Справа № 369/8399/22
Провадження № 3/369/5443/22
Іменем України
12.09.2022 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Гришко О. М., розглянувши матеріали, які надійшли від Фастівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення зі складеним протоколом відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Як вбачається з протоколу серії ВАБ № 868212 від 24.08.2022 складеного відносно ОСОБА_1 , 24.08.2022 близько 20 год. 40 хв. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_1 в п'яному стані влаштував сварку зі співмешканкою ОСОБА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 173 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення СМС-повідомлення на телефон, що зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язання з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою уникнення затягування розгляду справи, відповідно до ст. 268 КУпАП суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Вивчивши матеріали справи прихожу до наступного.
Згідно зі ст.245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
На підставі ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з вимогами ст.280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Положеннями ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, або ж реальна можливість завдання вказаної шкоди.
Всупереч вказаним вимогам закону в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про завдання ОСОБА_1 шкоди фізичного чи психологічного характеру ОСОБА_2 в ході конфлікту між ними, а тому суть адміністративного правопорушення викладена не конкретизовано та не повно.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» ( заява № 926/08 від 20 вересня 2016 року) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
За вимогами ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи зі змісту ст. 7, 221, 245, 246, 251, 254 КУпАП України суддя розглядає справи про адміністративні правопорушення лише в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та лише в межах обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи виявленні невідповідності подій зазначених у протоколі фактичним обставинам справи, що відбулися, а суд позбавлений права змінювати обставини, вказані у протоколі та не може відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП підлягає до закриття на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст.1, 7, 9, 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Гришко О.М.