Справа № 692/645/22
Провадження № 2/692/257/22
23.09.22
15 вересня 2022 року смт. Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Левченко Л.О.,
за участю: секретаря Савенко О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Драбів цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Бірюк Олег Васильович про визначення додаткового строку на прийняття спадщини, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь Автономної Республіки Крим померла її рідна тітка ОСОБА_2 . В середині лютого 2022р. діти померлої передали позивачу пакет документів про смерть ОСОБА_2 для прийняття спадщини. Позивач звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту смерті тітки та рішенням суду від та 14.03.2022р. суд прийняв відповідне рішення. Вказане рішення позивач отримала у травні 2022р. та 25.05.2022р. отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_2 . Після цього вона звернулась до нотаріусів у м. Київ для написання заяви про прийняття спадщини, однак їй було рекомендовано звернутись до нотаріуса за місцем знаходження спадкового майна, а саме земельного паю в Черкаській області. 22 липня 2022р. у смт. Драбів Черкаської обл. позивач звернулась до приватного нотаріуса Бірюка О.В. з заявою про прийняття спадщини, однак отримала роз'яснення про пропущення терміну подачі такої заяви. Вказала, що термін подачі заяви про прийняття спадщини нею пропущено внаслідок перебування з березня по травень 2022р. в іншій області України внаслідок військової агресії з боку росії, відсутність пального, страх обстрілів, погіршення стану здоров'я та через швидку зміну правових норм. Просить визначити додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини терміном в 2 місяці для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті тітки ОСОБА_2 .
Ухвалою від 01.08.2022 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 22.08.2022р. уточнено назву відповідача, відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 15.09.2022р. позивач ОСОБА_1 пояснила, що її тітка ОСОБА_2 померла на тимчасово окупованій території - м. Сімферополь, АРК, і тому вона встановлювала факт її смерті у судовому порядку. Вказане рішення забрала лише у травні 2022р., перебувала в евакуації, хворіла, не було палива для заправки автомобіля, тому вона запізнилась на 11 днів з подачею заяви до нотаріуса для прийняття спадщини. При цьому вказала, що не знала про існування змін в законодавстві щодо строку прийняття спадщини. Вказала, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 має сина ОСОБА_3 , який на даний час теж проживає у м. Сімферополь та який спадщину після смерті матері у АР Крим прийняв. Прибути до нотаріуса на підконтрольній Україні території для прийняття спадщини не може. Померла мала житло у м. Сімферополь та земельну ділянку на території Шрамківської сільської ради в с. Бирлівка, тому вказана сільська рада зазначена як відповідач і позивач вважає, що саме вона, а не син спадкодавці, є відповідачем у справі, просить поновити строк для подачі заяви про прийняття спадщини.
Представник відповідача Шрамківської сільскої ради Золотоніського району Черкаської області у судове засідання не прибув, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. У справі мається заява представника відповідача, зареєстрована за вх. №ЕП-682/22-Вх від 08.08.2022р., у якій позовні вимоги визнав, просив задовольнити, розгляд цивільної справи провести без його присутності.
Заслухавши доводи позивача, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази кожен окремо та в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 14.03.2022р. по справі № 754/2569/22, провадження 2-о/754/160/22 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Бирлівка, Шрамківського району, Полтавської області, громадянка України, померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна.
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого Деснянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка с. Бирлівка, Драбівського району, Черкаської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, у віці 77 років, про що 25.05.2022р. складено відповідний актовий запис № 764.
Відповідно до копії відповіді вих. №46/01-16 від 22.07.2022р., приватний нотаріус Золотоніського районного нотаріального округу Бірюк О.В. на усне звернення ОСОБА_1 щодо подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 роз'яснив положення законодавства щодо строків прийняття спадщини, вказавши, що термін подачі такої заяви закінчився 13.07.2022р. та зазначивши про неможливість оформлення спадкової справи без рішення суду про надання додаткового терміну для подачі заяви.
Згідно даних копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 476390, виданого 10.08.2005р., ОСОБА_2 , проживаюча у м. Сімферополь, є власником земельної ділянки площею 1,94 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована у межах Бирлівської сільської ради Драбівського району Черкаської області, кадастровий № 7120682100:03:001:0551.
Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 09.12.1948р. сіль ЗАГС с. Бирлівка, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 у с. Бирлівка, Шрамківського району Полтавської області, про що складено відповідний актовий запис № 42, та її батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно копії свідоцтва про одруження серія НОМЕР_3 , виданого 15.07.1667р. будинком укладення шлюбів м. Сімферополь, Кримської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 15.07.1967р. уклади шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис № 1418, після одруження їй присвоєно прізвище ОСОБА_8 .
Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 29.11.1950р. сіль ЗАГС с. Бирлівка, Шрамківського району, ОСОБА_9 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено відповідний актовий запис № 46, та його батьками вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 , виданого 11.10.1952р. сіль ЗАГС с. Бирлівка, Шрамківського району, ОСОБА_10 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що зроблено відповідний актовий запис № 61, та її батьками вказані ОСОБА_9 та ОСОБА_11 .
Згідно копії Витягу з державного реєстру атів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00002485246 від 24.10.2010р. вбачається що 11 червня 1977 року відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві складено актовий запис № 654 про реєстрацію шлюбу. Відомості про чоловіка: ОСОБА_12 , відомості про дружину ОСОБА_13 .
Згідно даних Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 69652361 від 04.08.2022, інформація про спадкові справи, заведені після смерті ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Спадковому реєстрі відсутня.
Інших доказів суду не надано.
Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.
Відповідно до положень ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно ст. 1270 ЦПК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Згідно положень Постанови КМУ № 719 від 24.06.2022р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану», на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці.
Згідно ч. 1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Згідно ч. 3 ст. 1272 вказаного Кодексу за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Подібний висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17. З указаним висновком погодився Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2019 року у справі № 643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18).
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом з тим, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18).
Позивач причиною пропуску строку для подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини вказує, перебування з березня по травень 2022р. в іншій області України внаслідок збройної агресії з боку росії та страх обстрілів, кризу з пальним, поганий рух транспорту приміського сполучення, погіршення стану здоров'я, швидку зміну правових норм, у зв'язку з чим було неможливо прибути до нотаріуса у смт. Драбів Черкаської області з місця проживання у м. Київ.
Зазначає, що у березні-травні 2022р. переміщувалась до іншої області України та мала статус тимчасово переміщеної особи, зверталась до нотаріусів у м. Києві, які відмовились підготувати заяву про прийняття спадщини, однак жодних доказів даних тверджень не надала.
Позивачем ОСОБА_1 не наведено та необґрунтовано інших поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, які були б пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій.
Отже, інформація, викладена в позові, не може бути підставою для визнання поважною причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки поважність причин підлягає доведенню на підставі сукупності доказів, які в достатній мірі підтверджують наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги.
Таким чином, вищевказані доводи не підтверджують поважних причин, які пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк.
Крім того, суд зазначає, що криза з пальним, поганий рух транспорту приміського сполучення, погіршення стану здоров'я, швидка зміна правових норм не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Доцільність особистого прибуття до нотаріуса в смт. Драбів для підготовки заяви про прийняття спадщини належним чином не обґрунтована, оскільки чинним законодавством не заборонено таке звернення до нотаріуса засобами поштового зв'язку з обов'язковим нотаріальним завіренням підпису заявника. Доказів відмови нотаріуса по місцю проживання позивача у вчиненні таких дій не надано.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі "Ілхан проти Туреччини" від 27.06.2000 р., при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, з огляду на обставини цієї справи, обмеження позивача на прийняття спадщини, який пропустив визначений частиною першою статті 1270 ЦК України строк без поважних причин, є пропорційними і водночас його необхідним наслідком.
Суд, згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони»), під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін. При цьому суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору.
Позивач у позові вказала, а у судому засіданні підтвердила, що після смерті ОСОБА_2 залишився її син ОСОБА_3 , який спадщину після смерті матері прийняв у тимчасово окупованій АР Крим, та який, у відповідності до положень ст. 1261 ЦК України, належить до спадкоємців першої черги спадкування.
При цьому позивач, у відповідності положень ст. 1265 ЦК України, належить до п'ятої черги спадкування.
Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_3 звертався до нотаріуса на території України щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 та відмовився від спадщини.
Інформацію про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_2 на території АР Крим на даний час у зв'язку з бойовими діями отримати неможливо.
Щодо твердження про необхідність задоволення позову внаслідок його визнання відповідачем суд зазначає, що згідно положень п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
За таких умов суд приходить до висновку, що Шрамківська сільська рада Золотоніського району Черкаської області є неналежним відповідачем по справі.
У ч. 1 п. 26 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що у разі пред'явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Згідно п. 27 зазначеного Листа вказано, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18)).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 89, 178, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст.15, 16, 1265, 1268, 1269, 1270, 1272,1273 ЦК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шрамківської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, третя особа: приватний нотаріус Бірюк Олег Васильович про визначення додаткового строку на прийняття спадщини - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Л.О. Левченко
Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2022 року.