22 вересня 2022 року Справа № 915/33/22
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль С.М.,
розглянувши без виклику сторін
справу № 915/33/22
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Орташ Україна”,
54028, вул. Новозаводська, буд. 19, м..Миколаїв;
до товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод”,
56500, вул. Хлібозаводська, 10, м.Вознесенськ;
про: стягнення коштів у сумі 146028 грн. 10 коп.,-
Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Орташ Україна” пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Вознесенський хлібзавод” з вимогами про стягнення грошових коштів у сумі 146028 грн. 10 коп., із яких: 125712 грн.-основний борг; 6333 грн. - пеня; 12885 грн. 60 коп. - штраф; 1096 грн. - 3 % річних, з посиланням на порушення відповідачем зобов'язань за укладеним між ними договором поставки від 16.08.2021 №14/160821(далі-договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасного та у повному обсязі оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого утворився основний борг у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню та штраф, на підставі п.п. 10.2 та 10.2 договору, та здійснені нарахування 3 % річних передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Позивач також просить суд про стягнення з ТОВ “Вознесенський хлібзавод” грошових коштів на відшкодування судових витрат.
За такими вимогами ухвалою суду від 17.01.2022 відкрито провадження в даній справі, за правилами спрощеного позовного провадження.
10.02.2022 до суду від відповідача надійшов відзив, згідно якого відповідач вказує на погашення ним боргу у сумі 10000,00 грн. згідно платіжного доручення від 02.02.2022 № 480, зазначає про наявність заборгованості у розмірі 115712,00 грн, а також, посилаючись на скорочення фінансування, введення карантинних обмежень, внаслідок чого було втрачено 70 відсотків постійних покупців продукції, та скрутне фінансове становище, заперечує проти суми позову 125712,00 грн та заявлених до стягнення штрафів та пені.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши усі наявні у справі докази, господарський суд встановив.
16 серпня 2021 року між ТОВ «ОРТАШ УКРАЇНА» (Постачальник) та ТОВ «Вознесенський хлібзавод»(Покупець) було укладено договір поставки №14/160821 (далі по тексту - Договір).
За умовами цього договору ТОВ «ОРТАШ УКРАЇНА» (Продавець) повинно було поставити ТОВ «Вознесенський хлібзавод» по цінах і в асортименті, вказаними в Специфікації (додаток №1) до цього договору Товар (борошно пшеничне), а Покупець зобов'язувався прийняти такий Товар та оплатити його.
Пунктом 2.1. Договору було передбачено, що ціна на Товари, що поставляються, вказується в Специфікації і товарних накладних, які з моменту їх підписання Сторонами, є невід'ємними частинами Договору. Ціни вказуються в національній валюті, включаючи ПДВ.
Розділом 4 Договору було передбачено порядок замовлення Товару.
Згідно пункту 5.1. Договору, Постачальник здійснює поставку Товару своїми засобами і за свій рахунок на адресу і в строк, вказані в Замовленні.
В пункті 5,2. розділу 5 Договору зазначено, що право"власності, ризик випадкової загибелі і випадкового пошкодження Товару переходить до Покупця у момент підписання Покупцем видаткової накладної та/або (транспортної накладної), яка засвідчує момент приймання Товарів Покупцем в місці поставки.
Пунктом 5.3. розділу 5 Договору визначено, що оплата вартості Товару, зазначеної у відповідному додатку (додатках) до даного договору, здійснюється згідно умов та у строки, визначений у відповідному додатку (додатках) до цього договору.
Пунктом 6.5. Договору встановлено, що підписання Покупцем видаткової накладної (транспортної накладної) без застережень та без складання Акту (розбіжностей) підтверджує належне виконання зобов'язань Постачальником щодо поставки Товару, в тому числі щодо відсутності недоліків кількості та якості Товару.
Пунктом 8.1. розділу 8 Договору визначено, що Покупець сплачує вартість Товару протягом 14(чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання Покупцем видаткової накладної (транспортної накладної) щодо приймання відповідної кількості Товару. Пунктом 8.2. Договору передбачено, що оплата здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування Покупцем відповідної суми грошових коштів на рахунок Постачальника, відповідно до реквізитів, вказаних у Договорі, або в готівковій формі, шляхом видачі готівкових коштів з каси підприємства.
