КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа № 552/4217/22
Провадження № 1-кп/552/415/22
23.09.2022 року Київський районний суд м.Полтави
у складі: головуючого - судді Клімової С.В.,
секретаря - Коби І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальне провадження №12022221180000627 з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
за участю: прокурора - Єни І.В.,
захисника - адвоката Назаренко Я.М.,
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 на строк 60 діб, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спливає. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, крім того, залишаються підстави вважати, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, може ухилятися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про те, що заявлені ризики не зменшилися та існує неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
На підставі довідки с ДУ «Харківський слідчий ізолятор» від 23.09.2022 доступ до глобальної мережі Інтернет з причин пошкодження кабельної мережі провайдера відсутній, а тому проведення судового засідання в режимі відео конференції провести неможливо.
Враховуючи те, що станом на 23.09.2022 відсутня можливість розгляду клопотання за участю обвинуваченого, суд вважає можливим, з метою вирішення невідкладних процесуальних питань, провести судовий розгляд у відсутність останнього.
Відповідно до п.7 листа Верховного Суду від 03.03.2022 за № 1/0/2-22, судам слід ураховувати об'єктивні обставини, як виняток, с можливістю допуску розгляду клопотань щодо запобіжних заходів без участі підозрюваного, обвинуваченого з належною мотивацією такої процедури розгляду.
Захисник - адвокат Назаренко Я.М. просить суд залишити клопотання прокурора без задоволення, оскілки останнім не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України, заявивши письмове клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт якщо суд дійде висновку про залишення раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила суд застосувати заставу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, враховуючи при цьому сімейно-матеріальний стан обвинуваченого.
З'ясувавши думку учасників процесу, судом встановлено наступне.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання до 10-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна, що дає підстави вважати, що обвинувачений може здійснювати психологічний та фізичний вплив на свідків, які викривають його у вчинені злочину, переховуватись від суду. ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела існування, тобто може продовжити злочинну діяльність, що свідчить про існування ризику повторного вчинення кримінального правопорушення, та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризику передбаченого ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Тобто підстави, за яких судом було застосовано щодо обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, у зв'язку з чим суд вважає, що підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відсутні.
Відповідно до ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього і визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину.
Законом визначено сукупність обставин, якими повинен керуватися суд при визначенні розміру застави, а саме: всі обставини кримінального правопорушення; майновий та сімейний стан обвинуваченого; інші дані про його особу, у тому числі і поведінка під час кримінального провадження; ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Критеріями визначення розміру застави є те, що достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та, водночас, не буде завідомо непомірним для нього.
Тобто, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.
За таких обставин суд вважає що, клопотання захисника - адвоката Назаренко Я.М. про застосування обвинуваченому ОСОБА_1 застави підлягає задоволенню. Приходячи до такого висновку, судом враховується, що обвинувачений злочин скоїв вперше, має матір, яка є особою з інвалідністю 3-ї групи.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому до шістдесяти днів - до 21 листопада 2022 року підлягає задоволенню, з визначенням застави, а саме 20 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає у розмірі 52000 грн.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 183, 182, 197, 331, 350 КПК України, суд -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до шістдесяти днів - до 21 листопада 2022 року.
Копію ухвали для виконання надіслати до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор (№27)».
Строк дії ухвали встановити до 21 листопада 2022 року.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 52000 грн., яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою особою на депозитний рахунок Київського районного суду м. Полтави (Отримувач: ТУ ДСА України в Полтавській області, ЗКПО 26304855, р/р UA398201720355289002000015950, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172).
У разі внесення застави вважати обраним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього на строк дії ухвали такі обов'язки:
1) прибувати за кожним викликом до слідчого, прокурора, суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
4) утриматись від спілкування зі свідками, експертами, спеціалістами у даному кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з моменту її проголошення до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтава.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя Клімова С.В.