Справа №705/3583/22
2-з/705/49/22
20 вересня 2022 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Піньковський Роман Володимирович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку в спільному майні.
Разом із вказаною позовною заявою подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне фізичній особі ОСОБА_2 майно (рухоме та нерухоме) та належні їй грошові кошти, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.
Також просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, відкриті на ім'я ОСОБА_3 .
Заява обґрунтована тим, що вартість оспорюваного майна доволі істотна у зв'язку із чим, відповідачка може реалізувати заходи із неправомірного заволодіння майном в тому числі грошовими коштами, що розміщені в банківських установах, єдиним доцільним варіантом захисту його прав, як позивача є забезпечення позову шляхом накладання арешту на будь-яке майно та кошти відповідачки, які перебувають на рахунках у фінансових установах, оскільки у випадку їх відчуження рішення суду про стягнення сум не можна буде фактично виконати. Крім того, підлягають арешту грошові кошти, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках відкритих на ім'я ОСОБА_3 . Оскільки відповідач, як спадкоємець другої черги може оформити свої права на них, приховавши від нотаріуса його права на зазначені кошти та розпоряджатися ними протиправно. Невжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача, забезпечення збалансованості інтересів сторін, призведе до порушення майнових прав позивача - неотримання стягуваних сум у випадку задоволення позову.
Вивчивши подані матеріали заяви про забезпечення позову, суддя вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог п.п.1 та 2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також судом враховується правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 травня 2020 року у справі №640/13156/18 (провадження №61-7314св19), що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв'язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів. При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У постанові Великої палати ВС від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Згідно положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про нотаріат» за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом. Таке положення також містить пункт 4.13 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 - видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 Цивільного кодексу України. За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником і не встановлено реальної загрози, за якої невжиття саме таких заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
Посилання заявника на ту обставину, що на момент прийняття судом рішення відповідач, як спадкоємець другої черги може оформити свої права на них, приховавши від нотаріуса права позивача на зазначені кошти та буде розпоряджатися ними протиправно, на думку суду не містить достатнього обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ст.149 ЦПК України, оскільки передбачено спеціальний порядок щодо виключення будь яких нотаріальних дій з майном спадкодавця, позивачу достатньо звернутись з відповідною заявою до нотаріуса.
Суд звертає увагу, що вимога позивача щодо накладання арешту на майно (рухоме та нерухоме) відповідача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, так як майно відповідача не є предметом спору, а також позивач не ставить вимогу в позовній заяві про стягнення з відповідача її грошових коштів за будь-якою заборгованістю або відшкодуванням збитків.
Також, у своїй заяві позивач ОСОБА_1 просить накласти арешт на належні фізичній особі ОСОБА_2 грошові кошти, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову; на грошові кошти, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, відкриті на ім'я ОСОБА_3 , при цьому не конкретизує, на які саме рахунки слід накласти арешт.
У зв'язку із викладеним, суд приходить до висновку, що в даному випадку такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти не є співмірним та відповідним позовним вимогам, а також необхідним для захисту прав та законних інтересів позивача, оскільки в разі його застосування не буде забезпечено справедливий баланс інтересами позивача та суспільства, що не відповідає нормі, викладеній у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин заявнику слід відмовити у задоволенні його заяви про забезпечення позову, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою, роз'яснивши, що заявник не позбавляється права звернутись із заявою про забезпечення позову в будь який час протягом розгляду справи в суді в разі належного обґрунтування вимоги про забезпечення позову.
Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149, 150, 153, 258-261, 353 ЦПК України, -
Відмовити в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом 15 днів з дня винесення ухвали.
Суддя Р. В. Піньковський