розрахунком фактично є укладеними не узгоджується з законодавчими нормами та умовами договору.
Наразі відповідач звертає увагу на те, що пунктом 26 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. дійсно передбачено, що ціна цього договору може бути змінена Національним агентством в односторонньому порядку у разі змін до розмірів посадових окладів та ставок, згаданих у п.2 розділу VІ Положення. Проте, цим же пунктом договору передбачено, що зміна ціни договору оформляється додатковою угодою до цього договору. Тобто, на думку відповідача, пункт 26 договору не передбачає ані автоматичної зміни ціни договору за одностороннім волевиявленням Національного агентства, ані обов'язку замовника (відповідача по справі) прийняти запропоновану Національним агентством нову ціну договору.
Відповідач вважає, що передбачена у п. 26 процедура зміни ціни договору шляхом оформлення додаткової угоди до договору, означає, що замовник має право не погодитися із пропозицією Національного агентства на зміну ціни договору і не підписати додаткову угоду взагалі або підписати її з протоколом розбіжностей (наприклад, у разі виявлення помилок, допущених Національним агентством у розрахунку ціни договору за наслідками зміни розмірів посадових окладів та ставок, згаданих у п.2 розділу VI Положення).
Виходячи з викладеного вище, на думку відповідача, додані до позову додатковий договір № 1 від 30.01.2020 р. до договору про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 від 20.11.2019 р. на суму 63437,68 грн., розрахунок вартості послуг до вказаного договору, а також додаткова угода № 2 без дати до договору про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 на суму 52379,30 грн. та розрахунок вартості послуг до вказаної додаткової угоди є неукладеними.
Водночас, відповідач наголошує, що в якості доказів направлення додаткового договору № 1 з розрахунком та додаткової угоди № 2 з розрахунком на адресу відповідача позивач надав до позову копії списків згрупованих поштових відправлень № 3163, 5864 та 8846. Проте, на думку відповідача, останні не містять інформації про те, що саме було надіслано у поштових відправленнях. Також відповідач звертає увагу, що з тексту наданого позивачем рішення господарського суду Херсонської області від 26.11.2021 року по справі 923/968/21 про стягнення заборгованості за договором № А-19-0242, вбачається, що цей самий доказ (список № 3163 згрупованих поштових відправлень від 07.02.2020р.) був наданий Національним агентством у справу 923/968/21 на підтвердження відправки зовсім іншого документу: “Позивач надав такі докази надсилання - копія списку № 3163 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих у поштове відділення Київ-1, що підтверджує надсилання кореспонденції 07.02.2020 р. на адресу Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, а саме: договору про відшкодування витрат експертів при акредитації освітніх програм № А-19/20-0242/12 та акту наданих послуг № 703”.
Отже, на думку відповідача, очевидним є те, що один і той же документ - список поштових відправлень № 3163 від 07.02.2020 р., який не містить інформації про зміст відправлення, - використовується позивачем у різних судових справах на підтвердження різних, бажаних для позивача у певній справі обставин, що свідчить про надання позивачем суду завідомо неправдивої інформації та введення суду в оману з метою формування хибного, але бажаного для Агентства уявлення про фактичні обставини.
При цьому відповідач зауважує, що акт наданих послуг № 692 без дати до договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. на суму 39197,92 грн., який, як стверджує позивач, був надісланий відповідачу чи то 06 березня 2020 року чи то 17 квітня 2020 року (згідно списків № 5864 та № 8846, як зазначено у п. 14 додатків до позовної заяви ), Приватним закладом “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” також не підписаний, а додані позивачем до позову копії списків № 5864 та № 8846, які містять відтиски поштових штемпелів “06.03.2020” та “17.04.2020” не містять інформації про те, що акт наданих послуг № 692 без дати на суму 39197,92 грн. було надіслано на адресу відповідача поштовими відправленнями у вказані дати.
Окрім того відповідач звертає увагу суду, що станом на 06.03.2020 р. та 17.04.2020 р. такий акт не міг бути підписаний Національним агентством, а відповідно - не міг надсилатися відповідачу з огляду на наступне:
Відповідач зазначає, що у ст. 44 Закону України “Про освіту” (в редакції на час спірних правовідносин) акредитація освітньої програми - це оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання. Акредитація освітньої програми є добровільною і проводиться за ініціативою закладу освіти. Освітня програма акредитується у разі, якщо це передбачено спеціальним законом. Засади акредитації освітніх програм визначаються спеціальними законами. Освітня програма відповідного рівня освіти акредитується органом із забезпечення якості освіти, визначеним спеціальним законом, та/або акредитованими громадськими фаховими об'єднаннями чи іншими акредитованими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти.
На думку відповідача, у розумінні ЗУ “Про вищу освіту” (зараз і надалі в редакції на час спірних правовідносин) акредитація освітньої програми - оцінювання освітньої програми та/або освітньої діяльності закладу вищої освіти за цією програмою на предмет забезпечення та вдосконалення якості вищої освіти (п. 4 ч. 1 ст. 1).
Відповідно до ст. 25 ЗУ “Про вищу освіту” заклад вищої освіти, який бажає акредитувати освітню програму, подає до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої програми та освітньої діяльності за такою програмою вимогам та критеріям, встановленим Положенням про акредитацію освітніх програм.
Відповідач зазначає, що протягом трьох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію, умовну (відкладену) акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради і вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про акредитацію освітньої програми Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти видає закладу вищої освіти відповідний сертифікат.
Відповідач наголошує, що за змістом ст. 25 Закону України “Про вищу освіту” процедура акредитації освітньої програми завершується прийняттям Національним агентством на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради рішення щодо акредитації освітньої програми та видачею закладу вищої освіти відповідного сертифікату (у разі, якщо програму акредитовано). Таким чином, на думку відповідача, у позовній заяві позивач абсолютно хибно зазначає про те, що “всі інші процеси (процеси акредитаційної процедури після подання закладом вищої освіти заяви про акредитацію) відбуваються на підставі договірних зобов'язань та умов згідно положень відповідного договору.
При цьому відповідач зазначає, що Агентство, вчиняючи на виконання покладених на нього законом повноважень з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти діяння чи приймаючи рішення (індивідуальні акти), які не вимагають погодження чи затвердження та є обов'язковими для учасників правовідносин у сфері вищої освіти, діє як суб'єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій. Отже, процедура акредитації освітньої програми, на думку відповідача, є складовою процесу реалізації державної політики у галузи вищої освіти, і не може бути врегульована цивільно-правовим /господарським договором. Відповідач наголошує, що жодним нормативним актом, зокрема, і Положенням про акредитацію, не передбачено здійснення акредитаційної процедури на договірних умовах, що повністю узгоджується із змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Єдине, на думку відповідача, що під час проведення акредитаційної процедури може бути врегульовано договором - це порядок відшкодування закладом вищої освіти витрат на проведення акредитації. Так, відповідач наголошує, що відповідно до п. 1 розділу VI Положення про акредитацію фінансування акредитаційної процедури здійснюється за рахунок закладів вищої освіти, які подали документи для проведення акредитації. Оплата послуг за проведення акредитаційної процедури здійснюється на рахунок Національного агентства відповідно до проведеного ним розрахунку.
Отже, як зазначає відповідач, укладений між сторонами договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р., хоча і має формальну назву “про проведення акредитації освітньої програми”, проте за своєю суттю є договором, спрямованим на врегулювання правовідносин сторін лише щодо порядку оплати витрат, понесених Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти, як суб'єктом владних повноважень при здійсненні публічно-владних управлінських функцій при проведенні акредитації освітньої програми.
Відповідач звертає увагу, що відповідно до п. 24 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. надання послуг за цим договором завершується підписанням відповідних актів приймання - передачі наданих послуг у строк не пізніше 3 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національним агентством за наслідками розгляду акредитаційної справи. При цьому, відповідно до п. 23 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником на підставі відповідного акта приймання-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати його отримання;
При цьому відповідач зазначає, що виходячи з системного аналізу відповідних положень ст. 25 ЗУ “Про вищу освіту” та умов договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р., акт приймання-передачі наданих послуг міг бути підписаний Агентством та наданий на підписання Замовнику лише після прийняття Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти відповідного рішення, тобто після завершення процедури акредитації, яка, відповідно до Положення про акредитацію передбачає декілька етапів: виїзд експертної групи до закладу вищої освіти, складання експертною групою звіту про результати акредитаційної експертизи, підготовка та затвердження експертного висновку галузевою експертною радою (ГЕР), і, врешті решт, розгляд Національним агентством матеріалів акредитаційної справи та експертного висновку ГЕР та прийняття відповідного рішення.
