вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2022 р. м.Вінниця Cправа № 902/91/22
Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,
за участю представників
позивача: Горопашного І.В.;
відповідача: Косунця Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця", м.Вінниця
про стягнення 2870205,60 грн пені та 3% річних в зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг,
02.02.2022 на адресу суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" 2870205,60 грн, з яких: 2398771,49 грн - пеня, 471434,11 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0153-02024 від 08.05.2019 в частині здійснення вчасної оплати наданих послуг.
07.02.2022 судом постановлено ухвалу про залишення вказаної позовної заяви без руху із встановленням позивачу строку та способу для усунення її недоліків.
На виконання вимог зазначеного судового рішення, 15.02.2022 до суду надійшов супровідний лист Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", разом з яким надано докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 21.02.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/91/22, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.
01.04.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" звернулось до суду із відзивом на позовну заяву №1.13-3360 від 25.03.2022 (а.с.112-121, т.2), у якому останній не спростував доводів позивача щодо порушення відповідачем узгоджених між сторонами строків оплати наданих послуг.
Поряд з тим відповідач просив суд ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2398771,49 грн пені. Позиція відповідача мотивована тим, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг "Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби COVID-19" №766 від 08.04.2020 "...надано настанову Оператору системи передачі (який виконує функцію Адміністратора розрахунків), що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7. та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року №309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах)".
Оскільки, за твердженням відповідача, положення зазначеного нормативно-правового акту є обов'язковими для позивача та відповідача, як учасників ринку електричної енергії, у позивача відсутні правові підстави щодо застосування до відповідача штрафних санкцій (пені) на період дії карантину.
Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" просило суд у разі задоволення позову зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 50% на підставі положень ст.233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України. Аргументуючи свою позицію, відповідач зазначив про надмірно великий розмір пені, який перевищує розмір понесених позивачем збитків; вказав на відсутність балансу інтересів сторін внаслідок доведення відповідача до скрутного матеріального становища у випадку задоволення позовних вимог у повному обсязі; а також акцентував на добровільному виконанні користувачем свого зобов'язання з оплати вартості наданих послуг за договором.
Позивач у свою чергу із позицією відповідача не погодився, виклавши свої заперечення у відповіді на відзив (а.с.158-160, т.2). Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернуло увагу суду на те, що суми заявлених до стягнення пені та 3% річних нараховано відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі положень укладеного між учасниками справи договору №0153-0204 від 08.05.2019 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 14.08.2019.
Спростовуючи доводи відповідача стосовно протиправності нарахування пені, позивач посилався на те, що наведене Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" положення пункту 2 постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020 не застосовуються у зв'язку із набранням чинності постанови НКРЕКП "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766" №93 від 27.01.2021.
Як стверджує позивач, заявлена до стягнення у межах розгляду даної господарської справи пеня нарахована позивачем за період, після втрати чинності положень пункту 2 постанови НКРЕКП №766 від 08.04.2020, а відтак - нарахована правомірно.
22.06.2022 на адресу суду надійшли додаткові пояснення Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" №1.13-4595 від 21.06.2022 (а.с.1-76, т.3), у яких останній підтримав раніше заявлену позицію щодо зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50%.
Відповідач звернув увагу суду на те, що у період з 31.01.2020 по 25.09.2020 користувач належним чином виконував свої грошові зобов'язання за договором №0153-0204 від 08.05.2019. Однак, як слідує з пояснень відповідача, внаслідок підвищення тарифів на електричну енергію для потреб населення з 01.01.2021 та введення на території України обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), у товариства з'явилась значна дебіторська заборгованість (а саме: 275224024,07 грн). Остання в свою чергу спричинила неможливість вчасно розрахуватись із контрагентом (позивачем).
Позивач повторно заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, про що зазначив у додаткових поясненнях №01/28090 від 07.07.2022 (а.с.86-97, т.3). При цьому Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" акцентувало увагу на недоведеності відповідачем заявлених ним тезисів щодо "...винятковості випадку як підстави розрахуватись несвоєчасно за отримані послуги", а також "...надмірності розміру нарахованої до стягнення пені".
Крім того позивач апелював до аргументу відповідача про дотримання балансу інтересів сторін у разі ухвалення рішення про стягнення 50% від заявленого розміру пені. За твердженням позивача, протиправні дії відповідача призвели до наявності кредиторської заборгованості позивача перед іншими контрагентами, а також неналежне виконання ним своїх обов'язків перед державою як Оператора системи передачі.
Суд звертає увагу, що підготовчі судові засіданні неодноразово відкладались за клопотаннями учасників справи, мотивованими введенням на території України воєнного стану, а відтак - виникненням складнощів із забезпеченням явки їхніх уповноважених представників до суду; а також заявами останніх про намір скористатись правами, визначеними ст.43 ГПК України, щодо ознайомлення з матеріалами справи, подання доказів, пояснень та заперечень з метою повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 12.09.2022 взяли участь представники обох сторін.
Представник позивача Горопашний І.В. підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд ухвалити рішення, яким позов задовольнити повністю.
