нп 2/490/1743/2022 Справа № 490/2180/22
Центральний районний суд м. Миколаєва
14 вересня 2022 року м. Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого - судді Гуденко О.А.,
при секретарі - Савенко Є.В.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру додаткових витрат на повнолітню дитину до закінчення навчання, -
27.06.2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_2 (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на її користь разово: витрати на оплату навчання в 2020-2022 року - 23069 грн; додаткові витрати на утримання повнолітньої дитини, лікування та надання медичної допомоги - 23928,02 грн.; допомоги у зв'язку зі змінами в організації надання освітніх послуг - 2549,95 грн.
В своєму позові Позивач зазначає, що вона є донькою Відповідача. З 17.08.2021 року, коли ухвалено рішення Центральним районним судом м. Миколаєва розмір витрат на її утримання до закінчення навчання значно зросли, а тому на її думку є обставини, які вплинули на визначенні розміру аліментів. На думку Позивачки такими обставинами є: сплата на навчання за 2020-2022 рр. в розмірі 23069 грн.; погіршення її стану здоров'я, лікування у медичному центрі «Естетика» в розмірі 23928,02 грн.; зміна форм навчання, перехід на онлайн навчання, що потягло витрати в розмірі 2549,95 грн.; погіршення матеріального стану її матері (зменшення доходів на 1400 грн. в зв'язку з виходом на пенсію).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2022 року визначено головуючого по справі суддю Гуденко О.А.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.06.2022 року справу прийнято до провадження суддею Гуденко О.А. та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження за участю сторін на 22.07.2022 року на 10.00.годин.
05.07.2022 року від Позивача до суду надійшла заява, в якій вона просить розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
В зв'язку з клопотанням Відповідача від 22.07.2022 року, оскільки йому необхідна була правова допомога для підготовки відзиву на позову заяву, судовий розгляд справи був відкладений на 14.09.2022 року.
16.08.2022 року до суду надійшов відзив Відповідача, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що аналогічні позовні вимоги вже розглядалися судом, де позивачем була мати позивачки - ОСОБА_3 про що винесено відповідне рішення Центрального районного суду м. Миколаєва 17.08.2021 року, справа №490/3952/21, яке вступило в законну силу та оскаржено не було. Звертає увагу суду на те, що правила ст. 185 СК України не застосовуються в стягненні додаткових витрат ку зв'язку з продовженням навчання, а СК не передбачено стягнення додаткових витрат на повнолітніх дітей. На підтвердження свого матеріального стану надав копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 15.09.2010 року, копію свідоцтва про укладення шлюбу, копію пенсійного посвідчення батька Відповідача - ОСОБА_1 , копію пенсійного посвідчення матері відповідача - ОСОБА_4 та копію трудової книжки, відповідно до якої Відповідач не працює.
14.09.2022 року від Відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності Відповідача та заперечення проти задоволення позовних вимог повністю.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 наявною в матеріалах справи. ЇЇ батьками є: батько - ОСОБА_2 , мати ОСОБА_3 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17.10.2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_1 14.08.2003 року, в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.06.2016 року до досягнення дитиною повноліття.
Надалі рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02.03.2021 року змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 . Стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини ОСОБА_1 , в розмірі 1542, 58 грн щомісячно, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про відкликання виконавчого листа та стягнення судового збору.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.08.2021 року (справа №490/3952/21) було вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 18326,50 грн.; аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 у розмірі 1654,08, щомісячно з індексацією відповідно до закону, починаючи з 14.08.2021 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років; в задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Рішення набрало законної сили.
Суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки додаткові витрати, понесені на лікування та навчання дитини у розмірі 18 326,50 грн, що становить 1/2 частину понесених витрат (загальна сума підтверджена документально 36 653 грн, а саме витрати на процедурне лікування дитини 18 853 грн за період з 08.11.2019 року по 14.12.2020 року в медичному центрі «Естетика», витрати на навчання в розмірі 17 800 грн за квитанцію від 04.12.2020 року та від 13.07.2021 року, а нші витрати, які просить стягнути позивач з відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами як додаткові витрати на дитину), оскільки відповідно до приписів статті 180 Сімейного кодексу України мати та батько зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Як вбачається зі змісту рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17.08.2021 року (справа №490/3952/21), 21.05.2021 року мати позивачки ОСОБА_3 зверталася до суду з позовом до відповідача з тих же самих підстав, що й сама Позивачка - ОСОБА_1 з цим позовом, оскільки позовні вимоги щодо стягнення витрат на лікування дитини через хворобу в клініці «Естетика» в сумі 23928,02 грн. та стягнення витрат як плату за навчання за 2020-2022 р, а також вартість принтера та ноутбукав зв'язку зі змінами в навчанні - є тотожними з тими позовними вимогами, які ставить ОСОБА_1 на сьогоднішній день. Також на підтвердження цих витрат позивачкою в даній справі надані ті самі квитанції за той самий період та на ту саму суму, що і в справі за позовом її матері про стягнення витрат на її ж утримання в справі № №490/3952/21.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивач просить стягнути з відповідача на її користь витрати на оплату навчання в 2020-2022 року - 23069 грн; додаткові витрати на утримання повнолітньої дитини, лікування та надання медичної допомоги - 23928,02 грн.; допомоги у зв'язку зі змінами в організації надання освітніх послуг - 2549,95 грн.