Відповідач наголошує, що у позовній заяві, позивач зазначає про те, що оскільки процес акредитації було завершено 23 липня 2020 року (дата прийняття Національним Агентством рішення про відмову Приватному закладу “Морський Інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф.Ушакова” в акредитації освітньої програми “Судноводіння”), то, за твердженням позивача, відповідач мав здійснити оплату до 28 липня 2020 року. Водночас, на думку відповідача, дане твердження суперечить умовам договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р.
Відповідач зазначає, що виходячи з системного тлумачення вищевказаних умов договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. впродовж 3-ох робочих днів з моменту прийняття Національним агентством відповідного рішення, Національне агентство мало скласти, підписати та надати замовнику (відповідачу по справі) два екземпляри акту приймання-передачі наданих послуг, а замовник (відповідач) - у разі відсутності будь-яких претензій з його боку до Національного агентства щодо наданих послуг, - підписати надані акти, повернути Агентству один примірник підписаного акту та впродовж трьох днів з моменту отримання акту від Агентства - здійснити оплату. Проте, за наслідками прийняття рішення від 23.07.2020 року акт приймання-передачі наданих послуг відповідачу Національним агентством не направлявся. На думку відповідача, очевидно, що списки згрупованих поштових відправлень № 5864 та 8846, із відтисками поштових штемпелів датованих 06.03.2020 та 17.04.2020, не можуть доводити факт надіслання акту приймання-передачі наданих послуг за наслідками прийняття Агентством рішення 23.07.2020 р. При цьому, відповідач звертає увагу, що станом на 06.03.2020 р. та/або 17.04.2020 р. акт приймання-передачі наданих послуг за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. і не міг бути підписаний Національним агентством та направлений відповідачу, оскільки на вказані дати процедура акредитації не була завершена і відповідне рішення за наслідками розгляду акредитаційної справи Національним агентством прийняте не було, що фактично підтверджує в позовній заяві і сам позивач. Зокрема, позивач зазначає про те, що Національне агентство прийняло рішення 23.07.2020 року, а також позивач надає докази того, що станом на 06.03.2020 р. відбувся лише виїзд експертної групи (Додаток № 4 до позову - Звіт про результати акредитаційної експертизи, складений експертною групою за наслідками виїзду з 24.02.2020 року по 26.02.2020 року до ПЗ “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф.Ушакова”), а станом на 17.04.2020 р. - ще навіть не відбулося засідання галузевої експертної ради (звіт Експертного висновку ГЕР, на другій сторінці якого зазначена дата складання - 21.04.2020 р.).
Крім того, відповідач наголошує, враховуючи, що у правовідносинах по проведенню акредитації освітньої програми Національне агентство діє як суб'єкт владних повноважень, використання у п. 24 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 року терміну “відповідне рішення”, означає, що це має бути не будь-яке рішення, а рішення, прийняте з дотриманням положень ч.2 ст. 19 Конституції України та у відповідності до загальних вимог, встановлених законодавством для рішень/дій суб'єктів владних повноважень. Натомість, рішення Агентства від 23.07.2020 року скасоване рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року по справі 540/119/21, яке залишено в силі Постановою апеляційної інстанції від 31 серпня 2021 року, як таке, що не відповідає вимогам законодавства, а отже, на думку відповідача, сам лише факт прийняття такого рішення не є доказом прийняття Національним агентством відповідного рішення за наслідками розгляду акредитаційної справи, як то передбачено пунктом 24 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р., а отже у разі отримання від Національного агентства акту приймання-передачі наданих послуг за фактом прийняття вказаного рішення - Морський інститут мав би можливість висловити свої заперечення, виходячи із змісту п. 14 договору № А-19-0337.
07.09.2022 р. від представника позивача на електронну адресу господарського суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує стосовно обставин, наведених відповідачем у відзиві, з огляду на таке. Позивач зауважує, що під час підготовки позовної заяви Національним агентством було здійснено технічну описку та зазначено замість назви освітньої програми “Судноводіння” зазначено “Суднобудування”, проте у всіх матеріалах справи зазначено вірно назву освітньої програми “Судноводіння”, з огляду на що просить суд вважати назву освітньої програми “Судноводіння”. Так, на думку позивача, відповідач всупереч нормам матеріального та процесуального права відмовляється погасити заборгованість, яка виникла у зв'язку з проведенням акредитаційної процедури за освітньою програмою “Судноводіння”, за укладеним Договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. із внесеними змінами додатковим договором № 1 від 30.01.2020 р. та додатковою угодою № 2.
На думку позивача, відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість. На думку позивача, відповідач невірно трактує статус Національного агентства, помилково вважаючи його суб'єктом владних повноважень, що суперечить чинному законодавству України, адже Національне агентство є незалежною установою, яка не має прямого підпорядкування. При цьому позивач звертає увагу суду, що відповідно до ст.17 Закону України “Про вищу освіту” Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів У|країни. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти будо утворено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 р. № 244 у відповідності до Закон| України “Про вищу освіту” та на виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони від 21.03.2014 р., у якій визначені шляхи реалізації задекларованого у Преамбулі Конституції України європейського та євроатлантичного курсу нашої держави. Позивач стверджує, що Національне агентство не належить до органів виконавчої влади, а є незалежною установою, яка не має прямого підпорядкування. Так у статті 423 Угоди про асоціацію визначено обов'язок України активізувати співробітництво в галузі вищої освіти, зокрема, з метою: реформування та модернізації систем вищої освіти, сприяння зближенню у сфері вищої освіти, і яке відбуваються в рамках Болонського процесу, підвищення якості та важливості вищої освіти. Стаття 435 Угоди про асоціацію, передбачає здійснення співробітництва з урахуванням положень Додатку XLII (Рекомендації Європейського Парламенту і Ради від 15 лютого 2006 року про подальше європейське співробітництво в галузі забезпечення якості вищої освіти (№|2006/143/ЄС)), у якому наголошується на розвитку незалежних акредитаційних процедур та створення Європейського реєстру акредитаційних агентств. Однією із умов внесення агентства до зазначеного Реєстру, є зобов'язання дотримуватися абсолютної незалежності у прийнятті рішень. Незалежність акредитаційного агентства є одним із основних принципів і умовою членства в Європейській асоціації із забезпечення якості вищої освіти (ENQA) та визнання такого агентства іноземними державами, їх агентствами та міжнародними асоціаціями. Тобто, при створенні Національного агентства враховано приклади кращих практик функціонування акредитаційних агентств Європи як незалежної установи. Такі висновки викладені і в листах президента ENQA Крістофа Гролімунда до Голови Верховної Ради України та Прем'єр-міністра України, президента HQAR Карла Дітріха до т.в.о. Міністра освіти і науки України та у Резолюції Європейської спілки студентів ESU № 79. На шостому засіданні Комітету з асоціації між Україною та Європейським Союзом, що відбулося 13 листопада 2020 року, сторона ЄС окремо наголосила на тому, що Україна має забезпечити незалежність Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти не дозволивши перетворити його на орган державної влади.
При цьому позивач зазначає, що відповідач при написанні відзиву користувався попередньою редакцією Закону України “Про вищу освіту”, яка не була чинною на момент написання відзиву (кінець серпня 2022 року, отже внесеним змінам вже майже півтора року). Позивач звертає увагу, що 30 березня 2021 року був прийнятий Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань присудження наукових ступенів та ліцензування освітньої діяльності”, яким було внесено зміни до ч. 1 ст. 17 Закону України “Про вищу освіту”. На підтвердження незалежного статусу Національного агентства, законодавець вилучив із Закону повноваження реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Наразі, ця норма викладена у наступній редакції: “1. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом”. Таким чином, на думку позивача, законодавець підтвердив незалежний статус Національного агентства, який є державною установою без прямого підпорядкування. Звертаємо увагу суду, що пункт 1 Статуту Національного агентства визначає статус Національного агентства як постійно діючого колегіального органу, уповноваженого Законом України “Про вищу освіту” на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Однак, це визначення не відповідає чинному Закону України “Про вищу освіту” та Закону України “Про освіту”, при цьому закон має вищу юридичну силу ніж статут, тому доводи про реалізацію державної політики Національного агентства не відповідають дійсності. Наразі не існує жодної норми чинного законодавства, які би вказували на приналежність Національного агентства до системи органів виконавчої влади.