Представник відповідача Косунець Д.В. не заперечив проти правомірності заявлених позовних вимог, повідомив суд про те, що при перевірці правильності нарахованих до стягнення сум пені та 3% річних помилок не виявив. Разом з тим останній підтримав клопотання, викладене в додаткових поясненнях №1.13-4595 від 21.06.2022 (а.с.1-76, т.3), щодо зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені на 50%.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
08.05.2019 між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (позивач, Оператор системи передачі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (відповідач, користувач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії від №0153-02024, згідно з п.п.1.1 якого Оператор системи передачі зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії відповідно до умов цього Договору, а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
14.08.2019 сторони підписали Додаткову угоду до вищевказаного Договору, якою погодили викласти умови такого договору у новій (уточненій) редакції.
Відповідно до п.п.3.1 Договору: ціна Договору визначається згідно з діючим на момент надання Послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим Регулятором, та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі Інтернет.
Зі змісту п.п.4.1 слідує, що для розрахунків за цим Договором використовується плановий і фактичний обсяг Послуги. При цьому плановий обсяг послуги визначається на основі наданих Користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць.
Згідно п.п.5.1 планова та фактична вартість Послуги (грн) за цим Договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу Послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт-год). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
У п.п.6.1-6.2 сторони узгодили: розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.
ОСП та Користувач дійшли згоди, що у разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач: передає ОСП письмове факсимільне повідомлення про зміну обсягів Послуги не менше ніж за 2 робочі дні до моменту очікуваної зміни планових обсягів Послуги; сплачує вартість Послуги до дати очікуваного перевищення запланованих обсягів Послуги або зменшує останній/останні планові платежі на відповідну суму у разі зменшення запланованих обсягів Послуги (п.п.6.3 Договору).
Відповідно до п.п.6.4 Договору у разі зміни Регулятором тарифу на послугу з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості Послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу.
Згідно з п.п.6.5 Договору Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком", з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.
У випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі якщо фактичний обсяг оплати Користувачем Послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої Послуги, ОСП (за заявою Користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає Користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату Послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій. У разі недотримання ОСП цих термінів Користувач має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% від суми коштів (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), що підлягають поверненню, за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання ОСП зобов'язань щодо повернення коштів. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми коштів, що підлягають поверненню (п.п.6.7 Договору).
Пунктом 9.1 сторони передбачили, що "при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору Сторони несуть відповідальність відповідно до цього Договору та законодавства України".
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 Припинення/розірвання дії цього Договору не звільняє Сторони від належного виконання обов'язків, що виникли в період дії цього Договору (п.п.14.1, 14.4 Договору).
Сторони у п.п.15.1 погодили: внесення змін до цього Договору у випадку внесення змін в установчі документи щодо найменування та місцезнаходження Сторін, зміни банківських реквізитів, інших даних, що впливають на належне виконання передбачених Договором зобов'язань, мають бути оформлені у вигляді додаткової угоди за підписами уповноважених осіб Сторін.
З 21.12.2019 по 22.09.2021, у відповідності до положень п.4.1 Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" щомісяця зверталось до ОСП із повідомленнями щодо планового обсягу Послуги (а.с.4-81, т.2).
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" взяті на себе за договором зобов'язання щодо надання послуги з передачі електричної енергії виконало належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі Послуг (а.с.55-64, 71-82, т.1), які підписано обопільно обома сторонами, а саме:
- від 31.01.2020 на суму 38924167,14 грн,
- від 29.02.2020 на суму 36978979,15 грн,
- від 31.03.2020 на суму 35252266,28 грн,
- від 30.04.2020 на суму 30864932,68 грн,
- від 31.05.2020 на суму 29385395,51 грн,
- від 30.06.2020 на суму 27483543,80 грн,
- від 31.07.2020 на суму 29374097,44 грн,
- від 31.08.2020 на суму 44949086,20 грн,
- від 30.09.2020 на суму 43995659,45 грн,
- від 31.10.2020 на суму 50062935,53 грн,
- від 30.11.2020 на суму 56641863,44 грн,
- від 31.12.2020 на суму 83132757,20 грн,
- від 31.01.2021 на суму 74202864,12 грн,
- від 28.02.2021 на суму 74374654,44 грн,
- від 31.03.2021 на суму 74425611,67 грн,
- від 30.04.2021 на суму 62313402,08 грн,
- від 31.05.2021 на суму 51896148,77 грн,
- від 30.06.2021 на суму 51917511,72 грн,
- від 31.07.2021 на суму 58882220,69 грн,
- від 31.08.2021 на суму 50042027,63 грн,
- від 30.09.2021 на суму 49589558,26 грн,
- від 31.10.2021 на суму 61043396,27 грн.
Крім того, у зв'язку зі зміною фактичних обсягів наданих послуг відповідно до п.п.4.1 Договору, сторонами були підписані акти коригування (а.с.65-70, т.1):
- від 02.11.2020 до акту від 30.04.2020 на суму 30614296,48 грн,
- від 18.01.2021 до акту від 31.08.2020 на суму 44890176,71 грн,
- від 19.02.2021 до акту від 30.09.2020 на суму 44000058,83 грн,
- від 16.08.2021 до акту від 31.10.2020 на суму 49431076,62 грн,
- від 20.09.2021 до акту від 30.11.2020 на суму 56294327,41 грн,
- від 27.09.2021 до акту від 31.12.2020 на суму 80440063,99 грн.