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягнення коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.
Позивач вказує про необхідність стягнення з відповідача половини витрат, понесених її матір'ю на придбання лікарських засобів, оплату за навчання та допомоги у зв'язку зі змінами в організації надання освітніх послуг.
На підтвердження вказаних додаткових витрат нею надано чеки про сплату навчання та договір про надання освітніх послуг укладений ОСОБА_3 14.09.2020 року, копію довідки медцентру «Естетика» від 14.12.2020 року.
При, цьому дані позовні вимоги вже були заявлені матір'ю Позивачки - ОСОБА_3 в травні 2021 року та задоволенні частково Центральним районним судом м. Миколаєва 17.08.2021 року по справі 490/3952/21.
Стаття 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку, що підстави позову у вже розглянутій цивільній справі та у цій справі є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справі вже раніше віршувався судом в справі №490/3952/21, де відмінними є лише Позивачі.
До того ж, як слідує зі змісту судового рішення у вказаній справі, 490/3952/21, витрати на лікарські засоби понесла мати позивачки в період , коли ОСОБА_1 , була ще неповнолітньою дитиною, і кожному доказу буда надана належна оцінка судом, тоді як в цій справі ОСОБА_1 , просить стягнути ці самі витарти, а але як додаткові витрати на повнолітню дитину, яка продовжує навчання - але за період, коли вона була неповнолітня.
Стосовно витрат на оплату навчання в 2020-2022 року - 23069 грн, то платником цих коштів згідно Договору № 282/20 від 14.09.2020 року - є ОСОБА_3 , як і покупцем принтера - отже позивачка безпідставно просить стягнути їх на свою користь. При цьому суд також враховує, що частково ці витрати були вже стягнуті судом на користь її матері. Інших доказів позивачем у цій справі не надано взагалі.
Також, Позивач вказує, що погіршився стан її матері, оскільки мати досягла пенсійного віку і була звільнена зі служби в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор», де розмір грошового утримання був - 10500 грн, а розмір пенсі на сьогоднішній день - 9090,78, тобто доходи матері зменшилися на 1400 грн., а тому просила суд стягнути з Відповідача на її користь витрати на навчання, додаткові витрати та допомоги у зв'язку зі змінами в організації надання освітніх послуг.
Проте таке не має правового значення для вирішення справи саме в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до положень ст. 199 СК УКраїни, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
При цьому суд враховує, що сам Відповідач на сьогоднішній день офіційно не працює та є пенсіонером, має також батьків пенсійного віку, його матеріальний стан не змінився з 17.08.2021 року.
Отже, позивачем не доведено, що з урахуванням сплати відповідачем аліментів на її утримання , він може надавати їй додаткову матеріальну допомогу.
Крі того, суд не приймає до уваги посилання позивача як на підставу позову, на положення ст.ст. 182, 184, 185 СК України, оскільки відповідно до ст. 201 цього кодексу - до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189 - 192 і 194 - 197 цього Кодексу.
А норми глави 16 СК України «Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання» - взагалі не передбачають такий вид утримання баткьами повнолітніх дітей як додаткові витрати.
А з назви позовної заяви вбачається, що позивач просить про збільшення додаткових витрат на повнолітню дитину до закінчення начання, тоді як з аналізу наданих доказів вбачається, що ці витрати є тими самим, про які вже заявляла її мати , а доказів сплати за навчання за 3-й курс позивачкою суду не надано взагалі.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог повністю - за їх безпідставністю та необгрунтованістю.
Згідно приписів статті 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач була звільнена при подачі позовної заяви від сплати судового збору, а оскільки в задоволенні позову відмовлено, то витрати зі сплатою судового збору з відповідача не стягуються.
Керуючись ст. ст.18,259,263-265, ЦПК України, суд, -
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру додаткових витрат на повнолітню дитину до закінчення навчання - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання до Миколаївського апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст виготовлено 23 вересня 2022 року.
Суддя Гуденко О.А.