Крім того, позивач наголошує, що відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Національне агентство є державною організацією (установою, закладом). Відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року № 97, орган державної влади та державна організація (установа, заклад) є двома різними організаційно-правовими формами, які визначають правовий статус юридичної особи, їх працівників. Позивач звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України “Про центральні органи виконавчої влади”, функції з реалізації державної політики виконують центральні органи виконавчої влади, а також даним законом встановлено особливий порядок призначення, переведення та звільнення керівника, заступників керівника та працівників апарату центрального органу виконавчої влади (органу, який здійснює функції з реалізації державної політики). Проте, як наголошує позивач, статутом Національного агентства передбачений інший порядок призначення, переведення та звільнення керівника, заступників керівника, членів та співробітників апарату, відмінний від того, що вказаний в Законі України “Про центральні органи виконавчої влади”.
Крім того, позивач зазначає, що частиною 2 ст.17 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” встановлено, що у разі якщо більшість функцій центрального органу виконавчої влади складають функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління, центральний орган виконавчої влади утворюється як агентство. Проте, як повідомляє позивач, із його статуту вбачається, що жоден об'єкт державної власності до сфери управління Національного агентства не входить, останнє не виконує функцій з управління об'єктами державної власності. Відтак, не належить до агентств, діяльність яких регулюється Законом України “Про центральні органи виконавчої влади”. Дані обставини, на думку позивача, підтверджують позицію позивача, що Національне агентство не є органом державної влади.
При цьому позивач зазначає, що державний орган складається з державних службовців, які перебувають в особливих правовідносинах з органом, а відповідно до приписів ст. 19 та ст. 20 Закону України “Про вищу освіту”, Національне агентство складається з двадцяти трьох членів, які виконують покладені на них функції на підставі укладених з ними цивільно-правових договорів. Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України “Про вищу освіту”, до складу Національного агентства не можуть входити державні службовці.
Із наведеного вище, на думку позивача випливає, що Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти не є органом державної влади, оскільки не здійснює державно-владних повноважень та не відповідає критеріям визначених чинним законодавством як орган державної влади. Саме тому віднесення Національного агентства до органів державної влади, і свавільне поширення відповідачем такої інформації є такими, що не відповідає чинному законодавству, та порушує конституційний принцип державного правопорядку, визначений ст. 19 Конституції України, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
Позивач наголошує, що Національне агентство надало послуги за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. про проведення акредитації освітньої програми та додаткового договору №1 від 30.01.2020 р., додаткової угоди № 2 у відповідності до вимог чинного законодавства та підлягають оплаті відповідачем. Позивач звертає увагу суду, що відповідач у відзиві на позов зазначає, що укладати договір № А-19-0337 про акредитацію освітньої програми не було потреби, при цьому протирічить сам собі, посилаючись на Положення про акредитацію освітніх програм, яким саме й передбачено, що фінансування акредитаційної процедури здійснюється за рахунок закладів вищої освіти. При цьому позивач, посилаючись на Положення про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, затвердженого наказові Міністерства освіти і науки України від 11.07.2019 № 977, зауважує, що Положенням про акредитацію чітко визначено хто відшкодовує понесені Національним агентством витрати за проведення акредитації освітньої програми та встановлює чіткий перелік витрат. Також згідно із Розрахунком (додаток № 1 до Договору) визначено ціну договору - вартість надання послуг з акредитації освітньої програми. Отже, позивач зазначає, що якщо виходити з логіки відповідача, то він міг оплатити надані послуги з акредитації освітніх програм і без укладення відповідного договору, проте не здійснив цього. При цьому позивач наголошує, що надання послуг з акредитації освітньої програми “Судноводіння” також підтверджується рішенням від 17.05.2021 р. Херсонського окружного адміністративного суду та постановою від 31.08.2021 р. П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі №540/119/21 за позовом Приватного закладу “Морський інститут післядипломної і освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, саме цими рішеннями судів підтверджується факт надання послуг з акредитації Національним агентством у повному обсязі, а отже, на думку позивача, відповідач має відшкодувати Національному агентству понесені витрати за проведення акредитаційної експертизи освітньої програми “Судноводіння”.
Позивач зазначає, що Національним агентством правомірно ініційовано укладення додаткового договору №1 від 30.01.2020 р. та додаткової угоди 2 до договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. про проведення акредитації освітньої програми. При цьому позивач наголошує, що саме відповідач звернувся до Національного агентства із попереднього заявою про намір акредитувати освітню програму 13.09.2019 р., на підставі чого з ним був укладений договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р., проте саму заяву на проведення акредитації освітньої програми “Судноводіння” (ID в ЄДББО: 15947) з підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю “271 Річковий та морський транспорт”, галузі знань “27 Транспорт”, було надіслано аж 30.01.2020 р. Саме на підставі поданої відповідачем заяви від 30.01.2020 р. розпочалася сама акредитаційна процедура, про що видано наказ від 07.02.2020 р. № 11-Е про призначення експертної групи. В день подачі заяви Національним агентством був підготований та направлений додатковий договір № 1 від 30.01.2022 р. Позивач наголошує, що вартість акредитаційної процедури відповідно до Положення про акредитацію залежить від тарифного розряду Єдиної тарифної сітки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України (від 30 серпня 2002 р. № 1298 “Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери”. Зазначена тарифна сітка постійно змінюється, через, що змінюється і вартість акредитаційної процедури. Відповідно до п. 25 укладеного між сторонами договору оплата витрат, передбачених підпунктом 4 пункту 2 розділу VI Положення здійснюється замовником на підставі наданого додаткового договору до цього договору протягом 3-х робочих днів з моменту надання Національним агентством відповідного акта прийому-передачі наданих послуг.
Відповідно до п. 26 договору ціна цього договору може бути змінена агентством в односторонньому порядку у разі змін до розмірів посадових окладів та ставок, згаданих у пункті 2 розділу VI Положення, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Позивач наголошує, що у зв'язку з тим, що відповідач подав основну заяву про акредитацію освітньої програми до Національного агентства у 2020 році, то і сама акредитаційна процедура розпочалася у 2020 році, на підставі чого відповідачу був направлений додатковий договір № 1 із зміненою вартістю акредитації освітньої програми. Заперечень та мотивованих відмов щодо умов додаткового договору № 1, за ствердженнями позивача, від відповідача не надходило, тому Національне агентство продовжило надання послуг з акредитації освітніх програм та надало їх в повному обсязі.
Позивач звертає увагу, що на момент підписання позивачем договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. додаткового договору № 1 від 30.01.2022 р. виокремлених сум відповідних витрат на відрядження експертів (оскільки це змінні складові, що будуть залежати від складу експертної групи, часу виїзду, виду транспорту, вартості проживання експертів) у розрахунку, який здійсняється під час підписання такого договору не було. Договір № А-19-0337 від 20.11.2011 р. з акредитації освітньої програми укладався до виїзду експертної групи до закладу вищої освіти, тому немає змоги наперед прорахувати витрати експертів пов'язані з їх відрядженням до відповідача. Отже, витрати експертної групи відшкодовуються за наявності документального підтвердження витрат та відповідно до додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. № 98 “Про суми та склад витратна відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів”.
Також позивач вказує, що члени експертної групи надали документи, що підтверджують їх фактичні витрати на виїзд до закладу, вже після укладення договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р., тому Національним агентством було підготовлено та направлено відповідачу додаткову угоду № 2, якою зменшено ціну договору на суму, фактично витрачену експертами під час виїзної експертизи, проте відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив оплату за надані послуги відповідно до основного договору та додаткових угод до нього, та не повернув Національному агентству підписані примірники додаткових угод та акту наданих послуг на суму боргу у розмірі 39197,92 грн. При цьому позивач зазначає, що обраний відповідачем спосіб захисту не є належним з огляду на таке. Твердження відповідача про те, що до прийняття фінального рішення Національним агентством акт наданих послуг № 692 не міг бути підписаний та надісланий не відповідає дійсності, так як умовами договору не передбачено, що акт приймання-передачі наданих послуг має бути надісланий тільки після прийняття рішення. Відтак, акт приймання-передачі наданих послуг був підготовлений, підписаний та направлений відповідачу раніше і надісланий разом з актом № 703 до договору № А-19/20-0242/12, що підтверджується витягом із автоматизованої системи акредитації освітніх програм Національного агентства “Акредитатор 2.0”. Відповідач, на думку позивача, мав змогу оплатити зазначений акт після прийняття фінального рішення Національним агентством 23.07.2020 р., однак жодних дій з метою виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем здійснено не було, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 39197,92 грн.