Оператором системи передачі направлялись на адресу Користувача рахунки-фактури із вказівкою вартості наданих послуги (з ПДВ), рахунку на оплати та строків її здійснення (а.с.109-200, т.1). Направлення вказаних документів разом із актами приймання-передачі послуг підтверджується описами вкладення у цінні листи (а.с.84-108, т.1).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" зобов'язання з оплати наданих послуг виконало у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а.с.125-154, т.2), а також обопільно підписаним актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2019 по 20.05.2022 (а.с.184-200, т.2).
Вказані вище обставини учасниками справи визнаються.
Разом з тим порушення зі сторони відповідача приписів п.п.6.2 Договору, а саме: неналежне виконання Користувачем свого зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг спонукало позивача до звернення із даним позовом про стягнення 2870205,60 грн, з яких: 2398771,49 грн - пеня, 471434,11 грн - 3% річних.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 175 ГК України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі статтею 526 ЦК України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з договору на надання послуг з передачі електричної енергії.
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії визначені Законом України "Про ринок електричної енергії" (далі Закон), ним же врегульовано відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Відповідно до положення частини 1 статті 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, як, зокрема, про надання послуг з передачі.
За визначенням статті 31 Закону позивач, ПрАТ "НЕК "Укренерго", є оператором системи передачі як суб'єкт господарювання, який отримав ліцензію на провадження діяльності з передачі електричної енергії.
Відповідач, ТОВ "Енера Вінниця", здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови НКРЕКП №429 від 14.06.2018, а також виконує спеціальну функцію постачальника універсальної послуги на території Вінницької області відповідно до постанови НКРЕКП №1268 від 26.10.2018.
У пункті 3 частини 2 статті 33 Закону закріплено право позивача як Оператора системи передачі своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі, якому кореспондує обов'язок відповідача як Користувача здійснювати оплату за послугу відповідно до умов укладеного Договору.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)
Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Відповідно до ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Як зазначалось вище: у п.п.6.2. Договору сторони погодили поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:
2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;
3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.
Як слідує з матеріалів справи, починаючи з 26.09.2020 відповідач допустив прострочення оплати наданих послуг до повного погашення ним наявної заборгованості 13.08.2021 (а.с.184-200, т.2).
Згідно із ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Поряд з тим у п.п.6.7 сторони дійшли згоди, що у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань.
Суд враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі №910/2031/16, від 10.04.2018 у справі № 916/804/17, від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, відповідно до яких: "сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати)".
Таким чином суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0153-02024 від 08.05.2019 заявлені правомірно.
Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, за період та на заборгованість, що визначені позивачем за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга 360" калькулятора, суд встановив, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем.
Судом також розглянута вимога позивача про стягнення з відповідача 471434,11грн - 3% річних, нарахованих у зв'язку із несвоєчасною сплатою вартості наданих послуг.
Так, згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про правомірність звернення з позовом про стягнення 3% річних.
При здійсненні перевірки розрахунків сум 3% річних за допомогою калькулятора, інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга 360", суд встановив, що означені розрахунки є арифметично правильними.
При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру заявленого до стягнення пені на 50% суд зважає на таке.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд констатує, що позивачем заявлено до стягнення штрафні санкції, а саме: пеню.
Суд звертає увагу, що для того, аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Судом враховано:
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;
- виконання відповідачем основного зобов'язання у добровільному порядку;
- відсутність підстав вважати, що порушення зобов'язання відповідачем потягло за собою значні збитки для позивача, оскільки прострочення сплати наданих послуг не мала характеру довгостроковості;
- очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання;
- надання відповідачем послуг з електропостачання для потреб побутових споживачів та наявність дебіторської заборгованості останніх.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення неустойки. При цьому вирішення питання та розмір такого зменшення закон відносить на розсуд суду.
Суд також враховує позицію Верховного суду України, викладену у постанові №924/414/19 від 12.02.2020, у якій зазначено, що зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Щодо позиції позивача про відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій, обґрунтовану наявністю кредиторської заборгованості позивача перед іншими контрагентами у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання, суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" не надало будь-яких доказів на підтвердження викладеного. Тоді як, згідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у рішенні, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Підсумовуючи вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.2, 7, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Вінниця" (вул.Пирогова, 131, м.Вінниця, 21037; код ЄДРПОУ 41835359) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул.Симона Петлюри, 25, м.Київ, 01032; код ЄДРПОУ 00100227) 1199385,75 грн - пені; 471434,11грн - 3% річних; 43053,08 грн - відшкодування витрат зі сплати судового збору.
3. У задоволенні позову в частині стягнення 1199385,74 грн пені відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повне рішення суду направити на такі електронні адреси: позивача (nec-kanc@ua.energy), відповідача (info@vin.enera.ua).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).
Повне рішення складено 22 вересня 2022 р.
Суддя Нешик О.С.
віддрук. прим.:
1 - до справи