Пунктом 8.4. Договору передбачено, що загальна вартість Товару, поставленого за цим Договором, становить ціну цього Договору.
17 грудня 2021 року, платіжним дорученням №375, Покупцем було сплачено частину наявного перед Постачальником боргу, а саме було перераховано на рахунок Постачальника 132 000,00грн. (сто тридцять дві тисячі гривень 00 коп.) згідно рахунку №47 від 20.10.2021 року (в тому числі ПДВ 22000,00грн.).
Починаючи від 17 грудня 2021 року, і до моменту подання позову, жодних платежів (перерахувань коштів) в рахунок погашення наявного боргу Покупцем здійснено не було.
При цьому станом на день звернення до суду з позовом неоплаченим залишилась заборгованість в сумі 125712,00 грн.
Ухвалою суду від 15.09.22 р. було закрито провадження у справі в сумі 10000 грн. ,яка сплачена позивачем грн. згідно платіжного доручення від 02.02.2022 № 480.
Інших доказів погашення сум заборгованості сторонами надано не було.
Отже, з відповідача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 125712 грн.
Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 12885,60 грн. штрафу, 1096,80 грн 3 % річних, 6333,70 грн пені, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність. зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 10.2 Договору за прострочення оплати вартості товару сторони передбачили обов'язок покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми.
Відповідно до п.10.3 Договору, крім пені , у випадку несвоєчасної оплати товару , Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару.
Як встановлено судом вище, граничний строк оплати у відповідності до п. 8.1. Договору сплив 04.11.2021.
На підставі зазначених умов договору позивачем заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 6333,70 грн, у тому числі:
- за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 257712,00 грн. за період з 05.11.2021 по 17.12.2021 в сумі 5217,79 грн.
- за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 125712,00 грн за період з 18.12.2021 по 04.01.2022 в сумі 1115,91 грн.
Також позивачем нараховано відповідно до п.10.3 Договору штраф 5% від суми боргу 257712 грн. в розмірі 12855,60 грн.
Відповідач проти заявлених вимог щодо стягнення нарахованої пені та інфляційних втрат заперечує, посилаючись на скрутне матеріальне становище, втрату у 2020 році у зв'язку із введенням карантинних обмежень 70% постійних покупців та, відповідно, зменшення прибутку.
Проте, з огляду на непідтвердження відповідачем вказаних ним обставин погіршення фінансового становища відповідними доказами, суд не приймає дані заперечення до уваги та зауважує наступне.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК),
Видами забезпечення виконання зобов'язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
З огляду на наведене, судом за допомогою програми IpLex здійснено перерахунок розміру пені, річних, штрафу та встановлено, що наданий позивачем розрахунок вищезазначених сум є вірним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного суду України від 03.04.1997 року, індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Сума інфляційних визначається шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Якщо грошове зобов'язання набуло статусу простроченого з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то воно індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця, то розрахунок розпочинається з наступного місяця. Аналогічно, якщо заборгованість погашається з 1-го по 15-й день відповідного місяця, то інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го по 31-й день місяця - то з урахуванням цього місяця.
Судом за допомогою програми “IpLex” перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено вірність проведених позивачем розрахунків. Отже, підлягає задоволенню нарахована сума 3% річних в розмірі 1096,80 грн., нараховані за період з 05.11.2021 р. по 04.01.2022 р.
З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 219, 220, 231, 233, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вознесенський хлібзавод” (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Хлібозаводська, буд. 10; ідентифікаційний код 00376716) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Орташ Україна”, 54028, вул. Новозаводська, буд. 19, м..Миколаїв; ідентифікаційний код 398024314020) 115 712 грн. суму основного боргу, пеню у розмірі 6333,70 грн., 12885,60 грн. штрафу, 3 % річних в сумі 1096,80 грн. та 2481 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 22.09.2022 (після відновлення розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 №41 територіальної підсудності судових справ Господарського суду Миколаївської області) .
Суддя С.М.Коваль.