Крім того, позивач вважає безпідставними твердження відповідача про те, що він не отримав додатковий договір № 1, додаткову угоду № 2 та акт наданих послуг № 692, оскільки це спростовується наданими позивачем доказами, а саме: копією списку № 3163 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в поштове відділення Київ-1, що підтверджує надсилання кореспонденції 07.02.2020 р. на адресу Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, зокрема: додаткового договору № 1 із додатками від 30.01.2020 р.; копією списку № 5864 та № 8846 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в поштове відділення Київ-1, що підтверджує надсилання кореспонденції 06.03.2020 р. та 17.04.2020 р. на адресу Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, зокрема: Розрахунку вартості витрат, що пов'язані з виїздом експертної групи до ЗВО і назад, додаткової угоди № 2 із додатками та акту наданих послуг № 692. При цьому позивач зазначає, що зазначені додаткові угоди та акт повторно надсилались разом з претензією від 31.05.2021 р. № 393, яку відповідач отримав, проте відповіді позивачу не надав та заборгованість не сплатив.
Разом із тим позивач зауважує, що відповідач, знаючи про надання йому послуг в повному обсязі та не отримавши остаточного акту для розрахунку, сам не звернувся до Національного агентства для отримання акту та здійснення остаточного розрахунку. При цьому позивач звертає увагу, що відповідно до рішення господарського суду Херсонської області від 26 листопада 2021 року в аналогічній справі № 923/968/21, що набрало законної сили 17.12.2021 з Приватного закладу “Морський інститут після дипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” стягнуто на користь Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти заборгованість за проведення акредитації освітніх програм у розмірі - 54 210 грн. 55 коп., що виникла у відповідача за іншими раніше укладеними договорами із позивачем. Зазначене, на думку позивача, свідчить про неодноразове ухилення відповідача від виконання своїх зобов'язань за договорами про проведення акредитації освітніх програм, а також про невиконання належний чином та у повному обсязі договірних зобов'язань перед Національнім агентством.
08.09.2022 р. через систему “Електронний суд” представником відповідача подано заяву про розгляд справи без його участі, в якій заявник просить суд проводити судове засідання, призначене на 09.09.2022 р., без участі представника.
Крім того, 08.09.2022 р. через систему “Електронний суд” від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву. Щодо статусу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та посилання відповідача на норми Закону України “Про вищу освіту” в редакції, яка “не була чинною на момент написання відзиву (кінець серпня 2022 року)” відповідач зазначає, що позивач поняття “орган державної влади” помилково ототожнює, стверджуючи, що Національне агентство не є таким органом, з терміном “суб'єктом владних повноважень”, яке використав у своєму відзиві відповідач, і визначення якого міститься у пункті 6 частини 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким, у розумінні КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У своєму відзиві відповідач зазначив, що під час проведення у 2020 році акредитації освітньої програми “Судноводіння” Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти діяло саме як суб'єкт владних повноважень, а не як орган державної влади. При цьому, відповідач зазначає, що у відзиві він не наводив детальних обґрунтувань тези щодо наявності у Національного агентства статусу суб'єкта владних повноважень у правовідносинах по проведенню у 2020 році акредитації освітньої програми “Судноводіння” ПЗ “Морський інститут післядипломної освіти ім. контр-адмірала Ф. Ф. Ушакова”, виходячи з того, що позиція відповідача з даного питання базувалася на відповідних висновках Великої Палати Верховного Суду, на які вони послалися у відзиві, а, крім того, рішення Національного агентства від 23.07.2020 року, яке позивач вважає доказом “надання послуг з акредитації Національним агентством у повному обсязі”, було скасоване адміністративним судом за наслідками розгляду справи адміністративної юрисдикції (справа 540/119/21), а отже, той факт, що під час проведення у 2020 році акредитації освітньої програми “Судноводіння” Національне агентство діяло як суб'єкт владних повноважень, наразі не може бути поставлений під сумнів.
Щодо висловленого позивачем зауваження з приводу того, що у відзиві відповідач користувався попередньою редакцією Закону України “Про вищу освіту”, яка не була чинною на момент написання відзиву (кінець серпня 2022 року...), відповідач звертає увагу суду на положення частини 1 статті 58 Конституції України де передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Відповідач наголошує, що за змістом вищевказаних правових норм та за усталеною судовою практикою, суть положень про незворотність дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, полягає в тому, що дія законів та інших нормативно-правових актів поширюється на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності, і не поширюється на правовідносини, які виникли і закінчилися до набуття такої чинності. Оскільки моментом виникнення спірних правовідносин між сторонами є дата укладання договору № А-19-0337, а саме - 20.11.2019 р., а моментом закінчення, як стверджує сам позивач, - 23.07.2020 р. (дата прийняття Національним агентством рішення), - то у своєму відзиві на позов відповідач і послався на відповідні правові норми, використані в редакції на час існування спірних правовідносин (з 20.11.2019 року по 23.07.2020 року). Положення ж ЗУ “Про вищу освіту”, в редакції, чинній з 30 березня 2021 року і на момент написання відповідачем відзиву (кінець серпня 2022 року), не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому, при написанні відзиву відповідач їх не застосовував.
Щодо тверджень позивача у відповіді на відзив стосовно того, що договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р. був підписаний уповноваженою особою відповідача, і що позивач правомірно ініціював внесення змін до вказаного договору, відповідач зазначає, що він не заперечував ані факту підписання договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. уповноваженою особою відповідача, ані права позивача ініціювати внесення змін до вказаного договору, зокрема права ініціювати укладання додаткового договору № 1 та додаткової угоди № 2. Відповідач наголошує, що у своєму відзиві він зазначав, що додатковий договір № 1 та додаткова угода № 2 є неукладеними в силу певних причин (відсутнє право позивача змінювати умови договору в односторонньому порядку; відсутні докази надіслання додаткового договору № 1 та додаткової угоди № 2 відповідачу; додатковий договір № 1 та додаткова угода № 2 відповідачем не підписані тощо), а отже, на думку відповідача, додатковий договір № 1 та додаткова угода № 2 не породжують для сторін жодних прав та обов'язків, а тому позивач безпідставно посилається на їх умови, зокрема, і при визначенні суми заборгованості відповідача.
Стосовно посилань у відповіді на відзив позивачу на рішення господарського суду Херсонської області по справі № 923/968/21, яке, на погляд відповідача, не є належним та допустимим доказом у даній справі, та не має преюдиціального значення для її вирішення. Відповідач наголошує, що у чисельних Постановах Верховного Суду неодноразово висвітлювалась позиція касаційної інстанції з питань застосування судами при вирішенні справ положень частини четвертої статті 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідач зазначає, що враховуючи положення законодавства України, оскільки предметом розгляду у справі № 923/968/21 були правовідносини сторін в межах процедури акредитації інших освітніх програм (“Експлуатація суднового електрообладнання і засобів автоматики” та “Експлуатація суднових енергетичних установок”), фінансування якої мало відбуватися за іншим договором (№ А-19-0242 від 20.11.2019 р., без додаткових угод та без додаткових договорів до вказаного договору), а отже, обставини, які встановлювалися при прийнятті рішення у справі № 923/968/21 не стосуються правовідносин сторін за договором № А-19-0337 рішення господарського суду Херсонської області по справі 923/968/21 не є, на думку відповідача, належним та допустимим доказом у справі № 916/1800/22.
Абсолютно непереконливими, на думку відповідача, є тези позивача про те, що умовами договору не передбачено, що акт приймання-передачі наданих послуг має бути надісланий тільки після прийняття рішення. Дані твердження, як зазначає відповідач, не узгоджуються з попередньою позицією позивача, викладеною в позові та змістом доданих до позову матеріалів. Відповідач вказує, що за викладеною в позові версією акт виконаних робіт № 692 був надісланий чи то 06.03.2020 р. чи то 17.04.2020 р. (пункт 14 додатків до позову, списки № 5864 та № 8846), то за версією відповіді на відзив акт № 692 був надісланий разом з актом № 703 до договору № А-19/20-0242/12, який, як позивач вказував при розгляді справи № 923/968/21, надсилався 07.02.2020 року.
При цьому, з огляду на те, що у позові вказано, що сума, зазначена в акті наданих послуг № 692, та яка заявлена до стягнення (39197,92 грн.) розрахована позивачем як різниця між сумою, вказаною у додатковій угоді № 2 (52379,30 грн.), яка, за твердженням позивача, надсилалася відповідачу після виїзду до закладу експертної групи (виїзд відбувався в період 24- 26 лютого 2020 року), та сумою перерахованої відповідачем попередньої оплати в розмірі 13181,38 грн. За вказаних обставин, на думку відповідача, абсолютно очевидним є те, що акт виконаних робіт № 692 на суму 39197,92 грн., який, за твердженням самого ж позивача, серед іншого враховує фактичні витрати експертної групи на проїзд до ПЗ “Морський інститут післядипломної освіти ім. контр - адмірала Ф.Ф.Ушакова”, що відбувався в період 24-26 лютого 2020 року, та складений згідно з умовами додаткової угоди № 2, яка начебто була надіслана відповідачу чи то 06.03.2020 р. чи то 17.04.2020 р., - не міг бути підготовлений, підписаний та надісланий на нашу адресу 07.02.2020 р., тобто за декілька тижнів до настання обставин, з урахуванням яких була визначена сума, зазначена в акті. З огляду на зазначене відповідач вважає, що додані позивачем до позову матеріали не підтверджують факту надсилання позивачем відповідачу акта наданих послуг, і при цьому навіть сам позивач не надав чіткої та однозначної інформації про дату надсилання такого акту, - твердження позивача про те, що акт наданих послуг відповідачу направлявся не може вважатись доведеним.
Наразі відповідач зазначає, що адресовані відповідачу поштові відправлення, відомості про які містяться в наданих позивачем списках № 5864 від 06.03.2020 та № 8846 від 17.04.2020 р., могли стосуватися будь-яких питань, пов'язаних із проведенням Національним агентством процедури акредитації відповідачу освітньої програми “Судноводіння”. Крім того, відповідач повідомляє, що він зі свого боку позбавлений можливості перевірити матеріали вхідної кореспонденції за 2020 рік та надати суду інформацію про зміст поштових вкладень, які надходили в листах позивача, що надсилалися 07.02.2020 р., 06.03.2020 р. та 17.04.2020 р., оскільки матеріали листування за 2020 рік не були вивезені з м. Херсона під час переміщення закладу через військове вторгнення Російської Федерації в Україну, і залишились в зоні окупації за зареєстрованим місцем знаходження відповідача (м. Херсон, вул. Дружби, 4), доступу до якого відповідач наразі не має.
Із твердженням позивача про те, що оскільки умовами договору не передбачалося надсилання акту приймання-передані наданих послуг після прийняття національним агентством відповідного рішення, позивач міг підготовити, підписати та направити відповідачу такий акт заздалегідь, відповідач частково погоджується: договір № А-19-0337 від 20.11.2019 дійсно не містить прямої умови щодо строку надсилання акту приймання-передані наданих послуг. Проте, відповідач наголошує, що відповідно до п. 24 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. надання послуг за цим договором завершується підписанням відповідних актів приймання - передачі наданих послуг у строк не пізніше 3 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національним агентством за наслідками розгляду акредитаційної справи. Відповідно до п. 23 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 року остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником на підставі відповідного акта приймання-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати його отримання. Відповідно до п. 14 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 року складання актів приймання-передачі наданих послуг покладається на Національне агентство, а їх підписання замовником є доказом відсутності будь-яких претензій з його боку до Національного агентства. При цьому відповідач наголошує, що з урахуванням встановленого законодавством порядку тлумачення умов договору, змісту пунктів 23, 24, 14 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р., а також загальноприйнятої у діловому обороті суті акта приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), підписанням якого учасник відповідного зобов'язання підтверджує зі свого боку наявність факту надання послуги/виконаної роботи в обсязі, передбаченому відповідним актом, акт приймання - передачі наданих послуг за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. не міг бути підписаний Національним агентством до прийняття ним відповідного рішення за наслідками проведення акредитаційної процедури, а, відповідно не міг бути і направлений відповідачу заздалегідь ( з огляду на позицію позивача це відбулося за декілька місяців (від 5-ти до 3-ох (в залежності від обраної позивачем дати відправки)) до прийняття Національним агентством рішення від 23.07.2020 року. Отже, твердження позивача, що акт наданих послуг за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. був ним підписаний та надісланий відповідачу задовго до того, як послугу було надано, при тому, що позивач достеменно усвідомлює, і те, що процедура акредитації освітньої програми “Судноводіння” так і не була завершена Національним агентством у встановленому законодавством порядку, і те, що акт наданих послуг позивачем відповідачу не направлявся, на думку відповідача, є лише намаганням стягнути кошти за відсутності законних для цього підстав.
Разом із тим, відповідач,наголошує, що посилаючись на норми законодавства України Велика Палата Верховного суду у постанові від 7 серпня 2019 року по справі № 826/4264/17 зазначила про те, що аналіз вказаних норм свідчить про те, що функції Агентства як органу управління у сфері вищої освіти мають як владний характер (результати здійснення яких мають обов'язковий характер для учасників правовідносин у сфері вищої освіти), так і такі, що не містять владної складової, зокрема, результати здійснення яких підлягають погодженню чи затвердженню Урядом чи центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Таким чином, на думку відповідача, Агентство, вчиняючи на виконання покладених на нього законом повноважень з реалізації державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти діяння чи приймаючи рішення (індивідуальні акти), які не вимагають погодження чи затвердження та є обов'язковими для учасників правовідносин у сфері вищої освіти, діє як суб'єкт владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій.
У судовому засіданні господарського суду 09 вересня 2022 року по справі № 916/1800/22 було протокольно оголошено перерву до 16 вересня 2022 року.
Під час розгляду справи по суті у судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2019 року до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти звернувся Приватний заклад “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” із попередньою заявою про намір акредитувати відповідні освітні програми, а 30.01.2020 р. відповідач надіслав заяву про проведення акредитації освітньої програми “Судноводіння” (ID в Єдиній державній електронній базі з питань освіти: 15947) з підготовки фахівців першого (бакалаврського) рівня за спеціальністю “271 Річковий та морський транспорт”, галузі знань “27 Транспорт” (Додаток 1).
У подальшому, на підставі поданих заяв між Національним агентством та Інститутом було укладено договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р. про проведення акредитації освітньої програми: “Судноводіння” (ID в ЄДЕБО: 15947) за рівнем вищої освіти - перший (бакалаврський), відповідно до п. 1.1. якого замовник на власний розсуд і за власним бажанням замовляє у Національного агентства, а Національне агентство надає замовнику на оплатній основі послуги з акредитації освітньої програми (освітніх програм) (код за ДК 021:2015-98110000-7 - Послуги підприємницьких, професійних та спеціалізованих організацій): галузь знань - 27 транспорт; назва освітньої програми у ЄДЕБО - судноводіння; рівень вищої освіти - перший (бакалаврський) рівень; вид акредитації - первинна.
Відповідно до п. 3 договору зміст послуг з акредитації визначається розрахунком, який є невід'ємною частиною цього договору.
В п. 4. договору передбачено, що акредитація здійснюється Національним агентством відповідно до норм Закону України “Про вищу освіту”, Положення, а також інших нормативних документів.
Положення цього договору не звільняють і не змінюють для сторін їх права, обов'язки та повноваження, передбачені чинним законодавством. Жодна з норм цього Договору не обмежує Національне агентство у здійсненні його владних повноважень (п. 5 договору).
Згідно з п. 7. договору він набирає чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
У п. 8 договору сторони погодили, що надання послуг Національним агентством здійснюється за умови отримання Національним агентством суми попередньої оплати послуг відповідно до цього договору.
Відповідно до п. 12. договору додаткові угоди, що стосуються строків, порядку, розміру оплати за цим договором, укладаються за ініціативи Національного агентства.
Згідно з п. 13. Договору приймання замовником всіх наданих послуг та їх передача Національним агентством здійснюється за актами приймання-передачі наданих послуг.
У п. 14. договору зазначено, що складання актів приймання-передачі наданих послуг покладається на Національне агентство, а їх підписання замовником є доказом відсутності будь-яких претензій з його боку до Національного агентства.
Положеннями п. 16 передбачено, що замовник має право: вимагати від Національного агентства належного надання послуг згідно з цим договором; на використання тимчасового доступу офіційному порталі Національного агентства з правом редагування власних матеріалів до моменту подачі заяви; на отримання від Національного агентства інформації щодо термінів проведення акредитації та програми роботи експертної групи, іншої інформації і документів, передбачених Положенням, включаючи звіт експертної групи, у порядку, встановленому Положенням; отримувати від членів експертної групи під час їх виїзду до ЗВО консультації щодо покращення якості освітньої програми та освітньої діяльності за цією програмою; подавати зауваження до звіту про результати акредитаційної експертизи у порядку, визначеному Положенням; бути запрошеним і долучатися до засідань галузевої експертної ради і Національного агентства для обговорення питань, що стосуються акредитації освітньої програми у порядку, встановленому Положенням; отримувати за наслідками розгляду акредитаційної справи рекомендації щодо покращення якості освітньої програми та освітньої діяльності за цією програмою, сформульовані у документах, що складаються за наслідками акредитації; оскаржувати рішення, прийняті Національним агентством, у відповідності до Положення.
При цьому відповідно до п. 17 договору замовник зобов'язаний: дотримуватись принципів взаємоповаги взаємовідносинах із Національним агентством протягом всього строку дії цього договору, надавати членам експертної групи достовірну і повну додаткову інформацію на їх запит відповідно до абзацу першого пункту 10 розділу 11 Положення; узгодити програму виїзду експертної групи (зокрема й під час проведення повторної акредитаційної експертизи) відповідно до абзацу першого пункту 11 розділу II Положення, утриматися під безпідставної або недобросовісної відмови в її узгодженні; забезпечити умови для роботи експертної групи та дотримання вимог програми виїзду, узгодженої відповідно до абзацу першого пункту 11 розділу ІІ Положення, зокрема допустити членів експертної групи, та, якщо вони беруть участь в акредитаційній експертизі, спостерігачів і представників роботодавців, до приміщень ЗВО; поінформувати здобувачів вищої освіти, працівників, що забезпечують освітній процес за освітньою програмою, про проведення акредитації освітньої програми та програму виїзду експертної групи, а також про правові наслідки рішень, що ухвалюються за результатами акредитації, включаючи, але не виключно, шляхом оприлюднення відповідних оголошення на веб-сайті замовника, а також розміщення оголошення безпосередньо в місці провадження освітньої діяльності за освітньою програмою; не вимагати від представників Національного агентства повідомлення попередньої інформації про результати акредитаційної експертизи до моменту отримання відповідного звіту керівником ЗВО; оприлюднити відомості та документи, передбачені підпунктом 1 пункту 8 розділу ІІІ Положення, на своєму офіційному вебсайті, з урахуванням вимог й обмежень щодо оприлюднення інформації з обмеженим доступом, встановлених законодавством; утримуватись від надання неправомірної вигоди або будь-яких інших благ Національному агентству або його представникам (надання житла, харчування, транспорту, будь-яких виплат, подарунків тощо); прийняти належним чином надані послуги за цим договором шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг та повернути Національному агентству по одному примірнику кожного такого підписаного акта; оплатити послуги в порядку та за ціною, встановленими цим договором, а також компенсувати всі витрати Національного агентства, пов'язані із проведенням акредитації, в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
Відповідно до п. 18 договору Національне агентство має право: не приступати до виконання своїх зобов'язань за цим договором за умови наявності у замовника простроченої фінансової заборгованості перед Національним агентством за попередньо укладеними договорами про надання послуг акредитації або заборгованості в межах цього договору - до моменту повного погашення замовником вказаної заборгованості; на збирання, обробку, використання та поширення інформації, що стала йому відома під час виконання цього договору, відповідно до чинного законодавства; залучати третіх осіб з метою виконання цього договору; ініціювати укладення додаткових угод, які будуть додатками до цього договору, щодо зміни порядку, строків оплати послуг, визначення сум грошових коштів для відшкодування всіх витрат, які понесло Національне агентство під час проведення акредитації за цим договором; в односторонньому порядку відмовитись від зобов'язання надати послуги та розірвати договір, якщо замовник неналежним чином виконує зобов'язання, щодо оплати послуг за договором; вимагати від замовника підписання відповідних актів приймання-передачі та оплати наданих послуг за цим договором; оприлюднювати інформацію про результати акредитаційної експертизи відповідно до підпункту 2 пункту 8 розділу III Положення.
Згідно п. 19 договору Національне агентство зобов'язане: надати послуги замовнику, забезпечити якість та своєчасність надання послуг з акредитації відповідно до цього договору та чинного законодавства; у разі виникнення обставин, що унеможливлюють або ускладнюють надання послуг за цим договором, інформувати про це замовника у найкоротший термін; поінформувати членів експертної групи щодо необхідності надання консультацій щодо покращення якості освітньої програми та освітньої діяльності за цією програмою; підготувати для підписання акти приймання-передачі наданих послуг; надати у документах, що складаються за підсумками акредитації, рекомендації щодо покращення якості освітньої програми та освітньої діяльною і за цією програмою.
В п. 21 договору передбачено, що ціна цього договору складає 43937,94 грн. без ПДВ відповідно до розрахунку, що додається.
За умовами п. 22 договору після підписання цього договору замовник протягом 5 робочих днів з дня подачі заяви перераховує Національному агентству попередню оплату у розмірі 30% від ціни цього договору, що складає 13181,38 гривень без ПДВ (для бюджетних установ - на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 р. № 117 та наказу Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2018 р. № 972, або іншого дозволу відповідного головного розпорядника бюджетних коштів замовника). Сума попередньої оплати має бути використана Національним агентством протягом одного місяця.
Відповідно до п. 23 договору остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником на підставі відповідного акта приймання-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати його отримання.
Згідно п. 24 договору надання послуг за цим договором завершується підписанням відповідних актів приймання-передачі наданих послуг в строк не пізніше 3 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національним агентством за наслідками розгляду акредитаційної справи.
Оплата витрат, передбачених підпунктом 4 пункту 2 розділу VI Положення здійснюється замовником на підставі наданого додаткового договору до цього договору протягом 3-х робочих днів з моменту надання Національним агентством відповідного акта прийому-передачі наданих послуг (п. 25 договору).
У п. 26 договору зазначено, що ціна цього договору може бути змінена Національним агентством в односторонньому порядку у разі змін до розмірів посадових окладів та ставок, згаданих у пункті 2 розділу VI Положення, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 30 договору послуги у будь-якому випадку вважаються наданими Національним агентством належним чином, якщо рішення, дії чи бездіяльність Національного агентства не визнані протиправними у порядку, встановленому для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень
Як вбачається із розрахунку вартості проведення послуг з акредитації освітніх програм сторонами погоджено загальну вартість робіт (без ПДВ) у сумі 43937,94 грн.
Як з'ясовано судом, Приватним закладом “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” на виконання п. 22 укладеного договору було здійснено попередню оплату у розмірі 30% від ціни договору, що складає 13181,38 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія виписки з Державної казначейської служби України за 20.11.2019 р.
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р., після здійснення авансового платежу відповідачем, позивачем було видано наказ № 11-Е від 07.02.2020 р., яким було призначено та відряджено експертну групу для проведення акредитаційної експертизи за спеціальністю “271 Річковий та морський транспорт” освітньої програми “Судноводіння” (ID у ЄДЕБО: 15947) за першим рівнем вищої освіти (справа № 8/АС-20) у Приватному закладі “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” та затверджено її склад, установлено строк роботи експертної групи, зазначеної у пункті 1 цього наказу, безпосередньо в закладі вищої освіти в м. Херсон з 24 по 26 лютого 2020 року включно, а також установлено строк подання звіту експертної групи до Національного агентства до 11 березня 2020 року включно.
Як встановлено судом, за результатом надання послуг за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. позивачем було складено звіт про результати акредитаційної експертизи, який направлено до відповідної галузевої експертної ради із оцінкою критеріїв 1-9 за рівнем відповідності “В”. Галузева експертна рада на своєму засіданні 21.04.2020 р., надала експертний висновок, щодо акредитації освітньої програми: “Суднобудування”, який є частиною акредитаційної процедури Національного агентства і здійснюється на основі поданих відповідачем відомостей про самооцінювання освітньої програми, а також звіту експертної групи про результати акредитаційної експертизи. На підставі наданих матеріалів галузева експертна рада рекомендувала Національному агентству прийняти рішення про надання відповідачу умовної (відкладеної) акредитації освітньої програми “Суднобудування”. Після цього всі належні матеріали було передано на розгляд Національного агентства.
23.07.2020 р. на засіданні Національного агентства під час розгляду акредитаційної справи 0008/АС-20 ID в ЄДЕБО 15947, освітня програма “Судноводіння” Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, члени Національного агентства ознайомившись із відомостями про самооцінювання закладу вищої освіти, звітом експертної групи та експертним висновком галузевої експертної ради, взявши до уваги усі документи, які містяться в акредитаційній справі, а також ряд скарг, які надійшли на адресу позивача, прийняли рішення про відмову Приватному закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова” в акредитації освітньої програми “Судноводіння” у зв'язку із виявленням недостовірної інформації.
Вказана відмова в акредитації освітньої програми “Судноводіння” була оскаржена Приватним закладом “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова” до Херсонського окружного адміністративного суду. Так, рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 р. у справі № 540/119/21, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 р. у справі № 540/119/21, що набрало законної чинності, позов Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф. Ушакова” було задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформлене протоколом № 14 (31) від 23 липня 2020 року з додатком в частині відмови приватному закладу "Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф.Ушакова" в акредитації освітньої програми "Судноводіння" (ID у ЄДЕБО 15947) за рівнем вищої освіти "бакалавр, спеціальність "271 Річковий та морський транспорт"; зобов'язано Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про відкладену (умовну) акредитацію приватному закладу "Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф.Ушакова" освітньої програми "Судноводіння" (ID у ЄДЕБО 15947) за рівнем вищої освіти "бакалавр", спеціальність "271 Річковий та морський транспорт" згідно рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформленого протоколом № 12 (29) від 26 червня 2020 року з Додатком 1.2.
Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань не сплатив повну вартість наданих послуг за договором про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 від 20.11.2019 р., в результаті чого у відповідача існує заборгованість в сумі 39197,92 грн., що заявлена до стягнення.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, укладений між сторонами по справі договір № А-19-0337 від 20.11.2019 р., який за своєю суттю відноситься до договору надання послуг, є підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України) та згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 44 Закону України “Про освіту” (в редакції закону, чинній на момент підписання договору) акредитація освітньої програми - це оцінювання освітньої програми на предмет її відповідності стандарту освіти, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання. Акредитація освітньої програми є добровільною і проводиться за ініціативою закладу освіти. Освітня програма акредитується у разі, якщо це передбачено спеціальним законом. Засади акредитації освітніх програм визначаються спеціальними законами.
Освітня програма відповідного рівня освіти акредитується органом із забезпечення якості освіти, визначеним спеціальним законом, та/або акредитованими громадськими фаховими об'єднаннями чи іншими акредитованими юридичними особами, що здійснюють незалежне оцінювання якості освіти та освітньої діяльності закладів освіти.
Відповідно ст. 17 Закону України “Про вищу освіту” (в редакції закону, чинній на момент підписання договору) Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є постійно діючим колегіальним органом, уповноваженим цим Законом на реалізацію державної політики у сфері забезпечення якості вищої освіти. Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти є юридичною особою публічного права, яка діє згідно з цим Законом і статутом, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст.18 Закону України “Про вищу освіту” (в редакції закону, чинній на момент підписання договору) Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти проводить акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти;
Відповідно до підпункту 9 пункту 9 Статуту Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №244 від 15.04.2015 р. Національне агентство за результатами акредитаційної експертизи освітньої програми приймає рішення про акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 25 Закону України “Про вищу освіту” (в редакції закону, чинній на момент підписання договору) заклад вищої освіти, який бажає акредитувати освітню програму, подає Національному агентству із забезпечення якості вищої освіти письмову заяву та документи, що підтверджують відповідність його освітньої діяльності стандарту вищої освіти за відповідною спеціальністю. Протягом трьох місяців з дня подання заяви Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти за результатами акредитаційної експертизи приймає рішення про акредитацію, умовну (відкладену) акредитацію чи відмову в акредитації відповідної освітньої програми. Рішення щодо акредитації освітньої програми приймається на підставі експертного висновку відповідної галузевої експертної ради і вноситься до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до пунктів 2-3 розділу І Положення про акредитацію, акредитація здійснюється Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти.
Відповідно до підпункту 2 пункту 9 розділу II Положення про акредитацію, акредитаційна експертиза передбачає виїзд експертної групи до закладу вищої освіти з метою уточнення фактів, вказаних у відомостях про самооцінювання, опитування представників заінтересованих сторін про освітню програму та діяльність закладу вищої освіти за цією програмою, формування рекомендацій щодо вдосконалення якості освітньої діяльності за цією програмою.
Відповідно до пункту 6 розділу III Положення про акредитацію у разі проведення одночасної акредитації групи освітніх програм у межах однієї спеціальності Національне агентство може ухвалити однакові або різні рішення стосовно кожної з освітніх програм, щодо якої проведено акредитаційну експертизу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Положення про акредитацію, фінансування акредитаційної процедури здійснюється за рахунок закладів вищої освіти, які подали документи для проведення акредитації. Оплата послуг за проведення акредитаційної процедури здійснюється на рахунок Національного агентства відповідно до проведеного ним розрахунку.
Таким чином, розгляд відповідною галузевою експертною радою на своєму засіданні 21.04.2020 р. звіту про результати акредитаційної експертизи свідчить про надання послуг позивачем за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р., факт чого додатково підтверджується рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 17.05.2021 р. та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2021 р. у справі № 540/119/21 за позовом Приватного закладу “Морський інститут післядипломної і освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” до Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії. З огляду на вищевикладене господарський суд Одеської області зазначає, що саме внаслідок надання послуг позивачем за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р., тобто в результаті проведення акредитації освітньої програми Херсонським окружним адміністративним судом було прийнято рішення про зобов'язання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти внести до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформацію про відкладену (умовну) акредитацію приватному закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Ф.Ф.Ушакова” (код ЄДРПОУ 39956476) освітньої програми “Судноводіння” (ID у ЄДЕБО 15947) за рівнем вищої освіти “бакалавр”, спеціальність “271 Річковий та морський транспорт” згідно рішення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, оформленого протоколом № 12 (29) від 26 червня 2020 року з додатком 1.2.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за укладеним договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. про проведення акредитації освітньої програми.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем послуг за договором № А-19-0337 від 20.11.2019 р. є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані послуги відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Поряд з цим суд зазначає, що відповідач не оспорив сам факт надання відповідачем послуг за спірним договором, а відмовився від здійснення повної оплати за договором, посилаючись саме на формальні обставини, зокрема непідписання з його боку додаткових угод та акту приймання-передачі.
Як свідчать матеріали справи, 30.01.2020 р. позивачем було підготовлено та надіслано на адресу відповідача додатковий договір № 1 із додатком, відповідно до якого, у зв'язку із зміною розмірів посадових окладів та ставок (передбачених пунктом 2 розділу VI Положення) внесено зміни до тексту основного договору, зокрема, збільшилась ціна договору й відповідно до Розрахунку становила 63437,68 грн.
При цьому після отримання фінансових звітів про фактичні витрати членів експертної групи по відрядженню до закладу вищої освіти відповідача, позивачем було уточнено вартість виїзду експертів, що становила 3960,00 грн., та у зв'язку з цим позивачем було підготовлено додаткову угоду № 2, за якою передбачалось зменшення ціни договору відносно тієї, що була вказана в додатковій угоді № 1, а саме ціна договору склала 52379,30 грн., з урахуванням фактичної суми витрат, пов'язаних із відрядженням членів експертної групи до закладу вищої освіти та у зворотному напрямку. Також позивачем до додаткової угоди № 2 був складений розрахунок вартості надання послуг з акредитації освітньої програми “Судноводіння” (додаток № 3 до договору) та акт наданих послуг на суму 39197,92 грн., яка є різницею між загальною вартістю послуг та авансовим платежем (52379,30 грн. - 13181,38 грн.).
Наразі суд зазначає, що окрім зміни ціни договору у додатковій угоді № 1 позивачем було запропоновано внести зміни до ряду інших пунктів договору, зокрема до п. 22-25 договору. Між тим з огляду на те, що додаткова угода № 1 не підписана позивачем, а в п. 26 договору № А-19-0337 від 20.11.2019 р. передбачено можливість виконавця у односторонньому порядку, за певних умов змінювати, виключно ціну договору, суд вважає непогодженими інші зміни, запропоновані у додатковій угоді № 1, окрім ціни договору. Відтак, суд застосовує саме положення договору щодо порядку розрахунку за надані послуги.
Відповідно до п. 23 договору остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником на підставі відповідного акта приймання-передачі наданих послуг протягом 3 робочих днів з дати його отримання.
Згідно п. 24 договору надання послуг за цим договором завершується підписанням відповідних актів приймання-передачі наданих послуг в строк не пізніше 3 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення Національним агентством за наслідками розгляду акредитаційної справи.
Позивач надав на підтвердження надсилання Додаткового договору № 1 із додатками від 30.01.2020 р. копію списку № 3163 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в поштове відділення Київ-1, а також списку № 5864 та № 8846 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів, поданих в поштове відділення Київ-1 на підтвердження надсилання кореспонденції 06.03.2020 р. та 17.04.2020 р. на адресу Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, а саме: розрахунку вартості витрат, що пов'язані з виїздом експертної групи до ЗВО і назад.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на відсутність положень договору, якими передбачено надсилання акта приймання-передачі наданих послуг виконавцем цінним листом з описом вкладень на адресу замовника, суд доходить висновку, що позивачем по справі належним чином виконано свої зобов'язання та надіслано на адресу відповідача додаткову угоду та акт приймання-передачі наданих послуг для їх підписання та здійснення остаточного розрахунку за договором.
При цьому посилання відповідача на те, що список згрупованих поштових відправлень №3163 від 07.02.2020 року згадано у рішенні господарського суду Херсонської області від 26.11.2021 року по справі № 923/968/21 у якості доказу за договором № А-19-0242 на підтвердження відправки зовсім іншого документу, на думку суду, є недоречним, адже господарським судом Одеської області не досліджуються обставини при прийнятті судом рішення у іншій справі № 923/968/21.
Також суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що він не отримав додатковий договір № 1, додаткову угоду № 2 та акт наданих послуг № 692, оскільки це спростовується наданими позивачем вищевказаними доказами. До того ж зазначені додаткові угоди та акт повторно надсилались відповідачу разом з претензією від 31.05.2021 р. № 393, яку відповідач отримав, проте ніякої відповіді не надав та на вказані документи не відреагував.
Крім того, господарським судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що додані позивачем до позову копії додаткового договору № 1 від 30.01.2020 р. до договору про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 від 20.11.2019 р. на суму 63437,68 грн., розрахунок вартості послуг до вказаного договору, а також додаткова угода № 2 без дати до договору про проведення акредитації освітньої програми № А-19-0337 на суму 52379,30 грн. та розрахунок вартості послуг до вказаної додаткової угоди є неукладеними з огляду на відсутність підпису на них, що в свою чергу виключає можливість здійснення відповідачем оплати за договором. Адже, положеннями п. 26 укладеного між сторонами договору, ціна цього договору може бути змінена агентством в односторонньому порядку у разі зміни до розмірів посадових окладів та ставок, згаданих у пункті 2 розділу VI Положення, що оформлюється додатковою угодою до цього договору. Тобто додаткова угода № 2 є лише формальним виразом наданого позивачеві права, за певних умов, здійснювати зміну ціни договору без її узгодження із відповідачем.
За змістом положень статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що передбачено також статтями 626, 627 ЦК України.
Виходячи із зазначеного, на кожну з сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань укладення договору до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони.
Відтак, запропоновані позивачем умови оспорюваного договору мали бути проаналізовані відповідачем на предмет їх справедливості та прийнятності для відповідача на момент його укладення, а не за фактом його подальшого виконання. Тобто, в даному випадку відповідач, підписуючи договір під час його укладення, повністю погодився з його умовами, зокрема з ціною договору, яка підлягала сплаті, а також відповідач був обізнаний з можливим збільшенням ціни договору позивачем в односторонньому порядку. Тому судом критично оцінюються посилання відповідача на непідписання ним додаткових угод до договору, якими змінювалась ціна договору, та акту приймання-передачі послуг як на підставу відсутності у нього обов'язку сплатити остаточну вартість наданих послуг. Щодо доводів відповідача про можливе непогодження ним ціни договору в додаткових угодах суд зазначає, що таким правом на оспорювання ціни договору відповідач не наділений за умовами договору, зокрема в п. 16 договору чітко встановлено перелік прав відповідача як замовника. Натомість в п. 17 договору визначені обов'язки відповідача, зокрема п. 17.9 договору передбачає обов'язок відповідача прийняти належним чином надані послуги за цим договором шляхом підписання відповідних актів приймання-передачі наданих послуг та повернути Національному агентству по одному примірнику кожного такого підписаного акта; оплатити послуги в порядку та за ціною, встановленими цим договором, а також компенсувати всі витрати Національного агентства, пов'язані із проведенням акредитації, в розмірі та порядку, визначеному цим договором.
Суд зауважує, що з огляду на те, що сторонами у спірному договорі, зокрема у п. 23 та п. 24 передбачено факт отримання акта приймання-передачі, без уточнення про необхідність його надсилання позивачем цінним листом з описом вкладення, на думку суду, у випадку неотримання відповідачем акту приймання-передачі він як особа, що ініціювала проведення акредитації освітньої програми, повинен був звернутися до позивача з питанням щодо отримання відповідного акту приймання-передачі та оформити факт надання послуг за спірним договором шляхом підписання такого акту. Натомість відповідач, отримавши від позивача обумовлені договором послуги, тим самим досяг те, на що розраховував при укладенні договору, однак відмовився від сплати залишку вартості наданих послуг суто з формальних підстав.
Така поведінка відповідача щодо ухилення від сплати залишку вартості наданих послуг оцінюється судом критично. Адже, дії відповідача щодо внесення попередньої оплати і підписання проміжкового акту наданих послуг № 560 свідчать про часткове виконання договору, але нездійснення ним остаточної оплати за надані позивачем послуги по договору свідчить про недобросовісну поведінку відповідача.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі N 390/34/17 розтлумачено застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.
Аналіз частини 2 статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання “зловживання правом” необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, “injuria”. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі, всупереч меті такого права.
Термін “зловживання правом” свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Заборона зловживання правом по суті випливає з якості рівнозваженості, закладеної такою засадою, як юридична рівність учасників цивільних правовідносин. Ця формула виражає втілення в цивільному праві принципів пропорційності, еквівалентності, справедливості під час реалізації суб'єктивних цивільних прав і виконання юридичних обов'язків.
Здійснення суб'єктивних цивільних прав повинно відбуватись у суворій відповідності до принципів правомірності здійснення суб'єктивних цивільних прав, автономії волі, принципів розумності і добросовісності. Їх сукупність є обов'язковою для застосування при здійсненні усіх без винятку суб'єктивних цивільних прав.
Дослідження питання про здійснення особою належного їй суб'єктивного матеріального права відповідно до його мети тісно пов'язане з аналізом фактичних дій суб'єкта на предмет дотримання вимоги добросовісності.
За змістом статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Отже, на думку суду, Приватний заклад “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова”, звертаючись до позивача із попередньою заявою про акредитацію відповідних освітніх програм, надіславши заяву про проведення акредитації освітньої програми “Суднобудування” (ID в ЄДЕБО: 15947), а також уклавши саме за власною ініціативою з позивачем договір № А-19-0337 від 20.11.2021 р., погодився з усіма умовами цього договору і був обізнаний про можливість Національного агентства змінювати ціну договору в односторонньому порядку, однак, відмовляючись від сплати остаточної повної вартості послуг та ухилення від підписання додаткової угоди про збільшення вартості послуг за наслідками отримання цих послуг з акредитації освітньої програми, відповідач фактично діяв всупереч своїй попередній поведінці, що є недопустимим.
Щодо інших обставин, які зазначені сторонами, відносно статусу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти з цього приводу у відносинах по акредитації, суд зауважує, що ці обставини не мають відношення до предмету спору, не входять в предмет доказування по даній справі, яким зокрема є ступінь виконання сторонами по справі своїх обов'язків за договором, то суд не вбачає підстав для надання їм оцінки.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
До того ж Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року, справа “Трофимчук проти України”).
Решта доводів відповідача в обґрунтування заперечень на позов, що стосуються моменту складання позивачем акту приймання-передачі послуг до прийняття відповідного рішення Національним агентством, судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують висновків суду щодо факту надання послуг позивачем послуг та наявності у відповідача обов'язку з оплати наданих послуг.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач необґрунтовано ухиляється від виконання зобов'язань, адже саме відповідач погодився відповідно до п. 21 та п. 22 договору оплатити вартість наданих послуг, яку позивач наділений правом в односторонньому порядку як збільшити, так і зменшити.
Однак, відповідач не здійснив будь-яких дій щодо здіснення оплати наданих послуг у повному обсязі, тому у нього виникла заборгованість в сумі 39197,92 грн. (52379,30 грн. остаточна вартість послуг - 13181,38 грн. попередня оплата), і судом не встановлено наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку сплатити всю вартість послуг.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 39197,92 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідіність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2481,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти до Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” про стягнення заборгованості в сумі 39197,92 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Приватного закладу “Морський інститут післядипломної освіти імені контр-адмірала Федора Федоровича Ушакова” (02222, місто Київ, вулиця Володимира Винниченка, буд. 5; код ЄДРПОУ 40927307) на користь Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця Дружби, буд. 4; код ЄДРПОУ 39956476) заборгованість за проведення акредитації освітніх програм в сумі 39197/тридцять дев'ять тисяч сто дев'яносто сім/грн. 92 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481/дві тисячі чотириста вісімдесят одна/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 21 вересня 2022 р.
Суддя В.С. Петров